22.08.2012
Провадження № 3/403/3388/2012 Справа № 403/10756/12-п
2012 року серпня 22 дня суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, ОСОБА_1,
з участю: прокурора Романенка Є. С.,
розглянувши справу, порушену прокурором відділу нагляду за виконанням законодавства у сфері запобігання і протидії корупції прокуратури Дніпропетровської області за протоколом про адміністративне правопорушення особи:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, росіянина за національністю, з професіонально-технічною освітою з кваліфікацією механіка-електрика рухомого складу четвертого розряду, одруженого, який з березня 2012 року за трудовим наймом не працює, має нерегулярний дохід з підсобних робіт до 2 000 гривень щомісяця, має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_3 та матір-пенсіонера, постійно мешкає за зареєстрованим місцем проживання на ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимий, -
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 1723 КУпАП, -
встановив:
ОСОБА_2, працюючи робітником з комплексного обслуговування й ремонту будівлі спеціального приймальника для осіб, підданих адміністративному арешту, Дніпропетровського МУ ГУМВС в Дніпропетровській області, у зв'язку з виконанням підполковником міліції ОСОБА_4 функцій держави за п. 1 «д»ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»з 27.09.2011 на посаді начальника цього спеціального приймальника і з мотивів особистої заінтересованості умисно передав платіжну картку ОСОБА_4, який через банківські автомати з жовтня 2011 року до лютого 2012 року в м. Дніпропетровську отримував у готівковій формі кошти шляхом їх переказу з банківського рахунка ОСОБА_2, чим надав безпосередньо ОСОБА_4 неправомірну вигоду у формі готівкових грошових коштів на загальну суму 8 061 гривня, діючи у такий спосіб з метою схилити його до використання пов'язаних із службовими повноваженнями можливостей для уникнення ОСОБА_2 в обхід трудового законодавства обмежень у роботі за сумісництвом та дисциплінарної відповідальності.
ОСОБА_2 на засіданні вину визнав повністю, засудив ним вчинене, пояснюючи, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення йому не роз'яснили суть обвинувачення, а тому він вказав, що не визнає себе винним з огляду на те, що прогулів роботи без поважних причин не допускав і доручену йому роботу виконував добре. Пояснив, що в цей час отримував дохід з підрядних робіт з високою їх оплатою, але для забезпечення собі страхового стажу не квапився звільнятися з основного місця роботи у спецприймальнику, у зв'язку з чим часто не дотримувався режиму робочого часу, встановленого правилами внутрішнього трудового розпорядку. Почутий на свою адресу жарт новопризначеного керівника ОСОБА_4 з приводу «могоричу»за відгули ОСОБА_2 розцінив як зауваження, що довго не буде тривати безконтрольне використання ним робочого часу, і вирішив, про всяк випадок, привабити до себе керівництво, аби здобути для себе протегування. Для цього ОСОБА_2, не обумовлюючи нічим свої дії, в розрахунку на вибачливість до себе в майбутньому, передав підполковнику міліції ОСОБА_4 платіжну картку, за якою отримував заробітну плату, обмовившись про персональний код та дозвіл ОСОБА_4 використовувати наявні на банківському рахунку грошові кошти на його розсуд. Уточнив, що ніколи з ОСОБА_4 не вів розмови про передачу грошей саме за відмітки про відпрацьовані дні у табелі обліку робочого часу.
Вина особи у вчиненні діяння, крім її зізнання на засіданні, в межах судового розгляду за ст.ст. 245, 256, 280 КУпАП повністю об'єктивно підтверджена фактичними даними протоколу про адміністративне правопорушення в сукупності із зібраними доказами.
Так, фактичними даними постанови судді цього суду від 06.06.2012 у справі № 403/7043/12-п про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 1722 КУпАП (а.с. 57) безспірно підтверджено, що на підставі наказу № 172 о/с від 27.09.2011 на час події ОСОБА_4 виконував функції держави, належачи до начальницького складу органів внутрішніх справ, що відповідно до примітки до ст. 1723 КУпАП відносить його до службових осіб за ознакою поширення спеціальних обмежень на суб'єктів, поіменованих у п. 1 «д»ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».
З долученого до справи наказу № 216 о/с від 10.09.2010 і штатно-посадового розкладу особового складу (а.с. 61-63) вбачається, що ОСОБА_2 дійсно не перебував на службі в міліції, а виконував у спецприймальнику для арештантів трудові обов'язки з 01.10.2003, що відносить його до суб'єктів цього адміністративного проступку за ознакою встановленої заборони у п. 4 ч. 1 ст. 4 і п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», а так само без будь-яких сумнівів підтверджує, що він усвідомлював службове становище ОСОБА_4 як керівника і представника влади.
З письмових пояснень ОСОБА_4 (а.с. 18) вбачається, що у нього знаходилася платіжна картка, емітована банком на ім'я держателя ОСОБА_2 На засіданні судді стало очевидним, що такі свідчення узгоджуються з даними огляду сейфа у службовому кабінеті ОСОБА_4 на вулиці Єрмолової, 21А, у м. Дніпропетровську, проведеному під протокол від 28.02.2012 (а.с. 16), в ході якого в сейфі виявлена платіжна картка ОСОБА_2 Підтвердив ОСОБА_4 і те, що він отримував в банківському автоматі готівкові грошові кошти, використавши цю картку.
Відомості про рух коштів на банківському рахунку ОСОБА_2 № 6762466706115068, на якому обліковувалися гроші, отримані ним від спецприймальника як заробітна плата (а.с. 28, 30-35), у тісному взаємному зв'язку з фотозйомкою банківськими автоматами особи, яка здійснює операції з отримання грошей готівкою, списаних з цього рахунка (а.с. 36-53), прямо вказують на видачу грошових коштів ОСОБА_4 після використання ним платіжної картки, виданої на ім'я ОСОБА_2 Ці дані добуті за наслідками розкриття інформації, що становить банківську таємницю, за рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03.05.2012 (а.с. 29) і в сукупності з поясненнями ОСОБА_4 викривають ОСОБА_2 у наданні безпосередньо службовій особі предмету неправомірної вигоди на загальну суму 8 061 гривня у спосіб передачі в її розпорядження для банківських переказів коштів електронного платіжного засобу з використанням останнього протягом встановленого вище часу службовою особою, яка за ст. 1 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні»не визнається його держателем.
Добуті з висновків службового розслідування відомості (а.с. 9, 12) дали можливість на засіданні судді безпосередньо переконатися у тому, що внаслідок роботи за сумісництвом ОСОБА_2 допускав порушення трудової дисципліни, деколи не виходив на роботу, проте уникав відповідальності за це, і через прихильність до нього керівника користувався невиправданим привілейованим становищем у трудовому колективі, в чому відсутні будь-які сумніви.
Наведені фактичні дані у своїй сукупності підтверджують умисел ОСОБА_2, за вольовою ознакою якого він бажав прислужитися аби мати можливість розраховувати на майбутнє використати на свою користь службові повноваження особи, уповноваженої на виконання функцій держави, тоді як немає жодних даних про підстави до вчинення ОСОБА_2 цивільного правочину з ОСОБА_4, що не був би пов'язаний із займаним службовим становищем і бажанням використати службову залежність.
Постановою прокурора від 08.05.2012 (а.с. 3-5) відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками злочинів за ст.ст. 364, 365, 368 КК України за відсутності події злочинів через малозначність діяння згідно з ст. 11 цього Кодексу. З постанови вбачається відсутність достатніх даних про те, що ОСОБА_2 передавав гроші на заздалегідь погоджену суму і обумовлював цю передачу виконанням або невиконанням ОСОБА_4 конкретних обов'язків керівника установи. Так само, не виявлені ознаки вимагання хабара.
Звідси, надання ОСОБА_2 неправомірної вигоди не мало характеру зустрічної винагороди у формі підкупу чи вдячності за конкретне рішення, дію чи бездіяльність службової особи, а усвідомлювалося ним як «підгодовування»чи «прикормлювання»такої особи з передбаченням абстрактно можливої її поведінки з вигодою для себе.
З'ясовані обставини переконують в тому, що недоведеність ознак хабарництва в діях ОСОБА_2 у зв'язку із зібраними даними про особистісні мотиви та спрямованість його умислу безспірно підтверджують переслідувану ним мету схилити службову особу до протиправного використання можливостей за посадою на свою користь.
Відзначається, що за визначенням корупції і неправомірної вигоди у ст. 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»твердження про відсутність законних підстав для надання матеріальних благ ґрунтується на причинному зв'язку такої дії з виконанням функцій держави одержувачем, роз'яснення з приводу чого надавав Пленум Верховного Суду України в п.п. 7, 11 постанови № 13 від 25.05.1998 «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією».
Відповідно, належить дійти висновку про доведеність вчинення ОСОБА_2 адміністративного корупційного проступку, що має кваліфікуватися пропозицією або наданням неправомірної вигоди за ч. 2 ст. 1723 КУпАП за ознакою надання службовій особі неправомірної вигоди безпосередньо для такої особи у розмірі, що не перевищує ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Призначаючи адміністративне стягнення, підлягає врахуванню суспільна небезпечність і характер адміністративного проступку, ступінь вини правопорушника, відсутність обтяжуючих відповідальність обставин, майновий і сімейний стан особи правопорушника, який зізнався у вчиненому, на підставі чого, приймаючи до уваги його вік та освітньо-кваліфікаційний рівень, судді відповідно до ст. 33 КУпАП належить правопорушника піддати такому адміністративному стягненню, що, будучи справедливою співмірною карою за вчинене, необхідне для досягнення встановленої ст. 23 КУпАП мети і достатнє для виховання особи в дусі поваги до законів України, запобігання новим проступкам.
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, -
Накласти на ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 1723 КУпАП адміністративний штраф в сумі 2 550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) гривень.
Постанова підлягає оскарженню до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги, а так само на неї може бути внесений прокурором протест, протягом десяти днів від дня її винесення.
Суддя