Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
провадження №2/0610/483/2012
Справа № 2-2680/11
17 лютого 2012 року Коростенський міськрайонний суд
Житомирської області
у складі: головуючого судді Волкової Н.Я.
з секретарем Война Ю.С.
за участю
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Коростені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, зазначивши , що з 11.03.1995 року по 29.03.2011 року вони перебували в шлюбі, спільно придбали майно: квартиру АДРЕСА_1, меблі, побутову техніку. Просив визнати за ним право власності на 1/2 частину спільно придбаного майна.
Відповідач пред'явила зустрічний позов, в якому просила залишити за нею право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 з врахуванням інтересів спільного неповнолітнього сина ОСОБА_4, який проживає з нею у вказаній квартирі.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав з вищезазначених підстав та просив їх задовольнити. Зустрічний позов відповідача не визнав. Позивач та його представник пояснили, що все вказане в позовній заяві майно було придбано під час шлюбу сторін, однак квартира була оформлена на відповідача. Позивач належним чином виконує свої батьківські обов'язки щодо спільного сина сторін: сплачує аліменти, виділяє додаткові кошти на потреби сина, забезпечує його харчами.
Відповідач позов визнала частково, свій зустрічний позов підтримала та пояснила, що визнає той факт, що квартира та інше вказане позивачем майно були придбані ними в шлюбі. Вона погоджується на запропонований позивачем розподіл рухомого майна, однак вважає його вартість з врахуванням часу користування майном завищеною. При розподілі ж квартири має враховуватись інтерес їх неповнолітнього сина, який вже дорослий, потребує окремого приміщення для проживання, а допомога, яка надається позивачем не достатня для утримання сина.
Вислухавши пояснення сторін, свідка ОСОБА_4, та проаналізувавши їх в сукупності з дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, суд дійшов висновку про наступне :
Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо поділу спільного майна подружжя, який регулюється положеннями глави 7 Сімейного кодексу України (далі: СК України) , ст.368 Цивільного кодексу України (далі: ЦК України).
Згідно ст.60,ч.2 СК України, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя. Закон (ст.368,ч.3 ЦК України) зазначає, що майно, набуте подружжям за час їхнього шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відповідачем визнано, що квартира АДРЕСА_1 та вказане позивачем майно було придбано ними спільно під час шлюбу.
Шлюб між сторонами було укладено 11.03.1995 року (а.с.11), розірвано 16.03.2011 року (а.с.4). При розірванні шлюбу між сторонами в судовому порядку питання про визначення місця проживання неповнолітнього сина сторін не вирішувалось. Квартира АДРЕСА_1 була придбана 17.07.2008 року, право власності на неї оформлено за відповідачем (а.с.8). Спір щодо розподілу вказаного позивачем рухомого майна між сторонами відсутній. Позивач належним чином сплачує аліменти на утримання неповнолітнього сина, їх розмір, враховуючи передбачений законом мінімальний розмір аліментів на утримання дитини такого віку, є достатнім. Доказів того, що розмір отримуваних аліментів є недостатнім для забезпечення фізичного та духовного розвитку дитини відповідач не надала.
Оскільки закон не передбачає право дітей на майно батьків за їх життя, а відповідач не надала доказів того, що утримання, яке надається дитині позивачем, є недостатнім, зустрічний позов задоволенню не підлягає як необґрунтований, а первісний позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного , керуючись ст. ст. 3,6,11,15,60,209,212- 218 ЦПК України, ст.60,70 СК України, ст.368 ЦК України, -
Позов задовольнити.
Визнати право власності ОСОБА_1 на 1/2 (одну другу) частину квартири №52 (п'ятдесят два) будинку №58 (п'ятдесят вісім) по вулиці Свердлова м.Коростеня Житомирської області, меблевий кухонний гарнітур, телевізор марки Панасонік, домашній кінотеатр марки Піонер, диван, душову кабіну, газову колонку, стіл розкладний, мікрохвильову піч Панасонік.
Право власності на 1/2 (одну другу) частину квартири №52 (п'ятдесят два) будинку №58 (п'ятдесят вісім) по вулиці Свердлова м.Коростеня Житомирської області залишити за ОСОБА_3, визнати за ОСОБА_3 право власності на набір меблів, набір м'яких меблів, холодильник марки Атлант, стіл кухонний зі стільцями, пральну машину Індезіт.
В задоволенні зустрічного позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Коростенський міськрайонний суд в 10-денний строк з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу в той же час з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано .
Суддя:
Копія згідно оригіналу : суддя : підпис :