Справа № 1505/5244/2012
Іменем України
10 вересня 2012 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд у складі:
головуючого -одноособово судді Боярського О.О.
при секретарі -Рачицькій І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Білгороді-Дністровському адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі про визнання протиправним та скасування рішення УПФ України,
Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі про визнання протиправним та скасування рішення УПФ України, а саме просить визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі №6 від 06 квітня 2011 року «Про відмову у призначенні (перерахунку) пенсій», яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності згідно заяви від 03.01.2012 року щодо призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу»згідно його заяви від 03.01.2012 року.
Позивач у судове засідання не з'явився, згідно наданої до суду письмової заяви, просить справу розглядати у його відсутність позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі, проти задоволення позовних вимог позивача заперечує в повному обсязі з підстав зазначених в письмових запереченнях.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
06.04.2012 року відповідач прийняв рішення №6 «Про відмову у призначенні (перерахунку) пенсій», яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії згідно його заяви щодо призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу». Причиною відмови зазначено відсутність 10 років служби безпосередньо перед зверненням в призначенні пенсії згідно заяви від 03.01.2012 року №4001.
Позивач вважає, що зазначене рішення відповідача прийняте протиправно, а отже є таким, що підлягає скасуванню, оскільки його висновки не ґрунтуються на законодавстві.
Як вбачаться з матеріалів справи, позивач з 30.08.1984 року по 01.12.2005 року проходив військову службу в лавах Збройних Сил України, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1
Статтею 2 Закону України від 25.03.1992, № 2232-ХИ "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Таким чином на час звільнення з військової служби 01.12.2005 року позивач вже мав стаж державної служби більш 20 років.
На підставі розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 03.03.2011 року №184-р Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим виданий наказ №62-л від 15.03.2011 року згідно якого позивач приступив до виконання посадових обов'язків першого заступника міністра охорони здоров'я АРК зі стажем державної служби станом на 15.03.2011 року 23 роки 01міс.18дн., про що зазначено в наказі (копія додається).
За станом здоров'я на підставі розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 26.12.2011 року №783-р наказом Міністера охорони здоров'я АРК №392-л від 26.12.2011 року позивач був звільнений з посади першого заступника міністра охорони здоров'я АРК 26.12.2011 року у зв'язку з достроковим виходом на пенсію державного службовця по інвалідності згідно зі ст.37 Закону України «Про державну службу»(копії розпорядження та наказу додаються).
Саме ст. 37 Закону України «Про державну службу»визначає підстави призначення пенсій державним службовцям. Частиною 1 цієї статті встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 років, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частини 6 ст.37 зазначеного Закону України пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби. Частиною 7 статті визначено, що якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі.
В оскаржуваному рішенні №6 від 06.04.2012 року відповідач у якості причини відмови позивачу в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу»зазначив - відсутність 10 років служби безпосередньо перед зверненням в призначенні пенсії згідно заяви від 03.01.2012 року №4001. Проте жодне положення ст.37 Закону України не вимагає перед виходом на пенсію по інвалідності мати стаж державної служби не менш десяті років саме перед виходом на пенсію по інвалідності з державної служби, а вимагається наявність у державного службовця, визнаного інвалідом, загального стажу державної служби не менш 10 років.
Таким чином, положення ст.37 Закону України «Про державну службу»вимагають у випадку виходу з державної служби на пенсію по інвалідності мати стаж державної служби не менш 10 років, а також припинити проходження державної служби (26.12.2011 року позивач припинив державну службу).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, включаючи право на забезпечення їх на випадок повної або часткової втрати працездатності.
Прийнявши рішення №6 від 06.04.2012 року, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», відповідач порушує конституційні права позивача, оскільки останній припинив державну службу саме у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності.
З огляду на вищевиладене, Суд вважає рішення відповідача необгрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про державну службу», ст. ст. 2, 11, 21, 71, 128, 158-163, 167 КАС України суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Білгород-Дністровськомута Білгород-Дністровському районі про визнання протиправним та скасування рішення УПФ України - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі №6 від 06 квітня 2011 року «Про відмову у призначенні (перерахунку) пенсій», яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності згідно заяви від 03.01.2012 року щодо призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» згідно його заяви від 03.01.2012 року.
Постанова може бути оскаржена в Одеський апеляційний адміністративний суд через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу , постанова якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: