1
Справа 22-ц/0590/2257/12 Головуючий у 1 інстанції Панова Т.Л.,
Категорія 27 Доповідач Тимченко О.О.,
23 лютого 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Жданової В.С.,
суддів: Єлгазіної Л.П., Тимченко О.О.,
при секретарі Малолітневі О.В.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1,
відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 06 жовтня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
У серпні 2011 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 15 грудня 2009 року він позичав відповідачам гроші у розмірі 71 000 грн., зі сплатою 22 відсотків річних. На підтвердження отримання грошей відповідачка ОСОБА_3 надала йому борговою розписку. Також при укладенні угоди вони домовились, що борг буде повернуто за його першою вимогою. У лютому 2011 року, через відділення зв'язку він звернувся до відповідачів з пропозицією повернути борг, але в добровільному порядку вони відмовляються повернути борг. Просить суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку суму боргу у розмірі 71 000 грн. та проценти за користування коштами за лютий-липень 2011 року у розмірі 9068 грн. та сплачені ним судові витрати.
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 06 жовтня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені: стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь позивача суму боргу у розмірі 80 068 гривень, витрати по сплаті судового збору у сумі 800 гривень 68 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 гривень та витрати на правому допомогу у сумі 1000 гривень.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_3 приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду змінити в частині стягнення суми боргу в солідарному порядку, стягнувши борг саме з відповідачки ОСОБА_3, мотивуючи тим, що судом порушено вимоги матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що при розгляді справи суд не врахував ту обставину, що боргову розписку надавала саме його дружина, що він ніяких боргових зобов'язань на себе не брав, договорів позики з позивачем не укладав.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про що свідчить телефонограма №1/359 від 17 лютого 2012 року.
Позивач ОСОБА_1. в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити, рішення суду залишити без змін.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 суми боргу скасуванню, з ухваленням нового рішення в цій частині, з наступних підстав.
Задовольняючи позову, суд виходив з того, що 15 грудня 2009 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_2 був укладеного договір позики, відповідно до якого відповідачі отримали грошові кошти у розмірі 71 000 гривень, зі сплатою 22 процентів річних. Про що ОСОБА_3 надала боргову розписку. Оскільки у добровільному порядку відповідачі грошові кошти не повертають, то вони мають нести солідарну відповідальність за договором позики перед позивачем..
Але з таким висновком суду погодитись у повному обсязі неможливо з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 15 грудня 2009 року відповідачка ОСОБА_3 надала ОСОБА_1 боргову розписку про отримання від останнього грошових коштів у розмірі 71 000 гривень, зі сплатою 22 процентів річних.
Відповідно до вимог ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, і інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України, передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміні його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості , що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Судом вірно встановлено обставини справи про те, що відповідачка ОСОБА_3 взяла у позивача у позику грошові кошти зі сплатою процентів за користування, які зобов'язалася у подальшому повернути.
Визначені договором зобов'язання відповідачка ОСОБА_3 не виконала, що є підставою для стягнення з неї суми боргу та задоволення позову, оскільки розписка про отримання грошових коштів дана саме нею.
Тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо стягнення суми боргу з ОСОБА_3, та вважає його законним і обґрунтованим.
Разом з тим, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо солідарного стягнення суми боргу з ОСОБА_3 та ОСОБА_2, оскільки ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права .
Судом вірно встановлені обставини справи про те, що за договором позики ОСОБА_3 взяла у борг у позивача 71 000 гривень і зобов'язалася їх повернути, тому у відповідності з вимогами ст.1049 ЦК України вона повинна виконати взяті на себе зобов'язання.
Вимогами ст. 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Разом з тим, суд не врахував, що договором позики на ОСОБА_2 не покладається обов'язок його виконання та солідарного зобов'язання з боржником не несе.
Суд першої інстанції не вірно застосував закон, що регулює ці правовідносини, зробив помилковий висновок про те, що відповідачі несуть солідарний обов'язок за договором позики, ухвалив в цій частині помилкове рішення.
Оскільки рішення суду в частині солідного стягнення з відповідача ОСОБА_2 суми боргу скасовано, то підлягає скасуванню і рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
В іншій частині рішення суду не оскаржувалось.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 06 жовтня 2011 року в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 80 068 гривень та судових витрат, витрат на правову допомогу скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, судових витрат та витрат на правову допомогу відмовити.
В іншій частині рішення суд залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цим рішенням.
Головуючий :
Судді: