Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
провадження №2/0610/477/2012
Справа № 2-2666/11
14 вересня 2012 року Коростенський міськрайонний суд
Житомирської області
у складі головуючого судді Волкової Н.Я.
з секретарем Вербицькою І.М..
за участю
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Коростені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, застосування наслідків недійсності договору, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, зазначивши , що він мав у власності 1/2 частину житлового будинку №8 по провулку Сакко і Ванцетті м.Коростень Житомирської області (квартира №1). 04.05.2011 року він уклав договір дарування даної власності відповідачеві. Вважає даний договір недійсним, оскільки на момент його укладення мав вік 86 років, проживав один, страждав рядом хронічних захворювань, перебував на обліку у лікаря-психіатра, тому не усвідомлював значення своїх дій. Договір був безоплатним, тому порушує його права як соціально-незахищеної особи (похилий вік, стан здоровя) , при його посвідченні не було отримано згоду органу опіки та піклування, оскільки умови договору були невигідними для нього. Просив визнати договір дарування 1/2 частини житлового будинку №8 по провулку Сакко і Ванцетті м.Коростень Житомирської області від 04.05.2011 року недійсним, визнати за ним право власності на дану частину будинку.
В судовому засіданні позивач та його представник свої вимоги підтримали з вищезазначених підстав та просили їх задовольнити. Позивач пояснив, що має поганий стан здоров'я, проживає один, перебуває на обліку у лікаря-психіатра, лікувався в психіатричній лікарні. По-сусідству проживає відповідач, вона та її батьки вмовляли його подарувати їй свою частину будинку, запевняли, що вона буде йому допомагати та доглядати за ним. Його завели до нотаріуса для підписання договору, однак в той день він себе дуже погано почував, не розумів, що відбувається. Коли ж прийшов додому, то зразу ж усвідомив, що зробив помилку, оскільки залишився без житла. Наступного дня він пішов до нотаріуса, повідомив їй, що перебуває на обліку у лікаря-психіатра та поцікавився, як можна договір розірвати. Нотаріус йому пояснила, що зробити це можна лише за згодою відповідача. З цього приводу він дуже переживав, усвідомив свою помилку, тому звернувся до суду.
Представник позивача ОСОБА_2 пояснив, що відповідач не є родичем позивача. Позивач проживає один, іншого житла не має, тому його ввели в оману і він через стан свого здоров'я, психічне захворювання не розумів, що уклав договір дарування на користь чужої людини. В даний час він залишився без допомоги та власності.
Відповідач позов не визнала та пояснила, що з позивачем проживає по-сусідству, позивач та її батько родичі. Оскільки він одинока літня та хвора людина, то вона з чоловіком стали йому допомагати по-господарству. Коли ж зясувалось, що вони мають родинні зв'язки, то позивач сам запропонував подарувати їй будинок. Про оформленні договору у нотаріуса він висловив свою згоду, що хоче подарувати їй будинок. Своє право власності вона зареєструвала. Про те, що позивач перебуває на обліку у лікаря-психіатра вона не знала.
Третя особа -приватний нотаріус Коростенського міського нотаріального округу ОСОБА_4 пояснила, що позивач сам прийшов з документами та висловив бажання подарувати належне йому житло відповідачеві, тому було оформлено договір дарування. Про те, що позивач перебуває на обліку у психіатра вона довідалась пізніше, оскільки позивач приходив до неї в контору, повідомив, що він хоче цей договір розірвати, бо подарував будинок чужим людям, що знаходиться на обліку у психіатра. На час посвідчення договору ці обставини відомі не були.
Вислухавши пояснення сторін, третьої особи, свідка ОСОБА_5 та проаналізувавши їх в сукупності з дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, суд дійшов висновку про наступне :
Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо дійсності укладеного договору дарування, який регулюється положеннями глави 16 книги першої Цивільного кодексу України.
04.05.2011 року сторонами було укладено договір дарування 1/2 частини житлового будинку №8 по провулку Сакко і Ванцетті м.Коростень Житомирської області.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач на момент укладення оспорюваного правочину не усвідомлював значення своїх дій через стан свого здоров'я.
Свідок ОСОБА_5 свідчив про те, що позивач сам виявив бажання подарувати його дружині будинок, розраховуючи, що вони будуть надавати йому допомогу, доглядати за ним, оскільки він одинока літня людина. Нотаріус запитувала в нього, чи бажає він подарувати свій будинок. Він не заперечував. В даний час позивач проживає в будинку, сам веде господарство.
З пояснень відповідача та свідка ОСОБА_5 вбачається, що хоча позивач і висловлював бажання передати відповідачеві своє майно, однак розраховував не на безоплатність такої дії, а на отримання в результаті відчуження певних матеріальних гарантій свого подальшого існування (надання допомоги, догляд). Отже, наміру безоплатного відчуження майна, яким є договір дарування, він не мав.
Проведеною по справі судовою амбулаторною психіатричною експертизою встановлено, що позивач виявляє ознаки психічного розладу внаслідок наявного захворювання головного мозку, з 1999 року перебуває під наглядом психіатра, проходив стаціонарне лікування.
Згідно ст.203,ч.3 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Ст.225 ЦК України передбачає можливість визнання правочину, вчиненого дієздатною особою у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
Враховуючи, що на час укладення оспорюваного правочину позивач мав хронічне захворювання, яке впливало на стан його розумової та інтелектуальної діяльності, його похилий вік, соціальний статус та матеріальний стан (одинокий пенсіонер, іншого житла не має), характер укладеного правочину (є безоплатним, не обумовлює обов'язку догляду за позивачем та надання йому матеріальної допомоги), виходячи з засад розумності та справедливості, суд дійшов висновку про те, що на момент його вчинення позивач не усвідомлював значення своїх дій, що є підставою для задоволення позовних вимог.
Судовий збір стягується відповідно до ставок, які діяли на час подання позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3,6,11,15,60,209,212- 218 ЦПК України, ст.203,225 ЦК України, -
Позов задовольнити.
Договір дарування 1/2 (однієї другої) частки житлового будинку №8 (вісім) з відповідною частиною надвірних будівель та споруд по провулку Сакко і Ванцетті м.Коростень Житомирської області, посвідчений приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №16, визнати недійсним.
Поновити право власності ОСОБА_1 на 1/2 (одну другу) частку житлового будинку №8 (вісім) з відповідною частиною надвірних будівель та споруд по провулку Сакко і Ванцетті м.Коростень Житомирської області.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.
Судовий збір в сумі 8 (вісім) гривень 50 копійок стягнути з ОСОБА_3.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Коростенський міськрайонний суд в 10-денний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано .
Суддя: підпис :
Копія згідно оригіналу : суддя :