Справа № 22ц-0590/4486/2012 р. Головуючий у 1 інстанції Бурлаченко О.О.
Категорія - 57 Доповідач - Азевич В.Б.
19 квітня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Маширо О.П.,
суддів: Азевича В.Б., Ларіної Н.О.,
при секретарі Риндіній Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Донецька від 31 січня 2012 року про відкриття провадження у справі за позовом прокурора Київського району м. Донецька в інтересах управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради до ОСОБА_1 про стягнення надмірно отриманих коштів щорічної допомоги на оздоровлення,
Ухвалою Київського районного суду м. Донецька від 31 січня 2012 року відкрито провадження у справі за даним позовом.
На вказану ухвалу відповідачка подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що прокурор, подавши позов в інтересах управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради, діяв як суб'єкт владних повноважень в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України.
На її думку, правовідносини відносяться до адміністративних, оскільки існує спір щодо застосування ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідачка, повідомлена про час та місце розгляду справи, про що свідчить її заява, не з'явилася.
Прокурор та представник УТСЗН Нагорна Н.О. просили відхилити апеляційну скаргу, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскільки вона постановлена з додержанням вимог процесуального закону.
Згідно п. 1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Відкриваючи провадження у справі суд першої інстанції посилався на норми ЦПК України та вважав, що справа підсудна Київському районному суду м. Донецька.
З оскаржуваною ухвалою суду можливо погодитися, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Даний справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що випливає з норм КАС України, які визначають юрисдикцію адміністративних судів.
Компетенція судів щодо розгляду справ (предметна підсудність) визначена ст. ст. 15, 16 ЦПК України.
Згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
За вимогами п. 1 ч. 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
При цьому названа норма визначає рішення як нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії.
Правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта, а відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.
Назване кореспондується із умовами ч. 1 ст. 2 КАС України, яка у визначенні завдання адміністративного судочинства розкриває зміст прав свобод і інтересів, захист яких є юрисдикцією адміністративних судів, а саме: права особи у сфері публічно-правових відносин, що порушені певними суб'єктами (органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи, інші суб'єкти) при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Даний спір не стосується захисту прав особи у сфері публічно-правових відносин, що порушені суб'єктом владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій, а також не є спором із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності
Як вбачається з позовної заяви, прокурор звернувся з позовом про стягнення надмірно отриманих коштів щорічної допомоги на оздоровлення, посилаючи на норми ЦПК України. Свої вимоги обґрунтовував тим, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2007 року, яка набрала чинності, на користь відповідачки в примусовому порядку з УТСЗН була стягнута щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 3 774,50 грн. Зазначена постанова та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду були скасовані ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2010 року, а справа направлена на новий розгляд. Постановою Київського районного суду від 08.04.2011 року, що набрала чинності 19 квітня 2011 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
З огляду на наведене, районний суд обґрунтовано відкрив провадження у даній справі в порядку цивільного судочинства.
Ухвала постановлена з додержанням вимог закону, при вирішені питання не були порушені норми процесуального права та порядок, встановлений для цього вирішення.
Таким чином, апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 312, 314-315 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу Київського районного суду м. Донецька від 31 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: