Справа: № 2а-4244/11 Головуючий у 1-й інстанції: Іващенко А.І.;
Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.
Іменем України
"19" жовтня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Сорочко Є.О.
Суддів: Горбань Н.І.
Межевич М.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області на постанову Новгород - Сіверського районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання нарахування і виплати додаткової пенсії та підвищення до неї, -
ОСОБА_3 звернулася до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області (далі -УПФУ в Новгород-Сіверському районі) про визнання протиправними дій щодо не здійснення нарахування і виплати додаткової пенсії у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком і підвищення до неї в розмірі 1 мінімальної заробітної плати відповідно до ст.ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання здійснити такі виплати з 19.06.2011.
Постановою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2011 року позов задоволено, визнано неправомірними дії УПФУ в Новгород-Сіверському районі щодо не здійснення нарахування і виплати додаткової пенсії у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком і підвищення до неї в розмірі 1 мінімальної заробітної плати відповідно до ст.ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язано здійснити такі виплати з 19.06.2011 по 22.07.2011, з врахуванням проведених виплат.
На вказану постанову УПФУ в Новгород-Сіверському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Згідно ст. 183-2 КАС України, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів справи, позивач належить до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до 4 категорії, отримує пенсію за віком та постійно проживає на території, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 23.07.1991 №106 віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю і є непрацюючим пенсіонером.
Згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин) пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, зокрема у зоні посиленого радіоекологічного контролю підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті, а відповідно до неї в розмірі 1 мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст. 51 цього Закону особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія, заподіяна за шкоду здоров'ю, визначається у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якого мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, а розмір мінімальної заробітної плати для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України»на відповідний рік.
Всупереч ст.ст. 39, 51 вказаного Закону належні позивачу виплати здійснювались в розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28 травня 2008 року №530.
Проте, з огляду на загальні засади приорітетності законів над підзаконними актами Закон України має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України, а тому колегія суддів вважає, що відповідач неправомірно здійснював належні позивачу виплати в меншому розмірі ніж це встановлено ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що 14.06.2011 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»№3491-VI, відповідно до якого п. 7 ч. 1 Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення, зокрема ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На реалізацію наведеної норми Кабінетом Міністрів України 06.07.2011 прийнята постанова «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»№745 (набрала законну силу з 23.07.2011), п.1 якої встановлено, що особам які є постраждалими внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до 4 категорії додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю виплачується у розмірі 5% прожиткового мінімуму, а п. 4 - що підвищення до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоактивного контролю здійснюється в розмірі 5,2 грн.
Тобто з 23.07.2011 при нарахуванні належних позивачу виплат застосуванню підлягає постанова Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»від 06.07.2011 №745, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що 22.07.2011 є кінцевим строком по який позивачу належить здійснювати виплати в розмірах встановлених ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу УПФУ в Новгород-Сіверському районі і необхідно залишити без задоволення, а постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2011 року - без змін, оскільки вона відповідає нормам матеріального права.
Керуючись ст. ст. 183-2, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області залишити без задоволення, а постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та відповідно до ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Сорочко Є.О.
Судді: Горбань Н.І.
Межевич М.В.