Справа №1490/4331/12 22.10.2012 23.10.2012
Справа № 22ц/1490/2867/12 Головуючий у 1-ї інстанції Коваленко І.В.
Категорія 46 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.
Іменем України
22 жовтня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючої: Кутової Т.З.,
суддів: Крамаренко Т.В., Ямкової О.О.,
при секретарі: Левківській Н.С.,
за участю: позивачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представника -
ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_3 та ОСОБА_2
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 серпня 2012 року
за їх позовом
до ОСОБА_5
про визнання шлюбу недійсним та зміну прізвища,
В листопаді 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання недійсними: шлюбу, укладеного 17 червня 2006 року їх сином ОСОБА_6 з відповідачкою, та зміну нею дошлюбного прізвища на прізвище їх сина.
В обґрунтування позову посилалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року їх син ОСОБА_6 помер внаслідок тяжкого захворювання, яким його дружина ОСОБА_5 хворіла ще до укладення шлюбу, але приховала це від чоловіка, що стало небезпечно для його здоров'я, та не привело до народження їхніх нащадків.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 серпня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду і ухвалите нове, яким позов задовольнити, зазначаючи, що ними у судових засіданнях доведений факт приховування відповідачкою своєї хвороби до реєстрації шлюбу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Згідно з вимогами пункту 3 частини 1 статті 41 СК України шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків.
Підставою для цього є наявність тяжкої хвороби одного із подружжя до укладення шлюбу та її приховування від іншого під час його реєстрації.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд керувався тим, що позивачами не доведено факт наявності у відповідачки ОСОБА_5 тяжкої хвороби, що була небезпечна для їх сина ОСОБА_6, яку остання приховала при реєстрації шлюбу. Крім цього, вважав, що посилання позивачів на те, що захворювання відповідача призвело до захворювання і смерті їх сина ОСОБА_6, та вплинуло б на народження і стан здоров'я дитини, якщо така народилась у неї, ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені достовірними та достеменними доказами.
Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального права.
Під час вирішення справи суд керувався тим, що 17 червня 2006 року між сином позивачів ОСОБА_6 та відповідачкою ОСОБА_5 був зареєстрований шлюб, від якого дітей не народилося.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 помер, та після його смерті відкрилася спадщина, яка оспорюється сторонами в іншому порядку.
До реєстрації спірного шлюбу ОСОБА_6 перебував на «Д» обліку у лікаря-нарколога з 18 березня 1998 року, та в період з 1999 року по 2002 рік проходив неодноразове лікування. В 1997 року пройшов обстеження на ВІЛ-інфекцію, яке підтвердило її наявність та призвело до його постановці на облік з роз'ясненням відповідальності про ймовірне зараження інших осіб. Потім, своєчасно до лікаря-інфекціоніста не звертався, але 16 липня 2009 року обстежився на СД4 - 73 клітини при нормі не менш 500 клітин та помер від туберкульозу (а.с.93, 96).
Водночас, у відповідачки ОСОБА_5 до реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 тяжких хвороб не зареєстровано, але у зв'язку із захворюванням чоловіка, вона в 2009 році обстежилася на ВІЛ-інфекцію та при надходженні позитивної відповіді взята під диспансерний нагляд (а.с.35-36, 40-41, 55, 76, 91, 93, 95, 103-106).
Отже, вирішуючи справу, місцевий суд вірно вважав, що при наявності письмових медичних даних, показань спеціалістів та інших доказів в основу рішення не можуть бути покладені показання свідків, які є родичами позивачів, - ОСОБА_7 і ОСОБА_8 стосовно оцінки характеру сімейних відносин між їх померлим братом ОСОБА_6 та його дружиною - відповідачкою ОСОБА_5, а також власна оцінка медичних даних батьками померлого. Тобто, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини не мають правового значення для визнання шлюбу недійсним, у випадку відсутності обставин, передбачений пунктом 3 частини 1 статті 41 СК України.
За таких обставин, суд першої інстанції, в межах заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, належно оцінив надані сторонами докази і дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні позову.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 і ОСОБА_2 не спростовують висновків місцевого суду, є їх особистим баченням оцінки досліджених судом доказів, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення, ухваленого з додержанням вимог матеріального і процесуального права. В зв'язку з чим, апеляційна скарга в силу ч. 1 ст. 308 ЦПК підлягає відхиленню.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 серпня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуюча
Судді