Справа № 22ц/0590/9418/2012 р. Головуючий в 1 інстанції Якуша Н.В.
Категорія 27 Доповідач Ларіна Н.О.
06 серпня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого Азевича В.Б.
суддів Ларіної Н.О., Смєлік С.Г.
при секретарі Хоменко Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02 серпня 2012 року по справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02 серпня 2012 року позовні вимоги задоволено : стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу за договором позики від 17 вересня 2005 року у розмірі 40 000 грн., вирішено питання про судовий збір.
З даним рішенням не погодилась ОСОБА_1 просила рішення суду скасувати, відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
В апеляційний скарзі зазначено, що позивач звернувся до суду не за місцем проживання, оскільки за його місцем проживання слухається справи про розподіл майна апелянта та відповідача по справі, тому й виникли ці начебто боргові обов'язки сина перед батьком.
В апеляційний скарзі зазначено, що ні одна з сторін не надавала доказів фальсифікації розписки, що підтверджує відсутність боргового зобов'язання.
В судовому засіданні апеляційного суду, ОСОБА_1, доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
ОСОБА_2, його представник та ОСОБА_3, в судовому засіданні апеляційного суду заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили її відхили, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які склалися між сторонами і надав їм відповідну оцінку.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що 17 вересня 2005 року між сторонами був укладений договір позики, за яким позивач передав відповідачу 40 000 грн., а відповідач зобов'язався повернути зазначену суму в строк до 17.09.2011 року, відповідно до п. 2.6 Договору на підтвердження отримання коштів відповідачем була складена розписка і передана позивачу (а.с. 6, 8).
У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За правилами ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір та розписка визнаються судом борговими документами, що підтверджує укладання договору позики і засвідчує факт отримання грошей позичальником..
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки предметом позову є стягнення суми боргу згідно договору позики, укладеному між сторонами.
Доводи апеляційної скарги, що позивач звернувся до суду не за місцем проживання, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки такі доводи апеляції суперечать наданим суду документам про зняття позивача з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_2 до міста Слов'янськ та реєстрацію у АДРЕСА_1 (а.с. 71-72).
Доводи апеляційної скарги, що позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, оскільки за його місцем проживання слухається справи про розподіл майна апелянта та відповідача по справі, тому й виникли ці начебто боргові обов'язки сина перед батьком, сторони приховали наявність третьої особи, тому й ні одна з сторін не надавала доказів фальсифікації розписки та підтверджень відсутність боргового зобов'язання, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки суду не доведена зловмисна домовленість сторін, боргові зобов'язання сторін датовані 17.09.2005 року, шлюбні відносини апелянта та відповідача зареєстровані 24.09.2005 року (а.с. 6-8), до того ж спірним рішенням суду першої інстанції не встановлювались обставини купівлі будинку за адресою: Донецька область, АДРЕСА_2 за спірні кошти.
Доводи апеляційної скарги відносно неналежної правової оцінки наданим сторонами доказам та зазначених правовідносин є непереконливими та спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що, ухвалюючи рішення, суд, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, надав оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, їх достатності, взаємному зв'язку доказів у їх сукупності, а також навів мотиви та правове обґрунтування, з яких він дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись статтями 303-304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02 серпня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: