Справа №2-588/12
1019/1581/12
05 жовтня 2012 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого-судді Залеської А.О.
при секретарі Руденко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяслав-Хмельницький справу за позовом ОСОБА_1 до Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання незаконним та скасування рішення міської ради ,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищеназваним позовом та просить визнати незаконним та скасувати рішення Переяслав-Хмельницької міської ради від 19.04.2012р. «Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва громадянці ОСОБА_2В.». Свої вимоги мотивував тим, що вказаним рішенням порушене його переважне право на отримання спірної земельної ділянки у власність, передбачене ст. 119 ЗК України, оскільки він та члени його родини протягом майже 26 років використовували цю земельну ділянку під город, а ОСОБА_2 спірною ділянкою не користувалась і з заявою про її виділення звернулась до міської ради пізніше від нього та третіх осіб ОСОБА_6 і ОСОБА_7
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав і пояснив, що земельна ділянка, яка була виділена ОСОБА_2 спірним рішенням міської ради межує з раніше виділеною йому земельною ділянкою, площею 0,10 га та земельними ділянками третіх осіб-суміжних землекористувачів, а тому не має вільного доступу. Раніше його земельна ділянка і земельна ділянка, яка відведена спірним рішенням ОСОБА_2 входили до однієї земельної ділянки, що використовувалась під сезонний город громадянкою ОСОБА_8, яка померла у 1995 році. Остання ще за життя дозволила його сім'ї обробляти цю ділянку, скільки в самої вже не було на те сил. Його батьки, а потім і він сам обробляти цю ділянку приблизно 26 років. Саме це, на його думку, стало основним мотивом того, що міська рада у 2009 році прийняла рішення про передачу йому у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку. Однак частина земельної ділянки, площею 769 м. кв. в той час залишилась непереданою у власність нікому. Він особисто 29.02.2012 р. звернувся до міської ради з проханням передати йому цю частину земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва, але отримав відмову. При цьому міська рада та на тій же сесії 19.04.2012р. надала дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту відведення спірної земельної ділянки для ведення садівництва.
Позивач та його представник ОСОБА_9 вважають рішення міської ради від 19.04.2012 р. незаконним та просять його скасувати, з тих підстав, що спірна частина земельної ділянки не містить під'їзду і підходу, відповідачка не користувалась нею раніше так як це робив позивач, з заявою про виділення земельної ділянки ОСОБА_2 звернулась до міської ради пізніше від нього, до того ж не являється жителькою м. Переяслав-Хмельницький. Крім цього представник зазначив, що зазначена в рішенні адреса спірної земельної ділянки співпадає з місцем розташування його ділянки: вул. Героїв Дніпра, 117-в, що порушує його право на індивідуальну адресу.
Представник Переяслав-Хмельницької міської ради позовні вимоги не визнала та пояснила, що земельний спір між родиною позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 триває давно. Раніше ця земельна ділянка мала площу близько 0,18 га та використовувалась гр. ОСОБА_8 під сезонний город, однак після її смерті в 1995 р. ця земельна ділянка не була ніким із спадкоємців затребувана, про її виділення ніхто не просив, а тому земельна ділянка не мала законного землекористувача та належала до земель запасу міської ради. ОСОБА_1 дійсно тривалий час за власною ініціативою та без погодження з міською радою використовував спірну ділянку під городництво. У 2007 році позивач ОСОБА_1 звернувся до Переяслав-Хмельницької міської ради з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки по вул. Героїв Дніпра, 117-в . Тоді міська рада задовольнила його заяву і пізніше, у 2009 р, своїм рішенням передала у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку. Рішенням суду від 30.08.2011р. було визнано правомірність таких дій міської ради. Надлишок земельної ділянки становив близько 800 м.кв. Ця частина ділянки не мала під'їзду, а тому міська рада відмовляла бажаючим отримати її саме для будівництва і обслуговування житлового будинку. На початку 2012 р. позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 (кожен окремо) звернулись до міської ради з заявами про надання дозволу для виготовлення проекту відведення спірної частини земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва. Вони були запорошені на сесію міської ради 19 квітня 2012р. Всі депутати знали ситуацію, що склалась. А саме те, що ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_10 та правнучкою ОСОБА_8 і що після смерті останньої їх родина нічого не успадкувала, а тому вирішили, що справедливим буде виділити той залишок земельної ділянки для індивідуального садівництва саме ОСОБА_2, оскільки ОСОБА_1 раніше вже отримав земельну ділянку, площею 0,10 га із спірної землі.
Представник міської ради просила відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що правила ст. 119 ЗК України про набувальну давність на позивача не розповсюджуються і будуть чинними лише з січня 2017 року, ОСОБА_2 є громадянкою України і не може бути обмежена в своїх правах на землю з причин відсутності реєстрації, або не проживання в певній місцевості, підхід до земельної ділянки може бути визначений лише після виготовлення проекту відведення та погодження його з відповідними службами, поштова адреса спірній земельній ділянці ще не присвоювалась, в рішенні міської ради вказана лише орієнтовне місце її розміщення, як такої черги на виділення земельних ділянок для індивідуального садівництва в міській раді немає.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала, та пояснила, що спір з приводу земельної ділянки, якою колись користувалась ОСОБА_8 існує давно, однак ця земля належить до земельного фонду міської ради. У 2009 р. позивач отримав у власність 0,10 га цієї землі для будівництва та обслуговування житлового будинку. Вважає, що міська рада своїм рішенням про надання їй дозволу на виготовлення проекту відведення частини земельної ділянки для індивідуального садівництва, ніяким чином не порушує прав ОСОБА_1, оскільки у нього не має таких прав на спірну ділянку. Саме для справедливого врегулювання спору, що давно існує між ними міська рада вирішила передати цю вільну від землекористувачів, власників та забудовників земельну ділянку, площею 769 кв. м. їй для ведення індивідуального садівництва. Вона має намір садити на ділянці фруктові дерева та кущі, консультувалась у відділі архітектури про можливість облаштування підходу до земельної ділянки з протилежної сторони від вул. ОСОБА_11, де розміщена земельна ділянка позивача. Крім того цільове призначення земельної ділянки не вимагає облаштування окремого під'їзду до неї, а тому права позивача та суміжних землекористувачів рішенням міської ради не порушені і в майбутньому порушеними не будуть.
Представник відповідачки ОСОБА_12 позовні вимоги не визнав та повністю підтримав позицію ОСОБА_2 та додатково зазначив, що вона має рівне право з усіма заінтересованими особами на цю земельну ділянку, облаштування до неї підходу це справа майбутнього і на цей час не має підстав вважати, що чиїсь права та інтереси будуть порушені. Він зазначив також, що треті особи по справі, яких сам позивач залучив, своїх вимог не заявляли, що свідчить про відсутність їхнього порушеного права, а інтереси позивача вони, як суміжні землекористувачі не підтримували, кожен керувався власними інтересами. Крім цього з долучених до матеріалів справи документів, в т. ч. викопіровки з генплану міста слідує що облаштування проходу можливе зі сторони ділянки гр. ОСОБА_4, оглянутий державний акт якого в суді, спростував той факт, що його земельна ділянка безпосередньо межує з земельними ділянками інших землекористувачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 і що облаштований в майбутньому прохід може порушити їхні інтереси.
Третя особа ОСОБА_3 суду пояснив, що земельна ділянка, яка відводиться ОСОБА_2 однією стороною межує з його земельною ділянкою для ведення садівництва. Взагалі у нього дві земельні ділянки, одна з яких має цільове призначення для будівництва та вихід на вул. ОСОБА_11. З ОСОБА_2 у нього немає неприязних стосунків і земельного спору, але він непокоїться, що прохід до її земельної ділянки буде облаштований через ту чи іншу належну йому земельну ділянку. При вирішенні спору поклався на розсуд суду.
Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась про час та місце розгляду справи повідомлена належно.
Третя особа ОСОБА_4, свою позицію до заявленого позову не висловив та пояснив суду, що у нього не має неприязних стосунків та претензій до ОСОБА_2, однак він непокоїться, що при облаштуванні проходу чи під'їзду до виділеної їй земельної ділянки може бути забрана частина його земельної ділянки для індивідуального садівництва. Також пояснив, що за його державним актом на землю в описі меж не зазначені, будь-хто із третіх осіб по справі. Разом з цим є межі їз землями загального користування садівничого товариства та землями міської ради, що підтвердилось оглянутим в суді державним актом на право власності на землю.
Третя особа ОСОБА_6 суду пояснив, що він є племінником позивача ОСОБА_1 і підтримує його позов, оскільки міська рада не задовольнила неодноразові його звернення про виділення саме йому цієї земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, кожен раз по різному мотивувавши свої відмови. Вважає, що ОСОБА_2 отримала цю ділянку не справедливо, в м. Переяслав-Хмельницькому не проживає, підхід чи під'їзд до цієї ділянки не визначений
Третя особа ОСОБА_7 суду пояснила. Що вона є дружиною позивача і разом з ним вже багато років обробляла землю до якої входить і спірна земельна ділянка. Вона особисто, раніше від ОСОБА_2 зверталась до міської ради з проханням передати їй у власність надлишок земельної ділянки, що залишився після приватизації її чоловіком десяти соток, однак міська рада їй відмовляла, а заяву ОСОБА_2 задовольнила. Вважає такі дії міської ради несправедливими і незаконними, просила суд скасувати рішення Переяслав-Хмельницької міської ради, прийняте на користь ОСОБА_2
Заслухавши пояснення сторін, третіх осіб, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши всі належні докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
З акта депутата Переяслав-Хмельницької міської ради ОСОБА_13 від 29 березня 2012 р., який складено за наслідками опитування громадян, а також з обставин, встановлених рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 30 серпня 2011 року слідує, що спірну земельну ділянку, за нинішньою адресою: м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, 117-в, використовувала під сезонний город гр.-ка ОСОБА_8, а після її смерті члени сім'ї ОСОБА_1 та він сам.(а.с. 74-75, 28-31)
Цим же рішенням суду було також встановлено, що гр.-ка ОСОБА_8 з 15.05.1992 р., а після її смерті інші особи, використовувала цю земельну ділянку без відповідних на те підстав, земельна ділянка перебувала в міському земельному фонді.
Рішенням Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області,V скликання, від 24 лютого 2009 року ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність із земель житлової та громадської забудови земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га, по вул. Героїв Дніпра 117-в.(а.с.32).
29.02.2012 року, ОСОБА_1 звернувся до Переяслав-Хмельницької міської ради із заявою про надання йому дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 769 м.кв. для ведення індивідуального садівництва, яка межує з раніше виділеною йому земельною ділянкою під будівництво та є частиною земельної ділянки, яку він обробляв після смерті ОСОБА_8Ф.(а.с.7).
З листа Переяслав-Хмельницької виконкому міської ради від 27 квітня 2012 року №09-04-373/6, вбачається, що рішення по вище вказаній заяві ОСОБА_1 про надання йому дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва не прийняте, оскільки не було набрано достатньої кількості голосів для позитивного вирішення даного питання на сесії міської ради 19 квітня 2012р.(а.с.8).
Разом з цим, рішенням Переяслав-Хмельницької міської ради від 19 квітня 2012 року, ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 769 кв.м. по вул. Героїв Дніпра 117-в.(а.с.12).
Відповідно до ст. 119 Земельного кодексу України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або у користування.
Загальні положення про отримання майна у власність за набувальною давністю викладені у ст. 344 ЦК України, правила якої відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень до ЦК України поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Земельний Кодекс України не містить будь-яких застережень щодо застосування ст. 119 цього Кодексу.
За загальним правилом, визначеним у ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності і не мають зворотної дії у часі.
А тому правила ст. 119 ЗК України про набувальну давність на позивача не розповсюджуються і на, думку суду, будуть застосовуватись до відповідних правовідносин лише з 01 січня 2017 року, тобто після спливу 15-річного терміну з дня набрання чинності Земельним Кодексом України.
Крім цього, за змістом ст. 119 ЗК України набувальна давність не є окремою підставою для набуття земельної ділянки у власність, як то визначено в ст. 344 ЦК України щодо іншого нерухомого і рухомого майна, а лише визначає можливість звернення до компетентних органів з відповідною заявою про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування.
Статтею 81 ЗК України визначений виключний перелік підстав набуття права власності на земельні ділянки, серед яких немає такої підстави, як набуття права власності за набувальною давність користування земельною ділянкою.
А тому суд прийшов до переконання, що дотримання визначених у спеціальній нормі Земельного кодексу вимог набувальної давності в розумінні чинного законодавства не означає обов'язкового задоволення позовної заяви та не створює для заінтересованої особи ніяких переваг та привілегій при вирішенні питання передачі їй у власність чи у користування земельної ділянки повноважними на те органами.
Крім цього, чинним законодавством чи будь-якими іншими нормативно-правовими актами, в тому числі актами органу місцевого самоврядування не передбачено встановлення черг на отримання земельних ділянок. А тому у суду немає підстав вважати, що громадяни, в тому числі позивач, які раніше від відповідача ОСОБА_2 звертались до Переяслав-Хмельницької міської ради з проханням передати їм у власність спірну земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку чи для ведення садівництва мають на цій підставі переважне право на отримання вищевказаної земельної ділянки. Дії міської ради в частині незадоволення їхніх звернень в судовому порядку не оскаржувались.
Суд також вважає безпідставним обґрунтування позивачем своїх вимог з посиланням на те, що міська рада при прийнятті оскаржуваного рішення не врахувала того факту, що відповідач ОСОБА_2 не є жителькою м. Переяслав-Хмельницького. Земельний кодекс України не містить обмежень щодо набуття права власності на землю громадянами України з урахуванням їх місця проживання.
Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних релігійних та інших переконань, статі етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Твердження позивача та його представника про неправомірність рішення міської ради про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва громадянці ОСОБА_2 з тих підстав, що до неї не облаштований під'їзд чи підхід також суд визнав необґрунтованим, оскільки лише при виготовленні проекту відведення цієї земельної ділянки компетентними органами має вирішуватись це питання шляхом погодження землевпорядної документації. Крім цього в суді не встановлено, що під'їзд чи прохід до спірної земельної ділянки є можливим виключно за умови порушення прав майбутніх суміжних землекористувачів. Той факт, що облаштування проходу до спірної земельної ділянки, можливе виключно за рахунок земель позивача та третіх осіб по справі, зокрема ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не підтвердився оглянутими в суді планами меж земельних ділянок до державних актів на земельні ділянки цих осіб. Крім цього, з наданої відповідачем копії викопіровки з плану формування міста Переяслав-Хмельницький вбачається, що прохід до спірної земельної ділянки планується з протилежної сторони від вул. ОСОБА_11 та від земельної ділянки позивача (а.с.77 ).
Суд також не вважає, що надання відповідачем дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва громадянці ОСОБА_2 орієнтовною площею 769 кв.м. по вул. Г.Дніпра 117-в не порушує прав позивача на індивідуальну адресу, оскільки в рішенні відповідача визначено лише орієнтовне місце розташування земельної ділянки, яка ще не відведена і не передана у власність, а тому такі дані не можуть сприйматися як адреса спірної земельної ділянки.
Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, або органом місцевого самоврядуванням, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
За змістом ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, й розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб і надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
За правилами ст. 35 ЗК України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.
Відповідно до ч.1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.
В розумінні ч.7 ст. 118 ЗК України сільська селищна, міська рада за результатом розгляду клопотання дає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмовляє в його наданні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуваним рішенням Переяслав-Хмельницької міської ради ніяким чином не порушені цивільні права позивача ОСОБА_1 та не зачіпаються інтереси суміжних землекористувачів, третіх осіб у справі. Оскаржуване рішення Переяслав-Хмельницької міської ради прийняте в межах визначених законом повноважень.
Керуючись ст.24 Конституції України, ст.ст. 5, 21, 344 ЦК України, ст.ст.12, 35, 81. 116,118,119 ЗК України та керуючись ст. ст. 8, 10,11, 57-62, 213,-215 ЦПК України суд ,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання незаконним та скасування рішення міської ради - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.