Справа № 22ц-0590/4289/2012 р. Головуючий в 1 інстанції Космачевська Т.В.
Категорія 53 Доповідач Азевич В.Б.
12 квітня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Осипчук О.В.,
суддів: Ларіної Н.О., Азевича В.Б.,
при секретарі Риндіній Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський завод «Станкомаш» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 5 березня 2012 року, -
Позивач звернувся з вказаним позовом до суду 17.01.2012 року, мотивуючи свої вимоги тим, що йому за період з 1 лютого 2011 року по 11 квітня 2011 року не була виплачена заробітна плата за лютий - квітень 2011 року на загальну суму 6 540 грн. Просив стягнути вказану суму невиплаченої заробітної плати, середній заробіток за весь час затримки та на відшкодування моральної шкоди 1 000 грн.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 5 березня 2012 року позов задоволений частково - стягнуто з ТОВ «Краматорський завод «Станкомаш» на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 2 821,00 грн. та в дохід держави судовий збір в розмірі 214,60 грн.
З рішенням не погодився позивач та подав апеляційну скаргу, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не об'єктивно дослідив всі обставини справи, а саме не витребував у відповідача положення про оплату праці, колективний договір, штатний розпис зі змінами, табеля обліку робочого часу.
Вказує, що на момент звільнення відповідач в порушення ст. 115 КЗпП України не виплачував йому заробітну плату більше ніж 1,5 місяця. При переведенні з ТОВ «Крампромекспорт» на ТОВ «Краматорський завод «Станкомаш» відповідач значно занизив його посадовий оклад та не ознайомив з розміром оплати, що суперечить вимогам ст. 29 Закону України «Про оплату праці».
Вважає, що підприємство порушило положення ст. 11 Закону України «Про оплату праці» відповідно до якої, мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою. Пункт 2.2 Генеральної угоди на 2010 - 2012 роки в частині оплати праці посилається на галузеві угоди.
Згідно Галузевій угоді міністерства промислової політики на 2010 -2011 роки мінімальний посадовий оклад механіка повинен складати в лютому - березні 2011 року 3 156 грн., а у квітні - 3 220 грн.
Зазначає, що січня 2011 року тарифна ставка робочого 1-го розряду повинна бути у розмірі не нижче 120% мінімальної заробітної плати, з врахуванням регіонального коефіцієнта - 1,15; розмір посадового окладу техніка (без категорії) не нижче рівня місячної ставки кваліфікованого робочого третього розряду (коефіцієнт 1,35); мінімальні коефіцієнти міжпосадових окладів керівників, професіоналів регіонального сектору економіки для механіка складає 1,8.
Вказані мінімальні гарантії повинні бути відображені у колективному договорі на 2011 рік, який до його звільнення не було укладено у встановленому законом порядку.
Окрім того, суд не звернув увагу на ту обставину, що ним відпрацьовано шістнадцять дванадцятигодинних робочих змін у вечірній та нічний час, а також у вихідні дні, що оплачується із застосуванням коефіцієнту 1,4 та 2,0.
Просив скасувати рішення суду та стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку, компенсацію за час затримки розрахунку та моральну шкоду.
Позивач підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник ТОВ «Краматорський завод «Станкомаш» Бубнова Т.О. просила її відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія судді вважає за необхідне її відхилити.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами і надав їм відповідну оцінку.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що позивач був прийнятий на роботу з 01.02.2011 року механіком цеху, а 11.04.2011 року його було звільнено за власним бажанням.
Згідно довідки, що надана відповідачем, заборгованість по заробітній платі на момент звільнення складала 1 583,09 грн., але на час розгляду справи вона погашена - останній платіж в сумі 252,83 грн. було здійснений 15 липня 2011 року. Середньоденна заробітна плата позивача складає 45,50 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що остаточний розрахунок з позивачем був проведений 15.07.2011 року, тому стягнув середній заробіток за період з 12.04.2011 року по 14.07.2011 року включно, виходячи з наступного розрахунку - 62 (кількість робочих днів) х 45,50 грн. (середньоденний заробіток) = 2 821,00 грн.
Суд відмовив у стягненні компенсації моральної шкоди з тих підстав, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом своїх прав та не навів поважних причин пропуску цього строку, оскільки звернувся до суду 17 січня 2012 року, а був звільнений 11 квітня 2011 року.
З вказаними висновками суду першої інстанції можливо погодитися.
Частиною 1 статті 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся з даним позовом до суду 17.01.2012 року, мотивуючи свої вимоги тим, що йому за період з 1 лютого 2011 року по 11 квітня 2011 року не була виплачена заробітна плата за лютий - квітень 2011 року на загальну суму 6 540 грн. Тобто зазначав, що підприємство у вказаний період взагалі не виплачувало йому заробітну плату. Просив стягнути зазначену вище суму невиплаченої заробітної плати, середній заробіток за весь час затримки та на відшкодування моральної шкоди 1 000 грн.
Суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених позовних вимог та ухвалив рішення на підставі доказів сторін.
З наданих відповідачем відомостей та довідки про нарахування та виплату заробітної плати вбачається, що заробітна плата виплачувалася йому 11.02.2011 року у розмірі 470,00 грн. - аванс за лютий 2011 року; 14.03.2011 року 49,09 грн. - зарплата за лютий 2011 року; 14.04.2011 року 629,92 грн. - зарплата за березень; 20.04.2011 року 651,25 грн. - заплата за квітень; 15.07.2011 року 252,83 грн. - лікарняні з ФССВПП. (а. с. 14 - 23, 28)
Статтею ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
З огляду на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем строку розрахунку при звільненні ОСОБА_1 та стягнув на його користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В апеляційній скарзі позивач по суті змінив позовні вимоги та ставить питання про правильність нарахування йому заробітної плати, виходячи з його посадового окладу, а також оплату праці в нічні і вихідні дні. Тобто, позивач змінив підставу та предмет позову, проте в процесі розгляду справи судом першої інстанції він не подав письмової заяви про зміну позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Зазначені в апеляційній скарзі вимоги не розглядалися в суді першої інстанції, тому не можуть бути предметом розгляду в апеляційному порядку.
Що стосується позиву про відшкодування моральної шкоди, то позивачем пропущений тримісячний строк на звернення до суду з такими вимогами, передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України, та не навів поважних причин його пропуску.
Як пояснив позивач суду апеляційної інстанції, він пропустив даний строк у зв'язку з тим, що сподівався на добровільне вирішення спору з підприємством. Окрім того, йому не було відомо про існування такого строку.
Відповідно до статті 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Останнім днем строку на пред'явлення позову про стягнення моральної шкоди було 12.07.2011 року, а позивач звернувся до суду 11.01.2012 року, тобто після спливу 6 місяців з того моменту, як закінчився строк для звернення до суду з таким позовом.
Оскільки позивач не навів поважних причин пропуску строку, передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпП України, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в цій частини.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки стосуються спору щодо розміру оплати праці, що не було предметом розгляду судом першої інстанції. Колегія суддів не вбачає підстав для поновлення строку на звернення до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди.
При ухваленні рішення судом першої інстанції не порушені норми процесуального та матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, апеляційну скаргу позивача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 5 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: