Біляївський районний суд Одеської області
24.10.2012 Справа № 1506/4204/2012
Категорія 26
Біляївський районний суд
Одеської області
в складі: головуючого судді - Крачкової С.В.
при секретарі - Дигуляр А.С.
за участю представників сторін - Рура Н.В., ОСОБА_2
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Біляївка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21.02.2008 року в сумі 1 505 215 грн. 47 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок, загальною площею 138, 40 кв. м. та на земельну ділянку, площею 0,042 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 шляхом укладання від імені відповідачки договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою, з можливістю здійснення банком всіх необхідних дій для продажу предмету іпотеки. В зв'язку зі зверненням стягнення позивач просить виселити відповідачку з житлового будинку разом з членами її сім'ї та зняти їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Свої вимоги мотивує тим, що 21.02.2008 року між Публічним акціонерним товариством КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № ОDMLGА00000014, за яким остання одержала кредит в сумі 113 100 доларів США з кінцевим терміном повернення 21 лютого 2028 року зі сплатою 12 % річних. ОСОБА_3 зобов'язалась повернути кредит у встановлений термін та сплатити нараховані по ньому відсотки.
В забезпечення виконання зобов'язань за цим договором з відповідачкою 21.02.2008 року було укладено іпотечний договір, предметом якого є вказане нерухоме майно, яке належить відповідачці. Посилаючись на те, що боржниця ОСОБА_3 неналежним чином виконує своє зобов'язання по поверненню кредиту та відсотків просить звернути стягнення на дане майно.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідачки в судовому засіданні позов не визнала. При цьому пояснила, що аналогічний позов вже розглядався Біляївським районним судом, в позові було відмовлено, а Б-Дністровським міським судом ОСОБА_3 відмовлено в позові до банку про визнання недійсним кредитного договору, рішення позивачка має намір оскаржити. Крім того, представник відповідачки посилається на те, що банк сам порушує умови іпотечного договору, одноособово змінив процентну ставку, а також просила врахувати доводи відповідачки щодо невизнання позову, викладені в запереченні на позов.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В судовому засіданні було встановлено, що 21.02.2008 року між Публічним акціонерним товариством КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 був укладений договір кредиту № ОDMLGА00000014, за яким остання одержала кредит в сумі 113 100 доларів США з кінцевим терміном повернення 21 лютого 2028 року зі сплатою 12 % річних (а.с.8-10).
Кредит ОСОБА_3 не виплачує і на цей час загальна заборгованість за договором про надання кредиту становить 188 387,42 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 1 505 215 грн. 47 коп. в тому числі: заборгованість за кредитом -92 816, 52 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом -43 828, 71 доларів США; заборгованість по комісії за користування кредитом -1 156,01 доларів США; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до Договору -41 585, 55 доларів США; штраф (фіксована частина) - 31.29 доларів США, шраф (процентова складова) -8 969,34 доларів США (а.с.5-7).
Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а ч. 1 ст. 1049 вказаного Кодексу встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитору кредит у строк та в порядку, встановлених договором. В порушення вказаних вимог боржниця ОСОБА_3. не виконує умови кредитного договору, гроші не повертає, тобто не належним чином виконує зобов'язання.
В рахунок виконання зобов'язання 21.02.2008 року між Публічним акціонерним товариством КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки житлового будинку, загальною площею 138, 40 кв.м. та земельної ділянки, площею 0,042 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.14-16), яке містить застереження про задоволення вимог іпотекодержавтеля.
Згідно із п. 24 вказаного іпотечного договору та ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно ст.6 Закону України «Про іпотеку», іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки і яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі документу зазначеного у договорі іпотеки.
Частиною 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено способи звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
За змістом ст. 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк.
В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
З матеріалів справи вбачається, що 27.06.2012 року позивач направив відповідачці таку письмову вимогу рекомендованою поштою ( а.с.17- 18), на яку відповіді не отримав. Таким чином, позивач дотримався процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.
Враховуючи викладене суд вважає вимоги ПАТ КБ «Приватбанк»в частині звернення стягнення на іпотечне майно обґрунтованими і законними, а тому вони підлягають задоволенню.
Згідно ст.. 39 Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки: шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач як іпотекодержатель має право на продаж предмету іпотеки будь-якій особі -покупцеві, але з додержанням вимог, передбачених ч.1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно ч.5 ст. 38 вказаного Закону дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя,що передбачає його право на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця, а тому вимоги позивача про укладання договору купівлі-продажу від імені відповідачки суперечить цим положенням.
Щодо вимог позивача про виселення відповідачки і членів її сім'ї з житлового будинку, суд приходить до висновку про необхідність відмовити позивачу у їх задоволенні з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно ч.1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку»звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок або житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Відповідно ч.2, 3 цієї ж статті примусовому виселенню з житлового будинку, переданого в іпотеку, передує рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а в послідуючому письмова вимога іпотекодержателя або нового власника про добровільне звільнення житлового будинку протягом одного місяця або строку, який буде визначено сторонами. Лише в разі не виконання вказаної вимоги - примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Отже, вимога позивача про виселення ОСОБА_3 та членів її сім'ї є передчасною та такою, що порушує встановлений чинним законодавством порядок про звернення до суду з вимогою про примусове виселення.
При цьому суд виходить з того, що на час ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя або нового власника щодо звільнення житлового приміщення його мешканцями.
При таких обставинах, суд приходить до висновку про передчасність позовних вимог про виселення відповідачки та членів її сім'ї з житлового будинку, а тому в задоволенні цих вимог слід відмовити.
Враховуючи викладене, та виходячи з того, що відповідачка та члени її сім"ї в іпотечному будинку не зареєстровані, не підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо зняття їх з реєстраційного обліку за місцем розташування житлового будинку.
Згідно з п. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд вважає, що заперечення представника відповідачки проти позову не ґрунтуються на законі, суперечать матеріалам справи, а тому судом до уваги не приймаються з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк» належним чином зареєстроване, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України і має своє положення.(а.с.21), яким передбачено право на здійснення операцій з валютними цінностями.
Відповідно положень Законів України «Про банки і банківську діяльність»від 7.12.2000 року (з наступними змінами), «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19.02.1993 року (з наступними змінами), Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19.02.1993 року, при наявності відповідної ліцензії банку, виданої Національним Банком України, передбачена можливість надання банками резидентам України кредитів в іноземній валюті.
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк»має відповідну ліцензію (а.с.23), а тому посилання позивача на відсутність у відповідача права на здійснення операцій з валютними цінностями є необгрунтованими.
Не заслуговують на увагу і доводи представника відповідачки про неможливість використання в якості кредиту іноземної валюти, оскільки ч. 2 ст. 192 ЦК України передбачає можливість використання іноземної валюти в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом, а ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором та позичальником, а тому банк мав право укладати кредитний договір в іноземній валюті.
Більш того, позивачка просила надати їй кредит саме в іноземній валюті - доларах США, одержала його, частково повернула, що не заперечувалось її представником в судовому засіданні.
З положень ч.3 ст. 533 ЦК України вбачається, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно ч.2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Умови договору ( сума кредиту , строки, процентна ставка, тощо ) були погоджені між сторонами, відповідачка діяла свідомо, без стороннього впливу та примусу. Протягом дії договору позичальник з угодою погоджувалась, її умови ніколи не оспорювалися до моменту звернення банку до суду з позовом в 2010 році.
Суд не бере до уваги посилання представника відповідачки на те, що через значне підвищення курсу долару США до української гривні через світову фінансову кризу, вона в даний час змушена сплачувати значно більшу суму тіла кредиту в гривні, ніж фактично отриману від банку, виходячи з наступного.
Саме по собі зменшення прибутків відповідачки ОСОБА_3 не є обставиною, яку можна віднести до форс-мажорних, а світова фінансова криза є явищем, яке не належить до обставин непереборної сили, що не позбавляють відповідачку необхідності виконувати умови укладеного договору.
Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долару США до національної валюти - гривні. Відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національний Банк України», офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Нацбанком.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валютні курси встановлюється Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів.
Поряд з цим, Положенням «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів», затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 496 від 12.11.2003р., визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про коригування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Таким чином, укладаючи договір в іноземній валюті ( доларах США ) та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, перш за все відповідачка повинна була усвідомлювати, що курс національної валюти України до долару США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинна була передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.
ОСОБА_3 згідно з ч. 2 ст. 1056 Цивільного кодексу України, мала право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця. Окрім того, відповідно до п. 6 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів», у неї існувала можливість в 14-денний термін відмовитись від кредиту, проте цим правом вона не скористалась.
З оглянутих в судовому засіданні матеріалів цивільної справи №2-2311/10 вбачається, що 5 жовтня 2010 року банк вже звертався до суду з аналогічним позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, рішенням апеляційного суду Одеської області від 14.03.2011 року рішення Біляївського районного суду від 25.11.2010 року було скасовано в зв'язку з порушенням судом матеріального та процесуального законодавства, а Вищий Спеціалізований Суд України в ухвалі від 30.11.2011 року зазначив, що в договорі іпотеки відсутнє застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке передбачає його право на продаж предмета іпотеки.
Звертаючись з цим позовом до суду 15.08.2012 року банк надав суду, як на підтвердження своїх вимог, повний текст іпотечного договору від 21.02.2008 року (а.с.14-16), який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, а тому посилання представника відповідачки на відсутність у позивача права на повторне звернення до суду не ґрунтується на законі.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір -3 219 гривень. Зазначену суму суд вважає необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача.
Керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.192, 526, 627, 530, ч.1 ст. 626, 629, 1054,1055 ЦК України, ст..ст. 9, 109 ЖК України, Законом України «Про іпотеку», суд
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку задовольнити частково.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ОDMLGА00000014 від 21.02.2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк»та ОСОБА_3, яка складає - 188 387,42 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 1 505 215 грн. 47 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом -92 816, 52 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом -43 828, 71 доларів США; заборгованість по комісії за користування кредитом -1 156,01 доларів США; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до Договору -41 585, 55 доларів США; штраф (фіксована частина) - 31.29 доларів США, шраф (процентова складова) -8 969,34 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки:
- на житловий будинок, вартістю 581 447 грн., загальною площею 138, 40 кв. м. з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі Свідоцтва №991 про право власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області від 27.01.2008 року;
- на земельну ділянку, площею 0,042 га, вартістю 75 058 грн., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого відділом земельних ресурсів у Біляївському районі Одеської області 26 листопада 2007 року, кадастровий номер 5121084200:02:004:0741 шляхом укладання ПАТ КБ «Приватбанк»договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем та здійснення цим банком всіх необхідних дій для продажу предметів іпотеки, у тому числі отримати витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.
В частині позову про надання позивачу дозволу укласти договір купівлі-продажу від імені ОСОБА_3, а також в частині виселення та зняття з реєстраційного обліку -відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 3 219 грн..
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд.
ГоловуючийС. В. Крачкова