Справа 22ц - 1130/12 Головуючий у 1 інстанції Костюков Д.Г.
Категорія 37 Доповідач Ларіна Н.О.
01 березня 2012 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого Зінов'євої А.Г.
суддів Ларіної Н.О., Азевича В.Б.,
при секретарі Якубовській А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 29 листопада 2011 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною власністю подружжя, визнання права власності, -
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 29 листопада 2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною власністю подружжя, визнання права власності - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просила рішення суду першої інстанції скасувати, та постановити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивачем зазначено, що судом першої інстанції оцінка доказів проведена однобічно, при постановленні рішення необґрунтовано застосовані норми ЦК України в редакції 1963 року, прийнято до уваги пояснення свідків відповідача, які не підтримували з відповідачем тому не можуть об'єктивно давати пояснення про події 1994 року.
Представник позивача, належним чином повідомлений про дату слухання справи, в судове засідання апеляційного суду не з'явився, надіслав заяву з клопотання про розгляд справи за його відсутністю, тому суд на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України розглянув справу за відсутністю сторони.
Відповідач у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив її відхилити, рішення суду залишити без зміни.
Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що з дослідженого в судовому засіданні договору купівлі - продажу від 07 вересня 1994 року квартира АДРЕСА_1 придбана ОСОБА_3
Згідно довідки БТІ право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстроване в рівних частках за ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та у подальшому у відповідності до договору купівлі - продажу, посвідченому 30.09.1994 року, право власності на дану квартиру перейшло до ОСОБА_7
Відповідно до рішення Краматорського міського суду від 13.08.2010 року встановлений факт проживання однією родиною без реєстрації шлюбу ОСОБА_8 з ОСОБА_9 з 1994 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сторони наполягали, що правовідносини виникли у 1994 році, то застосуванню, відповідно до Прикінцевих та перехідних положено ЦК України підлягають норми ЦК України в редакції 1963 року, згідно з Кодексом про шлюб та сім'ю України не передбачено виникнення права спільної сумісної власності на майно, яке було набуто за час спільного проживання, та позивачем не надано жодного доказу для набуття права власності на спірну квартиру.
Відповідно до ст. 10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2010 року встановлено факт родинних відносин померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 є донькою ОСОБА_2 (а.с. 7).
Згідно із ч.1 ст.22 КоБС України майно, нажите подружжя за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю і кожен з низ має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення Краматорського міського суду Донецької області від 13 серпня 2010 року: відповідача - ОСОБА_3 та померла донька позивача - ОСОБА_9 знаходились у зареєстрованому шлюбі з 11 грудня 1966 року по 23 червня 1976 року, 23 червня 1976 року зареєстроване розірвання шлюбних відносин. Зазначеним рішенням суду від 13 серпня 2010 року встановлений факт проживання однією родиною без реєстрації шлюбу ОСОБА_8 з ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, з 1994 року по ІНФОРМАЦІЯ_2(а.с. 8).
Особи, які проживали у фактичному шлюбі та набули майно при спільному житті, відповідно до положень статей 112, 113 ЦК України (редакції 1963 року) мають право як на спільну часткову власність. Частка в майні цих осіб повинна визначатися залежно від ступеня участі кожного із них у його набутті.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного правового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки хоча в рішенні суду від 13 серпня 2010 року і встановлений факт сумісного проживання відповідача ОСОБА_10 з померлою донькою позивача з 1994 року, тобто в період придбання спірної квартири, однак позивачем не надано доказів про вкладення ОСОБА_9 коштів в придбання цієї квартири.
Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції прийнято до уваги пояснення свідків відповідача які не підтримували з відповідачем відносини у 1994 році тому не можуть об'єктивно давати пояснення, апеляційним судом не приймаються до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 т. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1-2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд позбавлений можливості, не досліджуючи нові докази, переоцінювати висновки суду шляхом припущень викладених у апеляційній скарзі.
Доводи апеляційної скарги, що судом необґрунтовано застосовані норми ЦК України в редакції 1963 року не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на законі, спростовуються наведеними у рішенні висновками, відповідають встановленим обставинам справи, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуально права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303 ч. 1, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 29 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: