НОМЕР_2 жовтня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Пономарьової О.М.
суддів Соломахи Л.І., Шигірта Ф.С.
при секретарі Забавіній М.О.
за участю:
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 21 травня 2012 року, -
13 лютого 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання в порядку спадкування права власності на гараж.
Зазначала, що рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 24 квітня 2009 року за її чоловіком ОСОБА_3 було визнано право власності на гараж НОМЕР_2, площею 47,3 кв. м з погребом, розташований в АДРЕСА_1 в об'єднанні власників гаражів «Тюльпан».
ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_3 помер.
За життя він не встиг зареєструвати право власності на гараж в КП «Горлівське міське бюро технічної інвентаризації».
Посилаючись на те, що після смерті ОСОБА_3 вона є спадкоємцем 1 черги за законом, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3, просила визнати за нею право власності на об'єкт нерухомого майна - гараж НОМЕР_2, площею 47,3 кв.м, погріб під частиною будівлі, розташовані в АДРЕСА_1, в об'єднанні власників гаражів «Тюльпан» (а.с. 3-4).
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 21 травня 2012 року ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про визнання права власності відмовлено (а.с. 23).
З таким судовим рішенням не погодилася позивач, подала на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення її позову.
Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд безпідставно вважав, що її чоловік не набув право власності на гараж. Правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності ОСОБА_3 на гараж, є рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 24 квітня 2009 року, яке за життя він не встиг зареєструвати в БТІ. Стаття 182 ЦК України не встановлює наслідків невиконання обов'язку щодо реєстрації права власності на нерухоме майно і не пов'язує з цим фактом виникнення на нього права власності. При переході права власності на підставі рішення суду таке право виникає з моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили. Стаття 331 ЦК України, згідно якої якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає реєстрації, то воно виникає з моменту державної реєстрації, регулює лише питання набуття права власності на новостворене нерухоме майно і не розповсюджується на набуття права власності на нерухоме майно на підставі рішення суду (а.с. 26-28).
В судовому засіданні апеляційного суду 16 жовтня 2012 року позивач ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити. В судове засідання НОМЕР_2 жовтня 2012 року позивач не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена 16 жовтня 2012 року під розписку (а.с. 47).
Відповідач ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги не заперечував.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав:
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 24 квітня 2009 року за ОСОБА_3 визнано право власності на гараж НОМЕР_2, площею 47,3 кв.м з погребом, розташований в об'єднанні власників гаражів «Тюльпан» по АДРЕСА_1 (а.с. 6).
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер (а.с. 9).
Згідно технічного паспорта на гараж № НОМЕР_2 автокооперативу «Тюльпан», який виготовлено 18 жовтня 2006 року, право власності ОСОБА_3 на гараж в Бюро технічної інвентаризації не зареєстровано (а.с. 10-11).
Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що за життя ОСОБА_3 відповідно до ст. 182 ЦК України не зареєстрував в БТІ право власності на гараж, а тому будівля спірного гаражу не входить до складу спадщини та не може бути успадкована спадкоємцями. ОСОБА_3 був власником не будівлі гаражу, а будівельних матеріалів, з яких він складається. Проте позивач не заявляє вимог про визнання за нею права власності на будівельні матеріали.
З таким висновком суду першої інстанції погодитися не можливо, до нього суд дійшов порушивши норми матеріального права, про що обгрунтовано зазначає позивач в апеляційній скарзі.
Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України порушення норм матеріального та/або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
З матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про його смерть (а.с. 9).
Позивач є дружиною спадкодавця ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с. 43).
Відповідач ОСОБА_2 є сином спадкодавця, що підтверджується свідоцтвом про його народження (а.с. 35).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
На час смерті спадкодавця ОСОБА_3 позивач постійно проживала з ним, що підтверджується довідкою приватного підприємства «Артик строй» від 22 березня 2010 року за № 289 (а.с. 44), тобто відповідно до частини 3 ст. 1267 ЦК України прийняла спадщину.
Згідно листа Першої горлівської державної нотаріальної контори від 19 жовтня 2012 року за № 3242/01-16 після смерті ОСОБА_3 була заведена спадкова справа № 582/2011. 16 червня 2011 року до нотаріальної контори звернувся син померлого ОСОБА_2, який подав заяву, що спадщину він не прийняв, на неї не претендує та не буде звертатися до суду з питання продовження строку для прийняття спадщини. 20 червня 2011 року до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом звернулася дружина померлого - ОСОБА_1, якій 20 червня 2011 року за реєстровим № 3-1445 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на автомобіль НОМЕР_1 (а.с. 50).
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 24 квітня 2009 року, в якому ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 13 серпня 2009 року виправлено описку, за ОСОБА_3 було визнано право власності на об'єкт нерухомого майна - гараж НОМЕР_2 площею 47,3 кв. м, погріб під частиною будівлі літ. а, розташовані в АДРЕСА_1 в об'єднанні власників гаражів «Тюльпан». Зазначене рішення суду набрало законної сили 05 травня 2009 року (а.с. 5-6) і відповідно до ст. 124 Конституції України є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно частини 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права можуть виникати з рішення суду.
ЦК України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, передбачених ст. ст. 335, 376 та 392 ЦК України.
Саме з посиланням на вимоги ст. 376 ЦК України за ОСОБА_3 рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 24 квітня 2009 року і було визнано право власності на гараж НОМЕР_2 площею 47,3 кв. м, погріб під частиною будівлі літ. а, розташовані в АДРЕСА_1 в об'єднанні власників гаражів «Тюльпан».
Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Як обґрунтовано зазначає позивач в апеляційній скарзі, стаття 182 ЦК України не встановлює наслідків невиконання обов'язку щодо реєстрації права власності на нерухоме майно і не пов'язує саме з цим фактом виникнення прав власності на нього.
ЦК України, зокрема, ст. 376 ЦК України, не містить такої обов'язкової умови набуття права власності на нерухоме майно на підставі рішення суду, як державна реєстрація права власності, а тому, як обґрунтовано зазначає позивач в апеляційній скарзі, право власності на гараж ОСОБА_3 набув з набранням законної сили рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 24 квітня 2009 року, тобто 05 травня 2009 року. Висновок суду першої інстанції, що спірний гараж не входить до складу спадщини, не ґрунтується на законі, суперечить вимогам ст. 328, ст. 1218 ЦК України.
Посилання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_3 був власником не будівлі гаражу, а будівельних матеріалів, з яких він складається, а також на п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від НОМЕР_2 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», згідно якого якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва, суперечить вимогам ст. 129 Конституції України, згідно якої однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 24 квітня 2009 року, яке набрало законної сили, за ОСОБА_3 за життя визнано право власності на спірний гараж, а тому вже не може бути мови про перехід до спадкоємців права власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва гаражу.
Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Суд першої інстанції зазначені норми Конституції України та вимоги законів України не врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку, що спірний гараж не входить до складу спадщини.
Згідно п. 216 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 26.03.2010 року № 615/5), яка діяла до 07 березня 2012 року, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлювального документа, витяг з Реєстру прав власності.
Такий же порядок видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, передбачений і «Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, та набув чинності з 07 березня 2012 року. Згідно п. 4.18. зазначеного Порядку якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Позивач не може надати нотаріусу витяг з Реєстру прав власності ОСОБА_3 на спірний гараж, оскільки право власності ОСОБА_3 на гараж на підставі рішення суду від 24 квітня 2009 року за життя не було зареєстровано, що свідчить про неможливість одержання позивачем в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірний гараж, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею в судовому порядку права власності на спірний гараж в порядку спадкування є такими, що ґрунтуються на законі.
Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 21 травня 2012 року скасувати та ухвалити нове.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на об'єкт нерухомого майна - гараж № НОМЕР_2, площею 47,3 кв.м, погріб під частиною будівлі літ. а, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: О.М. Пономарьова
Судді: Л.І. Соломаха
Ф.С. Шигірт