Справа № 1490/3982/12 17.09.2012 17.09.2012 17.09.2012
Справа № 22ц/1490/2680/2012 Головуючий у 1 інстанції Павлова Ж.П.
Категорія 52 Доповідач апеляційної інстанції Лисенко П.П.
іменем України
(вступна та резолютивна частини)
17 вересня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Лисенка П.П.,
суддів: Серебрякової Т.В. та Самчишиної Н.В.,
із секретарем судового засідання Суслик Є.В.,
з участю:
позивача ОСОБА_2,
його представника ОСОБА_3,
представника відповідача Власенка С.О.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 серпня 2012 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації про скасування, як незаконних, наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення з посади, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
23 лютого 2012 року ОСОБА_2 пред'явив зазначений позов, який обґрунтовувала наступним.
08 червня 1995 року за безстроковим трудовим договором він став працювати на посаді інженера виробничої лабораторії Миколаївського обласного радіотелевізійного центру Міністерства зв'язку України.
Наказом названого міністерства від 20.07.2006 року № 751 радіотелевізійний центр було реорганізовано у філію Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (надалі Концерну РРТ) у зв'язку з чим його було прийнято на посаду інженера засобів радіо та телебачення 1-ї категорії виробничої лабораторії Миколаївської філії Концерну РРТ.
До роботи завжди ставився відповідально, сумлінно виконував покладені на нього трудовим договором і правилами внутрішнього розпорядку обов'язки, вчасно і точно виконувала усі розпорядження керівництва.
Проте, з приходом нового керівника філії відношення до нього кардинально змінилося, наслідком чого стало оголошення йому двох доган за вчинення дисциплінарних проступків, а потім, за ті ж самі дії, і звільнення з роботи за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.
Вважаючи, що підстави накладення на нього дисциплінарних стягнень є надуманими, а звільнення незаконним, просив суд:
- скасувати накази Миколаївської філії Концерну РРТ від 28.12.2011 року № 115-к та від 25.01.2012 року № 3-к про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та наказ (розпорядження) від 27 січня 2012 року № 5-к про його звільнення з посади за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України;
- поновити його на посаді інженера засобів радіо та телебачення 1-ї категорії виробничої лабораторії Миколаївської філії Концерну РРТ й стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Заводський районний суд м. Миколаєва від 18 квітня 2012 року було проведено заміну відповідача, замість Миколаївської філії Концерну РРТ до участі у справі було притягнуто Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
У судовому засіданні суду 1 інстанції позивач позов підтримав.
Представники відповідача позов не визнали, вважають, що притягнення до дисциплінарної відповідальності і звільнення позивача проведено з дотриманням трудового законодавства, а тому підстав для його поновлення на роботі немає, як немає їх і для задоволення решти позовних вимог.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 серпня 2012 року у вимогах щодо скасування наказів про оголошення доган відмовлено за їх недоведеністю; в решті вимог - позов задоволено.
Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації оскаржив це рішення в частині задоволених вимог, просить, в зазначеній частині, його скасувати й ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у названих вимогах, як безпідставних.
Скаргу обґрунтовувала невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене рішення суду 1 інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити, зменшивши його розмір, оскільки в названій частині суд постановив його без точного додержанням норм матеріального й процесуального права.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Так, вирішуючи спір таким чином, як викладено у оскарженому рішенні, районний суд виходив з того, що звільнення позивача проведено з грубим порушенням чинного трудового законодавства, а тому він підлягає поновленню на роботі, зі стягненням на його користь 28 061 гривні 70 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з такими обставинами та правовідношеннями, висновки суд 1 інстанції, крім висновку про розмір стягуваного середнього заробітку за час вимушеного прогулу, щодо них і результату вирішення справи вважає вірними, обґрунтованими й законними.
Так, за ч. 6 ст. 43 Конституції України та ст. 5-1 КЗпП України, держава гарантує громадянам правовий захист від незаконного звільнення.
Незаконним є звільнення, проведене за відсутності підстав, передбачених чинним трудовим законодавством для припинення трудового договору, або, коли воно проведене з істотними порушеннями порядку звільнення.
Дійсно, законодавець передбачив право роботодавця припинити трудові відносини за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
За ним, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливо у разі, якщо працівник систематично не виконував без поважних причин обов'язків покладених на нього трудовим договором або правилами трудового розпорядку, і до нього застосовувалися раніше заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Відповідно до пунктів 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно виявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, чи додержані власником чи уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота.
За передбаченими п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного чи громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України, ч. 1 ст. 147, ч. 2 ст. 149 КЗпП України ніхто не можу бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
За порушення трудової дисципліни може бути застосовано тільки одне, передбачене трудовим законодавством, дисциплінарне стягнення, а саме, догана чи звільнення.
З системного аналізу виписаних норм випливають наступні висновки.
Працівника можна звільнити за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України лише за наявності певної послідовності дій та дисциплінарних покарань. Зокрема, цьому може слугувати наступна послідовність:
- працівник скоює дисциплінарний проступок і за нього його притягують до дисциплінарної відповідальності;
- не дивлячись на це, працівник знову вчиняє проступок і вже за нього (за трудовим законодавством для системи достатньо вчинення повторного дисциплінарного проступку) його, за дотримання інших гарантій від незаконного звільнення, можна звільнити з роботи.
Проста сукупність дисциплінарних стягнень не тягне припинення трудових відносин за названим пунктом, оскільки підставою звільнення є вчинення дисциплінарного проступку, а не наявність декількох дисциплінарних стягнень.
Звільняючи ОСОБА_2 з роботи, відповідач проігнорував виписані вище положення і двічі притягнув працівника до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що є неприпустимим.
Згідно наказів № 22 від 06.05.2011 року, № 115-к від 22.12.2011 року та № 3 від 25.01.2012 року йому, за неналежне виконання трудових обов'язків, - було оголошено три догани.
За це ж саме, наказом № 5-к від 27.01.2012 року його було звільнено з посади, що є неприпустимим.
У зв'язку з цим позивач підлягає поновленню на роботі з застосуванням наслідків, передбачених ч. 2 ст. 235 КЗпП України.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України, з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
При цьому, середній заробіток слід стягнути за весь час, що пройшов з дня звільнення і до часу ухвалення судом першої інстанції рішення про поновлення на роботі, і його розмір складе 25 027 гривень 38 копійок ((126 робочих дні вимушеного прогулу х (4 518 гривень 12 копійок заробіток за листопад 2011 року + 4 221 гривня 65 копійок заробіток за грудень 2011 року) : 44 робочі дні) середньоденного заробітку = 25 027 гривень 38 копійок).
Районний суд стягнув середній заробіток у більшому розмірі, а тому його слід привести у відповідність з виписаним - рішенням колегії апеляційного суду.
В іншій частині рішення не оскаржувалося, а тому колегією не переглядалося.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -
Апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 серпня 2012 року в частині вирішення вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити, зменшивши його розмір з 28 061 гривні 70 копійок до 25 027 гривень 38 копійок, без урахування податків та обов'язкових платежів.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді: