Справа № 22ц/0590/5267/2012 Головуючий в 1 інстанції Супрун М.Ю.
Категорія 26 Доповідач Ларіна Н.О.
03 травня 2012 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого Зінов'євої А.Г.
суддів Ларіної Н.О., Азевича В.Б.
при секретарі Риндіній Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області на рішення Гірницького районного суду м. Маківки Донецької області від 01 березня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про відшкодування моральної шкоди, -
Рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 01 березня 2012 року позовні вимоги задоволено частково: з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань у Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області на користь ОСОБА_1 стягнуто моральну шкоду у розмірі 4500 грн.
Зазначене рішення оскаржене відповідачем. В апеляційній скарзі відповідач просив рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
В доводах апеляційної скарги відповідачем зазначено, що позивачем не надані докази, які б підтверджували наявність витрат немайнового характеру, наявність моральних страждань, не встановлений зв'язок між стражданнями та витратами, не наданий висновок МСЕК. Крім того судом не враховано той факт, що відділенням Фонду своєчасно та в повному обсязі відшкодовується шкода спричинена здоров'ю, надаються медико-соціальні послуги, сплачено одноразову допомогу. Відповідач в апеляційній скарзі також наголошує, що моральна шкода повинна бути стягнута з підприємства на якому позивач отримав професійне захворювання та судом не враховані вимоги Законів України «Про державний бюджет на 2006 рік», яким призупинено дію Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Позивач, представник відповідача в засідання апеляційного суду не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином - телефонограмами від 24 квітня 2012 року, які зареєстровані у журналі телефонограм № 2 №№ 369-370.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999р. (надалі Закон № 1105-XIV )
Судом першої інстанції по справі встановлено, що під час роботи на підприємствах вугільної промисловості позивач отримав був травмований, що підтверджується актом розслідування про нещасний випадок № 8 від 27.01.2005 року.
Висновком МСЕК від 16.06.2005 року у зв'язку з трудовим каліцтвом від 27 січня 2005 року вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності - 15%, та друга група інвалідності, що підтверджено при повторному обстеженні 22 червня 2006 року.
На період встановлення позивачу стійкої втрати працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, згідно з п. п. «е» п.1 ч. 1 ст. 21 та ч. 3 ст. 28 Закону № 1105-XIV, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди.
Тобто суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачу внаслідок цього професійного захворювання заподіяна моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, які позивач поніс у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
Відповідно до ст. 58 ч. 1 Конституції України та ст. 5 ЦК України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
У зв'язку з чим, апеляційний суд не може погодитися з доводами Фонду про відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки страховий випадок стався до набрання чинності нормативними актами, на які посилається Фонд у апеляційній скарзі (щодо зупинення виплати та виключення норм про відшкодування моральної шкоди).
Доводи щодо недоведеності позову у зв'язку з відсутністю медичного висновку про завдання позивачу моральної шкоди не ґрунтуються на вимогах ст. 57 ЦПК України, тому апеляційний суд не може прийняти їх до уваги.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу у зв'язку з нещасним випадком на виробництві та трудовим каліцтвом на підставі висновку МСЕК від 16 червня 2005 року вперше встановлена втрата професійної працездатності, тому суд обґрунтовано посилався на положення ст. ст. 21, 28, 34 Закону № 1105-XIV та дійшов висновку про наявність факту завдання позивачу моральної шкоди внаслідок професійного захворювання і стягнув на її відшкодування з Фонду грошову компенсацію.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди з Фонду, суд урахував, що трудовим каліцтвом позивачу завданий фізичний біль, він на 15 % втратив професійну працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом, не може вести звичайний спосіб життя, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя й з дотриманням вимог ч.3 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначив таке відшкодування в розмірі 4500 грн. та навів в рішенні відповідні мотиви стягнення саме такого розміру.
Виходячи з наведеного та враховуючи конкретні обставини справи, апеляційний суд вважає за можливе погодитися з розміром моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції. Доводи апеляційної скарги в цій частині неспроможні.
Доводи апеляційної скарги про відсутність у справі висновку МСЕК про завдання моральної шкоди позивачу не відповідають вимогам п.3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», згідно з яким моральна (немайнова) шкода відшкодовується потерпілому за його заявою з викладом характеру заподіяної моральної шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів лише у тому випадку, коли потерпілому не була спричинена втрата професійної працездатності.
Доводи відповідача про те, що стягнення моральної шкоди з 1.01.2006 року було припинено на 2006 - 2008 рік в частині відшкодування моральної шкоди дія Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» незалежно від часу настання страхового випадку неспроможні. Право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.
Судом встановлено, що втрата 10% професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом була вперше встановлена позивачу висновком МСЕК від 16 червня 2005 року.
Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності як Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік так і Законом України „Про Державний бюджет на 2007 рік та Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності від 23 лютого 2007 року.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Також відповідно до ч.ч.1, 2 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної сили у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність.
Норми Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам як страхову виплату, тому покладення на відділення Фонду обов'язку по сплаті такої страхової виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача не обґрунтовані і не спростовують висновків суду.
При встановлені зазначених фактів і постановленні рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права, тому підстави для скасування рішення суду відсутні.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області відхилити.
Рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 01 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: