Справа №1-112/12
04 травня 2012 року Шевченківський районний суд м. Чернівці
у складі:
головуючого судді Чебан В.М.
при секретарі Костащук І.І.
з участю:
прокурора Тимчука Д.В.
адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернівці кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 А, раніше судимого: вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15.08.2011 року за ст. 186 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 3-х років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76, 104 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим терміном на 2 роки; вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17.11.2011 року за ст. 296 ч. 1 КК України з призначенням покарання у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн.,
в скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України,
Підсудний ОСОБА_2, будучи неповнолітнім, 14.01.2011 року в період часу з 00 годин 30 хвилин по 03 годину 10 хвилин, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, маючи на меті таємне викрадення чужого майна, шляхом пошкодження вхідних дверей проник до квартири № 93, що на вул. Б.Г.Сталінграду, 13, в м. Чернівці, звідки таємно викрав майно ОСОБА_3, а саме: ноутбук «Асер», вартістю 7200 гривень та гроші в сумі 174 гривні, чим своїми діями завдав потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 7374 гривні. Після чого ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Підсудний ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину визнав повністю, і пояснив, що дійсно 14.01.2011 року він відпочивав у ОСОБА_4, за адресою м. Чернівці, вул. Б.Г. Сталінграду, 20, де вони святкували його проводи в армію, там також був і потерпілий зі своїми друзями. Однак вони у ОСОБА_4 не залишились, а направились прогулятись по вул. Південно-Кільцевій, м. Чернівці. Біля 00:00 ОСОБА_2 поїхав до потерпілого -ОСОБА_3 додому з метою викрадення ноутбука. Йому було відомо, що потерпілого не має вдома, а також там зовсім нікого не було, так як потерпілий знімав квартиру самий. Коли ОСОБА_2 підійшов до квартири потерпілого, та вибив ногою вхідні двері та направився в сторону кімнати, де знаходився ноутбук. Йому було відомо де саме знаходився ноутбук, так як напередодні він був у нього в квартирі. ОСОБА_2 викрав ноутбук, а також гроші в сумі 174 грн. Пізніше потерпілий звертався до нього з питанням чи він не причетний до викрадення даного ноутбука, на що він заперечив. Викрадений ноутбук ОСОБА_2 продав через деякий час незнайомому йому чоловікові за 5 000 грн. Визнав той факт, що даний злочин він вчинив в стані алкогольного сп'яніння, напередодні випив 2 пляшки пива. Також підсудний пояснив, що в подальшому зобов'язується відшкодувати завдану потерпілому шкоду. У скоєному щиро розкаюється.
Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він разом із підсудним дійсно знаходились у ОСОБА_4, де святкували його проводи в армію. Того вечора вони розпивали алкогольні напої, а саме горілку та коньяк, підсудний також вживав алкоголь. Згодом вони вирішили направитись на вул. Південно-Кільцеву в м. Чернівці подивитись на фестиваль «Маланок», однак підсудний та ОСОБА_4 залишись вдома. Коли вони знаходились на вул. Південно-Кільцевій то побачили, що підсудний та ОСОБА_4 також приїхали туди на таксі, щоб придбати пива та поїхали назад. Пізніше, коли потерпілий повернувся додому, то побачив, що вибиті вхідні двері в квартирі, яку він знімав: № 93 по вул. Б.Г. Сталінграду, 13. В квартирі був старий замок. Потрапивши в кімнату він одразу звернув увагу на те, що відсутній ноутбук та 174 грн. тоді він одразу викликав працівників міліції. Біля 06.00 ранку він прийшов до підсудного та поцікавився чи він не причетний до даного злочину, однак той заперечував свою причетність. Раніше ОСОБА_2 був у квартирі потерпілого та бачив де саме знаходився ноутбук. Свій заявлений на досудовому слідстві цивільній позов підтримав в повному обсязі, та просив його задовольнити. Вважав, що підсудного слід суворо не карати тільки при умові відшкодування йому збитків.
Крім повного визнання своєї вини підсудним ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, показів потерпілого, вина підсудного також доведена і підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема: протоколом усної заяви про злочин ОСОБА_3 від 14.01.2011 року (а.с.17); протоколом огляду місця події від 14.01.2011 року ( а.с.22-32); протоколом явки з повинною ОСОБА_2 від 14.11.2011 року (а.с. 88); протоколом відтворення обстановки та обставин події від 14.11.2011 року (а.с. 102-106), іншими письмовими доказами, які у відповідності до ч. 3 ст. 299 КПК України підсудний визнав та з якими погодився в повному об'ємі.
Таким чином, з урахуванням сукупності зібраних по справі доказів та показів підсуднього і потерпілого, суд прийшов до висновку, що вина підсуднього ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованого йому злочину знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю. Дії підсудного за ст.185 ч.3 КК України кваліфіковані правильно, оскільки підсудній вчинив - таємне викрадення чужого майна ( крадіжку), - поєднану з проникненням у житло.
Відповідно до ст.65 КК України, суд при призначенні підсудному покарання, враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочину, який згідно із ст. 12 ч.4 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про підсудного, обставини справи, які пом'якшують та обтяжують його покарання.
Обставини, які пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_2 згідно вимог ст. 66 КК України та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину -суд, визнає щире каяття та сприяння розкриттю злочину, а також вчинення злочину неповнолітнім.
Обставиною, що обтяжує відповідальність підсуднього, згідно вимог ст. 67 КК України, суд визнає вчинення підсудним злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Також при призначенні покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує той факт, що підсудний раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів.
А тому, підстав для застосування до нього вимог ст.ст. 69, 75 КК України немає.
Крім цього, на підставі п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15.08.2011 року відносно ОСОБА_2 слід виконувати самостійно.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 -необхідно задовольнити та стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, матеріальну шкоду в сумі - 7 374 (сім тисяч триста сімдесят чотири) гривні, оскільки вина підсудного у вчинені злочину стосовно потерпілого доведена повністю.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,
ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання за даною статтею у вигляді трьох років позбавлення волі.
На підставі п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15.08.2011 року відносно ОСОБА_2 виконувати самостійно.
На підставі ст.ст. 70 ч. 4, 72 КК України -за сукупністю цього злочину та злочину за вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17 листопада 2011 року призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 3 років позбавлення волі та штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 ( сімнадцять тисяч) гривень.
Покарання у вигляді штрафу -визначити до самостійного виконання.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 змінити з підписки про невиїзд на - утримання під вартою.
Строк відбуття покарання обчислювати з 04.05.2012 року.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 - задовольнити.
Стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, матеріальну шкоду в сумі - 7 374 (сім тисяч триста сімдесят чотири) гривні.
Вирок може бути оскаржений в Апеляційний суд Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці на протязі 15 діб з моменту проголошення вироку, а засудженим, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.