Справа 22ц/0590/9742/12 Головуючий у 1 інстанції Куліков В.В.
Категорія 55 Доповідач Ларіна Н.О.
27 вересня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Азевича В.Б.,
Суддів: Ларіної Н.О., Смєлік С.Г.,
при секретарі Якубовський А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу приватного підприємства «Грандфінресурс» на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 08 серпня 2012 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного підприємства «Грандфінресурс» про захист прав споживачів та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, -
Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області позовні вимоги задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 34 315 грн. 15 коп. сплачених за спірним Договором, вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі відповідач просив рішення суду першої інстанції скасувати, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі позивачем зазначено, що позивач не довів суду, що Договір суперечить вимогам ЦК України, відповідно до п. 1.4 ст. 1 Додатку № 2 Договору № 201010 Договір активується на четвертий день з моменту підписання, після цього учасник реєструється у програмі «Альянс Україна», позивач не скористався зазначеною можливістю.
В апеляційний скарзі позивач зазначає, що п. 15 спірного Договору позивач підтвердив, що отримав усі коректно викладені пояснення представника Адміністратора, уважно прочитав умови договору та правові наслідки, що засвідчив своїм підписом, а відповідно до п. 1 ст. 8 Додатку № 2 на протязі трьох діб після підписання Договору позивач мав можливість розірвати договір в односторонньому порядку з відшкодуванням грошових коштів та не скористався нею.
Апелянт стверджує, що відповідач не мав умислу введення в оману, позивач бажав отримати кошти не на побутові потреби, а для придбання 2-х культиваторів та ремонт будинку, тому зазначені правовідносини не підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів».
Представник відповідача, у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати, відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача, у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив її відхилити, рішення суду залишити без зміни.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 03 березня 2011 року між сторонами по справі укладений Договір № 201010. Позивачем сплачено з 03 березня 2011 року по 14 травня 2012 року 34 315, 54 грн., з яких одноразовий комісійний внесок - 7 000 грн., адміністративні витрати - 11 760, 00 грн., щомісячних чистих внесків в рахунок вартості товару - 15 555, 54 грн.
Пунктом 1.1. Договору № 201010 в одному випадку передбачає обов'язок адміністратора придбати товар, і іншому - здійснити оплату товару на користь учасника або надати відповідну суму у позику.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.
У відповідності до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що судом встановлено та підтверджено поясненням відповідача, що відповідно до діяльності програми «Альянс Україна», фонд програми формується виключно за кошти учасників без залучення коштів відповідача. Оплата здійснюється за кошти, внесені учасниками програми, в подальшому учасник програми «Альянс Україна», який отримав товар сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам програми, тобто один учасник товару за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику програми, при цьому позивач сплачує відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на купівлю товару, яке надається не за рахунок відповідача а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми, право отримати товар позивачем залежить від розміру фонду і внесених коштів іншим учасникам програми «Альянс Україна». Оскільки умови договору є несправедливим, даний правочин не відповідає вимогам діючого законодавства про захист прав споживачів є нікчемним, відповідач набув майно без достатніх підстав яке необхідно повернути.
Колегія апеляційного суду погоджується з зазначеним висновком суду, оскільки діяльність ПП «Грандфінресурс» вводить споживача в оману, оскільки програми «Альянс Україна» формується виключно на коштах учасників програми, без залучення коштів ПП «Грандфінресурс», оплата товару здійснюється за кошти, внесені учасниками програми, в подальшому учасник, який отримав товар, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам програми, тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику програми. При цьому, позивач сплачував відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на отримання позики, яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми, право отримати товар позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками програми. Саме така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 23 травня 2012 року по справі N 6-35цс12, яка відповідно до вимог ч.1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України. Доводи апеляційної скарги, що зазначені правовідносини не підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів», апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки зазначені доводи скарги не спростовують зазначених вище висновків суду.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтовані посилання позивача на ст. 203, 215, 216 ЦК України, апеляційний суд не приймає до уваги з наступних підстав :
Як роз'яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Таким чином, оспорюваний договір є нікчемним внаслідок того, що його недійсність передбачена законом.
Оскільки за змістом ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, то суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивачки слід 34 315 грн. 15 коп., сплачених за спірним договором.
Доводи апеляційного скарги, що відповідач не мав умислу введення в оману, позивач бажав отримати кошти не на побутові потреби, спростовуються висновками суду, що позивач при зверненні до суду не посилався на введення в оману відповідачем.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування або зміни рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 303 ч. 1, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу приватного підприємства «Грандфінресурс» відхилити.
Рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 08 серпня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: