Справа № 1801/2491/12
Номер провадження 2/1801/521/12
іменем України
04 вересня 2012 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючого судді - Замченко А.О.,
з участю секретаря - Дейнеки Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: Орган опіки та піклування Білопільської міської ради, про встановлення порядку користування квартирою, усунення перешкод у користуванні квартирою, відшкодування моральної шкоди,
встановив:
06 серпня 2012 року ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулася до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з позовом, в якому вказує, що її дітям належить по 15/200 частин квартири №28, розташованої в будинку №75 по вул. Старопутивльській у м. Білопілля.
Посилаючись на те, що відповідачі створюють їй та її дітям перешкоди в користуванні квартирою, не дають можливості в ній проживати, просить постановити рішення, яким визначити порядок користування вказаною вище квартирою наступним чином: виділити їй та її дітям житлову кімнату площею 14,1 м2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - житлову кімнату площею 12,8 м2, ОСОБА_6 - житлову кімнату площею 10,1 м2. Коридор площею 13,1 м2, кухню площею 7,2 м2, туалет площею 1,3 м2, ванну кімнату, площею 2,6 м2, залишити у спільному користуванні. Зобов'язати відповідачів не чинити їй та її дітям перешкод у користуванні, володінні та розпорядженні належними їм частинами квартири, видати їй комплект ключів від квартири, заборонити відповідачам перешкоджати їм у подальшому здійснення права користування, володіння та розпорядження їх частиною квартири. Крім того, просить стягнути з відповідачів на її користь 12000 грн. на відшкодування завданої їй моральної шкоди.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 просили відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому пояснили, що виселили позивачку з квартири, оскільки вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Крім того, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не заперечували, щоб у квартирі проживали діти ОСОБА_1, коли підростуть.
Представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 просила відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що 30/200 частин спірної квартири неможливо виділити реально.
Представник Органу опіки та піклування в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.
Заслухавши сторони, представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 12 листопада 2005 року ОСОБА_1 і ОСОБА_9 зареєстрували шлюб, від якого мають синів - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 7, 9, 11).
На підставі Свідоцтва на право власності на житло від 04 квітня 1994 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6 належало по 25% квартири №28, розташованої в будинку №75 по вул. Старопутивльській (К. Лібкнехта) у м. Білопілля (а. с. 18).
05 травня 2011 року ОСОБА_9 помер (а. с. 12).
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить по 15/200 частки у вказаній вище квартирі (а. с. 12-17).
16 липня 2012 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 подарували ОСОБА_6 60/100 часток спірної квартири (а. с. 41).
У той же час, і ОСОБА_5, і ОСОБА_4 проживають у квартирі та їх право користування квартирою ОСОБА_6 визнається та не оспорюється.
Згідно з технічним паспортом спірна квартира складається з трьох житлових кімнат площею 10,1 м2, 14,7 м2, 12,8 м2, кухні площею 7,2 м2, ванної кімнати площею 2,6 м2, туалету 1,3 м2, коридору 13,1 м2, кладової площею 1,3 м2, балкону площею 2,4 м2 (а. с. 19-21).
Позивачка іншого житла в м. Білопілля не має, що підтверджується довідкою КП «Сумське МБТІ» від 28 серпня 2012 року. Вона зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_3, але фактично на час розгляду справи орендує житло в м. Ворожба, що сторони визнали в судовому засіданні.
ОСОБА_1 працює в м. Білопілля, її діти ходять до дитячого садочка «Сонечко», розташованого в м. Білопілля, що сторони також визнали в судовому засіданні.
Згідно з ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
У відповідності з абз. 1 ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
У пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року « Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що у разі неможливості поділу квартири, яка є спільною сумісною чи частковою власністю, може бути встановлено порядок користування її приміщеннями, якщо про це заявлено позов.
Як визнали сторони в судовому засіданні, між співвласниками квартири не склався порядок користування нею, так як позивачка проживала в ній лише близько 4 місяців наприкінці 2005 року, після чого разом з чоловіком переїхала до іншого будинку.
Суд вважає доведеним той факт, що між співвласниками квартири протягом тривалого часу існує спір з приводу користування спільною власністю, який не знаходить свого вирішення, при цьому порушуються права двох зі співвласників - малолітніх дітей ОСОБА_1, а тому їх права можливо захистити шляхом встановлення порядку користування квартирою відповідно до ст. 358 ЦК України, врахувавши при цьому положення ч. 4 ст. 29 ЦК України.
Зваживши всі обставини справи, а також враховуючи неправомірну поведінку відповідачів щодо створення перешкод у користуванні ОСОБА_2, ОСОБА_3 їх власністю, суд вважає за необхідне встановити порядок користування квартирою 28, розташованої по вул. Старопутивльській, 75 у м. Білопілля, шляхом виділення в користування ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх матері ОСОБА_1 житлової кімнати №1 площею 10,1 м2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - житлової кімнати №2 площею 14,7 м2, з балконом площею 2,4 м2, ОСОБА_6 - житлової кімнати №7 площею 12,8 м2. Коридор площею 13,1 м2, кухню площею 7,2 м2, туалет площею 1,3 м2, ванну кімнату площею 2,6 м2, кладову площею 1,3 м2 залишити у спільному користуванні. Зобов'язати ОСОБА_6 як власника видати ОСОБА_1 комплект ключів від квартири.
Доводи представника відповідачки ОСОБА_8 про те, що позивачці неможливо реально виділити 15/100 частин спірної квартири, суд вважає необґрунтованими, оскільки в позові ставиться питання про визначення порядку користування квартирою, а не про її реальний розподіл.
Посилання представника на те, що відповідачі не чинять позивачці та її дітям перешкод у користуванні квартирою, спростовані самими відповідачами в судовому засіданні, які заперечують про ти того, щоб ОСОБА_1 та її діти проживали в спірній квартирі.
Доводи представника відповідачки про те, що відповідачі згодні виплатити ОСОБА_1 компенсацію за належну їй частину квартири, у зв'язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити, суд також вважає безпідставними, оскільки з такими позовними вимогами до суду ніхто не звертався, а відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У відповідності з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У зв'язку з викладеним у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідачів не чинити позивачці та її дітям у подальшому перешкод у користуванні, володінні та розпорядженні належними їм частинами квартири, заборонити відповідачам перешкоджати позивачці та її дітям у подальшому здійснення права користування, володіння та розпорядження належними їм частинами кваритири необхідно відмовити, оскільки суд не може захищати право, яке не порушено (на майбутнє).
Що стосується позовної вимоги про відшкодування ОСОБА_1 12000 грн. завданої їй моральної шкоди також необхідно відмовити у зв'язку з наступним.
Так, позивачка посилається на ч. 3 ст. 386 ЦК України, відповідно до якої власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Оскільки ОСОБА_1 не є співвласником спірної квартири, її права як власника не можна вважати порушеними.
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 29, 358, 386, 405 ЦК України, керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57, 58, 60, 64, 209, 213, 215 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах малолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Встановити порядок користування квартирою №28, розташованої по вул. Старопутивльській, 75 у м. Білопілля, шляхом виділення в користування ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх матері ОСОБА_1 житлової кімнати №1, площею 10,1 м2, ОСОБА_10, ОСОБА_5 - житлової кімнати №2, площею 14,7 м2, з балконом площею 2,4 м2, ОСОБА_6 - житлової кімнати №7, площею 12,8 м2. Коридор площею 13,1 м2, кухню площею 7,2 м2, туалет площею 1,3 м2, ванну кімнату площею 2,6 м2, кладову площею 1,3 м2 залишити у спільному користуванні.
Зобов'язати ОСОБА_6 видати ОСОБА_1 комплект ключів від квартири 28, розташованої по вул. Старопутивльській, 75 у м. Білопілля.
В іншій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суду Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя