18 червня 2012 року Справа №1-П-230/12
Шевченківський райсуд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Смотрицького В.Г.
при секретарі Василович С.А.
з участю прокурора Чорней В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за постановою слідчого Шевченківського РВ УМВС України в Чернівецькій області про закриття кримінальної справи, -
встановив:
До суду надійшла кримінальна справа з постановою слідчого про вирішення питання про закриття кримінальної справи № Я-5920 по факту відкритого викрадення 03.06.1997р. на території СШ № 6 по вул. Комарова в м. Чернівці невідомими особами майна потерпілого ОСОБА_1 обручки.
Особи, які вчинили цей злочин до цього часу не встановлені і встановити їх неможливо, у зв'язку з цим слідчий за погодженням з прокурором виніс постанову про вирішення питання про закриття справи за строком давності.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, який підтримав постанову, суд вважає, що в задоволенні постанови має бути відмовлено у зв'язку з наступним.
Під час неодноразових опитувань, складання протоколу усної заяви та допиту в якості потерпілого ОСОБА_1 постійно вказував, що у нього було викрадено каблучку вартістю 120 грн., і тільки під час пояснень 11.06.1997р. він повідомив, що обручка була з металу жовтого кольору \ а.с. 11 \ і заподіяна йому шкода є незначною.
Під час допиту 23.06.1997р. ОСОБА_1 в якості потерпілого \ а.с. 15 \ останній вже повідомив, що заподіяна йому шкода є значною.
Отже слідчому перед направленням справи до суду для вирішення питання про її закриття необхідно було допитати потерпілого, встановити з якого саме металу жовтого кольору була його обручка \ можливо з міді ? \ та прийняти рішення про те, чи було потерпілому заподіяно значну шкоду чи ні.
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 25.12.1992р. «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності», яка була чинною на час порушення кримінальної справи, вирішуючи питання про кваліфікацію дій винної особи за ознакою заподіяння потерпілому значної шкоди, судам належить виходити із вартості викраденого на час вчинення злочину, його кількості і значущості для потерпілого, а також з матеріального становища останнього, наявності у нього утриманців тощо.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про значущість для потерпілого викраденого майна, його матеріального становища, наявності у нього утриманців, тощо.
Крім того суд вважає, що слідчим 28.03.2012р. незаконно було винесено постанову про перекваліфікацію дій невстановленої особи -до речі чомусь зазначено про одну особу, а не щодо двох осіб, які заволоділи майном потерпілого.
12.06.1997р. справа була порушена за ст. 141 ч.1 КК України 1961 року, а 23.06.1997р. дії невстановлених осіб були перекваліфіковані на ст. 141 ч.2 КК України 1961 року.
25.05.2012р. слідчий Шевченківського РВ УМВС України в Чернівецькій області виніс постанову про перекваліфікацію дій особи з ст. 141 ч.2 КК України 1961 року на ст. 186 ч.3 КК України 2001 року, мабуть враховуючи таку кваліфікуючу ознаку як заподіяння значної шкоди потерпілому.
Згідно з ст. 5 КК України 2001р. закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію в часі. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотну дію в часі.
Статтею 141 ч.2 КК України 1961 року передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років з конфіскацією майна або без конфіскації.
Статтею 186 ч.3 КК України 2001 року передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 8 років.
Згідно з ст. 25 КК України 1961 року позбавлення волі встановлюється на строк від 3 місяців до 10 років.
Отже у випадку засудження невстановлених осіб за відкрите викрадення майна потерпілого ОСОБА_1 за ст. 141 ч.2 КК України 1961 року їм могло бути призначено мінімальне покарання навіть без застосування ст. 44 КК України 1961 року у вигляді 3 місяців позбавлення волі, а за 186 ч.3 КК України 2001 року їм могло бути призначено мінімальне покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, а з застосуванням ст. 69 КК України у вигляді одного року позбавлення волі.
За таких обставин суд вважає, що перекваліфікація дій невстановлених осіб з ст. 141 ч.2 КК України 1961 року на ст. 186 ч.3 КК України 2001 року погіршує їх становище і відповідно є незаконною.
А тому в задоволенні постанови слідчого має бути відмовлено.
Керуючись ст. 49 КК України, ст. 11-1 КПК України, суд, -
Постановив:
В задоволенні постанови слідчого Шевченківського РВ УМВС України в Чернівецькій області про закриття кримінальної справи № Я-5920 у зв'язку з закінченням строків давності відмовити.
Кримінальну справу № Я-5920 повернути прокурору Шевченківського району м. Чернівці.
Суддя: В.Г.Смотрицький