30 жовтня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Пономарьової О.М.
суддів Соломахи Л.І., Шигірта Ф.С.
при секретарі Забавіній М.О.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Чмірьової Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Донецька від 27 січня 2012 року про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго», яке змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго», про відшкодування матеріальної шкоди та упущеної вигоди, -
Суддею Ленінського районного суду м. Донецька 27 січня 2012 року постановлено ухвалу про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 до керівника абонентної служби Куйбишевського РЕМ Донецькі електричні мережі Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» про відшкодування матеріальної шкоди та упущеної вигоди (а.с. 2).
Залишаючи позовну заяву без руху, суддя виходив з того, що вона не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, а саме:
- до позовної заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 214,60 грн.;
- позивачем не вказано ім'я (найменування) відповідача, його місце знаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі.
Суддя також зазначив, що позов повинен бути пред'явлений не до фізичної, а до юридичної особи, оскільки вимоги випливають з діяльності підприємства (а.с. 2).
16 червня 2012 року позивачем на виконання ухвали судді від 27 січня 2012 року про залишення без руху позовної заяви надана нова позовна заява, в якій в якості відповідача зазначено Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго» Донецькі електричні мережі Куйбишевський РЕМ (а.с. 9, а.с. 36-38).
Судовий збір з позовної заяви позивачем не сплачено та на ухвалу судді від 27 січня 2012 року в частині її залишення без руху через несплату судового збору подана апеляційна скарга, в якій позивач посилається на те, що відповідно до п. 7 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» вона, як споживач, від сплати судового збору звільнена, у зв'язку з чим просить ухвалу судді скасувати та розглянути її позов, як суд першої інстанції, задовольнити її позовні вимоги (а.с.8, а.с.29).
Відповідно до п. 9 частини 1 ст. 293 ЦПК України ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.
Представник відповідача ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», яке є правонаступником ПАТ «Донецькобленерго», - Чмірьова Л.С., яка діє на підставі довіреності юридичної особи від 14 вересня 2012 року № 651-12 «Д» (а.с. 53), проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, представника відповідача ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» Чмірьової Л.С., дослідивши матеріали позовної заяви, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає з наступних підстав:
Відповідно до п. 7 ст. 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.
З матеріалів справи встановлено, що 24 січня 2012 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до керівника абонентної служби Куйбишевського РЕМ Донецькі електричні мережі ПАТ «Донецькобленерго» про відшкодування матеріальної шкоди та упущеної вигоди (а.с. 1).
16 червня 2012 року на виконання ухвали судді від 27 січня 2012 року позивач подала позовну заяву того ж змісту, але в якості відповідача зазначила ПАТ «Донецькобленерго» Донецькі електричні мережі Куйбишевського РЕМ.
Зазначала, що на підставі договору купівлі-продажу від 15 квітня 2005 року вона є власником квартири АДРЕСА_1. З 01 лютого 2006 року по 30 грудня 2008 року у цій квартирі був прописаний та мешкав її син ОСОБА_3
У зв'язку із викраденням понад 10 років тому у під'їзді їх будинку електролічильників, нею 01 лютого 2006 року був встановлений новий лічильник електроенергії для обслуговування квартири та їй була видана довідка про відсутність заборгованості за спожиту електроенергію.
22 травня 2008 року її квартира була відключена від електропостачання, 15 липня 2008 року електричний лічильник був знятий на повірку та визнаний таким, що непридатний до експлуатації.
За вказівкою начальника абонслужби вона сплатила заборгованість за спожиту електроенергію за період з 01 лютого 2006 року по 22 травня 2008 року та 15 жовтня 2008 року їй був встановлений новий електролічильник.
10 жовтня 2011 року вона отримала попередження відповідача про наявність у неї заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 617,12 грн.
Звернувшись за звіркою розрахунків до абонслужби відповідача, в грудні 2011 року абонентською службою Куйбишевського РЕМ Донецькі електричні мережі ПАТ «Донецькобленерго» був складений акт звірки, згідно якого на показники 7545 відповідач винен їй 158,36 грн.
Посилаючись на те, що з актом звірки вона не згодна, що нею за період з 01 лютого 2006 року по 30 травня 2008 року сплачено за електричну енергію 719,15 грн., а підлягало сплаті за її розрахунками 22,96 грн., що відповідач безпідставно користувався її грошима в період з червня 2008 року по грудень 2011 року, з урахуванням річної відсоткової ставки за депозитами 0,245 та 0,19, просила на підставі ст. 22 ЦК України стягнути на її користь з відповідача упущену нею вигоду в розмірі 1 195,61 грн., що складають проценти на суму безпідставно сплачених нею коштів за електричну енергію (а.с. 36-38).
Як вбачається з позовної заяви позивача, предметом її позову не є порушення її прав, як споживача, які передбачені Законом України «Про захист прав споживачів». В позовній заяві навіть відсутнє посилання на норми цього Закону. Згідно позовної заяви ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення на її користь з відповідача упущеної вигоди на підставі ст. 22 ЦК України, згідно якої упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Враховуючи зазначене, доводи апеляційної скарги позивача про те, що від сплати судового збору вона, як споживач, звільнена, є необґрунтованими.
Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» з позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Згідно ст. 13 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 року № 4282-VІ мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2012 року складала 1 073 грн.
Виходячи з ціни позову 1 195,61 грн., суддя правильно визначив розмір судового збору, що підлягає сплаті з позовної заяви, - 214,60 грн. (1 195,61 х 1% = 11,96 грн., але не менш 1 073 х 0,2 =214,60 грн.).
Відповідно до роз'яснень, які викладені в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», суддею в ухвалі зазначені не лише розмір судового збору, що підлягає сплаті, а й реквізити, за якими підлягає сплаті судовий збір.
Враховуючи зазначене, ухвала судді про залишення без руху позовної заяви з підстав несплати судового збору постановлена з додержанням вимог закону.
Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Що стосується клопотання позивача в апеляційній скарзі вирішити її позовні вимоги по суті, як суд першої інстанції, то таке задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст. 291 ЦПК України апеляційній суд є апеляційною інстанцією у цивільних справах і відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Повноваження апеляційного суду за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції передбачені частиною 2 ст. 307 ЦПК України, згідно якої за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право: 1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу; 3) змінити ухвалу; 4) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд не може підмінити суд першої інстанції та розглянути позовні вимоги по суті, оскільки рішення суду за позовною заявою ОСОБА_1 судом першої інстанції не ухвалювалося і на теперішній час навіть не відкрито провадження у справі, а ухвалою від 14 лютого 2012 року позовна заява ОСОБА_1 визнана неподаною та повернута позивачу і позивачем зазначена ухвала не оскаржена.
Керуючись ст. 307, ст. 312, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу судді Ленінського районного суду м. Донецька від 27 січня 2012 року про залишення без руху позовної заяви через несплату судового збору залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.М. Пономарьова
Судді: Л.І. Соломаха
Ф.С. Шигірт