Справа № 1801/2417/12
Номер провадження 2/1801/502/12
(вступна і резолютивна частина)
27 вересня 2012 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючої судді: Свиргуненко Ю. М.
при секретарі: Федорченко Г. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білопіллі справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної і моральної шкоди,
Зважаючи, що для викладення доводів та обґрутнувань сторін потребується значний час суд вирішив оголиси вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення буде виготовлено 01 жовтня 2012 року.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 22, 23, ч. 1 ст. 1167, ч. 1, 2 ст. 1179, ч. 1 ст. 1195 ЦК України ст. ст. 4, 10, 11, 60, 61, 63, 88, 209,212, 213, 214, 215 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної і моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 421 (чотириста двадцять одну гривню) 78 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 500 (п'ятсот) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави 268 (двісті шістдесят вісім) гривень 25 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:
Справа № 1801/2417/12
(повний текст рішення)
27 вересня 2012 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючої судді: Свиргуненко Ю. М.
при секретарі Федорченко Г. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білопіллі справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної і моральної шкоди,
27 липня 2012 року позивачка ОСОБА_1, діючи в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, звернулась до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_3 про стягнення матеріальної і моральної шкоди. Свої вимоги мотивувала тим, що 17 травня 2012 року неповнолітня донька відповідачки ОСОБА_4 безпричинно побила її неповнолітню доньку ОСОБА_2, в результаті чого дитина була госпіталізована до дитячого відділення Білопільської ЦРЛ, де перебувала на стаціонарному лікуванні з 17 по 30 травня 2012 року. Посилаючись на викладені вище обставини, позивачка просила стягнути із відповідачки в рахунок відшкодування матеріальної шкоди кошти в сумі 421 грн. 78 коп., які були витрачені на лікування дитини, і моральну шкоду в сумі 1 000 грн.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала.
Відповідачка ОСОБА_3 проти позову заперечувала, вказавши, що не має коштів для сплати позивачці матеріальної і моральної шкоди.
Заслухавши позивачку ОСОБА_1, відповідачку ОСОБА_3, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи, матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи №1012, а також історію хвороби неповнолітньої ОСОБА_2, оцінивши їх в сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальниками, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їх вини.
За змістом ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Із матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи №1012 вбачається, що 22 травня 2012 року до чергової частини Білопільського РВ УМВС України в Сумській області звернулась ОСОБА_1 із письмовою заявою про те, що ОСОБА_4 побила її неповнолітню доньку ОСОБА_2 (а. м. п. 3).
За результатами проведеної перевірки в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 було відмовлено на підставі ст. 6 п. 2 КПК України, у зв'язку із відсутністю в її діях ознак складу злочину, передбаченого ст. 296 КК України (а. м. п. 2).
В установленому законом порядку постанова про відмову в порушенні кримінальної справи набрала законної сили.
З вказаної вище постанови вбачається, що ОСОБА_4 спричинила ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження без розладу.
Згідно дослідженої у судовому засіданні медичної картки, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, із 17 по 31 травня 2012 року перебувала на стаціонарному лікуванні в дитячому відділенні Білопільської центральної районної лікарні з діагнозом «Забій м'яких тканин голови».
Відповідно до наявних у матеріалах справи чеків, на придбання ліків для ОСОБА_2 були витрачені кошти в сумі 421 грн. 78 коп. (а. с. 8).
Відповідачка ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечувала факт того, що 17 травня 2012 року її неповнолітня донька ОСОБА_4 спричинила неповнолітній ОСОБА_2 тілесні ушкодження, в результаті чого остання знаходилась на стаціонарному лікуванні у дитячому відділенні Білопільської ЦРЛ. Не оспорювала вона також і суму коштів, витрачених на лікування доньки відповідачки.
Таким чином, суд вважає доведеним факт спричинення неповнолітньою ОСОБА_4 тілесних ушкоджень неповнолітній ОСОБА_2, в результаті чого остання знаходилась на стаціонарному лікуванні у дитячому відділенні Білопільської ЦРЛ.
В судовому засіданні також встановлено, що неповнолітня ОСОБА_4 не має майна, достатнього для відшкодування завданої нею матеріальної шкоди.
Вина відповідачки у завданні її неповнолітньою донькою неповнолітній донці позивачки матеріальної шкоди підтверджується постановою Білопільського районного суду від 29 травня 2012 року (а. с. 23).
Виходячи з наведеного вище, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивачки в рахунок відшкодування матеріальної шкоди коштів у сумі 421 грн. 78 коп., витрачених на лікування неповнолітньої ОСОБА_2
Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення із ОСОБА_3 моральної шкоди у сумі 1 000 грн., то ці вимоги підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне.
Згідно ч. ч. 1-3, 5 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.
Визначаючи розмір моральної шкоди суд враховує душевні глибину душевних страждань, яких зазнала позивачка у зв'язку із ушкодженням здоров'я її неповнолітньої дитини, а також матеріальне становище відповідачки яка одна виховує і утримує неповнолітню доньку, знаходиться у скрутному матеріальному становищі.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивачки моральної шкоди у сумі 500 грн.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення із ОСОБА_3 моральної шкоди суд вважає за необхідне відмовити.
Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд керується положеннями ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно якої за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру та ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якою визначено, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 мають майновий і немайновий характер, при цьому перші задоволені повністю, а останні - частково, на 50 відсотків, суд вважає за необхідне стягнути із відповідачки на користь держави судовий збір у загальній сумі 268 грн. 25 коп., де 214 грн. 60 коп. - судовий збір за позовні вимоги майнового характеру, а 53 грн. 65 коп. - судовий збір за позовні вимоги немайнового характеру.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 22, 23, ч. 1 ст. 1167, ч. 1, 2 ст. 1179, ч. 1 ст. 1195 ЦК України ст. ст. 4, 10, 11, 60, 61, 63, 88, 209,212, 213, 214, 215 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної і моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 421 (чотириста двадцять одну гривню) 78 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 500 (п'ятсот) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави 268 (двісті шістдесят вісім) гривень 25 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: