Справа № 403/704/12
16 жовтня 2012 року Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська
в складі: головуючого - судді Шевцової Т.В.
при секретарі -Вовчук О.М.
за участю позивача -ОСОБА_1
представника позивача -ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Дніпропетровськ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд" про стягнення компенсації шляхом індексації заробітної плати, стягнення заробітної плати та моральної шкоди, -
Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом до відповідача в якому просила стягнути з відповідачів на її користь компенсацію шляхом індексації середньої заробітної плати за період з 07.05.2008 року по 15.11.2010 року в сумі 503 896 грн., середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 03.08.2009 року до січня 2012 року в сумі 47491,27 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що з відповідачем перебувала в трудових відносинах, однак 07.05.2008 року її без будь-яких пояснень не допустили до роботи. Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03.08.2009 року її було поновлено на роботі з 10.11.2005 року, зобов'язано внести відповідний запис в трудову книжку, допустити її до виконання обов'язків кухаря 5 розряду, стягнуто на її користь 29 787,48 грн. В зв'язку з тим, що рішення суду керівником ТОВ "ВК Дніпропетровськ" виконано не було, останню притягнуто до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.382 КК України. Лише 18.06.2010 року вона була поновлена на роботі наказом генерального директора ТОВ "ВК Дніпропетровськ", з яким вона не згодна, оскільки переведена на роботу в іншому місті, будучі інвалідом та проживаючи в ІНФОРМАЦІЯ_1. Також, на її користь 06.09.2010 року виконавчою службою стягнуто 29 787,48 грн., які були перераховані на її рахунок 14.11.2010 року.
Крім цього, 14.03.2011 року видано наказ про переведення її на роботу за місцем проживання в м.Дніпропетровську в магазин на бул.Зоряний, 1, втім не конкретизовано, в який саме магазин, де вона мала приступити до роботи з 21.03.2011 року. Звернувшись до ТОВ "Фудмаркет" з приводу початку роботи, вона отримала відмову, а звернувшись з заявою про недопущення до роботи на ім'я генерального директора ТОВ "ВК Дніпропетровськ" відповіді не отримала.
На цей час вона не має місця роботи, тобто знаходиться у вимушеному прогулі. Вважає, що має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та індексацію за затримку присудженої суми за рішенням суду.
Оскільки відповідачі зневажають її трудові права, які пов'язані з безпосередніми правами на життя, честь та гідність, оцінює моральну шкоду в 5000 грн., які просить стягнути з відповідачів.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, наполягали на їх задоволенні, посилаючись на викладене в позові, не заперечували проти розгляду справи у відсутність нез'явившихся відповідачів на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Представником відповідача2 до суду надано заперечення на позовну заяву ОСОБА_1, відповідно якого не згодні з пред'явленими позовними вимогами, оскільки ОСОБА_1 не доведено з посиланням на належні та допустимі докази недопущення останньої до роботи, оскільки вона ніколи не працювала в ТОВ "Квіза-Трейд", а також представником відповідача2 заявлено клопотання про проведення судового засіданні в режимі відео конференції, в якому відмовлено у зв'язку з відсутністю технічної можливості проведення такого засідання.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок всіх доказів у їх сукупності і оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному з'ясуванню всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 з 10.11.2005 по 07.05.2008 року безперервно працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 Дніпропетровськ»на посаді кухаря 5 розряду.
07.05.2009 року ОСОБА_1 не була допущена до роботи керівництвом відповідача1.
Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03 серпня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ОСОБА_3 Дніпропетровськ»про укладання трудового договору, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди задоволено частково. Встановлено, що ОСОБА_1 з 10 листопада 2005 року працювала в ТОВ «ОСОБА_3 кишеня Дніпропетровськ» кухарем 5 розряду. Зобов'язано ТОВ «ОСОБА_3 кишеня Дніпропетровськ»винести наказ про прийняття ОСОБА_1 на роботу кухарем 5 розряду з 10.11.2005 р. та внести відповідний запис в трудову книжку, допустити її до виконання обов'язків кухаря 5 розряду. Стягнуто з ТОВ «ОСОБА_3 кишеня Дніпропетровськ»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час недопущення до роботи з 7 травня 2008 року в сумі 24394 грн. 38 коп., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1725 гр. 96 коп., заподіяну моральну шкоду у розмірі 2 000 гр. 00 коп., а всього 28120 грн. 34 коп.
Відповідно до листа Головного Управління юстиції у м.Києві, 13.08.2010 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 06.09.2010 року на депозитний рахунок відділу надійшли кошти в сумі 29787,48 грн., 10.09.2010 року на адресу позивача надіслано запит на надання реквізитів. 15.11.2010 року ОСОБА_1 отримала 32046 грн., що підтверджено ощадною книжкою. /а.с.17/
18 червня 2010 року ТОВ "ВК Дніпропетровськ" винесено наказ №12 про прийняття ОСОБА_1 на посаду кухаря 5-го розряду з 10.11.2005 року та допустити її до виконання обов'язків з 18.06.2010 року за місцезнаходженням товариства.
Позивачем в якості доказів надані накази та листи, датовані 14 березня 2010 року, однак вироком Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська встановлено наявність описки в році їх винесення та направлення.
Так, 14 березня 2011 року ТОВ "ВК Дніпропетровськ" винесено наказ №2 про переведення ОСОБА_1 з посади кухаря 5-го розряду в м.Дніпропетровську в магазин, розташований за адресою: м.Дніпропетровськ, бул.Зоряний, 1а, приступити ОСОБА_1 до виконання обов'язків з 21.03.2011 року.
14 березня 2011 року ТОВ "ВК Дніпропетровськ" сповістило ОСОБА_1 про те, що уклало з ТОВ "Фудмаркет" договір, відповідно умов якого для неї створено робоче місце кухаря 5-го розряду в магазині за адресою: м.Дніпропетровськ, бул.Зоряний, 1а.
01 грудня 2011 року Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська винесено вирок у відношенні ОСОБА_4, за ч.1 ст.382 КК України, відповідно якого встановлено вину останньої у навмисному не виконанні рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03 серпня 2009 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1, яке набрало законної сили 14.08.2009 року.
Відповідно довідки серії 10 ААА №573738, ОСОБА_1 має другу групу інвалідності.
Відповідно наданої позивачем копії телеграми, ТОВ "ВК Дніпропетровськ" 14.10.2010 року сповістило ОСОБА_1 про те, що наказом від 18.06.2010 року її поновлено на роботі відповідно рішення суду від 03.07.2009 року, їй слід приступити до роботи за адресою: м.Київ, вул.Залізничне шосе, 57.
Позивач зверталась до ТОВ "ВК Дніпропетровськ" з приводу нарахування їй середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 03 вересня 2009 року по 15 жовтня 2010 року та заробітну плату за відпустку в період з 15.10.2010 року по 12.11.2010 року.
Згідно довідки ТОВ "ВК Дніпропетровськ", ОСОБА_1 дійсно працює на посаді кухаря 5-го розряду та їй нарахована компенсація за невикористану відпустку за 29 календарних днів за період з 15.10.2010 року по 12.11.2010 року, яка складає 3120,40 грн., за вирахуванням податків та зборів -2566,86 грн.
Відповідно листа ТОВ "ВК Дніпропетровськ" від 29.12.2010 року, ОСОБА_1 повідомлено про те, що вказана юридична особа не провадить господарську діяльність в м.Дніпропетровську, тому змоги перевести її на роботу в м.Дніпропетровськ не має.
Також, ОСОБА_1 звернулась 03.10.2011 року до ТОВ "ВК Дніпропетровськ" з приводу її поновлення на роботі за адресою: м.Києв, вул.Залізничне шосе, 57, оскільки являється корінною мешканкою м.Дніпропетровська та не має змоги там працювати, а за адресою, зазначеною в наказі №2 не зрозуміло, в який саме магазин її переведено. Вказує на те, що в магазині "Фудмаркет" керівником продовжує працювати ОСОБА_4, котра не приймає її на роботу.
Відповідно до ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Стаття 58 ЦПК України передбачає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.179 ЦПК України, предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини третьої ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 06.11.1992 року, при обгрунтованості позову суд рішенням зобов'язує власника або уповноважений ним орган укласти трудовий договір з особою, запрошеною на роботу в порядку переведення - з першого робочого дня наступного після дня звільнення з попереднього місця роботи (якщо була обумовлена інша дата - з цієї дати), з іншими особами з дня їх звернення до власника або уповноваженого ним органу з приводу прийняття на роботу. Якщо внаслідок відмови у прийнятті на роботу або несвоєчасного укладення трудового договору працівник мав вимушений прогул, його оплата провадиться стосовно до правил ч. 2 ст. 235 КЗпП про оплату вимушеного прогулу незаконно звільненому працівникові.
Згідно ч.2 п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізацію (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується.
Відповідно до ст. 32 КЗпП переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника. Переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.
Не вважається переведенням, що потребує згоди працівника, переміщення його на тому ж підприємстві (в установі, організації) на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ на території підприємства в межах тієї ж місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою і з тими ж істотними умовами праці. Однак і переміщення не може бути безмотивним, не обумовленим інтересами виробництва.
При присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.
У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348).
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП оплата середнього заробітку за весь час понад один рік провадиться за вимушений прогул і за умови, що заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року і в цьому не було вини працівника.
При цьому належить враховувати, що при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію п. 8 ст. 134 та нової редакції ст. 237 КЗпП (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.
Відповідно до правил ст. 24 КЗпП рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Таким чином, оскільки відповідачем1 формально поновлено позивача на роботі, доказів реорганізації чи ліквідації юридичної особи не надано, так само як і доказів звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "ВК Дніпропетровськ" обґрунтованими та пред'явленими як до належного відповідача.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.
У відповідності п.2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
При цьому, згідно з п.5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка відповідно до п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством -календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз.3 п.8 Порядку).
Згідно ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам витрат частини доходу в зв'язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до ч.2 ст.2 цього Закону, під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі заробітну плату (грошове забезпечення) та інші.
Згідно ч.1 ст. 2 Закону України"Про індексацію грошових доходів населення", індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі заробітна плата.
Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення індексації середньої заробітної плати за період з 07.05.2008 року по 15.11.2010 року, суд виходить з того, що на користь ОСОБА_1 з ТОВ "ВК Дніпропетровськ" стягнуто заробітну плату за період з 07.05.2008 року по 03.08.2010 року, яку вона отримала 15.11.2010 року, та яку ТОВ "ВК Дніпропетровськ" перерахувала на депозитний рахунок виконавчої служби 06.09.2010 року. Таким чином, зважаючи на те, що рішенням суду визначено чітку суму, а саме 29787,48 грн., яка по своїй суті підлягає єдино разовому стягненню, та не містить вказівки на періодичність її стягнення, суд приходить до висновку, що вказані позовні вимоги не ґрунтуються на нормах закону, а тому не підлягають задоволенню.
Разом з тим, позовні вимоги в частині стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу є обгрунтованими, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 за рішенням суду була поновлена на роботі, втім фактично до виконання обов'язків не приступила, про що свідчить і вирок суду, і листування між позивачем та відповідачем1, утримання відповідачем1 трудової книжки позивача, відсутність у позивача довідок про розмір заробітної плати та особистого розрахункового рахунку для нарахування заробітної плати, неподанням відповідачем1 таких доказів та повне ігнорування наявності трудового спору в суді.
Тому, враховуючи викладене, суд вважає доцільним стягнути з відповідача1 на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 04.08.2010 року по 16.10.2012 року, виходячи з розміру заробітної плати, встановленої рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03.08.2010 року, де середньомісячний заробіток складає 1637 грн. 63 коп., а 77 грн. 24 коп. - середньоденна заробітна плата позивача.
Позивачем визначений строк вимушеного прогулу, за який вона бажає стягнути середньомісячний заробіток, однак вказаний строк визначено не вірно.
Так, загальний час вимушеного прогулу складає 27 місяців та 8 днів, тому підлягає стягненню 27*1637,63 + 8*77,24 грн.=44216,01+540,68=44756,69 грн.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги в частині стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу підлягають частковій компенсації, оскільки позивачем наведено невірний розрахунок.
Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд вважає їх законними з урахуванням обґрунтованості та доведеності, та вважає за можливе задовольнити їх частково, стягнувши з відповідача1 на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 1000 грн.
Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача2 не обґрунтовані позивачем, оскільки доказів того, що позивач перебувала в будь-яких трудових відносинах з відповідачем2 не надано, а тому позовні вимоги в частині до відповідача2 задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, судовий збір слід покласти на відповідача1, стягнувши на користь держави судовий збір за подання позову майнового характеру в розмірі 447,57 грн. та позову про стягнення моральної шкоди в розмірі 214,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.3, 10, 11, 57-61, 88, 179, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Дніпропетровськ" - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Дніпропетровськ" на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 04.08.2010 року по 16.10.2010 року в сумі 44 756,69 грн., моральну шкоду в розмірі 1500 грн.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Дніпропетровськ" -відмовити.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд" -відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Дніпропетровськ" на користь держави судовий збір в сумі 662,17 грн.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів із дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська.
Особи, які не були присутні при оголошенні рішення, мають право оскаржити рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Т.В.Шевцова