Вирок від 10.10.2012 по справі 1801/1770/12

Справа № 1801/1770/12

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 року Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді Терещенко О.І.,

при секретарі Терещенко О.В.,

з участю прокурорів Горового В.О., Топоркової О.Б., Криушенка Л.І.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3,

потерпілих ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, українця, громадянина України, уродженця села Тростянець, Славутського району, Хмельницької області, з повною середньою освітою, одруженого, не працюючого, мешканця міста АДРЕСА_1, раніше не судимого

- за ст. 121 ч.2, ст. 146 ч.3, ст. 119 ч.1 КК України,

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, українця, громадянина України, уродженця міста Ворожба, Білопільського району, Сумської області, з повною середньою освітою, одруженого, не працюючого, мешканця АДРЕСА_2 раніше судимого:

1. 22 квітня 1999 року Недригайлівським районним судом Сумської

області за ч.3 ст. 81 КК України 1960 року до 3-х років позбавлення волі умовно з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;

2. 14 травня 2001 року Білопільським районним судом Сумської області за ч.2 ст.229-1, ч.2 ст.141, ст.32, ст.43 КК України 1960 року до 5 років 6 місяців позбавлення волі;

3. 10 серпня 2009 року Білопільським районним судом Сумської області за ч.2 ст.186 КК України до 2-х років 6-ти місяців позбавлення волі, судимості не зняті і не погашені

- за ст. 121 ч.2, ст. 146 ч.3, ст. 119 ч.1, ст. 353 ч.1, ст.162 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

25 грудня 2011 року зранку ОСОБА_7 разом з ОСОБА_9 та іншими особами, знаходячись у своєї знайомої ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_3 вживали спиртні напої. Під час вживання спиртного близько 11 години між сп'янілими ОСОБА_7. та ОСОБА_9. виникла сварка, під час якої останній наніс ОСОБА_7. декілька ударів кулаком руки по обличчю та тулубу, спричинивши йому, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №327 від 27 січня 2012 року, легкі тілесні ушкодження у вигляді синців та саден. Коли сторонніми особами бійку було припинено, у відповідь сп'янілий ОСОБА_7. пообіцяв помститися ОСОБА_9., погрожуючи своїми авторитетними знайомими.

25 грудня 2011 року у вечірній час ОСОБА_8 спільно з особою, матеріали справи відносно якої були виділені в окреме провадження, та іншими особами в кафе, розташованому на залізничній станції Ворожба Білопільського району, вживали спиртні напої.

Під час вживання спиртного напоїв близько 20 год. особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, запропонувала ОСОБА_8., ОСОБА_11. провідати раніше їм знайомого ОСОБА_7, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1

Того ж дня близько 20 години до господарства ОСОБА_7. по АДРЕСА_1 на двох легкових автомобілях «ВАЗ-2109» та «ВАЗ-21010»приїхали його знайомі ОСОБА_8, ОСОБА_11 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, яким ОСОБА_7. повідомив про конфлікт, що виник між ним та ОСОБА_9., під час якого останній заподіяв йому тілесні ушкодження.

ОСОБА_8. та особа, відносно якої матеріали справи виділені в окреме провадження, запропонували знайти ОСОБА_9 і помститися йому за завдані ним образи ОСОБА_7.

З метою покарання ОСОБА_9. ОСОБА_8. та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, вирішили розшукати ОСОБА_9, використовуючи автомобіль, і привезти додому до ОСОБА_7. з метою заподіяння тілесних ушкоджень.

Особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, повідомила присутнім, що ОСОБА_9 може знаходитись у будинку АДРЕСА_4 в якому проживає знайома ОСОБА_9. ОСОБА_12 разом із своєю матір'ю ОСОБА_6

Цього ж вечора близько 22 год. ОСОБА_8. разом з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, на автомобілі «ВАЗ-2109»д.н. НОМЕР_1 під керуванням останньої приїхали до АДРЕСА_4 та зупинили автомобіль на проїзній частині дороги неподалік від вказаного домоволодіння.

ОСОБА_8. і особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, підійшли до дверей будинку №20 та постукали. Їм відкрила господарка будинку ОСОБА_6., яка не заперечувала проти того, щоб вони зайшли всередину будинку.

ОСОБА_8. і особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, зайшли до спальної кімнати, де в цей час відпочивав ОСОБА_9 Підійшовши до ліжка, ОСОБА_8. без будь-яких конкретних пояснень, стягнув потерпілого з ліжка і наніс удар по обличчю ОСОБА_9. Після цього, схопивши його з обох боків під руки, без верхнього одягу і взуття, не зважаючи на низьку температуру, проти його волі, насильно вивели з будинку ОСОБА_6. до автомобіля, на якому приїхали, де продовжуючи утримувати всупереч справжньому волевиявленню потерпілого, піддали його побиттю, наносячи удари руками і ногами по голові і тулубу з метою помститися за ОСОБА_7. та заставити його залізти у багажний відсік автомобіля.

В подальшому ОСОБА_8. та особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, всупереч волі ОСОБА_9. помістили його у тісний багажний відсік автомобіля. Таким небезпечним для життя та здоров'я потерпілого способом вони перевезли ОСОБА_9 до домоволодіння ОСОБА_7., де з метою подальшого заподіяння тілесних ушкоджень силоміць завели до будинку ОСОБА_7.

Перебуваючи у приміщенні будинку, ОСОБА_7., ОСОБА_8. та особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, об'єднавши свої зусилля єдиним умислом, спрямованим на завдання тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9., діючи спільно, групою осіб, взаємно доповнюючи дії один одного, усвідомлюючи, що їх протиправні дії, направлені на завдання тілесних ушкоджень призведуть до розладу здоров'я потерпілого та бажаючи настання цих наслідків, розпочали побиття ОСОБА_9., наносячи йому кожний з силою чисельні удари руками та ногами по голові, тулубу і кінцівкам.

Не зупинившись на вчиненому, ОСОБА_8. за підтримки та в присутності ОСОБА_7., особи, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, які стояли поряд із ним і усвідомлювали можливість настання для потерпілого тяжких наслідків, декілька разів зі значною силою дерев'яною табуреткою наніс удари в ділянку голови потерпілого, від чого табуретка зламалася, але ОСОБА_7. і особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, не зупиняли ОСОБА_8. і коли той продовжив наносити удари дерев'яними складовими елементами табуретки в ділянку голови потерпілого, не перешкоджали цим діям, від яких ОСОБА_9 впав та втратив свідомість.

Загалом ОСОБА_7., ОСОБА_8. та особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, завдали ОСОБА_9. близько 170 ударів, з них: біля 31 удару в ділянку склепіння голови, біля 13 в ділянку обличчя та носа, 17 в ділянку нижньої щелепи, 10 в ділянку шиї, 37 -грудної клітини, 2 - живота, 5 -сідниць, 45 ударів верхніх кінцівок та 10 -нижніх кінцівок.

Отже, діючи в групі згідно спільного плану та єдиного умислу, наносячи ОСОБА_9 зі значною силою протягом тривалого часу множинні удари руками та ногами в область голови, тулубу та кінцівок, а також застосовуючи знаряддя у вигляді дерев'яних елементів меблів, заподіюючи при цьому велику кількість тілесних ушкоджень, свідомо спричиняючи йому сильний фізичний біль і особливі страждання, тобто завдаючи тілесних ушкоджень способом, що має характер особливого мучення, не бажаючи при цьому настання смерті, ОСОБА_7., ОСОБА_8. і особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, усвідомлювали суспільно небезпечний характер своїх діянь -протиправне посягання на здоров'я іншої людини, порушення її анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, передбачали його суспільно небезпечні наслідки у вигляді завдання тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, припускали і бажали їх настання, тобто діяли з прямим умислом.

Після того, як ОСОБА_9 втратив свідомість та почав хрипіти, розуміючи, що від завданих ушкоджень він може померти, при цьому не бажаючи йому смерті, ОСОБА_7., ОСОБА_8. і особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, вирішили негайно транспортувати його до лікарні для надання невідкладної медичної допомоги.

Для цього вони задіяли їхнього спільного знайомого ОСОБА_11, який близько 23 год. 30 хв. на власному автомобілі «ВАЗ-21010»д.н. НОМЕР_2 спільно із ОСОБА_8 доставив ОСОБА_9 до пункту швидкої допомоги м. Ворожба.

При доставленні ОСОБА_9. до лікарні фельдшером даного медичного закладу констатована його смерть.

При судово-медичному дослідженні на трупі ОСОБА_9 виявлені наступні тілесні ушкодження: крововиливи: в склері правого та лівого ока, в кон'юктиві очей, в м'які тканини на обличчі справа та на лобі справа; синці: навколо очей з переміщенням на ділянку носа, на лобі справа, на обличчі справа, по нижньому краю нижньої щелепи, на всьому протязі правої вушної раковини, на всьому протязі лівої вушної раковини, на правій боковій поверхні шиї 4 синці, на передній поверхні грудної клітини 18, на задній поверхні шиї 4, на всьому протязі задньої поверхні грудної клітини 15, на животі справа в верхній третині та зліва в ділянці крила правої клубової кістки 4, на всьому протязі правої верхньої кінцівки 17, на всьому протязі лівої верхньої кінцівки 16 синців, на передній поверхні верхньої третини лівої гомілки 5, на склепінні правої ступні, зливні синці на слизовій оболонці губ; рани на слизовій оболонці верхньої губи зліва, на верхній повіці правого ока, на нижній повіці лівого ока; садна: на всьому протязі спинки та крил носа 8, на шкірі верхньої губи зліва, на передній поверхні правої вушної раковини 8, на передньо-нижній поверхні нижньої щелепи на всьому протязі 12, на передній поверхні шиї посередині та справа в середній третині 2, на передній поверхні грудної клітини справа, по задньопахвинній лінії справа, по задній поверхні грудної клітини, на попереку справа, на попереку та правій сідниці, на крижах, в ділянці крила правої клубової кістки 6, на задній поверхні правого плеча 7, на задній поверхні правого ліктьового суглобу 4, на задній поверхні V пальця правої кисті, IV пальця лівої кисті, на задній поверхні лівого плеча та передпліччя 16, на лівому наколіннику; 15 крововиливів в м'які тканини голови, крововиливи під тверду та м'яку мозкові оболонки, в шлуночки мозку, крововиливи в м'які тканини обличчя та носа, перелом кісток спинки носа; перелом нижньої щелепи справа; непрямі переломи ребер справа XI ребро, зліва X, XI, XII ребра по лопаточних лініях; множинні крововиливи в м'які тканини передньої та задньої поверхні грудної клітини; перелом правого великого ріжка під'язикової кістки з крововиливом в м'які тканини.

Тілесні ушкодження у вигляді синців, саден, травми носу з переломом кісток носу та перелому правого великого ріжка під'язикової кістки несуть в собі ознаки легких тілесних ушкоджень. Перелом нижньої щелепи справа та травма грудної клітини з переломами ребер мають ознаки середньої тяжкості. Пошкодження у вигляді травми голови мають ознаки тяжких та не знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням його смерті, але сприяли її настанню.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 156 від 01 лютого 2012 року, безпосередньою причиною смерті ОСОБА_9. є механічна асфіксія від закриття дихальних шляхів вилитою кров'ю при кровотечі, що виникла в результаті травми носа з переломом кісток спинки носа.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 винним себе у пред'явленому йому обвинуваченні не визнав у повному обсязі, суду показав, що 25 грудня 2011 року близько 11 години у будинку ОСОБА_10 він почав розмову з ОСОБА_9 за те, що останній побив ОСОБА_13 Ніяких образ на адресу ОСОБА_9 він не висловлював, тільки словесно зробив зауваження. Але ОСОБА_9 почав бити його. Так як він був п'яний, тому не зміг подужати ОСОБА_9 і останній добряче йому надавав стусанів. Прийшов до тями ОСОБА_7. вже дома, як він попав додому не пам'ятав.

Вдома покупався, одягнувся у халат і ліг спати. Увечері в цей же день додому до нього приїхали ОСОБА_14, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 за раками. Хлопці побачили, що ОСОБА_7. побитий і запитали, що трапилося. Він їм розповів, що його побив ОСОБА_9. Хтось з хлопців сказав, що ОСОБА_9 веде себе дуже зухвало і з ним треба розібратися. Ніякої домовленості при цьому про побиття не було, хотіли тільки з ним поговорити словесно. Хлопці втрьох кудись поїхали. Через деякий час вони повернулися і покликали його. ОСОБА_7. вийшов на вулицю і в багажнику одного з автомобілів побачив, що там сидіть ОСОБА_9. Всі зайшли у будинок до нього, в тому числі і ОСОБА_9, який йшов сам, ніхто його не вів і не притримував. У кухні будинку між ОСОБА_14, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 почалася сутичка, вони штовхалися і билися. ОСОБА_7. намагався розтягнути хлопців. Потім він пішов у іншу кімнату, щоб зателефонувати дружині і в цей час помітив, як ОСОБА_8 підняв над головою табуретку і замахнувся нею. Але при цьому він зачепив лампочку у кухні і світло погасло. В цей момент ОСОБА_7. почув тріск. Коли ОСОБА_7. з ОСОБА_14. вкрутили лампочку і світло загорілося, ОСОБА_9 ще розмовляв і ОСОБА_7. попросив ОСОБА_8. про те, щоб більше не було ніяких розбірок. Підійшовши до ОСОБА_9, ОСОБА_7. двічі долонею руки вдарив його по обличчю і пішов прибирати у кухні, так як деякі речі були розкидані. З ОСОБА_9. в цей час розмовляв ОСОБА_8. Хвилин через 7 ОСОБА_7. помітив, що ОСОБА_9 лежить на підлозі без свідомості і хрипить. ОСОБА_7. побіг до сусідки ОСОБА_15 щоб викликати швидку допомогу. Але йому у будинку не відчинили і він повернувся до додому. Коли повернувся, то ОСОБА_9 приходив до тями. Вони його підняли і повели до автомобіля. ОСОБА_9 сам перебирав ногами, а вони зі ОСОБА_8 притримували його за руки. Допомогли ОСОБА_9. лягти на заднє сидіння автомобіля ОСОБА_11. і останній спільно зі ОСОБА_8 повезли його у лікарню. На другий день ОСОБА_7. від свого брата дізнався, що ОСОБА_9 помер. Вбивати його ніхто не хотів. ОСОБА_7. свою вину визнає лише у тому, що завдав два ляпаси по обличчю ОСОБА_9.

Допитаний у судовому засіданні в якості підсудного ОСОБА_8 спочатку винним себе визнав лише за ст.121 ч.2 КК України, а за ст.ст. 162 ч.1. 353 ч.1, 146 ч.3, 119 ч.1 КК України вину не визнав повністю і зазначив, що даних злочинів не вчиняв. Суду ОСОБА_8. показав, що увечері 25 грудня 2011 року на залізничній станції Ворожба він зустрів своїх знайомих ОСОБА_14 і ОСОБА_11. Хтось із них запропонував поїхати у гості до їхнього знайомого ОСОБА_7, який мешкає у АДРЕСА_1 так як хотіли взяти раків і ОСОБА_14 хотів домовитися з ним за рибалку. На автомобілях, які належать ОСОБА_14. і ОСОБА_11., вони поїхали до ОСОБА_7. У останнього вдома побачили синці на обличчі і ОСОБА_7 розповів їм про те, що його побив ОСОБА_9. Всі разом вирішили, що необхідно знайти ОСОБА_9 і розібратися з ним, за що він побив ОСОБА_7. При цьому вони мали на увазі поговорити з ОСОБА_9., ніхто бити або вбивати його не хотів і такої домовленості між ним не було. ОСОБА_8., ОСОБА_14, ОСОБА_11 вийшли на вулицю з будинку ОСОБА_7. і стали вирішувати куди їхати шукати ОСОБА_9. Здається, ОСОБА_14 запропонував поїхати до ОСОБА_12, які теж мешкали на цій же вулиці, що і ОСОБА_7., так як ОСОБА_9 міг знаходитися там. Вони на двох автомобілях поїхали до будинку ОСОБА_6., яка там мешкала зі своєю донькою ОСОБА_16 ОСОБА_8. разом з ОСОБА_14. через незачинену хвіртку зайшли до двору і постукали у двері будинку. Їм відчинила господарка ОСОБА_6. і вони зайшли всередину будинку. Остання не заперечувала проти того, щоб вони зайшли у будинок. Тут знаходилися донька ОСОБА_6. ОСОБА_16, ОСОБА_10., ОСОБА_17. У одній із кімнат побачили, що ОСОБА_9 спав у ліжку. Вони розбудили його і сказали, щоб йшов з ними. ОСОБА_9 сам вийшов з будинку і добровільно сів у багажник автомобіля, так як був мокрий і не став сідати у салон автомобіля, щоб не забруднити сидіння. Поїхали знову додому до ОСОБА_7. Всі разом зайшли всередину будинку. ОСОБА_9. вони пояснили, що дані події пов'язані з його непристойною поведінкою по відношенню до ОСОБА_7. ОСОБА_9 став зразу висловлюватися на них нецензурною лайкою, після чого зав'язалася бійка між ними. Як саме, скільки разів і по яким частинам тіла били ОСОБА_9 ОСОБА_14 та ОСОБА_7 ОСОБА_8. не бачив. Можливо ОСОБА_7 і наніс лише 2 ляпаси по обличчю ОСОБА_9. ОСОБА_8. особисто один раз вдарив ОСОБА_9 табуреткою по голові, два-три рази ногами по тулубу. ОСОБА_11 був присутній при бійці, але потерпілого взагалі не чіпав. Били ОСОБА_9 вони не довго, потерпілий свідомості не втрачав під час побиття, постійно з ними розмовляв, сидячи та лежачи на полу. Через деякий час вони помітили, що ОСОБА_9 втратив свідомість і став хрипіти. Хтось із хлопців сказав, що його необхідно везти у лікарню. В цей час ОСОБА_9 прийшов до тями, вони допомогли йому дійти самостійно до автомобіля ОСОБА_11., лише підтримували під руки. ОСОБА_9 сам ліг на заднє сидіння автомобіля ВАЗ-2110, який належить ОСОБА_11., і ОСОБА_8. з ОСОБА_11 вдвох повезли ОСОБА_9 у Ворожбянську лікарню. Там вийшла фельдшер і повідомила, що він мертвий. Почувши цю новину, ОСОБА_8. злякався і втік.

У судовому засіданні 28 вересня 2012 року ОСОБА_8. винним себе визнав також і за ч.1 ст.119 КК України, зазначив, що вбивати не хотів ОСОБА_9, помер останній із-за необережності, так як ОСОБА_8. вважав його сильним хлопцем і не думав, що той може померти, лежачи на спині у автомобілі.

Хоча підсудний ОСОБА_7. не визнав свою вину у зазначених злочинах повністю, а ОСОБА_8. частково, але їх вина у зазначених вище злочинах повністю підтверджується показами потерпілих, судово-медичного експерта та свідків.

Так, потерпіла ОСОБА_4 суду показала, що ОСОБА_9 був її сином. Він зі своєю родиною проживав по сусідству з нею. Дома у сина потерпіла бувала кожного дня. ІНФОРМАЦІЯ_3 зранку вона прийшла до ОСОБА_9. Він як раз тільки повернувся з нічної зміни. Через деякий час йому хтось зателефонував на мобільний телефон, після чого він почав кудись збиратися, сказавши, що його запросили на день народження. Наступного дня, тобто 25 грудня 2011 року, їй зателефонувала дружина ОСОБА_9 ОСОБА_18 і повідомила, що він не ночував дома. Коли ОСОБА_4. зателефонувала сину, він повідомив, що лягає спати, а коли прокинеться, то передзвонить їй сам. Але по голосам і музиці, яка лунала з телефону, вона зрозуміла, що він знаходиться на святкуванні і як їй здалося, то перебуває у стані алкогольного сп'яніння. 26 грудня 2011 року о 02 год. 30 хв. до неї додому приїхали працівники міліції і повідомили про те, що ОСОБА_9 помер. Зранку вона приїхала у морг і побачила тіло сина, у якого все обличчя і голова були у множинних ранах і саднах. Тілесні ушкодження були такі, що його навіть не можна було впізнати. Впізнала потерпіла його лише по наколці на нозі. Пізніше від мешканців міста ОСОБА_4. почула, що ОСОБА_14 разом із ОСОБА_8 з будинку ОСОБА_16 витягли насильно ОСОБА_9 із ліжка і потягли на вулицю, де почали бити, а потім посадили у багажник автомобіля і повезли у невідомому напрямку. ОСОБА_4. знала, що останнім часом у сина були неприязні стосунки з ОСОБА_14, який про сина розповсюджував усілякі плітки.

Потерпіла ОСОБА_18 суду показала, що загиблий ОСОБА_9 був її чоловіком. ІНФОРМАЦІЯ_3 приблизно о 11 год. 20 хв. чоловік зібрався і пішов на день народження доньки ОСОБА_7. Додому цього дня він не повернувся. Наступного дня ОСОБА_9 додому також не прийшов і не зателефонував їй. З 8 до 17 год. вона постійно йому телефонувала, але він не відповідав. 26 грудня 2011 року о 8 год. до них додому прийшла мама ОСОБА_9 -ОСОБА_4 і повідомила про смерть ОСОБА_9. Коли вони разом з матір'ю приїхали у морг, то їм показали тіло ОСОБА_9, у якого все обличчя і голова були у множинних ранах і саднах.

Потерпіла ОСОБА_6 суду показала, що 25 грудня 2011 року у вечірній час вона на вулиці поряд зі своїм будинком побачила ОСОБА_9, який був п'яний. Він попросився переночувати, так як сказав, що додому не дійде, бо дуже п'яний. На вулиці було холодно і їй стало його жаль, а тому вона впустила його у будинок. Тим більше, ОСОБА_9 ОСОБА_6. знала з гарного боку, він був добрим та культурним хлопцем. У будинку ОСОБА_6. сказала ОСОБА_9, щоб він роздягався і лягав спати у спальні на ліжко. ОСОБА_9 роздягнувся, склав одяг на стілець і ліг у ліжко. При цьому він був охайний, ніяких тілесних ушкоджень на йому не було. Потім до її доньки ОСОБА_16 прийшли друзі - ОСОБА_19 та ОСОБА_17 Близько 22 години ОСОБА_6. почула стук у вхідні двері будинку. Підійшовши до дверей з метою їх відчинити, почула як сказали, що це міліція. Вона відразу ж відчинила двері та побачила ОСОБА_8. та ОСОБА_14., яких знала раніше як мешканців міста Ворожба. ОСОБА_6. відразу відійшла в сторону від дверей, тим самим дозволивши хлопцям увійти до будинку. При цьому її ніхто не штовхав, не погрожував. Вони спитали про ОСОБА_9 і пройшли всередину будинку, а ОСОБА_6. залишилась стояти біля дверей, а потім вийшла у двір разом з ОСОБА_10. та ОСОБА_20. Хвилин через 2-3 вона побачила, як з її будинку ОСОБА_14 та ОСОБА_8. стали виводити під руки напівроздягнутого ОСОБА_9 Вели вони його на вулицю до автомобілів. ОСОБА_9 став говорити їм, що хоче з ними поговорити та просив дозволити йому одягнутися, але хлопці нічого йому не відповідали. Що було біля автомобілів вона не бачила, так як зайшла у будинок. Все дуже швидко сталося. Між тим, як постукали хлопці і вивели ОСОБА_9 з будинку пройшло хвилин 5.

Свідок ОСОБА_16 суду показала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року вона святкувала день народження своєї подруги ОСОБА_21. Вранці 25 грудня 2011 року вони продовжили святкувати день народження вже вдома у ОСОБА_10. Близько 11 год. між сп'янілими ОСОБА_7 та ОСОБА_9 відбулась сварка, під час якої останній побив ОСОБА_7. У її присутності ОСОБА_9 наніс ОСОБА_7. приблизно 4-5 ударів кулаками обох рук в обличчя. Побачивши бійку, ОСОБА_12 підбігла до ОСОБА_9 та почала разом з іншими відтягувати його від ОСОБА_7. В той же час ОСОБА_10. допоміг піднятись з землі ОСОБА_7. та повів його у будинок. Піднявшись на ноги, ОСОБА_7. почав кричати, звертаючись до ОСОБА_9., що він йому помститься. Забравши ОСОБА_9, ОСОБА_12 вийшли на вулицю та пішли кожний по своїх домівках. Близько 19 год. до кімнати їх будинку разом з її матір'ю зайшов ОСОБА_9, він ледь тримався на ногах, бо перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння. Тілесних ушкоджень на обличчі у нього не було. Мама допомогла йому роздягнутись та положила спати на ліжко у спальні. Близько 20 год. їй на мобільний телефон зателефонувала ОСОБА_21 та запитала, чи не знає вона, де ОСОБА_9 У відповідь свідок сказала, що у неї його не має та запитала, що трапилось. ОСОБА_21 сказала: «Зараз вийду на вулицю та скажу. "ОСОБА_9 шукає вся Ворожба, якщо побачиш його, скажи, щоб ховався». Близько 21 год. до неї приїхали друзі ОСОБА_17 та ОСОБА_19, з якими вона дивилася телевізор. Приблизно о 22 год. ОСОБА_12 почула стук у двері будинку. Двері пішла відчиняти мама.

Через декілька секунд до кімнати зайшли двоє чоловіків, одного з яких вона бачила раніше -це ОСОБА_14, другого чоловіка раніше ніколи не бачила, але тепер вона знає, що це ОСОБА_8. Як її мати відчиняла двері у будинок, коли постукали ОСОБА_14 та ОСОБА_8., вона не бачила. Увійшовши до кімнати, ОСОБА_14 сказав: «Уголовный розыск. Где "ОСОБА_9"?». Вони не встигли нічого відповісти як другий чоловік, який був разом з ОСОБА_14., відразу пішов до кімнати, де на той час перебував ОСОБА_9 та, відкинувши ковдру, наніс удар в обличчя ОСОБА_9. щоб той піднімався. Як ОСОБА_9 піднімався, свідок не бачила. ОСОБА_14 та ОСОБА_8. під руки з обох боків ОСОБА_9 повели на вулицю. Чоловіки не дали йому одягнутись, на вулицю його вивели у одній шкарпетці, штанях, дорогою накинули на нього футболку. На вулиці чоловіки стали наносити удари ОСОБА_9. в обличчя. Злякавшись тих людей, вона забігла у будинок та стала спостерігати з вікна будинку за тим, що відбувається на вулиці. У вікно вона побачила автомобіль ВАЗ 2109 білого кольору, який стояв лівим боком до вікна. В салоні автомобіля горіло світло, грала музика, задні фари теж були включені. Побачивши автомобіль, вона зрозуміла, що він належить ОСОБА_14., бо неодноразово бачила його за кермом саме цього автомобіля. Біля автомобіля свідок побачила трьох чоловіків, які утворили коло навколо ОСОБА_9, який лежав на землі. Двоє з них наносили удари ногами по тулубу ОСОБА_9 Побиття тривало приблизно 10-15 хвилин. Потім зайшла мама та наказала відійти від вікна, щоб її не помітили з вулиці. В той же час вона почула, як завівся поряд з двором автомобіль та кудись поїхав. Близько 3 години їй зателефонувала ОСОБА_21, яка повідомила, що повернувшись додому, вона виявила в кухні на підлозі плями крові та зламаний стілець, який був теж у крові. На слідуючий день ОСОБА_12 дізналася про смерть ОСОБА_9.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 суду показала, що 25 грудня 2011 року зранку вона знаходилася у ОСОБА_10, де після святкування дня народження ОСОБА_21 відпочивали гості. Між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 відбулась сварка, під час якої ОСОБА_9 декілька разів вдарив в обличчя ОСОБА_7, після чого їх розмирили. Після цього ОСОБА_9 з ОСОБА_16 пішли з будинку, а ОСОБА_7 забрав його старший брат ОСОБА_11. Після бійки ОСОБА_7. сказав ОСОБА_9., що продовження з'ясування стосунків ще буде. В цей же день приблизно о 21 год. 30 хв. вона разом із своїм хлопцем ОСОБА_19 приїхали у гості до ОСОБА_16 на АДРЕСА_4 ОСОБА_9 в цей час спав у спальні. Приблизно о 22 год. до будинку під'їхали два автомобіля. Автомобіль білого кольору став перед вікнами, другий - темного кольору, зупинився дещо далі. У двері будинку постукали, відчиняти двері пішла мама ОСОБА_16. Коли вона відчинила двері, в хату зайшли два чоловіка, один високого зросту, інший нижче. Свідок впізнала ОСОБА_14. та ОСОБА_8. Як тільки ці двоє зайшли у будинок, ОСОБА_17. зразу вийшла з будинку на вулицю, так як цих чоловіків вона боїться. Бояться їх майже всі мешканці міста Ворожба. Потім ті двоє з будинку вийшли разом з ОСОБА_9. Останній в цей час був одягнений у футболку, штани спортивні та одну шкарпетку. ОСОБА_9 пропонував поговорити, але на це чоловіки не реагували і мовчки йшли на вулицю. Потім ОСОБА_16 їм розповідала, що бачила, як ОСОБА_9 на вулиці ці чоловіки били. Про те, що чоловіки з будинку ОСОБА_9 вели примусово, свідку розповідала ОСОБА_12

Свідок ОСОБА_19 суду показав, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року він разом з іншими святкував день народження ОСОБА_21, після якого він та ще деякі гості пішли ночувати додому до його брата. Наступного дня, тобто 25 грудня 2011 року, зранку вони стали похмелятися. Під час застілля між ОСОБА_7. та ОСОБА_9 виник конфлікт, під час якого останній наніс ОСОБА_7. декілька ударів кулаком по обличчю. Сварку іншу гості припинили, в тому числі і свідок. Після цього ОСОБА_9 з ОСОБА_16 пішли з будинку, а ОСОБА_7. забрав його старший брат. Після бійки ОСОБА_7. погрожував ОСОБА_9., що продовження з'ясування стосунків ще буде, говорив, що цим так не закінчиться. Увечері приблизно о 21 год. 30 хв. ОСОБА_10. разом із своєю дівчиною ОСОБА_17. приїхали в гості до ОСОБА_16 на АДРЕСА_4 де в цей час спав у спальні ОСОБА_9. Приблизно о 22 год. до будинку ОСОБА_12 під'їхало два автомобіля. Один автомобіль марки ВАЗ 2109 білого кольору, який став перед вікнами, другий - темного кольору, проїхав повз будинку і зупинився дещо далі. У вхідні двері будинку ОСОБА_12 постукали. Відчиняти їх пішла мама ОСОБА_16. Коли ОСОБА_10. побачив, що у кімнату будинку заходять два чоловіка, один високого зросту - це був ОСОБА_14, інший трохи нижче, це ОСОБА_8., то він зі своєю дівчиною ОСОБА_17 зразу вийшли з будинку, бо боялися їх. Потім з бдинку вийшов ОСОБА_14 з ОСОБА_9., ОСОБА_8 ОСОБА_9 в цей час був одягнений у футболку, штани спортивні та одну шкарпетку. Коли вони проходили повз них з ОСОБА_17., то про щось розмовляли, але свідок не прислухався до їх розмови. На вулиці в цей час був якийсь рух, голосно лунала музика з автомобілів, які стояли ще десь 5 хвилин, а потім поїхали. 26 грудня 2011 року ОСОБА_10. від своєї матері дізнався про те, що ОСОБА_9 вбили.

Свідок ОСОБА_11 суду показав, що 25 грудня 2011 року увечері він став свідком того, як його знайомі ОСОБА_14 і ОСОБА_8 у багажному відсіку легкового автомобіля ВАЗ-2109 ОСОБА_14. перевезли до домоволодіння ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_9, де вчинили його побиття, по черзі наносячи йому удари ногами, руками по голові, обличчю та тулубу, в тому числі і ОСОБА_7. Табуреткою ОСОБА_9 бив ОСОБА_8. Побиття відбувалося через помсту за завдані ним раніше побої ОСОБА_7. ОСОБА_11 просив припинити побиття, але його не слухали. Після того, як ОСОБА_8. наніс декілька ударів табуреткою по голові ОСОБА_9., той впав та втратив свідомість. Він почав хрипіти, лежачи на підлозі. ОСОБА_11 попросив більше не бити його та сказав, що йому, тобто ОСОБА_9, необхідна невідкладна медична допомога. Так-як інші відмовилися транспортувати потерпілого до лікарні, він запропонував свої послуги і на власному автомобілі відвіз ОСОБА_9 до лікарні, де фельдшером даного закладу було констатовано його смерть. Під час побиття ОСОБА_9 становився на коліна і просив вибачення у ОСОБА_7. Але після вибачень його хлопці ще били. Під час подій у будинку ОСОБА_7. ОСОБА_11 неодноразово виходив з кухні, то на вулицю покурити, то в іншу кімнату до телевізора. Тому в ті моменти, коли він виходив, чи били ОСОБА_9, чи ні він не знає.

Свідок ОСОБА_22 суду показала, що вона працює фельдшером пункту швидкої медичної допомоги вузлової лікарні в м. Ворожба. 25 грудня 2011 року о 20 годині вона заступила на чергування разом із молодшою медичною сестрою ОСОБА_23 та черговим водієм ОСОБА_24 Близько 23 год. 30 хв. до пункту швидкої медичної допомоги під'їхав легковий автомобіль. Через декілька хвилин всередину приміщення зайшов чоловік та попросив надати медичну допомогу громадянину, що знаходився у салоні автомобіля. На вулиці стояв легковий автомобіль темного кольору. Дверцята всі у автомобілі були відкриті, на задньому сидінні лежав молодий чоловік. Його обличчя було у синцях, гематомах та опухле. Одягнений він був лише у спортивні штани, майка була закочена до грудей, взуття не було, на одній нозі була шкарпетка. В салоні автомобіля лунала музика і біля нього стояв ОСОБА_11. Він був дуже схвильований і просив швидко оглянути хлопця. ОСОБА_11 сказав, що це ОСОБА_9. Оглянувши зовнішній вид ОСОБА_9., а також його дихання, серцебиття, пульсацію, ознак життя вже не було. Кінцівки були прохолодні, хоча шия ще тепла. У ОСОБА_9. були всі ознаки біологічної смерті. Тому вона сказала ОСОБА_11., що ОСОБА_9 помер. Після цього вона відразу зателефонувала до міліції і повідомила про даний випадок.

Свідок ОСОБА_23 суду дали аналогічні покази, що і свідок ОСОБА_22

Свідок ОСОБА_25 суду показав, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року він разом з іншими святкував день народження своєї хресниці ОСОБА_21, доньки ОСОБА_7. Наступного дня, тобто 25 грудня 2011 року, близько 8 год. ОСОБА_25 зателефонував ОСОБА_7, оскільки вони збиралися їхати у Суми за запчастинами, але телефон був вимкнений. 26 грудня 2011 року близько 8 год. 20 хв. він знову зателефонував ОСОБА_7, щоб з'ясувати чи будуть вони їхати у Суми. По телефону ОСОБА_7 сказав йому слідуючі слова: "Здається, ми ушатали ОСОБА_9" та поклав трубку. Слова ОСОБА_7. ОСОБА_25 зрозумів так, що ОСОБА_9 вони побили. Але свідок і подувати не міг, що вони його вбили. Через деякий час від когось із місцевих мешканців ОСОБА_25 дізнався про те, що у будинку ОСОБА_7 був убитий ОСОБА_9.

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року вона разом з іншими святкувала день народження ОСОБА_21. Після святкування деякі гості пішли ночувати до неї додому. Наступного дня, тобто 25 грудня 2011 року, зранку вона з чоловіком та гостями стали похмелятися. Ночував у неї також і ОСОБА_9 ОСОБА_7. у них не ночував. Близько 11 год. 30 хв. під час розмови ОСОБА_7 на адресу ОСОБА_9 висловився нецензурною лайкою, із-за чого останній вдарив його по обличчю і вони почали битися. Присутні їх розтягли і ОСОБА_9 разом з ОСОБА_16 з будинку ОСОБА_10. пішли. ОСОБА_7 був дуже п'яний і під час бійки з ОСОБА_9. не міг навіть відбиватися, тому йому від ОСОБА_9. добряче досталося. Після того, як їх розмирили, ОСОБА_7. говорив, що так цього ОСОБА_9. не залишить, з ним ще розберуться. Але свідок цих слів ОСОБА_7. всерйоз не сприйняла, подумала, що це лише пусті погрози. Після цього ОСОБА_10. зателефонувала брату ОСОБА_7 ОСОБА_26 і попросила забрати його додому. Приблизно через 30-40 хвилин приїхав ОСОБА_26 і забрав ОСОБА_7 з дружиною, після цього вона їх більше не бачила. 26 грудня 2011 року приблизно о 6 год. ранку їй на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_7 і повідомив про смерть ОСОБА_9 Але при цьому він нічого не сказав про те, від чого помер ОСОБА_9

Допитаний у судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_27 суду показав, що він проводив дослідження трупу ОСОБА_9. і з цього приводу ним зроблений судово-медичний висновок, який мається в матеріалах справи і який він повністю підтримує. На тілі загиблого ОСОБА_9. ним була виявлена така велика кількість тілесних ушкоджень, що точну їх кількість встановити просто неможливо. Тілесні ушкодження підраховувались шляхом підрахунку ссадин, крововиливів, синців. Їх могло бути і більше 170, так як деякі удари могли накластися один на одний, тобто, як приклад: могли тричі вдарити по одному місцю і буде одне тілесне ушкодження. Але з впевненістю він може сказати, що ударів було не менше 170, так як в описовій частині його висновку всі виявлені ним тілесні ушкодження записані, і місце їх розташування, і їх розміри. До тяжких тілесних ушкоджень відносяться ушкодження у виді крововиливів під тверду та м'яку мозкові оболонки, в шлуночки мозку. Вони є небезпечними для життя і в сукупності сприяли смерті. Основна причина смерті, це - асфіксія, оскільки потерпілий захлинувся власною кров'ю внаслідок травми носа, перелому спинки носа. Кров потрапляла у легені. При таких тілесних ушкодженнях потерпілий не міг самостійно пересуватись. Розмежувати тілесні ушкодження не можливо, оскільки в сукупності всі вони сприяли смерті потерпілого ОСОБА_9. Не виключено, що травму голови він міг отримати як від одного удару табуретом по голові, так і від декілька ударів і табуреткою, і руками, і ногами. Після отримання таких тілесних ушкодженнях як крововиливи під тверду та м'яку мозкові оболонки (під твердою мозковою оболонкою була виявлена рідка кров біля 100 мл) ОСОБА_9 не міг перебувати у свідомості. Взагалі після отримання таких травм людина може вижити, якщо під твердою мозковою оболонкою знаходиться крові не більше 30 мл. Якщо її більше, то практично людина не виживає. А у випадку з ОСОБА_9. крововиливи були ще й у м'яку мозкову оболонку та в шлуночки мозку. Коли дихальні шляхи заповнюються кров'ю, то від людини і йдуть хрипи. Хрипи ОСОБА_9., які йшли від нього, про що говорили підсудні, це означає не що інше, як те, що останній перебував без свідомості і кров поступала у легені. Не виключено, що ще в будинку могла настати смерть потерпілого. Також не можливо виключити і той факт, що коли потерпілого везли до лікарні, то він міг бути вже мертвим або померти у автомобілі, а тому фельдшер констатувала смерть потерпілого. Але це теж припущення, так як і на той час, і на даний час не можна визначити точний час настання смерті.

Крім показів потерпілих, свідків, судово-медичного експерта, факт вчинення ОСОБА_7. та ОСОБА_8 інкримінованих їм злочинів підтверджується також письмовими матеріалами справи, а саме:

- карткою первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону Білопільського РВ УМВС України в Сумській області від 25 грудня 2011 року, відповідно до якої 25 грудня 2011 року о 23 год. 30 хвилин ОСОБА_22 по телефону повідомила про те, що ОСОБА_11 на своєму автомобілі доставив у Ворожбянську лікарню незнайомого чоловіка, який не подавав ознак життя (а.с.41 том 1);

- протоколом огляду місця події та фототаблицею до нього від 26 грудня 2011 року, в ході якого була оглянута територію поблизу Ворожбянської лікарні за адресою: м. Ворожба, вул. Жовтнева 2, де стояв автомобіль ВАЗ 21010 д.н. НОМЕР_2, на задньому сидінні якого знаходився труп ОСОБА_9. з численними тілесними ушкодженнями. З одягу на тупі були лише труси, спортивні штани, футболка і на лівій нозі шкарпетка (а.с.43-52 том 1);

- протоколом огляду трупа ОСОБА_9. та фототаблицею до нього від 26 грудня 2011 року, в ході якого були зафіксовані виявлені зовнішні тілесні ушкодження на трупі та вилучено одяг, що був на ньому (а.с.54-74 том 1);

- протоколом огляду місця події та фототаблицею до нього від 26 грудня 2011 року, в ході якого було оглянуто домоволодіння ОСОБА_7. за адресою: АДРЕСА_1, де ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження. Під час огляду у кухні житлового будинку були виявлені та вилучені нашарування речовини бурого кольору з різних предметів, фрагменти табурету з речовиною бурого кольору (а.с.91-139 том 1);

- протоколом огляду місця події та фототаблицею до нього від 26 грудня 2011 року, в ході якого була оглянута прилегла територія біля домоволодіння АДРЕСА_4, звідки ОСОБА_9 забрали ОСОБА_8. та особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, під час якого на ґрунтовій дорозі поблизу вказаного господарства виявлено та вилучено плями речовини бурого кольору (а.с.142-153 том 1);

- протоколом добровільної видачі від 26 грудня 2011 року, під час якого ОСОБА_6. працівникам міліції добровільно видала мобільний телефон, одяг та взуття ОСОБА_9., які залишилися у її будинку після того, як останнього забрали ОСОБА_8. та особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження (а.с.170-172 том 1);

- протоколом огляду транспортного засобу та фототаблицею до нього від 26 грудня 2011 року, в ході якого був оглянутий автомобіль ВАЗ 21010 д.н. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_11. і на якому останній привіз ОСОБА_9 до лікарні. Під час огляду автомобіля на задньому сидінні та гумовому килиму були виявлені плями речовини бурого кольору (а.с.174-185 том 1);

- протоколом явки з повинною ОСОБА_7, в якому він власноручно написав про те, що він, ОСОБА_8. та особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, наносили ОСОБА_9 удари руками та ногами в різні частини тіла. Крім того, ОСОБА_8. бив ОСОБА_9 табуреткою. Особисто ОСОБА_7. наніс приблизно 6 ударів ногою і 2-3 удари кулаком. При цьому ОСОБА_7. зазначив? що будь-якого тиску на нього з боку сторонніх осіб не було, все написано ним власноручно і у скоєному він щиро розкаюється (а.с.198 том 1);

- протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання від 29 грудня 2011 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_10. на фотознімку під №3, на якому зображений ОСОБА_8., впізнав чоловіка, який 25 грудня 2011 року увечері разом з особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, з будинку АДРЕСА_4 забрали ОСОБА_9 (а.с.25-26 том 2);

- протоколом допиту свідка ОСОБА_21 доньки підсудного ОСОБА_7., яка показала, що 25 грудня 2011 року увечері вона чула як її батько розповідав ОСОБА_8., ОСОБА_11. і особі, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, про те, що його побив ОСОБА_9 Вони сказали батьку, що знайдуть ОСОБА_9 і теж його поб'ють. На прохання особи, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, свідок зателефонувала своїй подрузі ОСОБА_16 і запитала, чи немає у неї ОСОБА_9 ОСОБА_16 відповіла, що не знає, де він є. Особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, не повірила і сказала, що ОСОБА_9 знаходиться у ОСОБА_16. Хвилин через 5 ОСОБА_21 пішла з дому і повернулася опівночі. У будинку спав батько, у кухні на підлозі вона побачила кров, розламану табуретку (а.с.27-29 том 2);

- протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання від 17 січня 2012 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_21 на фотознімку під №2, на якому зображений ОСОБА_11, впізнала чоловіка, яких схожий на одного з тих, хто приїздили 25 грудня 2011 року увечері до них додому за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.32-33 том 2);

- протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання від 17 січня 2012 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_21 на фотознімку під №3, на якому зображений ОСОБА_8., впізнала чоловіка, який 25 грудня 2011 року увечері разом з іншими двома чоловіками приїздив до них додому за адресою: АДРЕСА_1 та обіцяли батькові розібратися з ОСОБА_9. (а.с.34-35 том 2);

- протоколом допиту свідка ОСОБА_11. від 26 грудня 2011 року, який показав, що 25 грудня 2011 року в кухні будинку ОСОБА_7. ОСОБА_9 били троє осіб, це - ОСОБА_8., ОСОБА_7. та особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження. Першим ОСОБА_9 вдарив ОСОБА_7. Хто із них і куди конкретно наносили удари свідок сказати не може, бо постійно не знаходився в кухні, періодично виходив з неї. В ті моменти, коли заходив, то бачив, що ОСОБА_9 били. ОСОБА_11 робив їм зауваження, але хлопці його не слухали (а.с.76-84 том 2);

- протоколом відтворення обстановки і обставин події від 29 грудня 2011 року та фототаблицею до нього з участю свідка ОСОБА_11., в ході якого останній розповів та показав на місці обставини вчинення побиття ОСОБА_9 ОСОБА_8, ОСОБА_7. і особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження. Крім того, свідок зазначив, що ОСОБА_9 до багажнику ОСОБА_8. та особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, заштовхували, а той супротивився цьому. Також зазначив, що ОСОБА_9 били всі троє, ОСОБА_8., ОСОБА_7. і особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження. Більше всіх і сильніше всіх його бив ОСОБА_8. Хоча ОСОБА_9 і просив вибачення, але його все рівно били (а.с.90-109 том 2);

- протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_7. від 27 грудня 2011 року. Допит проводився із застосуванням відеозапису з участю адвоката ОСОБА_28., у присутності якого ОСОБА_7. показав, що скаржився ОСОБА_8. та особі, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, на ОСОБА_9 і просив з ним розібратися. Коли привезли ОСОБА_9, то у нього вже на обличчі були синці. Били ОСОБА_9 ОСОБА_8., він та особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження. ОСОБА_7. особисто наніс ОСОБА_9. близько 5 ударів ногами по голові і пару раз долонею по обличчю. ОСОБА_8. бив також ОСОБА_9 табуреткою по голові приблизно 4-5 раз (а.с.134-145 том 2);

- протоколами очних ставок між ОСОБА_7. та ОСОБА_11 від 30 грудня 2011 року та від 24 січня 2012 року, під час яких ОСОБА_11 та ОСОБА_7. показали, що додому до ОСОБА_7. ОСОБА_9 привезли ОСОБА_8. та особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, вже з синцями на обличчі. Також ОСОБА_11 підтвердив, що бачив як ОСОБА_7. двічі кулаком вдарив у обличчя ОСОБА_9 Також зазначив, що ОСОБА_9 і вибачення просив у ОСОБА_7., і на коліна при цьому становився, але все рівно його продовжували бити (а.с.171-175, 215-218 том 2);

- протоколом відтворення обстановки і обставин події та фототаблицею до нього від 19 січня 2012 року з участю ОСОБА_7., в ході якого останній розказав про обставини побиття ОСОБА_9 ним, ОСОБА_8 та особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження (а.с.190-214 том 2);

- висновком стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 17/8488 від 27 лютого 2012 року, відповідно до якого ОСОБА_7. не хворіє на хронічне душевне захворювання, недоумство, тимчасовий розлад душевної діяльності або інший хворобливий стан, а виявляє ознаки розладів психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. В період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого йому злочину, він не хворів на хронічне душевне захворювання, недоумство, тимчасовий розлад душевної діяльності або інших хворобливий стан, а виявляв ознаки розладів психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, активна залежність, коли перебував у стані простого алкогольного сп'яніння і міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. На сьогоднішній день ОСОБА_7. здатен усвідомлювати свої дії і керувати ними та не потребує застосування примусових заходів медичного характеру (а.с.232-233 том 2);

- висновком судово-медичної експертизи № 156 від 01 лютого 2012 року, згідно якого смерть ОСОБА_9. наступила внаслідок механічної асфіксії від закриття дихальних шляхів вилитою кров'ю при кровотечі, що виникла в результаті травми носа з переломом кісток спинки носа. На трупі ОСОБА_9. виявлені наступні тілесні ушкодження: крововиливи: в склері правого та лівого ока, в кон'юктиві очей, в м'які тканини на обличчі справа та на лобі справа; синці: навколо очей з переміщенням на ділянку носа, на лобі справа, на обличчі справа, по нижньому краю нижньої щелепи, на всьому протязі правої вушної раковини, на всьому протязі лівої вушної раковини, на правій боковій поверхні шиї 4 синці, на передній поверхні грудної клітини 18, на задній поверхні шиї 4, на всьому протязі задньої поверхні грудної клітини 15, на животі справа в верхній третині та зліва в ділянці крила правої клубової кістки 4, на всьому протязі правої верхньої кінцівки 17, на всьому протязі лівої верхньої кінцівки 16 синців, на передній поверхні верхньої третини лівої гомілки 5, на склепінні правої ступні, зливні синці на слизовій оболонці губ; рани на слизовій оболонці верхньої губи зліва, на верхній повіці правого ока, на нижній повіці лівого ока; садна: на всьому протязі спинки та крил носа 8, на шкірі верхньої губи зліва, на передній поверхні правої вушної раковини 8, на передньо-нижній поверхні нижньої щелепи на всьому протязі 12, на передній поверхні шиї посередині та справа в середній третині 2, на передній поверхні грудної клітини справа, по задньопахвинній лінії справа, по задній поверхні грудної клітини, на попереку справа, на попереку та правій сідниці, на крижах, в ділянці крила правої клубової кістки 6, на задній поверхні правого плеча 7, на задній поверхні правого ліктьового суглобу 4, на задній поверхні V пальця правої кисті, IV пальця лівої кисті, на задній поверхні лівого плеча та передпліччя 16, на лівому наколіннику; 15 крововиливів в м'які тканини голови, крововиливи під тверду та м'яку мозкові оболонки, в шлуночки мозку, крововиливи в м'які тканини обличчя та носа, перелом кісток спинки носа; перелом нижньої щелепи справа; непрямі переломи ребер справа XI ребро, зліва X, XI, XII ребра по лопаточних лініях; множинні крововиливи в м'які тканини передньої та задньої поверхні грудної клітини; перелом правого великого ріжка під'язикової кістки з крововиливом в м'які тканини. Тілесні ушкодження у вигляді синців, саден, травми носу з переломом кісток носу та перелому правого великого ріжка під'язикової кістки несуть в собі ознаки легких тілесних ушкоджень. Перелом нижньої щелепи справа та травма грудної клітини з переломами ребер мають ознаки середньої тяжкості. Травма голови має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які не знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням його смерті, але сприяли її настанню. Після спричинення ОСОБА_9. тілесних ушкоджень, які знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням його смерті, він не міг виконувати будь-які самостійні цілеспрямовані дії, в тому числі пересуватися, звати на допомогу, кричати, чинити опір (а.с.5-8 том 3);

- висновком додаткової судово-медичної експертизи № 22 від 07 лютого 2012 року, згідно якого механізм утворення тілесних ушкоджень, продемонстрований свідком ОСОБА_11 при відтворенні обстановки та обставин події, відповідає механізму виникнення тілесних ушкоджень, виявлених при дослідженні на трупі ОСОБА_9. (а.с.15 том 3);

- висновком додаткової судово-медичної експертизи № 23 від 07 лютого 2012 року, згідно якого механізм утворення тілесних ушкоджень, продемонстрований обвинуваченим ОСОБА_7. при відтворенні обстановки та обставин події, відповідає механізму виникнення тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_9. (а.с.22 том 3);

- висновком додаткової судово-медичної експертизи № 46 від 27 березня 2012 року, згідно якого механізм утворення тілесних ушкоджень, продемонстрований обвинуваченим ОСОБА_8 при відтворенні обстановки та обставин події, відповідає механізму виникнення тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_9. (а.с.29 том 3);

- висновком цитологічної експертизи № 42 від 06 лютого 2012 року, згідно якого у піднігтьовому вмісті обох кистей рук ОСОБА_9. знайдено кров та елементи епітеліальної тканини людини, походження яких можливе як від самого потерпілого ОСОБА_9, так і від обвинуваченого ОСОБА_7. (а.с.37-40 том 3);

- висновком додаткової цитологічної експертизи № 172 від 12 квітня 2012 року, згідно якого походження крові та епітеліальної тканини в піднігтьовому вмісті обох кистей рук ОСОБА_9. можливо і від ОСОБА_8. (а.с.48-49 том 3);

- протоколом огляду речей загиблого ОСОБА_9., які були на ньому під час вчинення відносно нього злочинів ОСОБА_8, ОСОБА_7. та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження. На даних речах маються плями, схожі на кров (а.с.63-72 том 3);

- висновком імунологічної експертизи № 175 від 16 лютого 2012 року, згідно якого на футболці, спортивних брюках, трусах та шкарпетці потерпілого ОСОБА_9. знайдено кров людини, походження якої можливе як від потерпілого ОСОБА_9, так і від обвинуваченого ОСОБА_7. (а.с.78-80 том 3);

- висновком додаткової імунологічної експертизи № 357 від 19 березня 2012 року, згідно якого на футболці, спортивних брюках, трусах та шкарпетці потерпілого ОСОБА_9 знайдено кров людини, походження якої можливе як від потерпілого ОСОБА_9, так і від підозрюваного ОСОБА_8. (а.с.88-89 том 3);

- висновком імунологічної експертизи № 227 від 22 лютого 2012 року, згідно якого на куртці, доставленій до моргу з трупом ОСОБА_9., знайдено кров людини, походження якої можливе від потерпілого ОСОБА_9 (а.с.99-101 том 3);

- висновком судово-медичної експертизи № 327 від 27 січня 2012 року, згідно якого при огляді 28 грудня 2011 року судово-медичним експертом у ОСОБА_7. виявлені пошкодження: садна на лобі зліва, на спинці носа, на нижній повіці правого ока, на попереку, на правій сідниці, на правій кисті, на слизовій верхньої губи справа; синці: навколо правого ока, на лівому наколіннику, які утворились від дії тупих предметів та відносяться до категорії легких. Дані пошкодження можуть відповідати терміну, обставинам та періоду інкримінованого підозрюваному злочину (а.с.206 том 3);

- висновком імунологічної експертизи № 162 від 14 лютого 2012 року, згідно якого на марлевих тампонах зі змивами, вилученими з дверей будинку АДРЕСА_1 який належить ОСОБА_7., знайдено кров людини, походження якої можливе від потерпілого ОСОБА_9. (а.с.6-8 том 4);

- висновком імунологічної експертизи № 161 від 14 лютого 2012 року, згідно якого на відтинку паперу, вилученого з кухні будинку АДРЕСА_1 знайдено кров людини, походження якої можливе від потерпілого ОСОБА_9. (а.с.25-27 том 4);

- висновком імунологічної експертизи № 158 від 14 лютого 2012 року, згідно якого на відтинку килима, вилученого з кухні будинку АДРЕСА_1 знайдено кров людини, походження якої можливе від потерпілого ОСОБА_9. (а.с.44-46 том 4);

- висновком медико-криміналістичної експертизи № 74 від 18 січня 2012 року, згідно якого на верхній частині сидіння табуретки, вилученої з кухні будинку АДРЕСА_1 виявлено нашарування речовини бурого кольору, схожої на кров. Накладення у вигляді плям з розпливчастими краями могли утворитись шляхом просякнення тканини під час контакту з закривавленою поверхнею. Бризки речовини могли утворитись внаслідок ударів по закривавленій поверхні. На нижній поверхні сидіння виявлені пошкодження у вигляді тріщин ДСП, які могли утворитись від сили, що діяла зверху вниз (а.с.63-65 том 4);

- висновком цитологічної експертизи № 50 від 02 лютого 2012 року, згідно якого на обох поверхнях сидіння табурету, вилученого під час огляду місця події з домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 виявлені сліди крові людини з домішками поту, походження яких можливе як від потерпілого ОСОБА_9, так і шляхом змішування вище вказаних біологічних об'єктів ОСОБА_9., ОСОБА_7. і ОСОБА_11. (а.с.73-77 том 4);

- висновком додаткової цитологічної експертизи № 173 від 02 квітня 2012 року, згідно якого походження слідів крові та поту на обох поверхнях сидіння табурету, вилученого під час огляду місця події з домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1, можливо і від ОСОБА_8. (а.с.85-87 том 4);

- висновком імунологічної експертизи № 122 від 03 лютого 2012 року, згідно якого на сидінні табурету, вилученого під час огляду місця події з домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 знайдено піт без домішків крові, походження якого можливе як від потерпілого ОСОБА_9., так і від обвинуваченого ОСОБА_7. (а.с.95-97 том 4);

- висновком медико-криміналістичної експертизи № 99 від 18 січня 2012 року, згідно якого на внутрішній поверхні однієї з ніжок фрагментованої табуретки, вилученої з кухні будинку АДРЕСА_1 на зовнішній поверхні обв'язки цієї ж ніжки і на розщепленій поверхні фрагменту бруска обв'язки виявлені накладення речовини бурого кольору, схожі на кров у вигляді бризк і плям. Механізм утворення плям встановити не представилось можливим, бризки могли утворитись в результаті ударів по закривавленій поверхні (а.с.114-117 том 4);

- висновком цитологічної експертизи № 57 від 02 лютого 2012 року, згідно якого на двох фрагментах табурету, вилучених під час огляду місця події з домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 виявлені сліди крові людини з домішками поту, походження яких можливе як від потерпілого ОСОБА_9., так і шляхом змішування вище вказаних біологічних об'єктів ОСОБА_9., ОСОБА_7. і ОСОБА_11. (а.с.125-129 том 4);

- висновком додаткової цитологічної експертизи № 174 від 02 квітня 2012 року, згідно якого походження слідів крові та поту на двох фрагментах табурету, вилучених під час огляду місця події з домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 можливо від ОСОБА_8. (а.с.137-139 том 4);

- висновком імунологічної експертизи № 163 від 14 лютого 2012 року, згідно якого на марлевих тампонах, вилучених з проїзної частини дороги поблизу будинку АДРЕСА_4, знайдено кров людини, походження якої можливе від потерпілого ОСОБА_9. (а.с.202-204 том 4);

- висновком імунологічної експертизи № 160 від 14 лютого 2012 року, згідно якого на марлевих тампонах зі змивами з правого заднього килима автомобіля ВАЗ 21010 д.н. НОМЕР_2 знайдено кров людини, походження якої можливе від потерпілого ОСОБА_9. (а.с.230-232 том 4);

- висновком імунологічної експертизи №157 від 21 січня 2012 року, згідно якого на автомобільному чохлі, вилученому під час огляду автомобіля ВАЗ 21010 д.н. НОМЕР_2 знайдено кров людини, походження якої можливе від потерпілого ОСОБА_9. (а.с.249-251 том 4);

- протоколом допиту в якості обвинуваченого ОСОБА_8. від 3 березня 2012 року, який був проведений у присутності захисника ОСОБА_29., який показав, що ОСОБА_7. просив їх розібратися з ОСОБА_9., який побив його. ОСОБА_9 вивели з будинку, посадили у багажник автомобіля і привезли у будинок ОСОБА_7., де всі втрьох, тобто він, ОСОБА_7. та особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, по черзі стали наносити удари ОСОБА_9. (а.с.34-36 том 5);

- протоколом відтворення обстановки і обставин події від 03 березня 2012 року з участю обвинуваченого ОСОБА_8., в ході якого останній розповів про обставини вчинення злочинів відносно ОСОБА_9. та за допомогою манекена показав, як саме він наносив удари потерпілому. До протоколу складена фототаблиця та долучено відеозапис слідчої дії на диску. Також ОСОБА_8. зазначив, що ОСОБА_9 добровільно у багажник не сідав, ОСОБА_7. теж бив ОСОБА_9 (а.с.44-65 том 5);

- протоколом очної ставки між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 від 06 березня 2012 року, під час якої ОСОБА_8. зазначив, що він особисто бив ОСОБА_9 ОСОБА_7. теж його бив, при цьому останній наніс ОСОБА_9. більше чим 2 удари (а.с.66-70 том 5);

- протоколом очної ставки між ОСОБА_7. та ОСОБА_8 від 15 березня 2012 року, під час якої ОСОБА_7. підтвердив, що ОСОБА_9 до нього додому привезли вже з синцями на обличчі. Також зазначили, що обидва били ОСОБА_9 (а.с.73-77 том 5);

- висновком стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 30/8506 від 13 квітня 2012 року, згідно якого ОСОБА_8. не виявляє ознак хронічного душевного захворювання, недоумства, тимчасового розладу душевної діяльності або іншого хворобливого стану. Також не виявляв таких в період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого йому злочину, коли перебував у стані простого алкогольного сп'яніння і міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. На сьогоднішній день ОСОБА_8. здатен усвідомлювати свої дії і керувати ними та не потребує застосування примусових заходів медичного характеру (а.с.89-90 том 5);

- листом Сумського обласного центру з гідрометереології від 26 березня 2012 року про те, що за даними найближче розташованої метереологічної станції Суми ввечері 25 грудня 2012 року з 20 до 23 години спостерігалася температура повітря -8,6, -8,3 градусів (а.с.212 том 5),

- а також іншими матеріалами справи в їх сукупності.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вина підсудних ОСОБА_7. та ОСОБА_8. у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9. під час судового слідства знайшла своє повне підтвердження.

В основу вироку суд кладе покази потерпілих, свідків ОСОБА_22, ОСОБА_23., ОСОБА_16., ОСОБА_17., ОСОБА_19., ОСОБА_11., ОСОБА_21, ОСОБА_10., ОСОБА_25., надані у судовому засіданні, судово-медичного експерта ОСОБА_27., так як вони послідовні, логічні, не протирічать матеріалам справи. Неприязних стосунків у них з підсудними не було і не має на даний час, що підтвердили у судовому засіданні і самі підсудні ОСОБА_8., ОСОБА_7. Тому підстав у суду вважати, що дані особи обмовляють їх, не має.

На протязі досудового та судового слідства підсудні постійно змінювали свої покази, особливо ОСОБА_7.

Тому в основу вироку суд кладе покази підсудних ОСОБА_7., ОСОБА_8., які вони давали під час досудового слідства у присутності захисників 27 грудня 2012 року (ОСОБА_7.), 03 березня 2012 року (ОСОБА_8.), так як дані покази не суперечать показам свідка ОСОБА_11., не довіряти якому у суду немає підстав.

Те, що підсудний ОСОБА_8. визнав свою вину частково, а підсудний ОСОБА_7. не визнав своєї вини повністю, суд розцінює як спосіб їх захисту від пред'явленого обвинувачення з метою уникнути справедливого покарання.

Також ОСОБА_8. та ОСОБА_7. зазначили, що вони планували лише розібратися словесно з ОСОБА_9., умислу на заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень у них не було.

Але для кваліфікації дій підсудних за ознакою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень групою осіб не потребує попередньої змови. У частині 2 статті 121 КК України йдеться мова про групу осіб, утворену без попередньої змови.

