Справа № 2-4921/11
Провадження №2/403/1110/2012
11 жовтня 2012 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Єлісєєвої Т.Ю.
при секретарі Кузьминій С.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору позики та стягнення суми боргу, -
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тими обставинами, що 08.09.2009 він уклав з відповідачем договір позики, згідно з умовами якого відповідач повинен був позичені грошові кошти у розмірі 188 300 доларів США повертати частинами щомісячно згідно з графіком погашення до 31.12.2016 року, сплачувати щомісячно дохід позивачу у розмірі 4% від суми позики, а у разі порушення строків виконання умов договору, сплатити штраф та пеню.
Відповідач при отриманні грошей написав власноручно розписку.
Взяті на себе зобов'язання за договором позики відповідач не виконує, на звернення позивача щодо повернення грошей ніяким чином не реагує, тому позивач вимушений звернутися до суду із зазначеним позовом.
Просить суд розірвати договір позики та стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу з урахуванням процентної ставки 4% річних у розмірі 1 639 029,99 грн., пеню (0,05%) у розмірі 157 586,91 грн., штраф (2%) у розмірі 13 166,53 грн., 3% річних на підставі ст.625 ЦК України у розмірі 25 904,70 грн., інфляційне збільшення боргу на підставі ст.625 ЦК України у розмірі 195 044,23 грн. та судові витрати у розмірі 1820 грн.
У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та, посилаючись на підстави позову, просив суд їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, суду пояснив, що позивач жодним чином не довів суду, що договір та розписку підписував відповідач.
Заслухавши осіб, які приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до вимог ст.1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений Договір позики №1 від 08.09.2009 року, за умовами якого позивач надав відповідачу позику у сумі 188 300 доларів США, строком до 31.12.2016 року (копія з додатками а.с.9-12, оригінал договору знаходиться в матеріалах справи), та відповідач повинен був сплачувати позивачу грошові кошти, взяті в борг, з 01.01.2010 щомісячно згідно графіку (додаток до договору), підтверджуючи сплату коштів отриманими від визначеної договором особи розписками про отримання коштів, або копіями банківських платіжних документів.
Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
До цього часу позичальник не повернув позикодавцеві позику.
У відповідності до. ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, яка передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позивальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повергнення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики , що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок
завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того,
на що вона розраховувала при укладенні договору.
Представник відповідача не надав суду жодних документів, які б підтверджували виконання його довірителем умов договору позики. Окрім цього, заперечуючи проти задоволення позову через несправжність підпису відповідача на договорі, представник відповідача на підтвердження своїх заперечень не заявив клопотання про проведення почеркознавчої експертизи, хоча суд неодноразово роз'яснював право на заявлення такого клопотання і роз'яснював обов'язок доказування сторонами фактів відповідно до ст.60 ЦПК України, а навпаки, наполягав на тому, що вказаний факт повинен довести позивач, що суд розцінює, як недоведеність заперечень відповідача належними доказами та фактом встановлення невиконання відповідачем умов договору позики відповідно до ст.ст.10,146 ЦПК України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в наслідок невиконання відповідачем умов договору позики, позивачу завдана істотна шкода, і він значною мірою позбавлений права отримання коштів, а тому договір позики підлягає розірванню та з відповідача підлягає стягненню:
- сума позики (п.1 ч.1 договору) в розмірі 188 300 доларів США, що з урахуванням еквіваленту курсу НБУ на час розгляду справи (7,993 грн. за 1 дол. США) становить 1 505 081 грн. 90 коп.,
- сума відсотків за користування позикою (п.2 ч.1 договору) з 01.01.2010 року по 05.09.2012 року в розмірі 16 757,8 доларів США, що з урахуванням еквіваленту курсу НБУ на час розгляду справи (7,993 грн. за 1 дол. США) становить 133 945 грон. 09 коп.
Разом з тим, суд вважає, що штраф та пеня (п.1,2 ч.3 договору) мають бути стягнені не в обсязі, заявленому позивачем, а з урахуванням скороченого строку позовної давності для таких стягнень відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, а саме -за один рік до дня подачі позову, та відповідно складають:
- пеня 3 160,67 доларів США, що, відповідно розрахунку наданого позивачем та з урахуванням еквіваленту курсу НБУ на час розгляду справи (7,993 грн. за 1 дол. США), становить 25 263 грн. 24 коп.,
- штраф 617,76 доларів США що, відповідно розрахунку наданого позивачем та з урахуванням еквіваленту курсу НБУ на час розгляду справи (7,993 грн. за 1 дол. США), становить 4 937 грн. 76 коп.
Стосовно заявлених позивачем загальних наслідків прострочення грошового зобов'язання за ст.625 ЦК України, суд вважає за необхідне застосувати їх частково, а саме -стягнувши 3% річних від суми простроченого грошового зобов'язання в розмірі 3240,92 доларів США, що з урахуванням еквіваленту курсу НБУ на час розгляду справи (7,993 грн. за 1 дол. США) становить 25 904 грн. 67 коп., а у задоволенні інфляційного збільшення -відмовити, оскільки договір укладався у доларах США та мав виконуватися саме у доларах США, які залежно від інфляційних процесів в Україні змінюють свій курс, встановлений НБУ, а тому, уклавши договір позики у доларах США та зазначивши у договорі, що на день виконання сума буде враховувати еквівалент курсу НБУ, сторони вже врахували інфляційне збільшення, внаслідок чого додатковому стягненню за рішенням суду воно не підлягає.
Також, відповідно до ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 1820 грн.
Керуючись ст.ст.258,651,653,625 ЦК України, ст.ст.10,146,212-218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору позики та стягнення суми боргу -задовольнити частково.
Розірвати договір позики №1 від 08 вересня 2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 1 696 952 грн. 66 коп., яка складається з:
- суми боргу за тілом позики в розмірі 1 505 081 грн. 90 коп.;
- суми відсотків за користування позикою в розмірі 133 945 грн. 09 коп.;
- пені в розмірі 25 263 грн. 24 коп.;
- штрафу в розмірі 4 937 грн. 76 коп.;
- 3% річних в розмірі 25 904 грн. 67 коп.;
- Судових витрат в розмірі 1 820 грн.
В іншій частині вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя Т.Ю. Єлісєєва