Справа № 2-3/12 рік
20 квітня 2012 року Шевченківський районний суд м. Чернівці
в складі:
головуючої судді Чебан В.М.
при секретарі Костащук І.І.
з участю прокурора - Шевчук С.І.
з участю позивачки - ОСОБА_1
з участю представника позивачки - ОСОБА_2
з участю відповідача - ОСОБА_3
з участю представника відповідачки - ОСОБА_4
з участю представника відповідача ЧМР - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці справу за позовом прокурора Новоселицького району Чернівецької області поданого в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, Чернівецької міської ради про визнання квартири спільною сумісною власністю, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, -
Прокурор Новоселицького району Чернівецької області в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_3, ЧМР про визнання квартири спільною сумісною власністю, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що в прокуратуру району із заявою звернулася ОСОБА_1, мешканка с. Несвоя, Новоселицького району, за захистом ії порушених прав.
Як було встановлено перевіркою із поданих позивачкою матеріалів остання з 1989 року по 14.04.2009 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, у 1989 році у них народилася донька ОСОБА_6. Сім'я проживала ІНФОРМАЦІЯ_1.
В період часу з 2001 року по 10 жовтня 2008 року позивачка перебувала на заробітках за межами України. Зароблені кошти та майно відправляла в сімейний бюджет за місцем проживання сім'ї. За вказані кошти був придбаний автомобіль марки ВАЗ 21061, підключений будинок до газопостачання, проведений капітальний ремонт будинку.
В результаті стихійного лиха, що сталося 23-27 липня 2008 року житловий будинок, розташований по вул. Комарова, 23 в с. Мамалига був зруйнований.
Постановою Кабінету Міністрів України № 689 від 02.08.08. року був затверджений «Порядок використання у 2008 році субвенцій з державного бюджету Вінницької, Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Тернопільської та Чернівецької областей для ліквідації наслідків стихійного лиха, що сталося 23-27 липня 2008 року».
Згідно п. 14 вказаної Постанови КМУ допомога виплачувалася власникам житлових будинків на сім'ю. Пунктом 15 Постанови Кабінету Міністрів України №708 від 11.08.2008 року передбачалося, що остаточні суми допомоги надавалися для першої категорії постраждалих сімей виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла в сумі 3850 грн. за 1 кв/м загальної площі житлового будинку. За відсутності інвентарної справи на житловий будинок, свідоцтва про право власності на житловий будинок, для надання допомоги використовувалися дані погосподарських книг. Оскільки свідоцтва про право власності на житловий будинок у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не було, виплата проводилася відповідно до даних погосподарської книги.
15 серпня 2008 року при проведенні обстеження житлового будинку в якому проживала сім'я ОСОБА_3, комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Мамалигівської сільської ради Новоселицького району було встановлено, що будівля підлягає зносу, вона в аварійному стані, про що був складений акт. Відповідно вказаного акту відповідач був внесений до 1-ої категорії постраждалих сімей та згідно відомостей отримав 557 337 грн. 50 коп. Як зазначено в позовній заяві, ОСОБА_1 в той час перебувала за межами України, при цьому мала право на частку отриманої субвенції, оскільки кошти від держави в сумі 557 337,50 грн. ОСОБА_3 отримав 31.12.2008 року, перебуваючи на той час у законному шлюбі з ОСОБА_1.
Незважаючи на вказаний факт, як було встановлено із пояснення відповідача ОСОБА_3 від 04.08.2011 року, він із отриманих коштів передав позивачці 63 000 грн., із них 13 000 грн. складає отримана ним пенсія ОСОБА_1, кошти в сумі 470 000 грн. він віддав доньці для придбання квартири № 33 в місті Чернівці, по проспекту Незалежності, 116, яка належить на даний час ОСОБА_6, про що останній було видано свідоцтво про право власності на квартиру від 26.11.2009 року рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради.
Від позивачки згоди на розпорядження ії часткою коштів та придбання квартири відповідач не отримав.
Згідно ст. 369 ЦК України передбачено, що розпорядження майном, що є у спільній сумісні власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Відповідно до ч.1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
У відповідності до вимог ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
14.04.2009 року Новоселицьким районним судом шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був розірваний.
19.03.2010 року Новоселицьким районним судом Чернівецької області винесено рішення про поділ майна подружжя за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та стягнуто на користь останньої 237 308 грн. ( 228 668,75 грн. отриманої компенсації, 1/2 частину вартості автомобілю в сумі 13 750 грн., 1/2 частину вартості гаражу та огорожі). 07 квітня 2010 року на основі даного рішення був виданий виконавчий лист та направлений у відділ державної виконавчої служби Новоселицького РУЮ для виконання. Як було встановлено відповідно до виконавчого провадження - вказаних коштів в сумі 228 668,75 грн. (отриманої компенсації) у ОСОБА_3 не має, тому на даний час рішення суду залишається без виконання.
Але як було встановлено, за кошти отриманої компенсації ОСОБА_1 була куплена квартира № 33 в місті Чернівці, по проспекту Незалежності, 116. Право власності на вказану квартиру відповідно до рішення № 835/22 від 24.11.2009 року Чернівецької міської ради було оформлено на ОСОБА_6, та видано відповідне свідоцтво про право власності на квартиру.
Оскільки вказана квартира була придбана за кошти подружжя ОСОБА_6, позивачка вважає, що вона є спільною сумісною власністю та належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
На підставі викладеного, позивач просить визнати квартиру № 33 розташовану по проспекту Незалежності, 116 в м.Чернівці спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3, скасувати рішення Чернівецької міської ради № 835/22 від 24.11.2009 року, визнати свідоцтво про право власності видане 26.11.2009 року на ім'я ОСОБА_6 недійсним.
Представник ОСОБА_1 під час розгляду справи зменшив позовні вимоги і просив частково скасувати рішення Чернівецької міської ради №835/22 від 24.11.2009 року, в частині оформлення права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, в додатку №1 до вказаного рішення на ім»я ОСОБА_6.
Прокурор в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги і дав пояснення аналогічні викладеним в позові.
ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги і дали пояснення аналогічні викладеним в позові.
Відповідачка ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала і пояснила, що її мати ОСОБА_1 в 2006 році виїхала на заробітки в Італію, а батько працював на Україні будівельником. Після повіні вона стала жити у своєї двоюрідної сестри в місті, оскільки в їх будинку жити було неможливо. Зі слів батька їй відомо, що спочатку він отримав за зруйнований будинок 180 000 грн., скільки отримав потім -їй не відомо. Батько проживав то в тітки, то в бабусі, а потім -по лікарнях. В 2008 році з Італії повернулась її мати ОСОБА_1 Їй відомо, що мати знайшла собі будинок в сусідньому селі і хотіла, щоб батько оплатив його вартість, у зв»язку з чим батько віддав матері 50 000 грн. А також мати забрала все майно з їх хати. Особисто їй з отриманих за повінь коштів батько дав лише 50 000 грн., оскільки вона мала намір придбати собі квартиру. Решту коштів на придбання квартири у 2008 році їй позичила її сестра, зокрема 250 000 грн., про що вона написала їй розписку. Таким чином, вважає, що її мати ОСОБА_1 немає жодного відношення до придбаної нею квартири.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав і пояснив, що він категорично заперечує щодо визнання за ним права спільної сумісної власності на спірну квартиру. Після отримання коштів за зруйнований внаслідок стихійного лиха будинок 50 000 грн. він віддав доньці ОСОБА_6, а 50 000 грн. за спільною домовленістю віддав колишній дружині ОСОБА_1 для придбання будинку у сусідньому селі. Решту отриманих грошей він витратив на лікування, оскільки тривалий час хворіє на онкологію. Так, вже біля 4-х років він живе на ці отримані кошти. Зі слів доньки йому відомо, що решту коштів на спірну квартиру вона позичила у родичів. Стосовно показів, які він давав в Новоселицькому районному суді та державному виконавцю, в частині, що біля 400 000 грн. він віддав доньці на придбання квартири, то ствердив, що в цій частині він дав неправдиві покази і себе оговорив, оскільки скрізь наполягали на відповіді куди він витратив отримані кошти. Просив відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до письмових пояснень представника Чернівецької міської ради -оскаржуване позивачем рішення виконкому Чернівецької міської ради №835/22 від 24.11.2009 р. -прийнято у відповідності до регламенту виконавчого комітету Чернівецької міської ради, яким передбачено наявність необхідних документів, на підставі яких приймається рішення. Безпосередньо перед прийняттям -первинні документи по зазначеному рішенню пройшли юридичну та документальну експертизу щодо наявності в повному обсязі та відповідності первинним документам змісту тексту рішення. У зв»язку з цим вважають, що зазначене рішення виконкому є таким, що відповідає чинному законодавству.
Свідок ОСОБА_7 пояснила в судовому засіданні, що вона є рідною сестрою відповідача ОСОБА_3, а ОСОБА_6 є її рідною племінницею. В грудні 2008 року вона була свідком того, що її донька ОСОБА_8 позичила ОСОБА_6 гроші на придбання квартири. Це було у них дома, вони сиділи за столом і рахували гроші. Перед цим Свєта просила позичити у ОСОБА_8 250 000 грн. При цьому, вона особисто не рахувала гроші, але бачила як вони рахували гроші різними купюрами, після чого вони з чоловіком розписалися в цій розписці. Після цього ОСОБА_6 та ОСОБА_9 пішли дивитися різні варіанти квартир.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні дав покази аналогічніт показам свідка ОСОБА_7
Свідок ОСОБА_11 пояснив в судовому засіданні, що він працює заступником начальника державної виконавчої служби Новоселицького району Чернівецької області. У них на виконанні перебуває виконавчий лист по виконанню рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 19.03.2010 року про стягнення з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_1 Ѕ частину коштів за знищене майно та господарство розташоване в с.Мамалига. На даний час це виконавче5 провадження ще не виконано. Під час здійснення даного виконавчого провадження було накладено арешт на автомобіль ОСОБА_3, а також з»ясовано, що у власності ОСОБА_3 в с.Мамалига перебуває земельна ділянка. На даний час ОСОБА_1 отримала 6 063 грн. Крім цього, свідок ОСОБА_11 пояснив, що в його присутності державним виконавцем Ковальчуком О.В. у ОСОБА_3 відбиралось пояснення, під час якого останній говорив, що в нього відсутні кошти, оскільки біля 470 000 грн. з коштів, які він отримав за зруйнований будинок, він віддав своїй доньці для придбання квартири.
Суд, вислухавши доводи сторін, пояснення свідків, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 24.11.1991 року по 24.04.2009 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, у 1989 році у них народилася донька ОСОБА_6. Сім'я проживала ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 48, 54, 70). В період часу з 2001 року по 10 жовтня 2008 року позивачка перебувала на заробітках за межами України (а.с. 86-88). Зазначені обставини в судовому засіданні також визнали відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_3
В результаті стихійного лиха, що сталося 23-27 липня 2008 року житловий будинок, розташований по вул. Комарова, 23 в с. Мамалига був зруйнований. 15 серпня 2008 року при проведенні обстеження житлового будинку в якому проживала сім'я ОСОБА_3, комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Мамалигівської сільської ради Новоселицького району було встановлено, що будівля підлягає зносу та перебуває в аварійному стані, про що був складений акт. Відповідно вказаного акту відповідач був віднесений до 1-ої категорії постраждалих сімей та згідно відомостей отримав 557 337 грн. 50 коп. (а.с. 53, 58-59)
Таким чином, кошти від держави в сумі 557 337,50 грн. ОСОБА_3 отримав 31.12.2008 року, перебуваючи на той час у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 (а.с. 69, 95-109) Зазначені обставини в судовому засіданні визнав відповідач ОСОБА_3
14.04.2009 року Новоселицьким районним судом Чернівецької області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був розірваний. (а.с. 54)
Разом з тим, судом встановлено, що рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 19.03.2010 року з ОСОБА_12 було стягнуто на користь ОСОБА_1 Ѕ частину коштів за знищене майно та господарство розташоване в с.Мамалига , вул. Комарова, 23 Новоселицького району в сумі 228 668 грн. А також зазначеним рішенням з ОСОБА_12 було стягнуто на користь ОСОБА_1 Ѕ частину вартості автомобіля ВАЗ 21061 д.н.з. СЕ145АЕ в сумці 6 820 грн. (а.с. 55-57)
Ухвалою судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області від 24.06.2010 року рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 19.03.2010 року залишено без змін. (а.с. 138-139)
Виконавчий лист по виконанню зазначеного рішення суду був направлений у відділ державної виконавчої служби Новоселицького РУЮ для виконання та була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. (а.с. 52, 71, 162)
Згідно листа начальника ВДВС Новоселицького РУЮ від 23.07.2010 р. дане виконавче провадження перебуває на особливому контролі та вживаються максимальні заходи для погашення боргу перед стягувачем. (а.с. 51) Зазначені обставини в судовому засіданні підтвердив також свідок ОСОБА_11
Крім цього, судом встановлено, що власником спірної квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_6, що підтверджується даними ЧКОБТІ. (а.с. 45-47, 195-198, 114)
Згідно рішення виконкому Чернівецької міської ради №835/22 від 24.11.2009 р. «Про оформлення права власності на квартири, житлові будинки, нежилі приміщення»було вирішено оформити право приватної власності громадян, які брали пайову участь у будівництві на квартири та нежилі приміщення в житловому будинку на Проспекті Незалежності, 116 згідно з додатком 1, відповідно до якого за № 46 зазначена ОСОБА_6, на яку оформляється право власності на квартиру АДРЕСА_3. (а.с. 133-135)
З договору доручення №28 від 21.01.2009 р., який підписаний ОСОБА_6 та директором ОСОБА_13, вбачається, що повірений: ТОВ «Буковина -Інвест-Буд»в особі директора ОСОБА_13 та довіритель ОСОБА_6 уклали цей Договір доручення про те, що Довіритель доручає Повіреному побудувати квартиру №33 на 9-му поверсі в будинку №116 по Проспекту Незалежності в м.Чернівці. (а.с. 137-139)
Згідно довідки ТОВ «Буковина -Інвест-Буд» вбачається, що ОСОБА_6 повністю розрахувалась за квартиру АДРЕСА_4. (а.с. 140)
Згідно квитанцій №2 та №5 платником на адресу отримувача - ТОВ «Буковина -Інвест-Буд»виступила саме ОСОБА_6. (а.с. 142-143)
У відповідності до ст. 65 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя за взаємною згодою.
Згідно ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна , що належить їм на праві спільної сумісної власності , незалежно від розірвання шлюбу.
У відповідності до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності і є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч.3 ст. 368 ЦК України -майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на вищевказані норми законодавства, а також враховуючи вищезазначені обставини, суд приходить до висновку, що спірна квартира АДРЕСА_5 -не придбана подружжям ОСОБА_6 під час шлюбу. Дана квартира для подружжя не набувалась.
А також домовленості про створення даної власності для подружжя -не було.
Судом встановлено, що це майно, а саме квартиру АДРЕСА_5 набула інша особа - ОСОБА_6.
А той факт, що відповідач ОСОБА_3 використав гроші подружжя, то з цього приводу існує вступивше в законну силу рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 19.03.2010 року, яким з ОСОБА_3 було стягнуто на користь ОСОБА_1 Ѕ частину коштів за знищене майно та господарство розташоване в с.Мамалига , вул. Комарова, 23 Новоселицького району в сумі 228 668 грн., яке підлягає виконанню.
Посилання прокурора в позові на вимоги статей ЦК України, які регламентують права власника майна, є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не є власником спірної квартири.
Що стосується оскаржуваного позивачем рішення виконкому Чернівецької міської ради №835/22 від 24.11.2009 р., то, на думку суду, воно прийнято у відповідності до регламенту виконавчого комітету Чернівецької міської ради, яким передбачено наявність необхідних документів, на підставі яких приймається рішення, у зв»язку з цим зазначене рішення виконкому є таким, що відповідає чинному законодавству. При цьому, будь-яких обґрунтувань про незаконність даного рішення прокурором в позові не наведено.
За наведених обставин, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог прокурора Новоселицького району Чернівецької області поданого в інтересах ОСОБА_1 слід відмовити за безпідставністю.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 60, 65, 69 СК України, ст.368 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 60, 208, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову прокурора Новоселицького району Чернівецької області поданого в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, Чернівецької міської ради про визнання квартири спільною сумісною власністю, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.