Шевченківський районний суд м.Львова
Справа № 1328/3776/12
іменем України
"14" червня 2012 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:
головуючої - судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.
при секретарі ТИМКОВИЧ С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
ОСОБА_1 28.10.2011 року звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення за договором позики суми боргу в розмірі 534 388,50 грн., інфляційних втрат - 193 520,32 грн., проценти - 49 361,93 грн. та пені - 319 480,67 грн.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що в листопаді 2008р. між ним та відповідачем було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_2 позичив у нього під розписку гроші в сумі 116 000 доларів США, які останній зобов'язався повернути до 03 грудня 2008р. 13 березня 2009р. ОСОБА_2 повернув частину коштів, таким чином на момент подання заяви його борг становить - 67050 доларів США, що на 05.10.2011р. еквівалентно 534388,50 грн., решту позики відповідач не повертає. У зв'язку з цим позивач змушений звернутися до суду.
В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю, покликаючись на вказані у позовній заяві обставини. Уточнив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача заборгованість в іноземній валюті - доларах США, оскільки позика надавалася саме в цій валюті. Не наполягав на стягненні 3 процентів річних, інфляційних втрат та пені. Просив позов задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, заперечив проти стягнення з нього суми боргу, інфляційних втрат, пені та трьох процентів річних на тій підставі, що на момент звернення позивача до суду не закінчився строк дії договору позики відповідно до розписки від 01.09.2011 року. Крім того, пояснив, що він повернув позивачу 300 євро під розписки в рахунок погашення боргу. Не заперечив тієї обставини, що станом на 01.09.2011 року він був винен позивачу 67000,0 доларів США.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позову з таких мотивів.
У відповідності до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Судом встановлено, що сторони 03.11.2008 року уклали договір позики, за яким ОСОБА_2 отримав у ОСОБА_1 гроші в сумі 116000 доларів США готівкою терміном до 03.12.2008 року. Даний договір оформлений письмово розпискою (а.с.38).
З пояснень позивача та матеріалів справи, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 повернув йому частину коштів, а на решту боргу написав ще одну розписку від 13 березня 2009 року, за якою ОСОБА_2 зобов'язався повернути залишок боргу ОСОБА_1 до 21.03.2009 року (а.с.39).
Позивач пояснив, що залишок боргу ОСОБА_2 перед ним на березень 2009р. становив 67000 доларів США.
На цю суму ОСОБА_2 01.09.2011р. дав позивачу ОСОБА_1 розписку, в якій підтвердив, що він отримав у ОСОБА_1 гроші в сумі 67000,00 доларів США на покупку нерухомості, та розписки, які були написані ним до написання даної розписки, анульовані, зобов'язався повернути гроші до 30 грудня 2011 року (а.с.40).
В подальшому, згідно письмових розписок позивача ОСОБА_1 від 05.01.2012 року, 06.02.2012 року, 04.04.2012 року він одержав від відповідача в рахунок погашення боргу по 100 євро за кожною розпискою. Таким чином відповідач повернув позивачу ще суму в розмірі 300 євро в рахунок погашення боргу за договором позики. Ця обставина не заперечувалась сторонами в суді.
Отже, судом встановлено, що за договором позики від 03.11.2008р. відповідач отримав у позивача 116000,00 доларів США терміном до 03.12.2008р. Строк повернення боргу переносився до 21.03.2009р. та до 30.12.2011р. Станом на 01.09.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 67000,0 доларів США, що підтверджується відповідною розпискою. Хоча на час звернення позивача до суду строк (термін) повернення позики не настав, однак ця обставина не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки після настання строку виконання зобов'язання і на день постановлення рішення суду з суми заборгованості відповідач повернув лише 300 євро, що підтверджується і визнається сторонами.
Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
У відповідності до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Законодавство України не передбачає нарахування інфляційних втрат на грошові кошти в іноземній валюті. Тому вимога про стягнення інфляційних втрат є безпідставною.
Крім цього, право на отримання 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України у позивача виникло лише 31.12.11 року. Отже, на момент пред'явлення позову такого права у нього не було. З цих підстав суд вважає, що ця вимога задоволенню не підлягає. Позивач може скористатися таким своїм правом після спливу строку повернення позики.
Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 319 480,67 грн. Однак ця вимога також не підлягає задоволенню з вищезазначених підстав. Крім того, сторони у письмових розписках можливість стягнення пені не передбачили.
Відповідно до даних Національного Банку України офіційний курс гривні до долара США станом на 14.06.2012 року становить: 100 доларів США - 799,2500 грн., 100 євро - 1001,7800 грн.
Таким чином, з відповідача в користь позивача слід стягнути 67000,0 доларів США основного боргу за договором позики, та зарахувати в рахунок погашення заборгованості за договором позики кошти в сумі 300 євро, повернуті ОСОБА_2 ОСОБА_1 згідно розписок від 05.01.12 року, 06.02.2012 року та 04.04.2012 року. У стягненні сум інфляційних втрат, пені та 3 процентів річних слід відмовити.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
У зв'язку із частковим задоволенням позову з відповідача підлягають стягненню в користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 1820грн.
Керуючись ст.ст.8,10,57,58,60,88,208,209,212,215 ЦПК України, ст.ст.16, 610,611,612,625,1046,1048,1050 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 67 000 (шістдесят сім тисяч) доларів США основного боргу за договором позики від 01.09.2011р. та 1820грн. судових витрат.
У стягненні суми інфляційних втрат, пені та 3% річних - відмовити.
Зарахувати в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 01.09.2011р. кошти в сумі 300 євро, повернуті ОСОБА_2 ОСОБА_1 згідно розписок від 05.01.2012р., 06.02.2012р. та 04.04.2012р.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя: Н. Л. Луців-Шумська