Вирок від 26.06.2012 по справі 1-4/12

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2012 року Справа №1-4/12

Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Василович С.А.

з участю прокурора Малик Н.

та захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, незаміжньої, непрацюючої, раніше не судимої, за ст.ст. 302 ч.2, 303 ч.2, 303 ч.3, 303 ч.4 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року), ст. 210 КК України (в редакції від 28 грудня 1960 року із змінами, внесеними Законом України від 06 березня 1992 року);

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки та мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, незаміжньої, непрацюючої, раніше не судимої, за ст.ст. 303 ч.3, 303 ч.4 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року), ст. 210 КК України (в редакції від 28 грудня 1960 року із змінами, внесеними Законом України від 06 березня 1992 року);

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_7, одруженого, працюючого водієм таксі в ТОВ „Лукавтотранс”, раніше не судимого, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_8, за ст.ст. 303 ч.3, 303 ч.4 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року), -

встановив:

Громадянин ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8 (в минулому Марінов ОСОБА_9), матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, усвідомлюючи карність вчинюваних ним протиправних дій, що безпосередньо посягають на моральні засади суспільства в частині підстав задоволення статевих потреб та встановлення зв'язків між людьми з цього приводу, маючи на меті незаконне отримання прибутків від забезпечення діяльності у цій сфері, у період 2000-2001 років сформував та організував стійку організовану злочинну групу, до складу якої залучив громадянина ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_10 Ніколая Івелінова, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, а також громадян України підсудних ОСОБА_4 (в минулому була ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_10), ОСОБА_3 (в минулому мала прізвища ОСОБА_13, Собко, Чипига) Н.В., ОСОБА_5 та ОСОБА_14, матеріали відносно якого також виділені в окреме провадження, які в різній співучасті між собою діяли на території України та ОСОБА_6 в період з липня 2001 року до березня 2002 року.

Підсудні ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та три особи, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, маючи на меті швидке незаконне збагачення, шляхом вчинення дій по забезпеченню зайняття проституцією іншими особами, що полягає в посяганні на моральні засади суспільства в частині підстав задоволення статевих потреб, з встановленням ведення статевого життя виключно за винагороду, всупереч особистої симпатії жінок-повій, їх статевої свободи та здоров'я, приниження їх честі та гідності, створення загрози щодо зараження та поширення небезпечних хвороб як серед повій, так і серед осіб, які користуються їх послугами, в тому числі пов'язаними з втягненням осіб жіночої статі в зайняття проституцією, що суперечить вимогам "Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами" від 21 березня 1949 року, "Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок" від 18 грудня 1979 року, попередньо зорганізувавшись у стійке об'єднання для вчинення злочинів, об'єднаних єдиним планом, з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи, вступили у злочинний зговір між собою для подальшого незаконного отримання прибутків шляхом сутенерства в організованій групі, яка забезпечувала діяльність з надання сексуальних послуг особами жіночої статі, а саме: ОСОБА_15 (в минулому мала прізвище Гливко), ОСОБА_16 (в минулому мала прізвище Бойда), ОСОБА_17 (в минулому мала прізвище Кордобан), ОСОБА_18 (в минулому мала прізвище ОСОБА_19), ОСОБА_20 (в минулому мала прізвище ОСОБА_21), ОСОБА_22, а також іншими невстановленими слідством особами жіночої статі.

Діючи у складі організованої групи, що займалась сутенерством у цей період, підсудні та особи, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, для цілей забезпечення ними діяльності з надання сексуальних послух вищевказаними особами жіночої статі з метою отримання прибутків, спочатку на території України підшукували та вербували осіб жіночої статі, які могли в майбутньому стати на шлях зайняття проституцією, шляхом обману, пропонуючи можливість працевлаштування у ОСОБА_6 працівниками в кафе-бари, на фабрики, в сільському господарстві та інших виробничих сферах чи в сфері обслуговування. Таким чином схилені ними особи жіночої статі з України для виїзду за кордон безпосередньо в ОСОБА_6 були поставлені перед фактом, що іншої роботи для них в цій країні не має, крім зайняття проституцією. Крім цього, оскільки виїзд осіб жіночої статі організовувався за кошти цієї групи, вони вже зобов'язані були відпрацьовувати витрачені на це гроші членами групи. Схилених таким чином осіб жіночої статі до зайняття проституцією, ті члени організованої групи, що діяли переважно на території ОСОБА_6, забезпечували їх діяльність по зайняттю проституцією, а саме: перевозили їх автомашиною особисто чи наймаючи для цього транспорт до місця ведення цієї діяльності та потім до місця тимчасового проживання в квартири, забезпечували їх харчування і проживання, постачали їм одяг, косметику і контрацептиви, при цьому одночасно отримували прибутки від зайняття цими особами проституцією в сумі, яка в середньому за день становила приблизно 500 польських злотих, що становило приблизно 100 доларів США, забираючи у них всю плату за надані ними сексуальні послуги, які були оплачені „клієнтами”, встановлювали розмір оплати за ці послуги з кожного „клієнта” в залежності від виду наданих послуг в розмірі 50 чи 40 злотих. При цьому до початку зайняття проституцією членами організованої групи з вказаних прибутків їм був обіцяний щомісячний заробіток у сумі не менше 300 доларів США, не враховуючи витрат по забезпеченню їх діяльності, однак жодна з них, фактично працюючи без вихідних на протязі усього світлового дня, таких сум грошей не отримувала.

Так, влітку 2001 року організатор злочинної групи, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, діючи за попередньо узгодженим ним планом з іншими членами організованої групи, в тому числі і підсудними, маючи на меті забезпечення діяльності з надання сексуальних послуг особами жіночої статі з метою отримання прибутків, спонукання їх до зайняття проституцією та отримання матеріальної вигоди від цієї діяльності, відповідно до розподілу функцій учасників організованої групи, схилив спільно з підсудним ОСОБА_5 та громадянином України, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, до виїзду за кордон під приводом працевлаштування в ОСОБА_6 жительку села Малятинці Кіцманського району Чернівецької області ОСОБА_15, користуючись тяжким її матеріальним становищем. При цьому ОСОБА_15, незважаючи на публічні розмови членів організованої групи про легальну роботу, знала, що в ОСОБА_6 їй доведеться займатися проституцією і була згідна на це. Після цього ОСОБА_5 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, на автомобілі перемістили її в прикордонну зону між Україною та ОСОБА_6 ОСОБА_23. Там на території ОСОБА_6 ця особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, передала її організатору злочинної групи, який згідно попередньої домовленості передав її членам організованої ним групи ОСОБА_4 та особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, що діяли на той час в районі м. Кельце Республіки Польщі, які в подальшому забезпечували її діяльність з надання сексуальних послуг в період з серпня 2001 року до 26 березня 2002 року з тимчасовою перервою на початку 2002 року.

У вказаний період, реалізовуючи план, відомий іншим учасникам організованої злочинної групи, ОСОБА_4 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з метою отримання матеріальної вигоди схиляли ОСОБА_15 до зайняття проституцією і сприяли їй в цьому у Мніхові Свєнтокшиського воєводства ОСОБА_6, доставляючи її до місця надання сексуальних послуг і забираючи звідти автомашиною, забезпечуючи харчування і проживання, зокрема, наймаючи квартиру в м. Кельце по вулиці Магометській, № 6-А, а також одягом, косметикою та контрацептивами, забирали всю плату за надані нею сексуальні послуги.

В період з липня по вересень 2001 року підсудні ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом з іншими членами організованої злочинної групи, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, з метою отримання прибутків шляхом спонукання осіб жіночої статі до зайняття проституцією, використовуючи їх уразливий стан, яких вони підшукували в Україні для зайняття проституцією на території ОСОБА_6, їх матеріальну малозабезпеченість, шляхом обману під приводом працевлаштування в ОСОБА_6 на роботу з достатньо високою заробітною платою, організували перевезення до державного кордону України з ОСОБА_6 ОСОБА_23 мешканок села Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області ОСОБА_18, ОСОБА_16 та ОСОБА_20 Зокрема, після того як ОСОБА_3 було проведено відповідну роботу по схилянню цих потерпілих до виїзду за кордон шляхом розповсюдження інформації про працевлаштування через ОСОБА_18, яка сама була об'єктом їх протиправних дій, та отримано від них згоду на виїзд за кордон, ОСОБА_5 і громадянин України, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, згідно відведених їм функцій, забезпечили виготовлення цим трьом громадянкам паспортів для тимчасового виїзду за кордон, оплатили послуги за їх виготовлення, і після отримання 30 серпня 2001 року ОСОБА_18, ОСОБА_16 та ОСОБА_20 закордонних паспортів, ОСОБА_5 та громадянин України, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, на автомобілі ВАЗ-21063, реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходився в користуванні ОСОБА_5, перевезли їх до кордону України з ОСОБА_6 ОСОБА_23 на пропускний пункт “Рава-Руська” у Львівській області, де домовились по телефону з організатором злочинної групи, який знаходився на території ОСОБА_6, про подальші спільні дії, після чого 01 вересня 2001 року законно перемістили через державний кордон України до ОСОБА_6 потерпілих ОСОБА_16 та ОСОБА_20, яких безпосередньо супроводжував на польську територію громадянин України, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, а ОСОБА_18 з ОСОБА_5 залишились на території України.

Перебуваючи на території ОСОБА_6 на прикордонному пропускному пункті “Гребенне”, що межує з українським прикордонним пунктом “Рава-Руська”, та не змігши передати організатору злочинної групи одночасно двох осіб жіночої статі з трьох привезених ними, як того вимагали ОСОБА_20 та ОСОБА_16, оскільки він міг прийняти тільки одну з них, а також отримавши категоричну відмову ОСОБА_20 слідувати одній за ним, громадянин України, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, вимушений був разом з ОСОБА_16 та ОСОБА_20 покинути територію ОСОБА_6, після чого пересікли кордон України і всі вп”ятьох повернулись в Кіцманський район Чернівецької області, доставили до місця проживання ОСОБА_18, ОСОБА_16 та ОСОБА_20, маючи при цьому намір в подальшому довести свій та інших членів організованої злочинної групи протиправний умисел щодо них до кінця.

10 вересня 2001 року підсудний ОСОБА_5 та громадянин України, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, продовжуючи свої злочинні дії, діючи узгоджено та відповідно до попередньої домовленості з іншими членами цієї організованої групи, маючи на меті умисел незаконного збагачення шляхом сутенерства, на автомобілі ВАЗ-21063, реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходився в користуванні ОСОБА_5, прибули в село Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області до місця проживання потерпілої ОСОБА_16, яку в серпні 2001 року вони з метою вчинення сутенерства схилили до виїзду за кордон, повідомили її про те, що вона може знову їхати на роботу за кордон і наказали негайно збиратися в дорогу, на що вона погодилася. Під час слідування до кордону на автомобілі вони заїхали у м. Чернівці, де в районі вулиці Стасюка взяли з собою ще ОСОБА_17, яку вони заздалегідь підшукали, і яка виявила бажання займатися проституцією на території ОСОБА_6, відвезли її до стоматолога для лікування зубів за їх рахунок і вже 11 вересня 2001 року доставили ОСОБА_16 та ОСОБА_17 на їх автомобілі до державного кордону України з ОСОБА_6 ОСОБА_23 на пропускний пункт “Шегині”, що у Львівській області, після чого ОСОБА_5 та громадянин України, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, з метою конспірації розділились і попутним транспортом, оплативши проїзд за них, перемістили їх законно через державний кордон України до ОСОБА_6, при цьому ОСОБА_5 перетнув кордон разом з ОСОБА_16 на автомобілі з реєстраційним номером 37-09 ОН, а громадянин України, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, разом з ОСОБА_17 на автомобілі з реєстраційним номером 352-61 РЕ. На території ОСОБА_6 їх зустрів організатор злочинної групи, якому вони передали ОСОБА_16 та ОСОБА_17 і який перевіз їх в м. Кельце, де з метою отримання матеріальної вигоди, поставивши перед фактом, що в ОСОБА_6 можливе зайняття лише проституцією, а не легальною роботою, оскільки пропозиція такої відсутня, схилив потерпілу ОСОБА_16 до зайняття простицією та закріпив її за одним із своїх співвітчизників з ОСОБА_6 ОСОБА_7, особу якого слідством не встановлено, з метою забезпечення подальшої її діяльності із зайняття проституцією на автодорогах в районі міст Кельце та Радом, після чого отримував матеріальну винагороду в інтересах усіх членів організованої групи в період до 29 листопада 2001 року. Таким же чином організатор злочинної групи та підсудна ОСОБА_3, співмешкаючи разом, приблизно на протязі місяця забезпечували діяльність із зайняття проституцією на автодорогах в районі міста Радом ОСОБА_17

Продовжуючи свою злочинну діяльність, в другій половині жовтня 2001 року підсудний ОСОБА_5 та громадянин України, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, діючи узгоджено з керівником організованої злочинної групи, а також її членом підсудною ОСОБА_3, діючи за попередньо погодженим планом, переслідуючи мету незаконного збагачення, на автомобілі прибули в село Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області до місця проживання ОСОБА_18, яку в серпні 2001 року схилили до виїзду за кордон, виготовивши їй за кошти організованої групи закордонний паспорт, де повідомили їй про те, що вже для неї підшукали роботу в ОСОБА_6 і треба негайно туди виїжджати, на що остання погодилась. Забравши ОСОБА_18, вони на автомобілі ВАЗ-21063, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 заїхали в м. Чернівці, де в районі розташування дріжджового заводу взяли з собою ще одну завербовану ними невстановлену слідством особу на ім'я ОСОБА_1, після чого поїхали до кордону України з ОСОБА_23. Прибувши на пропускний пункт “Рава-Руська” у Львівській області, ОСОБА_5 та громадянин України, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, забезпечили ОСОБА_18 та жінку на ім'я ОСОБА_1 грошима, після чого 19 жовтня 2001 року законно перемістили їх через державний кордон України до ОСОБА_6, де їх зустрів організатор злочинної групи, якому вони на території ОСОБА_6 в районі прикордонного пропускного пункту “Гребенне” з метою незаконної наживи від зайняття сутенерською діяльностю передали ОСОБА_18 та невстановлену особу по імені ОСОБА_1, за що він передав гроші, що належали їм із суми загальних прибутків, які отримувала організована група від зайняття сутенерством. Після цього організатор злочинної групи на території ОСОБА_6 повідомив потерпілу ОСОБА_18 про те, що їй доведеться займатися проституцією, а не легальною роботою, та відробляти потрачені на її виїзд за кордон кошти, при цьому для переконливості застосував до неї насильство, нанісши декілька ударів долонею руки по обличчю, потім передав її з метою подальшого безпосереднього забезпечення її діяльності з надання сексуальних послуг особам чоловічої статі з метою отримання прибутків невстановленій слідством особі родом з ОСОБА_7, який перевіз ОСОБА_18 до міста Познань, де знімав їй для проживання квартири, зокрема, на масиві Космонавтів в будинку № 4 та по вулиці Нарамовіцькій в будинку № 161. Знаходячись в м. Познань, потерпіла ОСОБА_18, перебуваючи під психічним та фізичним тиском з боку цієї невстановленої солідством особи, а також побоюючись фізичної розправи над собою з його боку та з боку інших членів організованої групи, погодилась надавати сексуальні послуги за гроші різним особам чоловічої статі в районі вулиці Гнєзенської у Янкові на розі автодороги, що веде до населеного пункту Мєхово, та на автотрасі № 5 Познань -Гнєзно біля бару “Авто-бар у ОСОБА_1 24г” в Узажеві. Зароблені від зайняття проституцією гроші потерпіла ОСОБА_18 передавала невстановленій слідством особі, який отримував разом з іншими членами організованої злочинної групи з цієї діяльності матеріальну вигоду, експлуатуючи її до 10 березня 2002 року, доки вона двічі в січні та лютому 2002 року не потрапила в поле зору правоохоронних органів ОСОБА_6, після чого ця особа, щоб уникнути відповідальності та попередити звернення ОСОБА_18 із заявою проти нього та інших його співвітчизників, що займались подібною діяльністю, до поліції, допоміг їй матеріально, вона вибула на територію України і таким чином добровільно виконала рішення віцевоєводи Великопольського від 06 березня 2002 року про її видворення з території ОСОБА_6.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, в першій половині лютого 2002 року підсудний ОСОБА_5 та громадянин України, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, будучи активними членами організованої злочинної групи з міжнародними транснаціональними зв'язками, діючи узгоджено згідно раніше погодженого плану з організатором цієї групи, а також її членами, в тому числі і підсудними ОСОБА_3 та ОСОБА_4, реалізуючи свій протиправний умисел на забезпечення діяльності з надання сексуальних послуг особами жіночої статі з метою отримання прибутків від цієї діяльності членами організованої групи, що мала ознаки міжнародної, а також координуючи свої дії з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_4 з одного боку, і організатором злочинної групи та ОСОБА_3, з другого боку, щодо доставки їм осіб жіночої статі з території України, які були завербовані ними для цілей сутенерства з метою отримання від цієї діяльності матеріальної вигоди, прибули в село Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області до потерпілої ОСОБА_20, яку вони шляхом обману під приводом працевлаштування в ОСОБА_6 схилили до виїзду за кордон ще в серпні 2001 року, повідомили їй, що знову з'явилась можливість їхати на роботу до ОСОБА_6. Через декілька днів після цього ОСОБА_5 та громадянин України, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, діючи за домовленістю з особою, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження не громадянином України, та підсудною ОСОБА_4, на автомобілі ВАЗ-21063, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, привезли додому до ОСОБА_4 в селі Ошихліби потерпілу ОСОБА_20, яку підсудна завірила в тому, що вона заробить гроші і повернеться додому. Після цього ОСОБА_5 та громадянин України, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, повідомили ОСОБА_20, що через декілька днів вона буде їхати в ОСОБА_6.

Через декілька днів після цього ОСОБА_5 на своєму автомобілі забрав ОСОБА_20, ОСОБА_4, а також ОСОБА_15, мешканку села Малятинці Кіцманського району Чернівецької області, яка на початку 2002 року тимчасово повернулася додому з ОСОБА_6, де вже надавала сексуальні послуги особам чоловічої статі з метою отримання прибутків в інтересах організованої злочинної групи, та усвідомлюючи, що він діє за змовою в цілях сутенерства з іншими членами організованої злочинної групи, відвіз їх в село Орошани Кіцманського району Чернівецької області, де як було заплановано організатором злочинної групи та її членами вони сіли в попутний мікроавтобус, який слідував до ОСОБА_6.

11 лютого 2002 року ОСОБА_20 та ОСОБА_15 у супроводі підсудної ОСОБА_4 через пропускний пункт “Краківець” у Львівській області на автомобілі з реєстраційним номером 750-63 МО перетнули державний кордон України і прибули в місто Кельце Республіки Польща, де їх зустрів член організованої злочинної групи, який разом з ОСОБА_4 відвіз ОСОБА_20 та ОСОБА_15 на квартиру в будинку № 6”А” по вулиці Магометській м. Кельце, яку наймав з ОСОБА_4 для свого проживання, а також проживання осіб жіночої статі, що займалися проституцією під їх наглядом.

В подальшому ця особа та підсудна ОСОБА_4 повідомили ОСОБА_20 про те, що їй не доведеться працювати на легальній роботі, а доведеться надавати за плату сексуальні послуги особам чоловічої статі, чим схилили її до зайняття проституцією. Після цього ОСОБА_20 та ОСОБА_15 систематично за встановлену ними плату під їх контролем надавали сексуальні послуги різним особам чоловічої статі на автомобільній трасі Кельце -Єнджейов в місцевості Мніхув Свєтнокшиського воєводства, а також в районі паркінгу поблизу корчми “Панське ядло”. Іхню діяльність із зайняття проституцією забезпечували ця особа та підсудна ОСОБА_4, яка також безпосередньо керувала ними на місці, вказувала на „клієнтів”, з якими вони мають вступати в статеві стосунки та яку суму за це необхідно отримати, попереджала їх про появу співробітників поліції та прикордонної служби. Зароблені кошти ОСОБА_20 та ОСОБА_15 в сумі не меншій, ніж 115 польських злотих, щодня передавали їм до 26 березня 2002 року, поки вони не були затримані співробітниками поліції, яким повідомили про зайняття проституцією.

Крім цього, в лютому-березні 2002 року громадянин України, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, та підсудний ОСОБА_5, являючись членами організованої злочинної групи з міжнародними зв'язками, діючи згідно розробленого та погодженого плану, з метою сутенерства та втягнення у зайняття проституцією мешканки ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_22, користуючись її вкрай поганим матеріальним положенням, шляхом обману, повідомивши їй про те, що в їх наміри входить легальне працевлаштування її в ОСОБА_6, надання їй фінансової допомоги для оформлення закордонного паспорту, іншого матеріального забезпечення її виїзду за кордон, за попереднім зговором між собою, здійснили перевезення її на автомобілі ВАЗ- 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 до кордону з ОСОБА_6 ОСОБА_23, законне переміщення через державний кордон України на прикордонному пропускному пункті “Шегині” у Львівській області, а також передачу її 14 березня 2002 року на території ОСОБА_6 в районі прикордонного пропускного пункту „Медика” підсудній ОСОБА_4 та особі не громадянину України, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, за що отримали від них гроші, що належали їм із суми загальних прибутків, які отримувала організована група від зайняття сутенерством.

В подальшому ОСОБА_4 та ця особа на території ОСОБА_6 поселили ОСОБА_22 на квартиру в будинку № 6”А” по вулиці Магометській м. Кельце, яку вони наймали і де разом з ними вже проживали ОСОБА_15 та ОСОБА_20, після чого повідомили її про те, що їй доведеться займатися проституцією, оскільки іншої роботи не має, а вже витрачені кошти на її виїзд за кордон потрібно відробляти, тим самим втягнули її у зайняття проституцією. В подальшому ОСОБА_22 надавала за гроші сексуальні послуги різним особам чоловічої статі на трасі Кельце-Єнджейов в місцевості Мніхув Свєтнокшиського воєводства, при цьому та особа погрожувала ОСОБА_22 застосуванням фізичного насильства, а також застосувала його у вигляді нанесення їй побоїв. Підсудна ОСОБА_4 та особа не громадянин України, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, забезпечували цю діяльність ОСОБА_22 до 26 березня 2002 року, привозили її автомашиною до місця зайняття проституцією, а також відвозили її назад на квартиру за місцем тимчасового проживання, забезпечували харчуванням, одягом, косметикою та контрацептивами. Зароблені ОСОБА_22 від зайняття проституцією кошти в сумі не меншій, ніж 115 польських злотих, вони привласнювали в інтересах усіх членів організованої групи, отримуючи матеріальну винагороду.

Вироком від 04 грудня 2002 року ОСОБА_4 районним судом в Єнджейові ОСОБА_6 була засуджена за ст. 204 § 1 та § 2 КК ОСОБА_6 за схиляння ОСОБА_15, ОСОБА_20 та ОСОБА_22 до зайняття проституцією та сприяння їм у цьому з метою одержання матеріальної користі до шести місяців позбавлення волі з випробувальним строком три роки та 50-денних ставок штрафу (одна денна ставка штрафу становить 20 польських злотих). Справу щодо іншої особи, яку встановлено не було, польськими правоохоронними органами виділено в окреме провадження.

Крім цього, підсудна ОСОБА_3 за попередньою змовою з організатором злочинної групи, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, з метою наживи в період з лютого 2002 року до серпня 2004 року займалися звідництвом осіб жіночої статі з України для вчинення ними розпусних дій на території ОСОБА_6. Для цього ОСОБА_3 та ця особа на території України підшукували осіб жіночої статі з тяжким матеріальним становищем, які могли б стати на шлях зайняття проституцією, використовували в окремих випадках для цього і обман, що було пов'язано з пропонуванням можливості працевлаштування у ОСОБА_6 на легальну роботу, зокрема пов'язану з торгівлею на ринку. Оскільки їх виїзд організовувався за кошти підсудної ОСОБА_3В та цієї особи, вони вже зобов'язані були відпрацьовувати витрачені на це ними кошти. На території ОСОБА_6 організатор злочинної групи та ОСОБА_3 забезпечували діяльність осіб жіночої статі, що займалися проституцією, а саме: перевозили їх автомашиною особисто чи наймаючи для цього інший транспорт до місця ведення цієї діяльності та відвозячи їх назад до місця тимчасового проживання у ОСОБА_6, забезпечували їх харчування і проживання, постачали їм одяг, косметику і контрацептиви, при цьому одночасно отримували прибутки від зайняття ними проституцією в сумі, яка в середньому за день від вказаної діяльності однієї особи при сприятливому попиті становила близько 500 польських злотих, що становило приблизно 100 доларів США, забираючи у них всі зароблені кошти за надані сексуальні послуги. Кожній особі жіночої статі до початку зайняття проституцією вони з вказаних прибутків обіцяли щомісячний заробіток у сумі не менше 300 доларів США, не враховуючи витрат по забезпеченню їх діяльності, однак жодна з них, фактично працюючи без вихідних на протязі усього світлового дня, таких сум грошей не отримувала.

У вказаний період ОСОБА_3 та організатор злочинної групи, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, зазначеним вище способом вчинили звідництво щодо наступних осіб жіночої статі, мешканок Чернівецької області: ОСОБА_24 (в минулому мала прізвище ОСОБА_15) Л.О., ОСОБА_13 (в минулому мала прізвища Мислик та Лупул) Л.В., ОСОБА_25 (в минулому мала прізвище ОСОБА_21) Л.О., ОСОБА_26 (в минулому мала прізвище ОСОБА_25) О.О., ОСОБА_27 (в минулому мала прізвище Рихло) С.М.

Так, у 2002 році підсудна ОСОБА_3 за попередньою змовою з організатором злочинної групи, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, згідно розподілу функцій між собою, маючи на меті отримання ними прибутків від сприяння особам жіночої статі з України у зайнятті проституцією, умовили та схилили виїхати за кордон до ОСОБА_6 мешканок Кіцманського району Чернівецької області ОСОБА_24, яка проживає в селі Ошихліби, та ОСОБА_28, яка проживає в селі Іванківці, обіцяючи їм великі заробітки від зайняття проституцією на території ОСОБА_6 під їхньою опікою, після цього ОСОБА_3 забезпечила матеріально їх виїзд до ОСОБА_6. В подальшому на території ОСОБА_6 вони забезпечували їх діяльність з надання сексуальних послуг в період з лютого до травня 2002 року. Так, у вказаний період діючи багаторазово на території ОСОБА_6 на автодорогах в районі міст Кельце та Вроцлав у коротких відрізках часу, здійснюючи попередньо задуманий умисел, організатор злочинної групи, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, та ОСОБА_3 з метою отримання матеріальної користі від зайняття проституцією ОСОБА_24 та ОСОБА_28 сприяли їм в цьому, привозячи і відвозячи автомашиною до місця ведення цієї діяльності та назад, забезпечуючи їх харчування і проживання, постачаючи їм одяг, косметику і контрацептиви, та отримуючи одночасно матеріальну користь від зайняття ними проституцією.

Крім того, потерпіла ОСОБА_24 в період з 17 серпня по 14 грудня 2002 року виїжджала повторно до ОСОБА_6, де її аналогічним чином організатор злочинної групи та ОСОБА_3 використовували у цих же цілях, зокрема, на автодорогах в районі міст Познань та

Кельце.

Також в першій половині 2003 року підсудна ОСОБА_3 та організатор злочинної групи, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, за попередньою змовою між собою, займаючись звідництвом для розпусти, після розпаду в березні 2002 року організованої групи з міжнародними зв'язками, яку він очолював і до якої входила разом з іншими особами ОСОБА_3, внаслідок дій правоохоронних органів ОСОБА_6, продовжуючи займатись переміщенням громадян України до ОСОБА_6 з метою їх звідництва, знаючи достовірно, що ОСОБА_20 раніше в 2001-2002 роках вже була ними втягнута до зайняття проституцією і переміщена до ОСОБА_6, повторно з метою незаконної наживи, використовуючи її низьку матеріальну забезпеченість, знаходячись в селі Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області, запропонували їй виїхати за кордон, запевнивши, що працюючи безпосередньо під їх опікою повією вона у ОСОБА_6 заробить достатньо грошей. Пізніше в червні 2003 року ОСОБА_3 та організатор злочинної групи, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, знаходячись в ОСОБА_6, організували виїзд ОСОБА_20 з України попутним автотранспортом до ОСОБА_6, внаслідок чого вона 09 червня 2003 року на автомобілі з реєстраційним номером ОР 242-75 перетнула українсько-польський кордон через пропускний пункт “Рава-Руська” у Львівській області і незабаром прибула в м. Ополе на території ОСОБА_6, де її зустрів організатор злочинної групи, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, який і оплатив послуги за її перевезення.

В районі м. Ополе у населеному пункті Вуйтовій Всі організатор злочинної групи, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, та ОСОБА_3 поселили ОСОБА_20 в заздалегідь найняту та оплачену ними квартиру, у якій проживали самі, і в подальшому забезпечували її діяльність із зайняття проституцією на трасі Ополе - Стшельце Опольське, отримуючи матеріальну вигоду від зайняття ОСОБА_20 проституцією та присвоюючи отримані нею кошти від цієї діяльності.

Поряд з цим у червні 2003 року, перебуваючи на території ОСОБА_6, підсудна ОСОБА_3 та організатор злочинної групи, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, за попередньою змовою між собою, з метою незаконної наживи шляхом звідництва для розпусти, користуючись тим, що потерпіла ОСОБА_20 залежала від них матеріально і перебувала з ними в районі м. Ополе Республіки Польщі, запропонували їй викликати в ОСОБА_6 свою рідну молодшу сестру ОСОБА_26 жительку м. Вашківці Вижницького району Чернівецької області, та, обіцяючи їй матеріальні вигоди, одержали від неї згоду на ці дії. Після проведених телефонних переговорів та згоди ОСОБА_26 виїхати до ОСОБА_6, ОСОБА_3 та організатор злочинної групи, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, з метою її сексуальної експлуатації і отримання матеріальної вигоди від цього, організували виїзд ОСОБА_26 з України до ОСОБА_6 і 01 липня 2003 року через пропускний пункт „Краківець” у Львівській області на автомобілі з реєстраційним номером 002-49 ТН вона законно перетнула державний кордон України та прибула в м. Ополе, де її зустріла ОСОБА_3, яка поселила її на тій же квартирі, де проживала сама з ОСОБА_20 Після цього через декілька днів ОСОБА_3 та організатор злочинної групи, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, разом ще з однією невстановленою слідством особою болгарського походження, знаючи, що ОСОБА_20 24 червня 2003 року була затримана міською комендатурою поліції в Ополе і до 03 липня 2003 року повинна була покинути територію ОСОБА_6, маючи психологічний вплив на неї та ОСОБА_26 і повністю контролюючи їх поведінку, в тому числі шляхом матеріальної залежності від членів злочинної групи і можливих негативних наслідків у разі порушення встановлених для них правил поведінки, в тому числі і в правоохоронних органах, перевезли ОСОБА_26 та ОСОБА_20 до м. Радом на нову квартиру, де майже на протязі місяця забезпечували їх діяльність із зайняття проституцією тим же способом, що виражалось у їх доставці автомашиною до місця ведення цієї діяльності та назад, забезпеченні харчуванням і проживанням, постачанні їм одягу, косметики і контрацептивів, і одночасно отримували матеріальну вигоду від надання ОСОБА_26 та ОСОБА_20 платних сексуальних послуг особам чоловічої статі на автодорогах в районі вищевказаного населеного пункту. Ця їх діяльність продовжувалась до 30 серпня 2003 року.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, влітку 2004 року підсудна ОСОБА_3 та

організатор злочинної групи, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, діючи за попередньою змовою між собою та маючи на меті звідництво для розпусти, згідно попередньо розподілених функцій між собою, під вигаданим приводом працевлаштування продавцем на ринку в м. Ополе Республіки Польщі, привабливих заробітків там, схилили для виїзду за кордон громадянку України ОСОБА_27, жительку села Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області, після чого забезпечили грошима відкриття візи для її виїзду до ОСОБА_6. Зокрема, організувавши через третіх осіб відкриття візи ОСОБА_27 та її законне перевезення з України до ОСОБА_6, особисто зустріли її на ринку в м. Ополе, поселили в квартирі АДРЕСА_1, яку заздалегідь найняли для утримання там ОСОБА_27 і де проживали вони самі, після цього поставили її перед фактом, що в ОСОБА_6 їй доведеться займатися проституцією, тим самим втягнули її в зайняття проституцією. Будучи у безвихідному матеріальному становищі, а також піддавшись погрозам щодо фізичної розправи над нею з боку організатора злочинної групи, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, ОСОБА_27 погодилась надавати сексуальні послуги на автошляхах в районі вказаного населеного пункту різним особам чоловічої статі за грошову винагороду, яку в подальшому передавала їм, на протязі близько двох місяців у період з червня до серпня 2004 року. При цьому її діяльність із зайняття проституцією забезпечувалась ними тим же способом, що і іншим особам жіночої статі.

Крім цього, в 1999 році підсудна ОСОБА_4, співмешкаючи на території ОСОБА_6 з особою болгарського походження, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, та займаючись проституцією, тобто наданням сексуальних послуг різним особам чоловічої статі за плату, а також підсудна ОСОБА_3 в період до 2000 року вчинили звідництво для розпусти. Так, приблизно в серпні-вересні 1999 року ОСОБА_4 та особа болгарського походження, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, перебуваючи в Україні на території села Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області, запропонували виїхати за кордон до ОСОБА_6 з метою зайняття проституцією ОСОБА_3, пообіцявши їй пристойні заробітки, на що вона дала згоду. Одночасно з цим вони запропонували ОСОБА_3 підшукати ще когось із знайомих їй жінок з тяжким матеріальним становищем, які могли б стати на шлях зайняття цією діяльністю. Підсудна ОСОБА_3, намагаючись завоювати довіру з боку ОСОБА_4 та особи болгарського походження, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, зблизитися з ними, переслідуючи при цьому мету матеріальної вигоди від своїх дій в майбутньому, надала їм дані щодо ОСОБА_29, ІНФОРМАЦІЯ_10, як особи, яка погодиться займатися проституцією за плату, після чого всі вони за місцем проживання ОСОБА_3 в селі Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області зустрілися з ОСОБА_29 та отримали від неї згоду поїхати до ОСОБА_6 на заробітки. Після цього в десятих числах вересня 1999 року ОСОБА_4 та особа болгарського походження, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, оплативши транспортні витрати за ОСОБА_3 та ОСОБА_29, разом з ними виїхали поїздом „Чернівці-Перемишль” до ОСОБА_6, куди прибули 12 вересня 1999 року, і автобусом з м. Перемишль доставили ОСОБА_3 та ОСОБА_29 до населеного пункту Ленкниця, що знаходиться на крайньому заході ОСОБА_6 на кордоні з Німеччиною, поселивши їх на квартирі, яку винаймали для себе, та осіб жіночої статі, діяльність яких із зайняття проституцією вони забезпечували. Знаходячись у Ленкниці, ОСОБА_4 та особа болгарського походження, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, за співучастю ОСОБА_3 повідомили ОСОБА_29 на яку саме роботу вона приїхала до ОСОБА_6 та схилили її до зайняття проституцією.

Після цього в період до 22 вересня 1999 року, діючи на території ОСОБА_6 у коротких проміжках часу, підсудна ОСОБА_4 та особа болгарського походження, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, з метою отримання матеріальної вигоди сприяли в зайнятті проституцією ОСОБА_3 та ОСОБА_29, а також ще одній невстановленій слідством особі на ім'я ОСОБА_30, на автодорогах в районі населеного пункту Ленкниця, зокрема, на трасі Тшебель-Ленкниця, привозячи їх автомашиною до місця надання сексуальних послуг та відвозячи назад до місця тимчасового проживання, забезпечуючи їм харчування і проживання, постаючи одяг, косметику і контрацептиви, отримуючи одночасно матеріальну винагороду від зайняття ОСОБА_3 та ОСОБА_29 проституцією в сумі не меншій, ніж 100 німецьких марок за статеві зносини з особою чоловічої статі природнім способом протягом однієї години, забираючи від них всю плату за надані сексуальні послуги, маючи на меті видачу їм в послідуючому місячної заробітної плати з цих коштів в сумі 500 доларів США. 22 вересня 1999 року ОСОБА_3 та ОСОБА_29 на трасі Тшебель - Ленкниця були затримані працівниками поліції через відсутність у них коштів на покриття видатків для проживання та підозри в зайнятті проституцією, після чого у вересні 1999 року були видворені з території ОСОБА_6 в Україну.

В подальшому підсудна ОСОБА_4 та особа болгарського походження, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, маючи на меті звідництво для розпусти, знаходячись у зговорі між собою, забезпечували й надалі діяльність ОСОБА_3 із зайняття проституцією тим же способом і в тій же місцевості на території ОСОБА_6 в районі населеного пункту Ленкниця на автодорогах Тшебель - Ленкниця та Тшебель - Ольшина приблизно з середини грудня 1999 року до березня 2000 року і з 05 до 20 квітня 2000 року.

Крім цього підсудні ОСОБА_3, ОСОБА_4 та особа болгарського походження, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, діючи узгоджено, розподіливши ролі між собою, переслідуючи мету звідництва для розпусти, протягом жовтня - листопада 1999 року підшукали та умовили їхати до ОСОБА_6 жительку села Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області ОСОБА_30, ІНФОРМАЦІЯ_11, якій розповіли про умови зайняття діяльністю із надання сексуальних послуг за плату, а також пообіцяли за це плату від них у розмірі 300 доларів США. Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_4 в період до 4 листопада 1999 року надала допомогу ОСОБА_30 у виготовленні паспорту для тимчасового виїзду за кордон, після чого разом з нею вибула до ОСОБА_6, оплативши за ОСОБА_30 всі транспортні витрати.

Після цього з листопада 1999 року і приблизно до весни 2000 року, діючи на території ОСОБА_6, ОСОБА_4 та особа болгарського походження, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, з метою отримання матеріальної вигоди сприяли в зайнятті проституцією ОСОБА_30 на автодорогах в районі населеного пункту Ленкниця, зокрема, на автотрасах Тшебель - Ленкниця та Тшебель - Ольшина, привозячи її автомашиною до місця надання сексуальних послуг та відвозячи назад до місця тимчасового проживання, забезпечуючи їй харчування і проживання, постачаючи одяг, косметику і контрацептиви, отримуючи одночасно кошти від зайняття ОСОБА_30 проституцією в сумі, не меншій ніж 100 німецьких марок за статеві зносини з особою чоловічої статі природнім способом на протязі однієї години, забираючи від неї всю плату за надані сексуальні послуги, які були оплачені „клієнтами”, з метою видачі їй в майбутньому обіцяної раніше ОСОБА_4 та ОСОБА_3 місячної заробітної плати з цих коштів.

Підсудна ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочинів визнала частково і пояснила суду, що злочини в складі організованої злочинної групи не вчиняла. Вину визнала частково в тому, що сама надавала сексуальні послуги за плату, однак нікого в цю діяльність не втягувала.

Вперше поїхала в ОСОБА_6 в 1999 році разом з ОСОБА_4 на роботу, яку та обіцяла, коли була в Україні разом з ОСОБА_31, однак тільки в ОСОБА_6 вони їй повідомили, що треба займатись саме наданням сексуальних послуг, на що вимушена була погодитись, займалась наданням сексуальних послуг на автотрасах під їх наглядом. Через 10 днів після цього їх депортували, виявивши таку їх діяльність. Вдруге поїхала в ОСОБА_6 разом з ОСОБА_30 восени 1999 року. З підсудним ОСОБА_5 познайомилась тоді ж, коли треба було зробити їй закордонний паспорт, який він їй і допоміг виготовити, після чого вона поїхала до болгарина ОСОБА_31 і займалась в ОСОБА_6 наданням сексуальних послуг. ОСОБА_5 був знайомий з болгарами ОСОБА_31 та ОСОБА_32 і на їх прохання допоміг виготовити їй паспорт. Також він віз її до кордону з ОСОБА_23, де її зустрічав болгарин. Під час її знаходження в ОСОБА_6 ці болгари постійно спілкувались по телефону з ОСОБА_5 Коли вона знову повернулась в Україну, це було вже в 2001 році, то ОСОБА_24 сказала, що хоче поїхати в ОСОБА_6 разом з нею, на що вона погодилась, тоді остання ще взяла з собою свою невістку ОСОБА_20, вони знали про те, що будуть займатись проституцією і були згодні з цим. Вони приїхали до болгарина ОСОБА_32, проживали в квартирі, яку він для них знімав, пропрацювали там втрьох три місяці. Потім ОСОБА_24 повернулась в Україну, а вона з ОСОБА_20 залишились, займались наданням сексуальних послуг на трасах під наглядом ОСОБА_32. Потім у неї викрали паспорт і вона вимушена була повернутись в Україну. В 2002 році до неї знову звернулась ОСОБА_24, сказала, що їй потрібні гроші і вона хоче знову поїхати в ОСОБА_6 до ОСОБА_32 для надання сексуальних послуг. Коли вони займались наданням сексуальних послуг, то всі гроші віддавали ОСОБА_32, а при поверненні в Україну, він платив їм по 500 доларів США. Вдруге ОСОБА_4 з ними не було, в цей час та проживала в ОСОБА_6 і співмешкала з ОСОБА_31 Вона не відправляла жінок в ОСОБА_6, вони самі туди їхали, знаючи про те, що їм треба буде займатись наданням сексуальних послуг і все робили добровільно, їх до цього ніхто не примушував. Визнає свою вину в тому, що сказала їм про те, що вони будуть займатись проституцією, в ОСОБА_6 теж займалась наданням сексуальних послуг, також віддавала всі гроші ОСОБА_32, ніхто їй особисто гроші не платив. Проживали вони в квартирі, яку винаймав ОСОБА_32, він за неї і платив, також забезпечував їх всім необхідним. ОСОБА_27 теж добровільно займалась наданням сексуальних послуг. Ніхто потерпілих не примушував до зайняття проституцією і не втягував їх в це, всі вони їхали по декілька разів в ОСОБА_6, знаючи про те, чим там будуть займатись і бажали цього. В зв'язку з депортацією з ОСОБА_6 дійсно змінювала своє прізвище на Собко, ОСОБА_13, Чипигу, потім ОСОБА_3. У вчиненому розкаюється.

Підсудна ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочинів не визнала і пояснила суду, що в 1997 році виїхала на заробітки в ОСОБА_6, де познайомилась з громадянином ОСОБА_7 ОСОБА_31 Ніколаєм Івеліновим, а потім почала з ним співмешкати. Коли приїхали з ним в Україну в 1999 році, то він познайомився з ОСОБА_3 і запропонував їй поїхати до ОСОБА_6, там надавати за плату сексуальні послуги чоловікам, на що вона погодилась, також на його прохання підшукувала ще інших дівчат. Вони тоді всі виїхали за кордон до ОСОБА_6, жили в одній квартирі, вона особисто теж іноді займалась наданням сексуальних послуг. Разом з нею у ОСОБА_31 працювали інші дівчата. ОСОБА_31 вів всі фінансові справи, забирав всі зароблені ними гроші, вона не могла собі нічого привласнити, якщо він вважав за потрібне видати зарплату, то видавав її дівчатам. Коли його не було, вона збирала зароблені гроші у дівчат і віддавала йому. Тариф був 50 марок з одного „клієнта”. Ніхто нікого не примушував займатись наданням сексуальних послуг, всі це робили з власної волі, оскільки працювали на дорогах, то хто хотів втекти, міг це зробити будь-коли. ОСОБА_32 був родичем ОСОБА_31, вони там всі займались звідництвом та організацією жінок для надання сексуальних послуг. Вона багато часу пробула в ОСОБА_6, поверталась додому декілька разів і була в Україні не більше місяця. Один раз їхали разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_29 в ОСОБА_6, але їх вона не втягувала в зайняття проституцією, не перевозила для цієї мети. В ОСОБА_6 в грудні 2002 року її було притягнуто до кримінальної відповідальності за ці ж дії і засуджено до 6 місяців позбавлення волі з відстрочкою на 3 роки та штрафу в сумі 3000 злотих, відносно ОСОБА_31 справу виділено. Коли вона повернулась з ОСОБА_6 додому, хотіла жити нормально, до неї ще звертались дівчата, щоб допомогла їм поїхати на заробітки до ОСОБА_6, але цим більше не займалась. Вона чотири рази змінювала своє прізвище із-за депортації, спочатку її прізвище було Бадло, потім ОСОБА_12, ОСОБА_31 і ОСОБА_4. Просить її не карати, так як вже понесла покарання за ці ж дії.

ОСОБА_5 знає як таксиста, він декілька разів возив її на своєму автомобілі, якось возив до кордону з ОСОБА_23, він також був знайомий з ОСОБА_31, а ОСОБА_31 був знайомий з ОСОБА_14 ОСОБА_26 раз ОСОБА_5 привіз до польського кордону ОСОБА_22 і передав її ОСОБА_31

Підсудний ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочинів не визнав і пояснив суду, що він займався наданням послуг таксі, в його користуванні знаходився автомобіль ВАЗ-21063, реєстраційний номер НОМЕР_1, працював як таксист. ОСОБА_31 та ОСОБА_33 не знає. ОСОБА_3 вперше побачив в 2001 році, коли вони з ОСОБА_31 підійшли до нього і попросили відвезти їх в Кіцманський райвідділ міліції, але з якою метою вони туди їхали і чим там займались, йому не відомо, ніякого закордонного паспорту ОСОБА_3 він не допомагав отримати. ОСОБА_4 бачив декілька разів, коли її також підвозив на автомобілі як таксист. Один раз в 2001 році на своєму автомобілі возив ОСОБА_3 до кордону з ОСОБА_23, вона була одна, більше її не бачив. Знає також ОСОБА_14, з яким разом надавали послуги як таксисти. Один раз в 2001 році перевозив до польського кордону ОСОБА_18, ОСОБА_28 і ОСОБА_33, з ним їхав також ОСОБА_14, так як йому необхідні були запчастини до автомобіля, який був пошкоджений. Він довіз дівчат до кордону і там залишив. Потім ще один раз возив до польського кордону на своєму автомобілі ОСОБА_33 та ОСОБА_22, однак до нього ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_4 з приводу перевезення цих жінок не звертались. З ОСОБА_32 він ні про що не домовлявся і взагалі його не знав, також йому не було відомо чим займаються дівчата, яких він перевозив, вони йому про це не розповідали. Він не займався сутенерством, нікого ні до чого не примушував, нікого не втягував в зайняття проституцією, не входив ні в яку організовану злочинну групу.

Незважаючи на невизнання підсудними ОСОБА_4 та ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні злочинів, та враховуючи часткове визнання своєї вини підсудною ОСОБА_3, суд вважає, що їх винність у вчиненні злочинів підтверджується зібраними і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Потерпіла ОСОБА_24 в судовому засіданні пояснила суду, що знає підсудну ОСОБА_3 давно, вони односельчанки, їй було відомо про те, що та працювала в ОСОБА_6. Вона також їздила з нею в ОСОБА_6 на роботу, так як були потрібні гроші. Вона сама звернулась до ОСОБА_3 з приводу роботи в ОСОБА_6, знала про те, що повинна займатись проституцією і на це погодилась. ОСОБА_3 допомогла їй грошима, щоб отримати паспорт та необхідні документи для виїзду і вони вдвох на рейсовому автобусі поїхали в ОСОБА_6. В ОСОБА_6 знімали разом квартиру, з ними також жив ОСОБА_32. Вони на автотрасах надавали сексуальні послуги чоловікам за плату, гроші віддавала ОСОБА_32, а коли їхала додому, то він дав їй частину грошей. Вперше поїхала до ОСОБА_6 і знаходилась там три місяці, вдруге два місяці. Поїхала вдруге до ОСОБА_6, знаючи про те, що буде займатись проституцією, так як були потрібні гроші. Ніяких претензій до підсудної ОСОБА_3 не має.

Потерпіла ОСОБА_27 в судовому засіданні пояснила суду, що знає підсудну ОСОБА_3, познайомилась з нею в селі Ошихліби Кіцманського району і та запропонувала їй роботу в ОСОБА_6 на базарі із заробітком 300 доларів США в місяць, на що вона погодилась. ОСОБА_3 поїхала перша в ОСОБА_6, а потім вона. В ОСОБА_6 на базарі в м. Ополе її зустріли ОСОБА_3 та болгарин ОСОБА_32, він розрахувався з водієм автобуса за її проїзд. Потім вони поїхали на квартиру, в якій проживали ОСОБА_3 з ОСОБА_32, і тільки тоді вони сказали, що необхідно займатись наданням сексуальних послуг чоловікам за винагороду, вона вимушена була погодитись під їх психологічним тиском, так як іншого виходу у неї не було. Проживали в квартирі в м. Ополе разом з ОСОБА_3, ОСОБА_32 та ще з однією дівчиною. Працювала вона з червня по серпень 2004 року, надаючи сексуальні послуги на автотрасах, всі зароблені гроші віддавала ОСОБА_32, а в його відсутність ОСОБА_3 Він та ОСОБА_3 контролювали її діяльність, забезпечували всім необхідним. Перед від'їздом ОСОБА_32 дав їй гроші в сумі 500 доларів США і до цього 100 доларів США, які вона відправила додому, так як у неї була маленька дитина. Потім вона сама пішла в польську поліцію, так як втратила паспорт і повернулась додому разом з ОСОБА_3

Потерпіла ОСОБА_34 \ ОСОБА_18 \ Я.О. в судовому засіданні пояснила суду, що всередині 2001 року ОСОБА_3 запропонувала їй поїхати в ОСОБА_6 на заробітки на сезонні сільськогосподарські роботи, пообіцявши їй заробітну плату в 300 доларів США в місяць. Оскільки в неї було дуже складне матеріальне становище і вона не мала постійного місця роботи, то погодилась на цю пропозицію, про зайняття проституцією мова не йшла. ОСОБА_3 також пропонувала їй підшукати подруг, які також хочуть їхати за кордон. Тоді ж вона повідомила, що у неї в ОСОБА_6 є чоловік болгарського походження на ім'я ОСОБА_32, який дасть гроші у борг для виготовлення закордонного паспорту та виїзду за кордон, але потім вона повинна буде повернути ці гроші. ОСОБА_3 також сказала, щоб вона та інші дівчата зверталися до ОСОБА_5, який допоможе їм виїхати за кордон, познайомила її з ним, а він звів її з ОСОБА_14, потім вони вдвох займались підготовкою відправки її за кордон.

Відносно пропозиції ОСОБА_3 про роботу в ОСОБА_6 вона розповіла ОСОБА_16 та ОСОБА_20, які також виявили бажання поїхати з нею туди. ОСОБА_5 та ОСОБА_14 за свої кошти їй, ОСОБА_20 та ОСОБА_16 виготовили закордонні паспорти. ОСОБА_5 розповідав, що він постійно возить дівчат в ОСОБА_6, де передає їх ОСОБА_32, який йому платить за це гроші, відносно них він декілька разів розмовляв з ОСОБА_32 по мобільному телефону. Після отримання паспортів вони всі вп'ятьох на автомобілі ОСОБА_5 поїхали до українсько-польського кордону, де на пропускному пункті „Рава-Руська” ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_16 та ОСОБА_20 перетнули кордон до ОСОБА_6, а вона залишилась чекати в Україні, через деякий час вони всі повернулись назад, так як ОСОБА_5 і ОСОБА_14 не дійшли якоїсь згоди з ОСОБА_32, після чого всі повернулись додому.

Вдруге вже в жовтні 2001 року до неї додому приїхали ОСОБА_5 та ОСОБА_14, сказали, що треба їхати в ОСОБА_6, по дорозі в м. Чернівці біля дріждзаводу забрали ще одну дівчину на ім'я ОСОБА_1, прізвища її не знає, і привезли на автомобілі до кордону з ОСОБА_23, на польській території їх чекав ОСОБА_32. В їх присутності ОСОБА_32 передав ОСОБА_5 гроші, як вона зрозуміла за неї та ОСОБА_1, після чого ОСОБА_5 та ОСОБА_14 повернулись в Україну. Вони приїхали в польське місто Ополе, де в готелі ОСОБА_32 передав її чоловікові на ім'я Тінко, за що отримав від нього 2000 німецьких марок, а ОСОБА_1 залишилась з ним. Тінко на своєму автомобілі привіз її в м.Познань, де поселив в квартирі, в якій проживав він, ще один болгарин та дівчина з Білорусії на ім'я ОСОБА_26. Тінко пояснив їй, що вона повинна надавати сексуальні послуги чоловікам на автомобільній дорозі Познань-Варшава, на що вона вимушена була погодитись, так як була залякана, її попередили, що якщо вона надумає втекти, то її вб'ють. Зароблені таким чином гроші вона передавала кожного дня Тінко, який контролював її, привозив до місця надання послуг і забирав звідти, винаймав і оплачував їй житло, забезпечував її також харчуванням, презервативами для роботи, одягом.

В січні 2002 року в м. Познань вона зустрілась з ОСОБА_3, яку хотіла побити за те, що та втягнула її в таку діяльність, за що її побили ОСОБА_32 та Тінко.

Всередині січня 2002 року у неї пропав закордонний паспорт, її затримала поліція, потім затримали другий раз і тільки після цього Тінко організував отримання нею тимчасового посвідчення і дав їй 150 доларів на всі витрати, також погодився її відпустити. В середині березня 2002 року вона повернулася додому в село Ошихліби. По поверненню додому їй неодноразово телефонував Тінко, вимагав, щоб вона швидше отримувала новий закордонний паспорт та приїжджала до ОСОБА_6 для зайняття проституцією. Через декілька днів після цього до неї приїхав ОСОБА_5 з якимось чоловіком на ім'я Вадим, також наполягали на тому, щоб вона отримувала новий закордонний паспорт та виїжджала в ОСОБА_6, однак вона так нікуди і не поїхала. Влітку 2002 року до неї додому приїжджав ОСОБА_14 з якимось чоловіком і попередив, щоб вона не заявляла в міліцію про те, що з нею було в ОСОБА_6, залякував. Їй відомо, що ОСОБА_3 та болгари непогано на ній та інших дівчатах заробили, примушуючи їх займатись проституцією в ОСОБА_6.

Потерпіла ОСОБА_20 під час досудового слідства, покази якої були досліджені в судовому засіданні \ т. 2, а.с. 19 \, пояснювала, що влітку 2001 року їй запропонували поїхати в ОСОБА_6 на заробітки ОСОБА_18 та ОСОБА_16, які звели її з ОСОБА_5 і він займався виготовленням для неї закордонного паспорту, потім він разом з ОСОБА_14 їх всіх на своєму автомобілі перевозив до ОСОБА_6, де їх зустрів болгарин ОСОБА_32, який мав намір взяти тільки її, однак вона одна без ОСОБА_16 та ОСОБА_18 не погодилась залишитись, тому вони всі повернулись тоді додому. Вже восени 2001 року ОСОБА_5 та ОСОБА_14 познайомили її з ОСОБА_4, яку вона знала як ОСОБА_12, на пропозицію якої вона та ще одна дівчина на ім'я ОСОБА_28 поїхали в ОСОБА_6, де жили в м. Кельце на квартирі, яку знімали ОСОБА_4 зі своїм співмешканцем ОСОБА_31 Ніколаєм, тільки там їм пояснили, що вони повинні надавати сексуальні послуги чоловікам на автотрасах, куди їх возили, забезпечували всім необхідним, забирали зароблені ними гроші приблизно від 100 до 250 доларів США в день, вона змушена була це робити. Через деякий час ОСОБА_5 та ОСОБА_14 таким же чином доставили в ОСОБА_23 ОСОБА_22, яка жила разом з ними і яку ОСОБА_31 та ОСОБА_4 також примусили займатись проституцією. Потім їх затримала поліція, де вони все розповіли і їх депортували в Україну.

Коли вона вдруге влітку 2003 року на пропозицію ОСОБА_3 поїхала в ОСОБА_6, отримавши закордонний паспорт на прізвище ОСОБА_25, вже знала про те, чим буде займатись, однак підсудна їй про це нічого не говорила, сказала тільки вже в ОСОБА_6. ОСОБА_3 та ОСОБА_32 обіцяли їй платити достатньо і вона мала заробити гроші. Вона приїхала в м. Ополе, де її зустрів ОСОБА_32, який співмешкав з ОСОБА_3, поселив її в їх квартиру, яку вони знімали, і забезпечував всім необхідним. Коли ОСОБА_32 був відсутній, всі зароблені гроші забирала ОСОБА_3 Потім вона викликала на прохання ОСОБА_3 свою сестру ОСОБА_26 і вони надавали сексуальні послуги та проживали в м. Радом в квартирі, яку також знімав для них ОСОБА_32, забезпечував всім необхідним, забирав у них всі зароблені гроші, постійно контролював їх діяльність, в цьому йому допомагала ОСОБА_3 Однак за весь час ні він, ні ОСОБА_3 ні їй, ні сестрі нічого не заплатили, хоча обіцяли це зробити. В ОСОБА_35 погрожував їм фізичною розправою в разі невиконання його умов, але насильства не застосовував. Потім вона з сестрою ОСОБА_26 втекли від них в Україну.

Потерпіла ОСОБА_26 під час досудового слідства, покази якої були досліджені в судовому засіданні \ т. 2, а.с. 62 \ давала аналогічні пояснення.

Потерпіла ОСОБА_16 під час досудового слідства пояснювала \ т.2, а.с.29 \, що в кінці серпня 2001 року до неї додому приїхала ОСОБА_19 і повідомила, що є можливість виїхати на роботу до ОСОБА_6. Так як в неї було скрутне матеріальне становище, вона погодилась. ОСОБА_19 сказала їй, що є люди, які виготовлять за свої кошти закордонний паспорт та оплатять дорогу до ОСОБА_6, на такі умови вона була згідна. Виготовленням закордонних паспортів їй, ОСОБА_19 та ОСОБА_21 займались ОСОБА_5 та ОСОБА_14, вони лише сфотографувались для цього.

10 вересня 2001 року до неї додому приїхали ОСОБА_5 та ОСОБА_14 і сказали виїжджати в ОСОБА_6, разом з ними поїхали також ОСОБА_19 та ОСОБА_21 на автомобілі ОСОБА_5 В ОСОБА_6 вони зустрілись з ОСОБА_35, однак він бажав взяти тільки ОСОБА_21 на роботу, а її та ОСОБА_19 ні, ОСОБА_21 одна відмовилась їхати, тому вони всі повернулись додому.

Через декілька днів до неї знову приїхали ОСОБА_5 та ОСОБА_14 і сказали їхати в ОСОБА_35, вона погодилась, в м. Чернівці взяли ще одну дівчину по імені ОСОБА_1 і поїхали до українсько-польського кордону, пересікли його на попутному транспорті, за який розрахувались ОСОБА_5 та ОСОБА_14, на території ОСОБА_35 біля кордону їх зустрів ОСОБА_35, з яким ОСОБА_14 та ОСОБА_5 розмовляли, а після закінчення бесіди вона та ОСОБА_1 пересіли в машину ОСОБА_35, поїхали в м. Кельце, де ОСОБА_35 поселив їх в будинку, який винаймав сам. Потім ОСОБА_35 привів трьох болгар і сказав, що кожна з них буде працювати в цих болгарів, її взяв до себе на роботу болгарин по імені Роко, відвіз її в готель, де поселив в кімнаті ще з однією дівчиною, потім вивіз на шосе і сказав працювати, тільки тоді вона зрозуміла, що буде займатись проституцією. Вона заперечувала проти цього, але Роко їй сказав, що вона знаходиться в безвихідному положенні і додому вона не має як повернутись. Так в м. Кельце вона прожила два місяці, на протязі яких була змушена займатись проституцією за гроші, тобто надавати різним чоловікам сексуальні послуги за винагороду, яку в неї потім забирав Роко, він контролював всю її діяльність. Через два місяці Роко перевіз її в інше місто і передав своєму знайомому молодому болгарину, який теж її змушував займатись проституцією, надавати сексуальні прослуги за гроші і потім забирав їх у неї, це було на протязі приблизно одного місяця. В цей час її декілька разів перевозили в інші міста та селища, де утримували різні люди болгарської національності. В загальному вона в день заробляла на шосе та передавала болгарам від 100 доларів США і більше, однак ніхто їй за це грошей не платив. Приблизно через три місяці загального перебування в ОСОБА_35 вона вже не витримала і почала наполягати на поверненні додому, їй дали гроші тільки на дорогу. Вона була всіма обманута, не попала на роботу, яку обіцяли їй в Україні, і не заробила ніяких грошей, була в безвихідному становищі і повернулась додому.

Через деякий час до неї додому приїхали ОСОБА_14 та ОСОБА_5, яких вона запитала, чому вони обдурили її відносно роботи в ОСОБА_35, але вони нічого не відповіли. Під час розмови вона їм показала свій блокнот з записами про те, скільки заробила грошей в ОСОБА_35, займаючись проституцією, які передала болгарам, за що мала б отримати 1500 доларів США, однак нічого не отримала. ОСОБА_14 забрав у неї блокнот і не повернув.

Потерпіла ОСОБА_28 під час досудового слідства \ т.2, а.с.53-55, т.6, а.с.142, т.7, а.с.159-160 \, пояснювала, що в січні 2002 року від ОСОБА_24 довідалася, що та збирається їхати в ОСОБА_35 на заробітки, вона також хотіла їхати в зв'язку з скрутним матеріальним становищем. ОСОБА_24 сказала їй, що буде там займатись проституцією і їй доведеться займатись тим же, що поїздку організовує ОСОБА_3, яка брала на себе всі витрати по виготовленню закордонного паспорта та за дорогу. Також ОСОБА_24 повідомила, що у ОСОБА_3 в ОСОБА_35 є знайомий на ім'я ОСОБА_35, якому вони будуть віддавати всі зароблені зайняттям проституцією гроші, а він буде платити їм заробітну плату щомісячно, це ж їй підтвердила і ОСОБА_3, яка також приходила до неї. Приблизно на початку березня вона, ОСОБА_24 та ОСОБА_3 за рахунок останньої поїхали автобусом в ОСОБА_35, приїхали в м. Кельце, де їх зустрів ОСОБА_35, який відвіз в якийсь готель, де поселив її і ОСОБА_24 в одну кімнату, а сам з ОСОБА_3 розмістився в іншій. Наступного дня ОСОБА_3 сказала, що вони їдуть на автомобілі, який найняв ОСОБА_35, на автомобільну дорогу в 20 кілометрах від їхнього місця проживання, де будуть надавати сексуальні послуги, розповіли як себе вести з „клієнтом”, скільки коштують їх сексуальні послуги: 50 злотих звичайний секс та 40 злотих оральний секс, а всі зароблені гроші будуть віддавати ОСОБА_35, який щомісячно їм буде виплачувати зарплату. Після того як вони „пропрацювали” разом таким чином деякий час, вонии переїхали в передмістя Вроцлава, де „працювали” подібним же чином. Потім ОСОБА_24 поїхала додому, а вона ще залишилась у ОСОБА_35 близько трьох місяців. Щоб не прострочити строк перебування в ОСОБА_35, треба було виїхати в Україну, вона попросила у ОСОБА_35 зароблені нею гроші, однак він її побив і грошей не дав, без них вона не могла повернутись додому, а тому продовжувала працювати. Одного дня в передмісті Вроцлава її з ОСОБА_3 затримали поліцейські, наступного дня її відпустили і попередили, щоб вона за декілька днів покинула територію ОСОБА_35. В травні її в черговий раз затримала поліція і їй довелося поїхати в Україну.

Потерпіла ОСОБА_22 під час досудового слідства, покази якої були досліджені в судовому засіданні \ т.7, а.с. 111 \, пояснювала, що на початку 2002 року вона познайомилася з ОСОБА_5 та ОСОБА_14 і останній запропонував їй поїхати в ОСОБА_35 на роботу шити іграшки, на кордоні її зустрінуть чоловік і жінка, які працевлаштують в ОСОБА_35, обіцяв допомогти виготовити закордонний паспорт, оплатити послуги за його виготовлення та витрати по організації її виїзду, які йому відшкодують на кордоні ті люди. Вона погодилась на цю пропозицію і наступного дня вони відвезли її на автомобілі в м. Кіцмань, де вона підписала документи на оформлення закордонного паспорту, який був готовий через декілька днів, ОСОБА_14 його віддав їй. Після цього приблизно в березні 2002 року на автомобілі під керуванням ОСОБА_5 вони перевезли її за власний рахунок в ОСОБА_35, де їх зустріли ОСОБА_4 з чоловіком болгарського походження на ім'я ОСОБА_25, який відразу забрав у неї її паспорт, сказав сідати в його автомобіль. Вони розмовляли про щось з ОСОБА_5 та ОСОБА_14, після чого привезли її в якесь місто, де на ринку придбали їй одяг та взуття за їх рахунок, потім привезли на квартиру, де вже проживали дівчата з України ОСОБА_28 та ОСОБА_28 з Кіцманського району, її поселили з ними в одній кімнаті, а в іншій жили ОСОБА_4 з цим чоловіком. Того ж дня ці дівчата їй розповіли, що займатись вона буде в ОСОБА_35 проституцією, а не виготовляти іграшки, тоді вона все зрозуміла, що їй доведеться відробляти витрати за паспорт і всі інші, що були зроблені ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та її чоловіком.

Наступного дня цей чоловік сказав їй, що якщо вона не буде займатися проституцією, то не буде їсти і взагалі додому не повернеться, вона змушена була підкоритися. Вона надавала сексуальні послуги чоловікам на автотрасі разом з іншими дівчатами за плату, яку вони встановили, ОСОБА_4 була також з ними, наглядала і забирала у них гроші, а також сама надавала сексуальні послуги за гроші. Працювали вони щодня зранку до 22 години без вихідних, вона „заробляла” таким чином десь до 200 доларів США і всі гроші віддавала їм. Вони забезпечували їх харчуванням, проживанням, одягом. Микола постійно її ображав, щоб вона почувала себе принизливо. В ОСОБА_35 вона пробула декілька тижнів, потім її затримали поліцейські з іншими дівчатами і через декілька днів їх депортували, а відносно ОСОБА_4 порушили кримінальну справу, їх всіх допитували по цій справі.

На початку 2005 року до неї додому прийшла жінка, яка представилась дружиною ОСОБА_14, просила нікому нічого не розповідати про те, що було в ОСОБА_35 і чим там займалась.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила суду, що підсудний ОСОБА_5 як таксист возив її до кордону з ОСОБА_23 і там в ОСОБА_35 вона торгувала взуттям. Проституцією вона там ніколи не займалась. Під час досудового слідства вона давала покази слідчому в нетверезому стані, протокол допиту підписувала не читаючи.

Але враховуючи те, що навіть до суду свідок ОСОБА_17 прийшла в трохи нетверезому стані суд вважає, що покази які вона давала на досудовому слідстві є правдивими оскільки вони підтверджуються іншими доказами по справі.

Зокрема під час досудового слідства свідок ОСОБА_17 пояснювала \ т. 7, а.с. 90, 185 \, що В 2001 році вона торгувала на ринках в районах області, познайомилась з таксистами на ім'я ОСОБА_14 та ОСОБА_5, а також жінкою на ім'я ОСОБА_16 з села Ошихліби Кіцманського району, яка збиралася їхати на заробітки в ОСОБА_35, вона також погодилась поїхати торгувати там на ринку. На початку вересня 2001 року ці двоє чоловіків заїхали за нею на автомобілі, з ними була і ОСОБА_16, за їх домовленістю в залізничній поліклініці їй лікували зуби, за що вони ж розраховувались. Вона зрозуміла із розмов з ОСОБА_14 та ОСОБА_5, що в ОСОБА_35 доведеться займатися саме наданням сексуальних послуг за гроші, для чого їй лікували зуб, щоб вона мала привабливіший вигляд. Кордон з ОСОБА_23 вони перетнули тоді на пропускному пункті „Шегині” 11 вересня, вона з ОСОБА_14 на одному автомобілі, а ОСОБА_16 з ОСОБА_5 на іншому, щоб їх не запідозрили як повій. В ОСОБА_35 їх зустрів болгарський циган на ім'я ОСОБА_35, який перевіз в м. Радом, закріпив за ними своїх співвітчизників, які потім забезпечували їхню діяльність по наданню сексуальних послуг за гроші. У ОСОБА_35 була жінка на ім'я ОСОБА_3, односельчанка ОСОБА_16, яка співмешкала з ним, сама займалася проституцією, а також у всьому допомагала ОСОБА_35, який забезпечував таку діяльність жінок, ОСОБА_16 приїхала за кордон з її допомогою, також за її сприяння до ОСОБА_35 потрапила не одна жінка з України. Надія жінкам, що прибували вперше, пояснювала як треба себе поводити, як займатися проституцією, скільки коштують надані ними сексуальні послуги, вона з ОСОБА_35 забезпечували їх контрацептивами, організовували їх доставку до місць надання цих послуг на дорозі та назад, наймали та оплачували житло для проживання. Вони також забирали всі зароблені гроші. Таким чином вона на дорогах надавала сексуальні послуги за гроші водіям близько місяця, після чого, не отримавши від болгар за свою роботу нічого, пішла від них. В ОСОБА_35 тоді перебувала три місяці, а потім ще була там двічі.

Свідок ОСОБА_36 в судовому засіданні пояснив, що живе по сусідству з ОСОБА_3 і ніяких претензій до неї він не чув. Ще одна сусідка ОСОБА_19 приїжджала з-за кордону і жалілась, що її обманули, не заплатили за роботу.

Свідок ОСОБА_29 під час досудового слідства, покази якої були досліджені в судовому засіданні \ т.8, а.с. 1 \, показала, що в кінці минулого та на початку цього століття вона працювала вчителем фізкультури, у неї було досить скрутне матеріальне становище. В розмові з ОСОБА_3 та сказала їй, що є одна жінка, яка може допомогти працевлаштуватися в ОСОБА_35 домогосподаркою, після чого вони зустрілися з ОСОБА_4, яка підтвердила слова ОСОБА_3, вона була зі своїм знайомим ОСОБА_25 родом із ОСОБА_7. Ця розмова була у вересні, вона погодилася поїхати на заробітки з ними до ОСОБА_35, проїзд оплачували ОСОБА_25 і ОСОБА_4, яка сказала, що це її чоловік. У ОСОБА_35 вони приїхали в місто під кордоном з Німеччиною, зупинилися на квартирі, яку знімали останні. Вже знаходячись у ОСОБА_35, ОСОБА_4 та її чоловік ОСОБА_25 сказали, що їй доведеться займатися проституцією на дорозі, пояснили, що вона повинна робити і яким чином, які сексуальні послуги доведеться надавати і скільки за це брати. Це все було в присутності ОСОБА_3, яка на її запитання про те, що відбувається, заспокоїла. Вона вимушена була надавати сексуальні послуги чоловікам в автомобілях, гроші вона віддавала ОСОБА_4, а вона вже ОСОБА_25. Вони також вранці вивозили на автомобілі їх на дорогу, а самі потім спостерігали за ними, забезпечували контрацептивами. Через тиждень її та ОСОБА_3 затримали поліцейські, через добу їх депортували. Більше в ОСОБА_35 вона не їздила, а ОСОБА_3 сказала, що поміняє паспорт і поїде туди знову, так як потрібні гроші.

Свідок ОСОБА_37 під час досудового слідства, покази якої були досліджені в судовому засіданні \ т. 2, а.с. 69 \ пояснювала, що в 2004 році ОСОБА_3 пропонувала їй поїхати на роботу в ОСОБА_35 і обіцяла допомогти їй виготовити закордонний паспорт.

Свідок ОСОБА_13 під час досудового слідства, покази якої були досліджені в судовому засіданні \ т. 8, а.с. 4 \ пояснювала, що ОСОБА_3 є її донькою, і раніше багато разів їздила в ОСОБА_35 працювати -торгувати на ринку. Вона пересилала через банк гроші. До доньки приїжджав болгарин, який потім також присилав гроші.

Свідок ОСОБА_25 під час досудового слідства, покази якої були досліджені в судовому засіданні \ т. 6, а.с. 72 \ \ пояснювала, що її сусідка ОСОБА_19 їздила на роботу до ОСОБА_35, звідти їй присилали гроші.

Крім часткового визнання підсудною ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні злочинів та незважаючи на невизнання підсудними ОСОБА_4 та ОСОБА_5 своєї вини, їх винність у вчиненні злочинів підтверджується наступними доказами:

- протоколами усних заяв потерпілих ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_27 від 11 січня 2005 року про те, що у вересні та жовтні 2001, влітку 2003 та 2004 років ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_5 та ОСОБА_14 обманним шляхом перемістили їх через кордон України в ОСОБА_6, де передали ОСОБА_32, який разом з іншими особами шляхом погроз застосуванням насильства змусили займатись наданням сексуальних послуг на дорогах за плату \ т.1, а.с.9-12 \;

- повідомленням ДАІ УМВС України в Чернівецькій області у вигляді роздруківки інформації з АІПС „Національний банк даних автомобілів” про те, що ОСОБА_5 станом на квітень 2001 року мав у своєму користуванні автомобіль „ВАЗ-21063” білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 \ т.1, а.с. 89-90 \;

- інформацією ВАТ „Державний ощадний банк України” про те, що протягом 2002-2004 років ОСОБА_33 по міжнародній системі „Western Union” направлено грошових переказів в Кіцманське відділення банку на адресу ОСОБА_3 та її матері ОСОБА_13 на загальну суму 1850 доларів США. Також у 2004 році ним перераховувались гроші і на Кіцманське відділення банку „Аваль” у сумі 50 доларів \ т.2, а.с.229, 232, 240 \;

- матеріалами кримінальної справи, що надійшли до управління Служби безпеки України в Чернівецькій області, порушеної правоохоронними органами ОСОБА_6 по фактах перетину державного кордону підсудною ОСОБА_3 (Собко, Чипига) Н.В. в період з 2000 по 2004 роки, в яких, зокрема, зазначено час виїзду з України та повернення назад, протокол її затримання 24 серпня 2004 року за намагання незаконно перетнути державний кордон ОСОБА_6 \ т.3, а.с.1-58 \;

- матеріалами справ, які надійшли з крайової прокуратури м. Познань відносно видалення з території ОСОБА_6 на підставі рішення Великопольського воєводи від 06 березня 2002 року ОСОБА_19 та від 20 вересня 2002 року ОСОБА_24 \ т.4, а.с.2-106 \;

- матеріалами справ, які надійшли з крайової прокуратури м. Ополе відносно видалення з території ОСОБА_6 на підставі рішення Опольського воєводського коменданта поліції від 26 червня 2003 року ОСОБА_20, рішення Дольношльонського воєводи від 17 травня 2002 року, Люблінського воєводи від 23 вересня 1999 року, Підкарпатського воєводи від 25 серпня 2004 року ОСОБА_3 (ОСОБА_13, Собко) ОСОБА_3, яка в'їхала до ОСОБА_6 12 вересня 1999 року через прикордонний контрольний перехід „Перемишль” та 22 вересня 1999 року затримана на дорозі сполученням Тшебель-Ленкниця через відсутність засобів для перебування в ОСОБА_6 та підозри щодо мета її перебування - зайняття проституцією \ т.4, а.с.108-152 \;

- копіями документів у справі щодо видалення з території ОСОБА_6 на підставі рішення Любуського воєводського управління у Гожеві Великопольському від 23 квітня 2000 року, у серпні 2004 року підсудної ОСОБА_3 за клопотанням прикордонного контрольного пункту Прикордонної служби у Корчовій \ т.5, а.с.246-315 \;

- копіями документів з матеріалів кримінальної справи відносно ОСОБА_4, яку було засуджено 04 грудня 2002 року районним судом в Єнджейові ОСОБА_6 за ст. 204 § 1 та 2 КК ОСОБА_6 до 6 місяців позбавлення волі з випробувальним строком 3 роки та 50-ти денних ставок штрафу за схиляння зокрема, ОСОБА_20 та ОСОБА_22, до зайняття проституцією та сприяння їм у цьому з метою одержання матеріальної користі, Справу щодо ОСОБА_31, особу якого встановлено не було, польськими правоохоронними органами виділено в окреме провадження \ т.5, а.с.138-199 \;

- протоколом процесуального експерименту від 06 липня 2005 року з участю потерпілої ОСОБА_16, яка в передмісті Радома в місцевості ОСОБА_38 Голембіовська вказала на будинок під № 35, пояснила, що в ньому вона проживала після того як Рокко, який її взяв у ОСОБА_13 ОСОБА_8 у м. Кельце і примушував в різних населених пунктах займатися проституцією, передав іншому болгарину на ім'я Салі. Також показала місце, де вона надавала сексуальні послуги біля дороги \ т.5, а.с.4-12 \;

- протоколом слідчого експерименту від 07 липня 2005 року з участю потерпілої ОСОБА_18, яка показала в м. Познань на місцевості у мікрорайоні Космонавтів будинок, де проживала на квартирі з 19 жовтня 2001 року до лютого 2002 року з болгарином на ім'я Тінко, білоруською дівчиною ОСОБА_26 та ще одним болгарином, після того, як вони поїхали, в квартиру приїхали ОСОБА_3 і ОСОБА_8, проживали з ними разом. Також показала місця, де вона пропонувала сексуальні послуги на автодорогах поблизу м. Познань під опікою Тінко, зокрема, біля бару „Auto-Bar u Aњki 24h”, що знаходиться перед місцевістю Бугай, та на розі дороги до населеного пункту Мнєхув навпроти бару „Bar Bistro” біля автозаправочної станції „Preem” \ т.5, а.с.200-212 \;

- протоколами пред'явлення для впізнання від 15 листопада 2005 року, якими підтверджується, що потерпіла ОСОБА_22 серед фотознімків впізнала підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також ОСОБА_14, які переміщали її до республіки ОСОБА_6 для зайняття проституцією \ т.6, а.с.6-8 \.

Проаналізувавши наведені докази суд вважає, що вина підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів знайшла своє повне підтвердження під час судового слідства, їхні дії правильно кваліфіковані за ст. 303 ч.3 КК України \ в редакції від 05 квітня 2001 року \ як втягнення у зайняття проституцією, тобто надання сексуальних послуг за плату шляхом обману, вчинене організованою групою; за ст. 303 ч.4 КК України \ в редакції від 05 квітня 2001 року \ як сутенерство, тобто участь в організованій групі, яка забезпечує діяльність з надання сексуальних послуг особами жіночої статі з метою отримання прибутків; дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ст. 302 ч.2 КК України \ в редакції від 05 квітня 2001 року \ як звідництво для розпусти, вчинене з метою наживи; за ст.303 ч.2 КК України \ в редакції від 05 квітня 2001 року \ як втягнення у зайняття проституцією, тобто надання сексуальних послуг за плату шляхом обману; дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ст. 210 КК України \ в редакції від 28 грудня 1960 року із змінами, внесеними Законом України від 06 березня 1992 року \ як звідництво для розпусти, оскільки вони та три особи, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, в складі організованої групи в період з липня 2001 року до березня 2002 року діяли на території України та ОСОБА_6 для незаконного отримання прибутків шляхом сутенерства, втягнули в заняття проституцією ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_20 та ОСОБА_22, забезпечували їх діяльність за винагороду в ОСОБА_6, куди організовували їх доставку. Крім того, ОСОБА_3 за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, в період часу з лютого 2002 року до серпня 2004 року займались звідництвом ОСОБА_24, ОСОБА_28, ОСОБА_20, ОСОБА_26, ОСОБА_27 з клієнтами-чоловіками, доставляли їх до місць надання сексуальних послуг, сприяли домовленості між ними щодо оплати та умов надання сексуальних послуг в ОСОБА_6, отримуючи за це винагороду, а також втягнули їх в зайняття проституцією. Також ОСОБА_3, ОСОБА_4 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, в 1999 році до весни 2000 року в ОСОБА_6 вчинили звідництво для розпусти.

Суд не приймає до уваги покази в судовому засіданні підсудних про те, що у них не було організованої групи, що вони нікого не втягували і не примушували до зайняття проституцією, не займались сутенерством, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 самі особисто поряд з іншими дівчатами надавала сексуальні послуги чоловікам за винагороду, інших не контролювали, що ОСОБА_5 просто надавав послуги як таксист на своєму автомобілі, вважає їх безпідставними, як обраний ними метод захисту з метою зменшити та уникнути відповідальності за вчинене, оскільки вони спростовуються показами потерпілих та свідків як під час досудового, так і судового слідства, іншими письмовими доказами, зокрема, матеріалами справ, які надійшли з ОСОБА_6 про притягнення до кримінальної відповідальності та видворення за проституцію з країни, і які суд приймає як доказ їх вини, оскільки вони об'єктивно підтверджуються іншими доказами.

При призначенні підсудним ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, що не наступили тяжкі наслідки, що підсудна ОСОБА_3 частково визнала свою вину і розкаялась у вчиненому, що судом визнаються як обставини, які пом'якшують її покарання; обставини вчинення злочинів, роль кожного в цьому; посилену відповідальність за вчинення даних злочинів у відповідності з вимогами "Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами" від 21 березня 1949 року, "Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок" від 18 грудня 1979 року, а також особи винних, що вони раніше несудимі, що вони всі позитивно характеризуються за місцем проживання, їх сімейний стан, і вважає, що виправлення та перевиховання підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства, є підстави для застосування ст. 75 КК України.

Що ж стосується позовних вимог потерпілої ОСОБА_34 \ ОСОБА_18 \ Я.О., яка як зазначено в обвинувальному висновку заявила цивільний позов, то він має бути залишений без розгляду оскільки потерпіла ні під час досудового слідства, ні до початку судового слідства не подала до суду позовну заяву.

Керуючись ст.ст. 321-324 КПК України, суд, -

Засудив:

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 302 ч.2, 303 ч.2, 303 ч.3, 303 ч.4 (в редакції від 05 квітня 2001 року) КК України, ст. 210 КК України (в редакції від 28 грудня 1960 року із змінами, внесеними Законом України від 06 березня 1992 року) та призначити їй покарання:

- за ст. 302 ч.2 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) один рік позбавлення волі;

- за ст. 303 ч.2 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) один рік позбавлення волі;

- за ст. 303 ч.3 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) чотири роки позбавлення волі;

- за ст. 303 ч.4 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) п'ять років позбавлення волі;

- за ст. 210 КК України (в редакції від 28 грудня 1960 року із змінами, внесеними Законом України від 06 березня 1992 року) один рік позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання якщо вона протягом двохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки - ОСОБА_3 не має права виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повинна повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді підписки про невиїзд.

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 303 ч.3, 303 ч.4 (в редакції від 05 квітня 2001 року) КК України, ст. 210 КК України (в редакції від 28 грудня 1960 року із змінами, внесеними Законом України від 06 березня 1992 року) та призначити їй покарання:

- за ст. 303 ч.3 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) чотири роки позбавлення волі;

- за ст. 303 ч.4 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) п'ять років позбавлення волі;

- за ст. 210 КК України (в редакції від 28 грудня 1960 року із змінами, внесеними Законом України від 06 березня 1992 року) один рік позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання якщо вона протягом двохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки -ОСОБА_4 не має права виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повинна повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді підписки про невиїзд.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 303 ч.3, 303 ч.4 (в редакції від 05 квітня 2001 року) КК України та призначити йому покарання:

- за ст. 303 ч.3 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) три роки позбавлення волі;

- за ст. 303 ч.4 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) п'ять років позбавлення волі;

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання якщо він протягом двохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки -ОСОБА_5 не має права виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повинен повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді підписки про невиїзд.

Речові докази по справі: паспорти для тимчасового виїзду за кордон, записну книжку ОСОБА_14, інші документи, які зберігаються в матеріалах кримінальної справи, залишити в справі; мисливську рушницю № Х-1524, яка знаходиться на зберіганні на складі ВРЗ УМВС України в Чернівецькій області згідно приймального акту № 11 від 21 лютого 2005 року, повернути ОСОБА_5; мобільний телефон „Моторола” в корпусі золотистого кольору з телефонною карткою, який зберігається в камері схову речових доказів Шевченківського РВ УМВС України в Чернівецькій області згідно квитанції № 1462, гроші в сумі 745 євро та 80 євроцентів, а також браслет із сірбла 925 проби загальною вагою 3,35 грами, на які накладено арешт і які знаходяться на зберіганні у відділі фінансового забезпечення УМВС України в Чернівецькій області згідно квитанцій № 1585 та № 1587 від 06 жовтня 2008 року, повернути ОСОБА_3; ювелірні вироби із золота в кількості 9 штук, гроші в сумі 300 доларів, на які накладено арешт і які знаходяться на зберіганні у відділі фінансового забезпечення УМВС України в Чернівецькій області згідно квитанцій № 1586 та № 1588 від 06 жовтня 2008 року, повернути ОСОБА_4; мобільний телефон „Нокіа” в сіро-рожевому корпусі з телефонною карткою, який зберігається в камері схову речових доказів Шевченківського РВ УМВС України в Чернівецькій області згідно квитанції № 1463, повернути ОСОБА_4

На вирок може бути подана апеляція в Апеляційний суд Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя: В.Г.Смотрицький