Справа № 22ц-0590/10558/12 Головуючий у 1 інстанції Попович Т.М.
Категорія 27 Доповідач Папоян В.В.
24 жовтня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Папоян В.В.
суддів: Мальованого Ю.М., Березкіної О.В.
при секретарі Стрижак О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 4 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за договором позики, процентів за договором позики, трьох процентів річних від простроченої суми ,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики на обґрунтування якого зазначав, що між ними укладено договір позики на підтвердження якого відповідачем складено розписку від 6 грудня 2008 року відповідно до якої ОСОБА_1 узяв у борг 40 000 доларів США за умови сплати 12% щомісячно. Проте зобов'язання за договором позики виконує неналежним чином. Сума боргу повернута лише частково у розмірі 6400 доларів США, решта боргу не повернута. Просив стягнути суму боргу у розмірі 267 792 грн., що еквівалентно 33600 доларів США, проценти за користування позикою в сумі 1 262 448грн., 3% річних в сумі 16 705,82 грн., інфляційних в сумі 27 317,79грн та судові витрати.
Рішенням Дебальцевського міського суду від 04 вересня 2012 року позовні вимоги задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за договором позики в сумі 264 702,18грн., проценти за договором позики в сумі 466 567,91грн., 3% річних в сумі 15860,37грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1527,73грн.
Не погодившись з рішенням суду відповідач надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, якім відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що в матеріалах справи відсутні письмові докази, які б підтверджували передачу йому грошових коштів позивачкою у сумі 40 000 доларів США, та які б узгоджувались з визнаними сторонами обставинами та доводами позивачки, зазначеними у позовній заяві, що свідчить про відсутність укладеного договору позики між позивачкою та ним.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач та відповідач у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Судом 1 інстанції було встановлено, що між сторонами виникли право відносини з договору займу, що підтверджується розпискою від 6 грудня 2008 року відповідно до якої відповідач ОСОБА_1 взяв у позивачки ОСОБА_2 в борг грошові кошти в сумі еквівалентній 40 000 доларів США та зобов'язався виплатити зазначену суму з процентами в розмірі 12% щомісячно. У період з липня 2009 року по червень 2010 року відповідач здійснив часткове погашення заборгованості в сумі еквівалентній 6400 доларів США. Решта боргу в сумі 33600 доларів США до цього часу відповідачем не погашена, за офіційним курсом НБУ розмір заборгованості становить 267792 гривни.
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, пояснення сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду підлягає залишенню без змін, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню як необґрунтована, а рішення суду підлягає залишенню без змін як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено правовідносини, яки виникли між сторонами. Суд встановив, що відповідно до ст.1046, 1049 ЦК України за договором позики позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст..1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст.. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. З матеріалів справи убачається, що позивачем заявлено вимогу про повернення суми боргу, але на час розгляду справи у суді сума боргу в повному обсязі не повернута, що у судовому засіданні апеляційного суду не спростовувалось. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення суми боргу.
Доводи апеляційної скарги відповідачів про те, що суд помилково стягнув на користь позивача спірну суму оскільки відсутній договір займу спростовуються матеріалами справи. З матеріалів справи убачається, що між сторонами виникли правовідносини щодо виконання зобов'язання, та цей факт є доведеним і підтверджується відповідною розпискою, яка виконана особисто відповідачем ОСОБА_1 та частковим виконанням боржником узятих на себе зобов'язань за договором позики.
Посилання апелянтів на те, що розписка не може бути належним доказом укладення договору позики апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки ч.2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. З матеріалів справи убачається, що між сторонами виникли правовідносини щодо виконання зобов'язання, та цей факт є доведеним і, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Доводи апеляційної скарги про те, що грошові кошти за договором позики не передавалися не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог, та відповідачами не надано будь-яких доказів на підтвердження цього факту.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд помилково застосував до спірних правовідносин положення ст. 1048 ЦК України та стягнув на користь позивача відсотки за договором апеляційним судом не приймаються до уваги. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», на який посилається апелянт, як на обґрунтування своїх заперечень, регулює відносини за участю фінансових установ, які є професійними учасниками ринку з надання фінансових послуг. Зазначений закон не регулює відносини між фізичними особами щодо укладання договору позики. Цей договір обслуговує відносини, учасниками яких є фізичні та юридичні особи, які, як позикодавці, мають право на одержання від позичальника процентів від суми позики відповідно до ст. 1048 ЦК України. Тому немає підстав для незастосування до спірних правовідносин, що виникли між фізичними особами, положень ст. 1048 ЦК України.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і, враховуючі, що на час розгляду справи боржником зобов'язання за договором позики не виконано, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам Закону.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. За таких обставин апеляційний суд не погодиться з доводами апеляційної скарги, які не спростовують правильні правові висновки суду. Рішення суду першої інстанції винесено з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Дебальцевського міського суду від 4 вересня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді: