Справа № 22ц/0590/10105/2012 Головуючий в 1 інстанції Нємиш Н.В.
Категорія 26 Доповідач Ларіна Н.О.
27 вересня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Азевича В.Б.
суддів Ларіної Н.О., Смєлік С.Г.
при секретарі Якубовський А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 19 липня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» про відшкодування моральної шкоди, -
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 19 липня 2012 року з ТДВ «ОП «шахта імені Святої Матрони Московської» на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 18 000 гривень, вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції постановлені з порушенням принципу розумності та справедливості.
В доводах апеляційної скарги позивачем зазначено, що позивач тривалий час працював на підприємствах вугільної промисловості з повним робочим днем на підземних роботах, був звільнений 13.02.2000 року за власним бажанням, відповідач признав свою вину та добровільно сплачує витрати по відшкодуванню втрати працездатності щомісячно.
Апелянт зазначає, щодо виникнення професійного захворювання привели умови праці, моральна шкода полягає у постійному головному болю, кашлі, запамороченнях, не можливості дихати повною груддю, що призвело до зменшення спілкування з родичами, сусідами у зв'язку з чим позивач відчуває стрес, відчай, оскільки у 52 роки позивач є інвалідом, втратив професійну працездатність проходить реабілітаційний курс, який не поліпшує його здоров'я.
Позивач в засідання апеляційного суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, телефонограмою, яка зареєстрована у журналі телефонограм № 2 за № 1502, тому суд відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України розглянув справу без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду, заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач знаходився з відповідачем у трудових відносинах, з 15 березня 2012 року висновком та довідкою МСЕК позивачу вперше встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 60 % та третя група інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням на пневмоконіоз, актом № 5 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 13.02.2012 року визначено, що захворювання отримано під час роботи у відповідача внаслідок довготривалого багаторазового впливу вугільно-природного пилу високої концентрації, недосконалості засобів індивідуального захисту (а.с. 3, 14-15).
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
На підставі вказаної норми матеріального права і відповідно до встановлених обставин справи, суд дійшов правильного висновку, що відповідач повинен відшкодувати позивача заподіяну моральну шкоди.
Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року № 3235-1У зупинено дію абзацу четвертого статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту "е" п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34, п. 5 ст. 47 (в частині знижок та надбавок до розміру страхового внеску) Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Таким чином, на час виникнення правовідносин між сторонами та виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди - з часу встановлення стійкої втрати працездатності, був відсутній обов'язок Фонду, передбачений законом, на сплату потерпілому моральної шкоди.
Вирішуючи спір, суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що за відсутності обов'язку Фонду сплатити потерпілому моральну шкоду та на підставі правил ст. 237-1 КЗпП України, саме власник або уповноважений ним орган несе відповідальність за моральні страждання, які зазнав потерпілий внаслідок пошкодження його здоров'я.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач не створив позивачеві безпечних і нешкідливих умов праці, внаслідок чого він отримав професійне захворювання, яке потягло за собою втрату професійної працездатності, внаслідок чого позивач зазнає фізичні і моральні страждання.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував стан здоров'я позивача, ступень втрати професійної працездатності, глибину фізичних і моральних страждань, та стягнув грошову компенсацію у розмірі 18 000 грн.
Виходячи з наведеного та враховуючи конкретні обставини справи, апеляційний суд вважає за можливе погодитися з розміром моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції. Доводи апеляційної скарги, щодо непогодження позивача з розміром суми моральної шкоди, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки вони не спростовують висновків суду, нових доказів суду не надано. В рішенні суд навів мотиви, з яких він прийшов до висновку про визначення суми відшкодування моральної шкоди, а також навів мотиви, з яких він не приймає до уваги заперечення відповідача та оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідає вимогам ст.213 ЦПК України.
При встановлені зазначених фактів і постановленні рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права, тому підстави для скасування рішення суду відсутні.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 19 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: