Справа №2515/8854/2012
Провадження №2/2515/1348/2012
Рішення
Іменем України
05 жовтня 2012 року м. Чернігів
в складі: головуючого - судді Маслюк Н. В.
при секретарі Чвірова О. О.
з участю представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання недійсною довіреності, -
встановив:
ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання недійсною довіреності від 04.06.2012 року, виданої ОСОБА_6 на ім'я відповідача, посвідченої приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що в м. Чернігові по пр - ту Перемоги, 25/72 проживає її бабуся ОСОБА_6, і у разі смерті останньої вона є спадкоємцем першої черги за законом відповідно до ч.1 ст. 1266 ЦК України. Зазначає, що у зв'язку з тим, що вона мешкає в Російській Федерації, тому два рази на рік приїздила до своєї бабусі, надавала матеріальну допомогу, слідкувала за станом її здоров'я, купувала необхідні ліки та продукти харчування. Вказує, що приблизно влітку 2007 року бабуся повідомила, що склала заповіт, згідно якого заповідала їй власну квартиру №72, розташовану по проспекту Перемоги,25 в м. Чернігові. В травні 2012 року, під час телефонної розмови дізналася, що бабуся погано себе почуває, і страждає на провали пам'яті, і в зв'язку з цим, вона бажає оформити довіреність на ім'я своєї сестри ОСОБА_5, щоб остання лише отримувала за неї пенсію. 11.06.2012 року позивач приїхала до бабусі, але відповідач її не впустила, і повідомила, що відповідно до довіреності від 04.06.2012 року ОСОБА_6 уповноважила її бути представником, управляти та розпоряджатися всім її майном тощо. Позивач зазначає, що бабуся не мала наміру наділяти правами відповідача щодо управління та розпорядження її майном, а зробила вона це помилково. Посилається на ч.5 ст. 203 ЦК України, якою передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Але, як свідчать обставини, ОСОБА_6 не бажала щоб настали саме ті правові наслідки, які можуть настати при реалізації тих повноважень, якими вона наділила відповідача, окрім отримання замість неї пенсії. Вказує, що приватний нотаріус ОСОБА_3 не мала права посвідчувати оспорюваний правочин, оскільки волевиявлення ОСОБА_6, яке викладено у оспорюваній довіреності, не відповідало її внутрішній волі. Зазначає, що відповідач, посилаючись на обсяг своїх прав, наділених довіреністю від 04.06.2011 року, чинить їй перешкоди у реалізації нею законних прав та інтересів. За вказаних обставин, у відповідності до ч.5 ст.203, ч.1 ст. 229 ЦК України, позивач вважає, що довіреність підлягає визнанню недійсною.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, при цьому посилався на обставини викладені у позові. Крім того, зазначив, що нотаріусом були порушені вимоги інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки на довіреності відсутній підпис ОСОБА_6 Даною довіреністю чиняться перешкоди у спілкуванні позивачки з бабусею і в майбутньому можуть бути порушені її права на отримання спадщини.
Представник відповідача у судовому засіданні проти заявленого позову заперечував, просив в позові відмовити в повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях, які залучено до матеріалів справи (а.с.30-31).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_3, в судовому засіданні 18.09.2012 року позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.27-28). Зазначила, що жодного порушення вимог статей 203 та 215 ЦК України чи іншого законодавства при видачі довіреності від 04.06.2012 року нею допущено не було: зміст довіреності відповідає діючому законодавству, довіритель на момент посвідчення довіреності мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, видача довіреності була спрямована на реальне настання правових наслідків.
ОСОБА_6, яка ухвалою суду від 18.09.2012 року залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, на адресу суду надійшли письмові заперечення, відповідно до яких просить відмовити в задоволенні позову (а.с.46).
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 пояснили, що у ОСОБА_6 дійсно є онука, яка проживає в Росії. Останнім часом, у зв'язку з похилим віком та слабким здоров'ям ОСОБА_6 рідко зустрічають на вулиці. Про довіреність їм нічого не відомо. ОСОБА_8 вказала на те, що від своєї матері, яка спілкувалася з ОСОБА_6, дізналася, що остання уклала заповіт на ім'я своєї онуки.
Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд прийшов до наступного.
Згідно до ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 ЦК України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність є одностороннім правочином.
Згідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Судом встановлено, що 04.06.2012 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 посвідчено довіреність, відповідно до якої ОСОБА_6 уповноважила ОСОБА_5 вчиняти від її імені значну кількість юридично значимих дій (а.с.16).
Звертаючись до суду позивач просила визнати оспорюваний правочин недійсним з підстав вчинення правочину внаслідок помилки, а також, що волевиявлення ОСОБА_6, яке викладено у оспорюваній довіреності, не відповідало її внутрішній волі.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як передбачено ч.1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
В п.19 Постанови ПВСУ від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»вказано, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Відповідно до ст. ст. 10, 11 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів.
Як зазначено в ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем на підтвердження своїх вимог про визнання довіреності недійсною не надано доказів, що помилка в наданні обсягу повноважень дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення і обставини, щодо яких помилилася третя особа ОСОБА_6 існували саме на момент вчинення правочину.
Обставин, які б свідчили про незгоду ОСОБА_6І з діями, які вона від свого імені уповноважила відповідача представляти, в ході розгляду даної справи судом не здобуто.
Будь-яких доказів, які б підтверджували, що волевиявлення ОСОБА_6, яке викладено у оспорюваній довіреності, не відповідало її внутрішній волі, сторона позивача суду не надала.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не є стороною оспорюваного правочину, і нею не наведено жодних доказів на підтвердження порушення її прав видачею даної довіреності.
За таких обставин, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту, а також на те, що в ході розгляду справи суду не було надано доказів, які б свідчили про порушення прав позивача з боку відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.3, 11, 60, 88, 208, 212-215, 218, 292 ЦПК України, ст.ст. 202-203, 215, 229, 237, 244 ЦК України, враховуючи роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд,-
Вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання недійсною довіреності - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста ОСОБА_9 шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Новозаводського
районного суду міста ОСОБА_9 Маслюк