Підсудний ОСОБА_7. у судовому засіданні наполягав на тому, що він наніс ОСОБА_9. лише 2 ляпаси по обличчю і намагався зупинити його побиття ОСОБА_8. та особою, матеріали справи відносно якого виділені в окреме провадження.

Але це суперечить показам свідка ОСОБА_11., який зазначив, що ОСОБА_9 били всі троє, тобто ОСОБА_7., ОСОБА_8. та особа, матеріали справи відносно якого виділені в окреме провадження. При цьому першим ОСОБА_9 вдарив ОСОБА_7.

Крім того, під час досудового слідства ОСОБА_8. зазначив, що ОСОБА_7. наніс ОСОБА_9. більше двох ударів кулаками та ногами. Крім того, сам ОСОБА_7. у явці з повинною власноручно написав, що наніс ОСОБА_9. приблизно 6 ударів ногою і 2-3 удари кулаком. Під час допиту в якості підозрюваного 27 грудня 2011 року, який проводився із застосуванням відеозапису з участю адвоката ОСОБА_28., ОСОБА_7. зазначив, що особисто наніс ОСОБА_9. близько 5 ударів ногами по голові і пару раз долонею по обличчю. ОСОБА_8. бив також ОСОБА_9 табуреткою по голові приблизно 4-5 раз (а.с.134-145 том 2).

Підсудний ОСОБА_8. зазначив, що ОСОБА_9 він ударив один раз табуреткою по голові, два-три рази ногами по тулубу. Також зазначив, що можливо ОСОБА_7. і вдарив ОСОБА_9 лише два рази долонею по обличчю. Але це спростовується показами свідка ОСОБА_11., який зазначив, що ОСОБА_8. бив ОСОБА_9 табуреткою не один раз, також наносив удари ногами та кулаками в різні частини тіла, більше інших ОСОБА_9 бив ОСОБА_8. Також ОСОБА_7. на досудовому слідстві показував, що ОСОБА_8. ОСОБА_9 табуреткою по голові вдарив приблизно 4-5 раз. Бив нею і після того, як вона зламалася.

Зазначивши суду, що вдвох вони нанесли близько 6 ударів ОСОБА_9., підсудні не змогли пояснити, звідки ж у ОСОБА_9. взялося 170 ударів, що було виявлено під час судово-медичного дослідження трупу.

ОСОБА_7. суду також зазначив, що під час досудового слідства явка з повинною та перші покази, в яких він зізнавався у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9., ним давалися під психологічним тиском співробітника Білопільського РВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_30

Але даний факт свого підтвердження не знайшов. Прокуратурою Білопільського району 03 серпня 2012 року у порушенні кримінальної справи було відмовлено. Суду ОСОБА_7. зазначив, що про існування даної постанови йому відомо, він її не оскаржував і оскаржувати не буде.

Як зазначив у судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_27., не можна виключити, що травму голови ОСОБА_9 міг отримати як від одного удару табуретом по голові, так і від декілька ударів і табуреткою, і руками, і ногами. Таким чином, травму голови, яка відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_9. міг нанести як ОСОБА_8., так і ОСОБА_7., так і особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження.

ОСОБА_27. також зазначив, що до тяжких тілесних ушкоджень відносяться ушкодження у виді крововиливів під тверду та м'яку мозкові оболонки, в шлуночки мозку. Вони є небезпечними для життя і в сукупності з іншими тілесними ушкодженнями сприяли смерті. Основна причина смерті, це - асфіксія, оскільки потерпілий захлинувся власною кров'ю внаслідок травми носа, перелому спинки носа. При таких тілесних ушкодженнях потерпілий не міг самостійно пересуватись. Розмежувати тілесні ушкодження не можливо, оскільки у сукупності всі вони сприяли смерті потерпілого ОСОБА_9.

Таким чином, суд приходить до висновку, що тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_9. були заподіяні спільними діями ОСОБА_8., ОСОБА_7. та особи, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження.

Також підсудні зазначили, що умислу на вчинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9. у них не було, вони лише хотіли його провчити за те, що він себе не правильно вів.

Але про умисел підсудних на спричинення тяжких тілесних ушкоджень свідчить те, що вони ОСОБА_9. умисно нанесли не менше 170 ударів. Удари наносили у життєво важливі органи, це -у голову та грудну клітину.

Крім того, відповідальність за ст.121 КК України настає й у тих випадках, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю, а фактично було спричинено тяжке тілесне ушкодження.

Також підсудні заперечували факт заподіяння тяжких тілесних ушкоджень способом, що має характер особливого мучення.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи»визначення наявності ознак особливої жорстокості, мучення, мордування, катування, знівечення обличчя є компетенцією суду.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, має місце тоді, коли його заподіяння супроводжувалось особливим фізичним чи моральним стражданням або особливим (нестерпним) болем для потерпілого. Мученням можуть бути визнані будь-які дії, які мають наслідком зазначені страждання чи біль. Особливим проявом таких дій визнаються дії, які мають характер мордування або катування.

Суд вважає, що така кваліфікуюча ознака як заподіяння підсудними тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9. способом, що має характер особливого мучення теж знайшла своє підтвердження. Про це свідчить та кількість ударів, яка була нанесена ОСОБА_9., відповідно до висновку судово-медичної експертизи їх нанесено не менше 170. Тому суд вважає, що дії підсудних по відношенню до ОСОБА_9. мали характер мордування, так як на протязі 1 год. 30 хвилин (приблизно о 22 годині ОСОБА_9 забрали з будинку ОСОБА_6., о 23 год. 30 хв. вже було зареєстровано повідомлення про смерть ОСОБА_9. у Білопільському РВ) останньому нанесли таку велику кількість ударів.

Крім того, підсудні ОСОБА_7., ОСОБА_8. суду зазначили, що вчиненню злочину сприяла віктивна поведінка самого загиблого ОСОБА_9., який безпричинно побив підсудного ОСОБА_7. і у будинку останнього висловлювався на них нецензурною лайкою та намагався вдарити. Але під час судового слідства судом не було встановлено фактів, що заподіянню тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9. сприяла його винна поведінка по відношенню до підсудних.

Так, ОСОБА_9 тілесні ушкодження заподіяв ОСОБА_7. вранці 25 грудня 2011 року. Як зазначив ОСОБА_7., побив його ОСОБА_9 безпричинно лише за те, що ОСОБА_7. намагався у нього з'ясувати, за що той побив сусіда ОСОБА_13. Але, по-перше, ОСОБА_13 є повнолітньою особою, він та ОСОБА_7. не були позбавлені можливості звернутися з заявою до правоохоронних органів з метою притягнення ОСОБА_9. до відповідальності за вчинені ним відносно них незаконні дії. Крім того, злочини відносно ОСОБА_9. були вчинені 25 грудня 2011 рок приблизно з 22 до 23 год. 30 хв. Як сам підсудний ОСОБА_7, так і свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_10., ОСОБА_17., потерпіла ОСОБА_6. зазначили, що коли ОСОБА_9 забирали з будинку ОСОБА_6. він лише просив ОСОБА_8., та особу, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, дати можливість йому одягнутися та поговорити. У будинку ОСОБА_7. ОСОБА_9 просив вибачення у ОСОБА_7., при цьому стоячи на колінах, не відбивався від ударів ОСОБА_7., ОСОБА_8. та особи, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження.

Тому про яку віктивну поведінку загиблого ОСОБА_9 може йти мова суду не зрозуміло.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вина підсудних у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України знайшла своє повне підтвердження, а тому суд дії ОСОБА_8., ОСОБА_7. кваліфікує за цією статтею, оскільки вони вчинили умисне тяжке тілесне ушкодження групою осіб та способом, що має характер особливого мучення.

Стосовно ч.3 ст. 146 КК України, то суд вважає, що вина підсудних в цій частині не знайшла свого підтвердження. А тому дії ОСОБА_8. необхідно перекваліфікувати на ч.2 ст.146 КК України, так як він вчинив незаконне викрадення людини за попередньою змовою групою осіб та способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого. При цьому суд вважає за необхідне за ч.2 ст. 146 КК України виключити з пред'явленого обвинувачення ОСОБА_8. такі кваліфікуючі ознаки як незаконне позбавлення волі та заподіяння потерпілому фізичних страждань.

В діях ОСОБА_7. взагалі відсутній склад злочину, передбачений статтею 146 КК України.

До таких висновків суд прийшов виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 146 КК України незаконне позбавлення волі та викрадення людини припускають дії, що скоюються проти волі потерпілої особи.

Волю людини слід розуміти як право ніким не бути примушеним робити те, що не передбачено законодавством, право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей.

Незаконним позбавлення волі є тоді, коли воно здійснюється не відповідно до Конституції, законів України, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Незаконне позбавлення волі може полягати у триманні особи в місці, де вона взагалі не бажає або більше не бажає перебувати, або в поміщенні її в місце, яке вона не має змоги вільно залишити, хоча бажає цього. Відтак, обов'язковою ознакою складу злочину у даному випадку є його місце. Незаконне позбавлення волі є триваючим злочином. Тривалий час є оціночною ознакою, наявність чи відсутність якої має визначатися судом з урахуванням конкретного астрономічного строку, протягом якого особа була позбавлена волі, місце, де вона трималась, способу її утримання, інших конкретних обставин справи та особи потерпілого.

Викрадення людини означає заволодіння нею і незаконне переміщення її з одного певного місця, де вона вільно перебувала згідно з власною волею, до іншого, яке фактично супроводжується фактичним обмеженням її свободи пересування. Способи викрадення можуть бути різними (таємний, відкритий, насильницький тощо). Закінченим цей злочин є з моменту заволодіння людиною і фактичного початку обмеження її волі. Викрадення людини є одноактною дією.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом: особа усвідомлює, що за законом вона не має права позбавляти волі чи викрадати іншу особу, але бажає це зробити. Мотиви незаконного позбавлення волі або викрадення можуть бути різними, крім суспільно корисних. Ставлення особи до тяжких наслідків незаконного позбавлення волі або викрадення людини, передбачених ч.3 ст.146 КК України, можуть бути тільки необережним.

Під способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого слід розуміти такий спосіб незаконного позбавлення волі або викрадення, при якому створюється реальна загроза загибелі потерпілого або заподіяння йому тілесного ушкодження.

До фізичних страждань треба відносити біль, що виникає під час мордування, катування, інших видів фізичного впливу на людський організм, або внаслідок жорстоких умов утримання у місці позбавлення волі.

Поняттям тяжкі наслідки у статті 146 КК України охоплюються, зокрема, заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, його зникнення безвісти.

Як зазначалось вже вище, ОСОБА_8. та особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, за попередньою змовою викрали ОСОБА_9 з будинку ОСОБА_6., помістивши його при цьому роздягнутого у тісний багажний відсік легкового автомобіля, тобто викрали способом, небезпечним для життя чи здоров'я.

ОСОБА_8. зазначав, що ОСОБА_9 добровільно сам йшов з ним та особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, з будинку ОСОБА_6., ніхто його при цьому не бив і не погрожував. Також він добровільно заліз у багажник, так як був мокрий та брудний, при цьому сам потерпілий зазначив, що сяде у багажник, щоб не забруднити салон автомобіля.

Але це спростовується показами свідка ОСОБА_16., яка бачила, як ОСОБА_8. та ОСОБА_14 під руки виводили з будинку ОСОБА_9 Також це спростовується і тим, що ОСОБА_6., ОСОБА_12, ОСОБА_17., ОСОБА_10. зазначили, що в цей вечір, тобто 25 грудня 2011 року, ніяких тілесних ушкоджень на ОСОБА_9. не було, одяг на ньому був чистий та сухий. А як зазначив ОСОБА_7., додому до нього ОСОБА_8. та особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, привезли ОСОБА_9 вже з синцями на обличчі. Крім того, відповідно до висновку імунологічної експертизи №163 від 14 лютого 2012 року на марлевих тампонах, вилучених з проїзної частини дороги поблизу будинку АДРЕСА_4, звідки ОСОБА_9 викрали ОСОБА_8. та особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, знайдено кров людини, походження якої можливе від потерпілого ОСОБА_9 (а.с.202-204 том 4).

Крім того, про відсутність добровільної згоди ОСОБА_9. свідчить і те, що на вулицю його вивели роздягнутого, на ньому були спортивні штани, футболка з короткими руками, на лівій нозі була лише шкарпетка, а права нога була боса. При цьому на вулиці температура повітря становила близько 8 градусів морозу.

Тому поміщення ОСОБА_9. у багажник автомобіля суд розцінює як викрадення способом, небезпечним для його життя чи здоров'я.

Фізичні страждання та спричинення тяжких наслідків у даному випадку не відносяться до злочину, передбаченого ст.146 КК України.

Як зазначалося вже вище, то викрадення ОСОБА_9 відбулося приблизно о 22 годині, а смерть його настала приблизно о 23 год. 30 хв., тобто проміжок часу складає приблизно 1 год. 30 хв., що свідчить про відсутність в діях ОСОБА_8. такої кваліфікуючої ознаки, як незаконне позбавлення волі, яке є триваючим злочином.

Сильний фізичний біль та заподіяння тілесних ушкоджень вже мали місце після викрадення ОСОБА_9 і вчинялися вони відносно нього з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, тобто умислу у ОСОБА_8. на спричинення сильного фізичного болю і тяжких тілесних ушкоджень при викраденні ОСОБА_9 не було.

За сукупністю зі статтею 121 КК України дії винної особи повинні кваліфікуватися у тому випадку, коли сильний фізичний біль або тяжкі тілесні ушкодження заподіяні під час викрадення потерпілої особи.

А у даному випадку викрадення ОСОБА_9. вже відбулося, тобто даний злочин вже закінчений, а тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_9. наносилися умисно ОСОБА_8, ОСОБА_7. та особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, з метою помститися ОСОБА_9. за побиття ним ОСОБА_7.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_8. відсутні такі кваліфікуючі ознаки за ст.146 КК України як незаконне позбавлення волі, заподіяння потерпілому фізичних страждань та спричинення тяжких наслідків, а тому його дії суд і перекваліфіковує з ч.3 на ч.2 ст. 146 КК України, так як він вчинив незаконне викрадення людини за попередньою змовою групою осіб та способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.

Стосовно ОСОБА_7., як вже зазначалося вище, склад злочину, передбачений ст.146 КК України, у судовому засіданні не знайшов свого підтвердження, оскільки під час судового слідства було встановлено, що ОСОБА_7. не домовлявся попередньо зі ОСОБА_8 та особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, про викрадення ОСОБА_9. Він не був обізнаний з намірами останніх про викрадення останнього.

ОСОБА_8. та особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, обіцяли знайти ОСОБА_9 та розібратися з ним, додому привозити останнього ОСОБА_7. не просив.

Крім того, ОСОБА_7. особисто не привозив ОСОБА_9 до себе додому, не вчиняв відносно нього ніяких дій щодо незаконного викрадення та позбавлення волі потерпілого шляхом перевезення його в багажнику автомобіля до свого будинку, тому його за ч.3 ст.146 КК України необхідно виправдати.

Також суд вважає, що в діях ОСОБА_7. та ОСОБА_8. відсутній склад злочину, передбачений ч.1 ст.119 КК України.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого статтею 119 КК України, характеризується діянням у виді посягання на життя іншої людини, наслідками у виді смерті людини та причинним зв'язком між зазначеним діянням та наслідком.

При вбивстві внаслідок злочинної недбалості винний не передбачає можливості настання смерті іншої особи від вчиненої ним дії (бездіяльності), але повинен був і міг її передбачати, діючи з більшою обачністю.

Крім того, для застосування статті 119 КК України необхідно встановити наявність необережної вини щодо злочинного наслідку -смерті іншої людини. Саме ж діяння, що призвело до даного результату, може бути як необережним, так і умисним.

Досудовим слідством підсудні обвинувачуються у вчиненні вбивства ОСОБА_9. через необережність, яка полягає в тому, що після побиття ОСОБА_9 втратив свідомість та почав хрипіти. Розуміючи, що від завданих ушкоджень він може померти, при цьому не бажаючи йому смерті, ОСОБА_7., ОСОБА_8. та особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, вирішили негайно транспортувати його до лікарні для надання невідкладної медичної допомоги.

Для цього вони задіяли їхнього спільного знайомого ОСОБА_11 який близько 23 год. 30 хв. на власному автомобілі «ВАЗ-2110»д.н. НОМЕР_2 спільно із ОСОБА_8 доставив ОСОБА_9 до пункту швидкої допомоги м. Ворожба.

При цьому ОСОБА_7., ОСОБА_8. та особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, бачачи важкий стан потерпілого, не зважаючи на носову та ротову кровотечу внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, розташували непритомного ОСОБА_9 на задньому сидінні автомобіля, поклавши на спину, унеможлививши таким чином вільний витік крові та її можливе потрапляння в дихальні шляхи.

Одночасно з цим ОСОБА_7., ОСОБА_8. не передбачали можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння у вигляді настання смерті потерпілого, хоча в силу своїх особистих якостей, таких, як зрілий вік, розвиток та освіченість, повинні були і могли їх передбачити та діючи з більшою обачністю мали можливість запобігти ситуації, що склалася, тобто ставилися до цього необережно.

Але суд вважає, що в діях ОСОБА_7. та ОСОБА_8. відсутні такі ознаки об'єктивної сторони як діяння у вигляді посягання на життя ОСОБА_9. та причинний зв'язок між їх діями та наслідками у виді смерті ОСОБА_9.

Як зазначили ОСОБА_7., ОСОБА_8., свідки ОСОБА_11, ОСОБА_22 видимої носової та ротової кровотечі у ОСОБА_9 не було, про те, що у нього зламані кістки спинки носа, вони теж не знали.

Дані покази узгоджуються з показами судово-медичного експерта ОСОБА_27., який показав, що при переломі кісток спинки носа зовнішніх ознак перелому може і не бути. Тим більше у випадку з ОСОБА_9. його обличчя після побиття мало вигляд суцільного крововиливу, від ударів воно набрякло та опухло. Також зовнішня носова та ротова кровотечі при переломі кісток спинки носа теж не завжди бувають.

Крім того, як встановлено судовим слідством, будинок ОСОБА_7. розташований на відстані приблизно 300-500 метрів від лікарні, куди був доставлений ОСОБА_9 Тобто поміщення ОСОБА_7 ОСОБА_8 та особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, ОСОБА_9. у салон автомобіля біля подвір'я ОСОБА_7. і доставка до лікарні, де була констатована його смерть, зайняв проміжок часу приблизно 3-5 хвилин. Як зазначили підсудні і свідок ОСОБА_11, ще знаходячись у будинку ОСОБА_7. від ОСОБА_9. почулося хрипіння, а тому його вирішили везти в лікарню. Але як зазначив судово-медичний експерт ОСОБА_27., коли дихальні шляхи заповнюються кров'ю, то від людини і йдуть хрипи. Це означає, що хрипи ОСОБА_9., які йшли від нього, про що говорили підсудні, означають не що інше, як те, що останній перебував без свідомості і кров вже могла поступати у легені. На думку експерта, не можна виключити той факт, що ще в будинку могла настати смерть потерпілого. Також не можливо виключити і той факт, що коли потерпілого привезли до лікарні, то він міг бути вже мертвим або померти у автомобілі, а тому фельдшер і констатувала смерть потерпілого. Але на даний час це припущення і не можна визначити точний час настання смерті ОСОБА_9.

Тому поміщення підсудними ОСОБА_9. у салон автомобіля на спину суд не може розцінити як посягання на його життя, так як в їх діяв відсутній склад даного злочину.

Таким чином, ОСОБА_8. та ОСОБА_7. за ч.1 ст.119 КК України необхідно виправдати за відсутністю в їх діяв складу даного злочину.

Досудовим слідством ОСОБА_8. обвинувачується за ч.1 ст.162 КК України, тобто за порушення недоторканості житла ОСОБА_6.

Але суд вважає, що у його діях відсутній склад даного злочину.

Так ОСОБА_6. суду зазначила, що потерпілою вона себе не вважає, так як відносно неї ОСОБА_8 та особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, ніяких злочинних дій вчинено не було. Так, дійсно 25 грудня 2011 року близько 22 години хтось постукав у вікно будинку і сказав, що це з міліції. Але коли вона відкрила двері, то побачила, що на порозі стоять ОСОБА_8. та особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, яких вона знала, також знала і про те, що вони у міліції не працюють. ОСОБА_6. відступила від дверей до стіни, тим самим добровільно пропустивши їх всередину. На досудовому слідстві вона також розповідала про це слідчому, однак слідчий щось написав, а вона підписала, не читаючи протокол допиту. Претензій до ОСОБА_8. з приводу того, що останній зайшов до її будинку в вечірній час, вона не має. ОСОБА_6. дійсно кричала на ОСОБА_8. та особу, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, але не із-за того, що вони зайшли у будинок, а за те, щоб вони відпустили ОСОБА_9, якого виводили з будинку напівроздягнутого. Але слідчий чомусь у протоколі написав, що вона кричала саме з приводу незаконного проникнення у будинок.

Тому суд в основу вироку кладе саме ці покази потерпілої ОСОБА_6., так як вони не суперечать матеріалам справи і показам свідків ОСОБА_16., ОСОБА_17., ОСОБА_19., які показали, що не були присутні під час того, як у будинок заходили ОСОБА_8. та особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, бо перебували у кімнаті будинку в цей час. ОСОБА_6. теж підтвердила, що під час відкриття нею дверей ОСОБА_8. та особі, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, нікого інших не було. Також про це суду стверджував і ОСОБА_8.

Тому суд в основу вироку кладе покази свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17., ОСОБА_19., які вони давали під час судового слідства, так як вони не суперечать показам підсудного ОСОБА_8. і матеріалам справи.

Відповідно до діючого Кримінального кодексу України злочин, передбачений статтею 162, у всіх випадках характеризується незаконним способом вчинення. Тобто за певних підстав та умов проникнення до житла чи іншого володіння особи є правомірним. Кримінально-караного характеру вони набувають саме у зв'язку з незаконністю їх здійснення.

Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи слід розуміти будь-яке вторгнення у житло (інше володіння), здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи в порушення встановленого законом порядку.

Проникнення до житла сторонніх можливе лише за добровільною згодою власника на таку дію. Якщо згода була отримана в результаті насильства або погроз, то виключається і правомірність проникнення.

З суб'єктивної сторони злочин характеризується лише прямим умислом. Винний усвідомлює, що порушує недоторканість житла громадян шляхом вчинення вказаних дій, і бажає їх вчинити.

Як встановлено судовим слідством, вхідні двері у будинок ОСОБА_6. сама відкрила, також вона не заперечувала проти того, щоб ОСОБА_8. та особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, зайшли у будинок. При цьому ні насильства, ні погроз його застосувати з боку останніх на адресу ОСОБА_6. не було. Крім того, як зазначили ОСОБА_6. та свідки ОСОБА_12, ОСОБА_17., ОСОБА_10 з моменту коли ОСОБА_8. та особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, зайшли у будинок, забрали ОСОБА_9 на вийшли з будинку пройшло не більше 5-10 хвилин.

Зазначене свідчить також і про те, що в діях ОСОБА_8. був відсутній умисел на вчинення злочину, передбаченого ст.162 КК України, так як він хотів лише знайти і забрати з собою ОСОБА_9

Тому суд вважає за необхідне ОСОБА_8. виправдати за ч.1 ст.162 КК України за відсутністю складу злочину у його діях.

Як зазначалося вище, коли ОСОБА_8. та особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, стукали у будинок ОСОБА_6., то представилися працівниками міліції. Дані дії досудовим слідством були кваліфіковані за ч.1 ст.353 КК України як самовільне привласнення владних повноважень.

Об'єктивну сторону даного злочину утворює сукупність двох взаємопов'язаних ознак: самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи та вчинення особою, яка присвоїла такі повноваження чи звання, суспільно небезпечного діяння. Під самовільним присвоєнням владних повноважень або звання службової особи розуміється неправомірне (в порушення встановленого порядку, за відсутності підстав) прийняття особою на себе таких повноважень або звання і введення в оману оточуючих стосовно свого дійсного статусу. Форма, в якій це подається, може бути різноманітною.

Владними повноваженнями є сукупність прав та обов'язків службової особи, яка за своїм статусом є представником влади, наданих їй для виконання функцій держави і конкретних завдань органу, в якому вона працює. Самовільне привласнення владних повноважень або звання службової особи утворює склад злочину, передбачений ст. 353 КК України, лише тоді, коли воно поєднане із вчиненням будь-яких суспільно-небезпечних діянь. Такими діяннями є адміністративні правопорушення або проступки.

Склад злочину, передбачений ст. 353 КК України, відсутній, якщо самовільне привласнення владних повноважень або звання службової особи не супроводжувалось вчиненням суспільно-небезпечних діянь.

Суб'єктивна сторона зазначеного злочину передбачає прямий умисел. Мета самовільного привласнення владних повноважень або звання службової особи -використати їх для вчинення суспільно небезпечного діяння. За відсутності такої мети даний склад виключається.

Як встановлено судовим слідством, коли ОСОБА_8. та особу, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, які представились працівниками міліції, побачили ОСОБА_6., ОСОБА_12, ОСОБА_20., ОСОБА_10., то вони зразу зрозуміли, що працівниками міліції вони не є, так як раніше даних осіб знали як мешканців міста Ворожба, які ніде працюють, раніше судимі. При цьому дії ОСОБА_8. та особи, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, не супроводжувалися вчиненням адміністративного правопорушенні або злочину. Всередину будинку вони зайшли за згодою ОСОБА_6.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що ОСОБА_8. необхідно виправдати за ч.1 ст.353 КК України за відсутністю у його діях складу даного злочину.

При призначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7. злочину, його особу, який позитивно характеризується за місцем проживання, обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає те, що ОСОБА_7. вперше притягується до кримінальної відповідальності, на утриманні має неповнолітню доньку.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_7., суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Також суд враховує і те, що ОСОБА_7. у вчиненому злочині взагалі не розкаюється, не прийняв заходів для примирення та відшкодування заподіяних збитків потерпілим, а, навпаки, намагався суд ввести в оману неправдивими показами. Те, що родичі ОСОБА_7. під час судового слідства виплатили потерпілій ОСОБА_18. моральну шкоду в розмірі 3 000 грн., суд не може врахувати як пом'якшуючу обставину для ОСОБА_7.

Тому суд вважає, що справедливим та законним для ОСОБА_7. буде покарання у виді позбавлення волі, так як менш суворі покарання будуть недостатні для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

При призначенні виду та міри покарання ОСОБА_8. суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, враховує і те, що за місцем свого проживання він характеризується задовільно, обставиною, що пом'якшує покарання, суд визнає перебування дружини ОСОБА_8. у стані вагітності.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_8., суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Також суд враховує і те, що ОСОБА_8. раніше неодноразово засуджувався за умисні тяжкі злочини, судимості за які не погашені і не зняті, у вчинених злочинах не розкаюється, не прийняв заходів для примирення та відшкодування заподіяних збитків потерпілим, а, навпаки, намагався суд ввести в оману неправдивими показами. Те, що родичі ОСОБА_8. виплатили потерпілій ОСОБА_18. моральну шкоду в розмірі 3 000 грн., суд не може врахувати як пом'якшуючу обставину для ОСОБА_8.

Крім того, суд також враховує поведінку ОСОБА_8. і під час судового слідства, який 20 липня 2012 року зірвав судове засідання, так як під час перерви здійснив напад на конвой, і до нього були застосовані спецзасоби та він був зразу поміщений до спеціального автомобілю для перевезення заарештованих, де сам собі заподіяв тілесне ушкодження шляхом биття головою об металеві решітки.

Тому суд вважає, що справедливим та законним для ОСОБА_8. буде покарання у виді позбавлення волі, так як менш суворі покарання будуть недостатні для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Потерпіла ОСОБА_4. заявила до підсудних позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 13 294 грн. та моральної шкоди в сумі 100 000 грн., потерпіла ОСОБА_5. заявила позов про відшкодування моральної шкоди в сумі 500 000 грн.

Підсудний ОСОБА_7. зазначені позови не визнав повністю, підсудний ОСОБА_8. позови потерпілих визнав у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено, що потерпіла ОСОБА_4. в обґрунтування матеріальної шкоди зазначила, що 13 294 грн. нею витрачено на поховання сина, поминальні обіди та на здійснення церковних обрядів.

Але суд вважає, що позов про відшкодування матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню у сумі 12 659 грн., які були витрачені потерпілою ОСОБА_4. на обслуговування похорон у ритуальному бюро в сумі 3 359 грн., на поминальний обід 27 грудня 2011 року в сумі 6 200 грн. та на поминальний обід 5 лютого 2012 року у сумі 3 100 грн. (а.с.68 том 2).

Хоча потерпіла ОСОБА_4. і представила 3 квитанції на суму 635 грн. за здійснення церковних обрядів поминання сина, але дані кошти стягненню як матеріальна шкода не підлягають (а.с.68 том 2).

Стосовно моральної шкоди, то позов потерпілої ОСОБА_4. суд вважає за необхідне задовольнити у повному обсязі, а позов потерпілої ОСОБА_5. - частково.

Відповідно до вимог ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями, бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Судом встановлено, що внаслідок злочинних дій підсудних потерпілим завдана моральна шкода, яка полягає у перенесеному моральному болі та стражданнях, які вони зазнали і зазнають до даного часу в зв'язку зі втратою сина, чоловіка та батька малолітньої дитини.

На підставі викладеного, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи характер і обсяг душевних страждань потерпілих, а також і те, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, гідності особи, а тому суд вважає за необхідне стягнути з підсудних солідарно на користь потерпілої ОСОБА_4. моральну шкоду в сумі 100 000 грн., на користь потерпілої ОСОБА_5. -в сумі 100 000 грн.

Під час судового слідства проводилися криміналістична експертиза мікрочастин 13 лютого 2012 року вартістю 351 грн. 60 коп., дактилоскопічна експертиза 02 лютого 2012 року вартістю 703 грн. 20 коп., криміналістична експертиза мікрочастин 02 березня 2013 року вартістю 441 грн. 36 коп. (а.с.56 том 3, а.с.184, 267 том 4). Загальна сума судових витрат становить 1496 грн. 16 коп., з кожного підсудного підлягають стягненню судові витрати по 748 грн. 08 коп.

Речові докази:

- мобільний телефон kia»imei НОМЕР_3 сім-картою "МТС" НОМЕР_4, який належав загиблому ОСОБА_9. і був переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_4., необхідно залишити останній;

- одяг з трупа ОСОБА_9. - спортивні брюки, фуфайка, труси, 2 шкарпетки, куртку, светр, кросівки, які знаходяться у кімнаті зберігання речових доказів Білопільського РВ УМВС України в Сумській області, необхідно повернути потерпілій ОСОБА_4.;

- автомобіль «ВАЗ-2110» д.н. НОМЕР_2, який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_11., автомобільний чохол з заднього сидіння автомобіля «ВАЗ-2110»д.н. НОМЕР_2, куртку ОСОБА_11., які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Білопільського РВ, необхідно повернути ОСОБА_11.;

- халат, сандалі, шапку ОСОБА_7., які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Білопільського РВ, необхідно повернути дружині ОСОБА_7. - ОСОБА_31.;

- наволочку, яка вилучена 26 грудня 2011 року з будинку ОСОБА_6. і яка зберігається у кімнаті зберігання речових доказів Білопільського РВ, необхідно повернути ОСОБА_6

- зрізи вільних країв нігтьових пластин з піднігтьовим вмістом обох кистей та зрізи волосся з п'яти ділянок голови трупу ОСОБА_9., зрізи вільних країв нігтьових пластин з піднігтьовим вмістом обох кистей, зрізи волосся з п'яти ділянок голови та марлеві тампони зі зразками крові і слини обвинуваченого ОСОБА_7., зрізи вільних країв нігтьових пластин з піднігтьовим вмістом обох кистей, зрізи волосся з п'яти ділянок голови та марлеві тампони зі зразками крові і слини свідка ОСОБА_11., марлеві тампони зі зразками крові і слини обвинуваченого ОСОБА_8., дактилоплівки з мікрочастинами текстильних волокон, вилучених з трупа ОСОБА_9, волосся вилучене з фрагментів табурету, дактилоплівки з мікрочастинами текстильних волокон, вилучених з правого переднього сидіння та спинки заднього сидіння автомобіля «ВАЗ-2110»д.н. НОМЕР_2, фрагмент лампочки, аркуш паперу, на якому мається чотири відрізка зі слідами пальців рук з ОМП, змив речовини бурого кольору, вилучений 26 грудня 2011 року з заднього правого гумового килимка автомобіля «ВАЗ-21010»д.н. НОМЕР_2, змиви речовини бурого кольору з проїзної частини дороги, вилучені 26 грудня 2011 року під час ОМП, змив речовини бурого кольору з внутрішньої сторони вхідних дверей, зіскоб зі стіни та фрагмент килима з нашаруванням речовини бурого кольору, сидіння та фрагменти табурету, вилучені 26 грудня 2011 року під час огляду місця події - будинку ОСОБА_7., які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Білопільського РВ, необхідно знищити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років.

За ч.3 ст.146, ч.1 ст.119 КК України виправдати ОСОБА_7 за відсутністю складу злочинів у його діях.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити попередній -тримання під вартою.

Строк покарання відраховувати з дня затримання, тобто з 27 грудня 2011 року.

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.121 ч.2, 146 ч.2 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.121 КК України 9 років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.146 КК України 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк десять років.

За ч.1 ст.119, ч.1 ст.162, ч.1 ст.353 виправдати ОСОБА_8 за відсутністю складу злочинів у його діях.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити попередній -тримання під вартою.

Строк покарання відраховувати з дня затримання, тобто з 02 березня 2012 року.

Стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_8 солідарно 112 659 (сто дванадцять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) гривень на користь ОСОБА_4

У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_8 солідарно 100 000 (сто тисяч) гривень на користь ОСОБА_18

У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_18 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області по 748 (сімсот сорок вісім) гривень 08 копійок з кожного (а.с.56 том 3, а.с.184, 267 том 4).

Мобільний телефон «Nokіа 1280» imei НОМЕР_5, який належить ОСОБА_8 і на який був накладений арешт постановою слідчого від 03 квітня 2012 року, обернути в рахунок відшкодування заподіяної шкоди потерпілим.

Дві сім-картки з мобільного телефону «Nokіа 1280» imei НОМЕР_5, які належать ОСОБА_8 - повернути дружині останнього ОСОБА_32 (а.с.249 том 5).

Телевізор марки «Самсунг»розміром 60 х 50 см, DVD «ORION»розміром 30х40 см, телевізійний тюнер «Astar»6100 ХЕ, холодильник «LG Exprec»розміром 1,5х0,6 м, які належать ОСОБА_7 і на які був накладений арешт постановою слідчого від 02 квітня 2012 року, обернути в рахунок відшкодування заподіяної шкоди потерпілим (а.с.253, 254 том 5).

Речові докази:

- мобільний телефон kia»imei НОМЕР_3 сім-картою "МТС" НОМЕР_4, який належав загиблому ОСОБА_9. і був переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_4, - залишити останній (а.с.161 том 5);

- одяг з трупа ОСОБА_9. - спортивні брюки, фуфайка, труси, 2 шкарпетки, куртку, светр, кросівки, які знаходяться у кімнаті зберігання речових доказів Білопільського РВ УМВС України в Сумській області, - повернути потерпілій ОСОБА_4 (а.с.178,187, 190 том 5);

- автомобіль «ВАЗ-21010»д.н. НОМЕР_2, який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_11, - залишити останньому (а.с.167 том 5);

- автомобільний чохол з заднього сидіння автомобіля «ВАЗ-21010»д.н. НОМЕР_2, куртку ОСОБА_11., які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Білопільського РВ УМВС України в Сумській області, - повернути ОСОБА_11 (а.с.170, 186 том 5);

- халат, сандалі, шапку ОСОБА_7., які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Білопільського РВ УМВС України в Сумській області, - повернути дружині ОСОБА_7 -ОСОБА_31 (а.с.188, 189, 198 том 5);

- наволочку, яка вилучена 26 грудня 2011 року з будинку ОСОБА_6. і яка зберігається у кімнаті зберігання речових доказів Білопільського РВ УМВС України в Сумській області, - повернути ОСОБА_6 (а.с.201 том 5);

- зрізи вільних країв нігтьових пластин з піднігтьовим вмістом обох кистей та зрізи волосся з п'яти ділянок голови трупу ОСОБА_9., зрізи вільних країв нігтьових пластин з піднігтьовим вмістом обох кистей, зрізи волосся з п'яти ділянок голови та марлеві тампони зі зразками крові і слини обвинуваченого ОСОБА_7., зрізи вільних країв нігтьових пластин з піднігтьовим вмістом обох кистей, зрізи волосся з п'яти ділянок голови та марлеві тампони зі зразками крові і слини свідка ОСОБА_11., марлеві тампони зі зразками крові і слини ОСОБА_8., дактилоплівки з мікрочастинами текстильних волокон, вилучених з трупа ОСОБА_9, волосся вилучене з фрагментів табурету, дактилоплівки з мікрочастинами текстильних волокон, вилучених з правого переднього сидіння та спинки заднього сидіння автомобіля «ВАЗ-2110»д.н. НОМЕР_2, фрагмент лампочки, аркуш паперу, на якому мається чотири відрізка зі слідами пальців рук з ОМП, змив речовини бурого кольору, вилучений 26 грудня 2011 року з заднього правого гумового килимка автомобіля «ВАЗ-21010»д.н. НОМЕР_2, змиви речовини бурого кольору з проїзної частини дороги, вилучені 26 грудня 2011 року під час ОМП, змив речовини бурого кольору з внутрішньої сторони вхідних дверей, зіскоб зі стіни та фрагмент килима з нашаруванням речовини бурого кольору, сидіння та фрагменти табурету, вилучені 26 грудня 2011 року під час огляду місця події -будинку ОСОБА_7., які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Білопільського РВ УМВС України в Сумській області, - знищити (а.с.169, 173-175, 179-181, 184, 185, 197, 199, 200, 202 том 5).

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженими в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Суддя