Справа 22ц/0590/8186/2012 Головуючий у 1 інстанції Орєхов О.І.
Категорія 52 Доповідач Ларіна Н.О.
(вступна та резолютивна частини)
23 серпня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого Зінов'євої А.Г.
суддів Ларіної Н.О., Азевича В.Б.,
при секретарі Якубовській А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 25 квітня 2012 року та додаткове рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 06 липня 2012 року по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного підприємства «Донбас на ладоні» про поновлення на роботі, анулювання запису в трудовій книжці, виплату грошової компенсації за затримку видачі трудової книжки, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 25 квітня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПП «Донбас на ладоні» про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено.
В апеляційних скаргах позивач просила рішення та додаткове рішення суду скасувати, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Позивач в скарзі зазначила, що у провадженні суду знаходилась справа з позовними вимогами про витребування трудової книжки та виплаті заробітної плати при звільненні, після отримання трудової книжки по пошті у квітні 2011 року позивач змінила позовні вимоги та просила суд анулювати недостовірні дані про звільнення за прогули без поважної причини, стягнути матеріальну та моральну шкоду. У травні 2012 року позивач дізналась, що 25 квітня 2012 року рішенням суду відмовлено в задоволенні її позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивач зазначила, що судом порушено норми матеріального права, а саме - не прийнято до уваги що її не законно відсторонили від роботи; що при відстороненні від роботи порушений порядок звільнення за ініціативою власника.
В апеляційній скарзі позивачем зазначено, що судом порушено норми процесуального права, а саме - суд необґрунтовано залишав її позовні вимоги без розгляду, відмовився розглядати справу про анулювання необґрунтованого запису про звільнення за прогули; відмовляв у відводах судді; не обґрунтовано не витребував у відповідача табель виходів; та довідку про заробіток.
У доповненнях до апеляційної скарги від 28 травня 2012 року позивачем зазначено, що 03 листопада 2010 року її відсторонили від роботи незаконно, а саме змінили пароль входу в комп'ютер, вимагали написати заяву про звільнення за власним бажанням; заяву про звільнення вона не писала, не бажала звільнятися, за фактом відсторонення від роботи написала заяву директору з поясненням ситуації та просила перерахувати гроші на картковий рахунок, трудову книжку надіслати за поштовою адресою; зверталась до міліції, прокуратури, інспекції по труду, але ж розрахунок з нею не проводили, трудову книжку отримала поштовим відправленням 19 квітня 2012 року, до теперішнього часу наказу про звільнення відповідач не надіслав позивачу, а сама позивач побоюється самостійно з'явитися на ПП «Донбас на ладоні».
У доповненнях до апеляційної скарги позивач зазначила, що 03 листопада 2012 року її - позивача відсторонили від роботи, вимагали написати заяву про звільнення за власним бажанням; на підприємстві відсутній орган який захищає інтереси працівників; на думку позивача, після її відсторонення від роботи, ніяким законом не передбачено, що вона повинна з'являтися на роботу; до того ж на думку позивача відсторонення фактично було звільненням; тому власник підприємства фактично привласнив її трудову книжку; суд не звернув увагу на відповіді міліції; представник відповідача вводив суд в оману, пояснюючи про той факт, що трудовий колектив відповідача відмовився від колективного договору; судом не застосовані норми КЗпП України; наполягає на спричиненні моральної шкоди у зв'язку з привласненням трудової книжки.
В доповненнях до апеляційної скарги зазначено, що на думку позивача ОСОБА_2 відповідача є незаконним та таким, що не відповідає КЗпП України, а позивач працювала добросовісно за вимогами трудового законодавства, не вчиняла прогули до 03 листопада 2010 року ні після зазначеної дати, вважає що відповідач повинний сплатити їй за весь час її прогулів заробітну плату, оскільки вона не могла працевлаштуватися без трудової книжки, суд не міг розглядати справу без її участі.
У скаргах на додаткове рішення позивач зазначила, що мінімальну заробітну плату за весь період роботи у відповідача з 15.06.2010 року по 03 листопада 2010 року складала 200 грн. на місяць відповідач визнав та перерахував доплату на її банківський рахунок, чим підтвердив на її думку її звільнення, до того ж вхід до підприємства охороняється та після її звернення до міліції, прокуратури та до суду вона не зобов'язана була питатися забрати к трудову книжку самостійно, за той час коли вона працювала вона отримувала заробітну плату та не отримувала зауважень; що вона не обіцяла принести лікарняний лист у телефоній розмові; після її відсторонення від роботи вона зібрала речі та покинула приміщення відповідача, оскільки в неї не було підстав порушувати приватне володіння відповідача його приміщенням, вважає, що викладені у її позові доводи безпідставно суд відхилив а доводи відповідача безпідставно прийняв.
Позивач в судовому засіданні доводи апеляційних скарг підтримала, просила їх задовольнити, рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, за яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача, належним чином повідомлена про дату, час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явилась, надіслала клопотання про розгляд справи за її відсутністю, тому суд відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України розглянув справу без участі представника відповідача.
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які склалися між сторонами і надав їм відповідну оцінку.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що позивач працювала на ПП «Донбас на ладоні» де займала посаду менеджера активних телефонних продаж 08 квітня 2011 року була звільнена за прогули без поважних причин за ч. 4 ст. 40 КЗпП України наказом № 3-07 (а.с. 127 том 1). Встановлено, що підставою для звільнення позивача за прогул без поважних причин були акти прогулів від 04.11. 2010 року, 06.12. 2010 року, 10.01. 2011 року, 18.03. 2011 року, 08.04.2011 року та рішення робочої комісії підприємства від 08.04.2011 року (а.с. 129, 132,134,136-138,140 т.1) на підставі складених службових записок (а.с. 128,130,131,133,35,139 т.1). Зі службової записки керівника відділу, в якому працювала позивач, встановлено, що 04.11. 2012 року позивач повідомила телефоном, що хворіє та всі подальші спроби відповідача з'ясувати причини відсутності позивача на роботі не дали свого результату, про що свідчать, наявні у матеріалах справи, листи, які надсилались позивачу.
Згідно п. 2.1. Статуту відповідача управління підприємством здійснюється засновниками, а директором - керівництво, на час розгляду справи засновник та керівник підприємства - ОСОБА_3 За п. 2.3., 5.1. Статуту відповідача найом працівників здійснюється директором на контрактній основі або по трудовому договору, та директором встановлюються оклади працівникам. Позивач посилалась, що її відсторонила від роботи ОСОБА_4, відповідно до статуту цим правом наділений тільки директор ОСОБА_3, який не відсторонював позивача від роботи.
Також судом першої інстанції встановлено, що після чисельних скарг позивача на звільнення пройшли найрізноманітніші перевірки від управління праці до прокуратури за якими не встановлено порушень трудового законодавства.
08 листопада 2010 року, 16 березня 2011 року, 22 лютого 2011 року відповідач направляв листи, за підписом директора, до позивача з повідомленням, що вона не звільнена, тому підстави для повернення трудової книжки відсутні (а.с. 143-154 т.2), позивач суду не змогла пояснити чому навіть отримавши цей листа директора відповідача не з'явилась на роботу з поясненням своєї тривалої відсутності на робочому місті, врегулюванням трудових відносин.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно зі ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що трудова книжка не могла бути повернена позиваці раніше ніж її було звільнено, при звільнені належні суми були нараховані та сплачені, що підтверджено довідкою про заробітну плату та довідкою банку про зарахування на картку позивача належних сум, тобто не знайдено підтверджень свого факту що позивач безпідставно звільнена відповідачем з займаної посади та в її трудову книжку внесений необґрунтований запис; позивачем не доведена та необґрунтовано спричинення відповідачем матеріальна шкода у розмірі 25 000 грн.; на відшкодування моральної шкоди у позивача не виникає право, оскільки права позивача не порушені, неправомірні дії відповідача не знайшли підтвердження.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки суду не доведена безпідставність звільнення позивача та внесення необґрунтованого запису в трудову книжку, трудова книжка позивачу повернута що підтверджено позивачем, розрахунок при звільнені проведений, що підтверджено письмовими виписками з банку, відсутні підстави для стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги, що суд не обґрунтовано не витребував у відповідача довідку про заробіток, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки у матеріалах справи міститься довідка відповідача про доходи за період з червня 2010 року по квітень 2011 року (а.с. 142-143 т. 2).
Доводи апеляційної скарги, що суд необґрунтовано залишав її позовні вимоги без розгляду чим відмовився розглядати справу про анулювання необґрунтованого запису про звільнення за прогули, відмовляв у відводах судді, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки ухвала суду про залишення позову без розгляду скасована ухвалою апеляційного суду від 17 січня 2012 року, відмова у відводах судді не порушує процесуальних прав позивача.
Доводи апеляційної скарги, що представник відповідача вводив суд в оману, пояснюючи про той факт, що трудовий колектив відповідача відмовився від колективного договору; Устав відповідача є незаконним та таким, що не відповідає КЗпП України, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при наявності незаконних положень Устав підприємства не був би належним чином зареєстрований Донецькою міською радою, не укладення колективного договору не є предметом розгляду в даній справі.
Доводи апеляційної скарги, що судом не застосовані норми КЗпП України; наполягає на спричиненні моральної шкоди у зв'язку з привласненням трудової книжки, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки трудова книжка, у відповідності до діючого законодавства, була повернена листом після звільнення позивача (а.с. 149, 152-153), розрахунки проведені своєчасно та відсутні підстави для стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги, що позивач працювала добросовісно за вимогами трудового законодавства, позивач працювала, отримувала заробітну плату та не отримувала зауважень; апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки такі твердження не оспорювались відповідачем, а позивач звільнена за порушення трудової дисципліни, а не за не виконання або не належне виконання трудових обов'язків.
Доводи апеляційної скарги, що суд не звернув увагу на відповіді міліції та інших усатанов; виплата відповідачем заробітної плати у листопаді 2010 року позивачу підтверджує звільнення позивача; після відсторонення від роботи позивач не мала правових підстав та бажання з'являтися до відповідача, щоб не порушувати права володіння відповідача, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки виплата заробітної плати за відпрацьований час не свідчить про звільнення позивача, відсторонення від роботи суду не доведена, не входило до компетенції ОСОБА_5, до того ж установи що перевіряли відповідача з питань незаконного звільнення не виявили порушень трудового законодавства, поясненнями свідків встановлено, що керівник відповідача виконував всі необхідні дії для з'ясування підстав відсутності позивача на роботі, запрошував позивача для врегулювання трудових відносин поза судового розгляду.
Доводи апеляційної скарги, що викладені у її позові вимоги суд безпідставно відхилив, а доводи відповідача безпідставно прийняв, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки судом першої інстанції оцінені надані сторонами докази, обґрунтована правова позиція, інших доказів не надано, підстави для переоцінки наявних доказів відсутні.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно та правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, з'ясував доводи і заперечення сторін, встановленим обставинам та доказам дав належну оцінку та дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись статтями 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 25 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: