Справа № 1506/4934/2012
6/1506/73/2012
12.10.2012
Біляївський районний суд
Одеської області
у складі: головуючого судді - Бобуйок А.Д.
при секретарі - Кравець В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка подання начальника відділу ДВС Біляївського РУЮ Лавренюк А.О. про можливість визнання або відмови у визнанні мирової угоди,
Начальник відділу ДВС Біляївського РУЮ Лавренюк А.О. звернулась до суду з поданням про можливість визнання або відмови у визнанні мирової угоди, укладеної між боржником ОСОБА_2 і стягувачем ОСОБА_3 на стадії виконання судового рішення, посилаючись на те, що на примусовому виконанні у відділі ДВС Біляївського РУЮ знаходиться виконавчий лист № 2-836, виданий Біляївським районним судом Одеської області 05.08.2011 р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 31230 грн.
28.08.2011 р. до відділу ДВС Біляївського РУЮ надійшла мирова угода за підписами сторін виконавчого провадження: стягувача ОСОБА_3 та боржника ОСОБА_2
Сторони запропонували затвердити мирову угоду, згідно якої боржник ОСОБА_2 передає у власність стягувачу ОСОБА_3 житлові приміщення: 1-2 площею 15,90 кв.м (житлова кімната), 1-3 площею 5,00 кв.м (кухня) та 1-6 площею 4,00 кв.м (коридор) в житловому будинку (літ.А), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 що належать їй на підставі рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22.07.2011 року. В свою чергу стягувач ОСОБА_3 відмовляється від претензій до боржника ОСОБА_2 щодо стягнення 31230 грн. різниці в частках та суми судових витрат згідно вказаного рішення. Крім того, стягувач ОСОБА_3 додатково сплачує боржнику ОСОБА_2 5000 грн. вартості приміщення 1-6 площею 4,00 кв.м (коридор, літ.А) у даному житловому будинку.
В судовому засіданні представник стягувача ОСОБА_4 і боржник ОСОБА_2 подання підтримали та підтвердили свою згоду за таких умов закінчити і закрити справу мировою угодою.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.3 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом, оспорювати належність майна і результати його оцінки, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами, а ч.1 ст.372 ЦПК України передбачено, що мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання.
При цьому ч.2 ст.372 ЦПК України встановлено, що суд має право перевірити і не визнати мирову угоду або не прийняти відмови стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб.
Мирова угода у виконавчому провадженні повинна бути спрямована на закінчення виконавчого провадження і стосуватись предмета виконання (грошових коштів, речей, дій боржника).
В даному випадку предметом виконання є грошові кошти в сумі 31230 грн., які боржник ОСОБА_2 повинна сплатити стягувачу ОСОБА_3 на підставі рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 липня 2011 року, а мирова угода, укладена між ними стосується переходу права власності на нерухоме майно від боржника до стягувача.
Відповідно чинного законодавства право власності на нерухоме майно переходить на підставі договорів, що посвідчуються нотаріально. Перехід права власності на домоволодіння шляхом укладення мирової угоди законодавством не передбачено. Таким чином суд вважає, що мирова угода, укладена між стягувачем ОСОБА_3 і боржником ОСОБА_2 суперечить закону.
Крім того, укладення даної мирової угоди фактично позбавляє боржника ОСОБА_2 належного їй житла, порушує її законні права, свободи та інтереси, що підтвердила в судовому засіданні вона сама пояснивши, що фактично проживає в літній кухні, яка не представляє собою житлове приміщення.
Враховуючи викладене суд вважає, що мирова угода суперечить положенням чинного законодавства, а тому вона не може бути визнана судом.
На підставі вищевикладеного і керуючись ч.3 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 372 ЦПК України, суд -
Відмовити у визнанні мирової угоди, укладеної між боржником ОСОБА_2 та стягувачем ОСОБА_3.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя: А. Д. Бобуйок