Справа № 1810/1169/12
Номер провадження 2/1810/211/12
19 жовтня 2012 року Лебединський районний суд Сумської області
в складі: головуючого -судді Стеценко В. А.,
з участю секретаря -Кальченко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином;
Позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом до відповідачки, мотивуючи свої вимоги тим, що їхня мати ОСОБА_3 проживала в одному будинку з відповідачкою, яка перебуває на „Д” обліку в Лебединській ЦРЛ з 1974 року з діагнозом «Шизофренія, параноїдна форма». Внаслідок хвороби відповідачка неналежним чином відносилась до ОСОБА_3, сварилася з нею а 07.01.2011 року під час сварки нанесла тілесні ушкодження у вигляді перелому шийки лівого стегна, після чого мати була госпіталізована, тривалий час лікувалася а 16.04.2011 року померла. Лікування і поховання померлої здійснювалося за кошти позивачки, а внаслідок смерті матері вона пережила моральні страждання.
27.01.11 року за фактом нанесення середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_3 була порушена кримінальна справа за ч. 1 ст. 122 КК України стосовно ОСОБА_2 Для оплати послуг адвоката ОСОБА_2 позивачка передала своєму брату ОСОБА_4 1100 грн. Постановою Лебединського районного суду від 20.05.2011 року ОСОБА_5 визнана винною у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, перебуваючи в стані неосудності і до неї було застосовано примусові заходи медичного характеру.
Так як позивачка зазнала матеріальних витрат та моральної шкоди, вона звернулася до суду та просила стягнути з відповідачки на відшкодування вартості лікування і поховання ОСОБА_3 та вартості правової допомоги, наданої відповідачці під час розгляду кримінальної справи 10 102 грн. та на відшкодування моральної шкоди 50 000 грн. і судові витрати, понесені при розгляді позову.
В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі.
Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечив, пояснив суду, що відповідачка є інвалідом і отримує пенсію від держави.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, хоча про час, дату та місце розгляду справи була сповіщена своєчасно та належним чином.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, показала суду, що незаконними діями відповідачки в 2011 році були спричинені тілесні ушкодження ОСОБА_3 Після повернення потерпілої з лікарні вона продовжувала хворіти і свідок здійснювала за нею догляд. Позивачка купувала ліки, забезпечувала матір продуктами і іншими необхідними речами.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, показав суду, що є сином ОСОБА_8 а сторони є його сестрами та підтвердив, що позивачка дала йому 1100 грн. для оплати послуг адвоката, який захищав ОСОБА_2 під час розслідування і розгляду кримінальної справи. Ці кошти були передані свідком захиснику, що підтверджується отриманою ним квитанцією.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9, показала суду, що знає позивачку і її родину і що саме ОСОБА_1 несла витрати на лікування та харчування ОСОБА_8, оплачувала її догляд а після смерті поховала за власні кошти.
З паспорту, картки (а.с. 6), досліджених в судовому засіданні вбачається, що позивачем є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
З постанови, повідомлення (а.с. 7-8, 22), досліджених в судовому засіданні вбачається, що 07.01.2011 року ОСОБА_2, перебуваючи по місцю свого проживання в будинку розташованому по вул. Вокзальна -35 м. Лебедина на грунті неприязних відносин затіяла сварку з своєю матір»ю ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2, під час сварки умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень нанесла їй руками і ногами удари по різним частинам тіла, внаслідок чого спричинила середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Поскільки ОСОБА_2 з 1974 року перебуває на «Д»обліку лікаря-психіатра Лебединської ЦРЛ з діагнозом: «Шизофренія, параноїдна форма», судовою психіатричною експертизою визнана неосудною і такою, що потребує застосування примусових заходів медичного характеру постановою Лебединського райсуду від 20.05.2011 року було застосовано до ОСОБА_2 примусові заходи медичного характеру -госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом та направлено її в першу обласну спеціалізовану лікарню м. Ромни.
16.04.2012 року внаслідок захворювання на церебральний атеросклероз ОСОБА_8 померла.
З довідки (а.с. 9), дослідженої в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_7 перебувала на лікуванні в ЦРЛ з діагнозом: «Закритий перелом шийки лівого стегна, множинні садна обличчя та тулубу».
З товарних чеків і квитанцій (а.с. 10-12), досліджених в судовому засіданні вбачається, що позивачко на придбання ліків та інших медпрепаратів протягом січня -квітня 2011 року було витрачено 3 363 грн. 90 коп.
З товарних чеків, квитанції і накладної (а.с. 13, 23), досліджених в судовому засіданні вбачається, що позивачка сплатила вартість пам»ятника в сумі 3000 грн., вартість поховальної атрибутики в сумі 1 040 грн. та вартість поминального обіду в сумі 1 599 грн.
З постанови (а.с. 15), дослідженої в судовому засіданні вбачається, що 10.03.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 відбулася сварка, за заявою ОСОБА_1 даний факт був перевірений співробітниками Лебединського МВ було і в порушенні кримінальної справи відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України - так як зі слів ОСОБА_3 було встановлено, що ОСОБА_2 фізичної сили не застосовувала і в її діях ознак злочину не виявлено.
З спадкової справи (а.с. 62-72), дослідженої в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_8 померла 16.04.2011 року, після її смерті заведена спадкова справа і ОСОБА_1 видано свідоцтво на право на спадщину за законом від 11.05.2012 року, реєстровий номер № 991. Крім позивачки спадкоємцями є ОСОБА_7, який відмовився від отримання своєї частки спадщини на користь позивачки та ОСОБА_2, яка має право на отримання спадщини як непрацездатна особа, інвалід 2 групи але спадщини ще не отримувала.
З акту (а.с. 79), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що позивачка сплатила за надання правової допомоги 2 000 грн.
Вислухавши позивачку та її представника, представника третьої особи та свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява обґрунтована, позовні вимоги пов'язані з цивільними правовідносинами і підлягають до часткового задоволення, так як в судовому засіданні було встановлено, що мати позивачки ОСОБА_3 проживала разом з відповідачкою, яка перебуває на „Д” обліку в Лебединській ЦРЛ з 1974 року з діагнозом: «Шизофренія, параноїдна форма». Внаслідок хвороби відповідачка неналежним чином відносилась до ОСОБА_3, неодноразово безпричинно била та принижувала її, внаслідок чого остання була госпіталізована, тривалий час лікувалася, а 16.04.2011 року померла внаслідок захворювання на церебральний атеросклероз. Лікування і поховання померлої здійснювалося за кошти позивачки, а внаслідок смерті матері вона пережила моральні страждання.
27.01.11 року Лебединським МРВ УМВС України в Сумській області була порушена кримінальна справа стосовно ОСОБА_2 за фактом нанесення середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 122 КК України. З метою забезпечення прав ОСОБА_2 позивачка надала своєму брату ОСОБА_4 1 100 грн. для оплати послуг адвоката, які останнім були використані за призначенням.
Вказані обставини встановлені з пояснень позивачки, представників, показів свідків та матеріалів справи, досліджених в судовому засіданні.
Згідно вимог ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача,
який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно вимог ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями , відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно вимог ст. 1186 ЦК України шкода, завдана фізичною особою, яка на момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій або не могла може керувати ними, не відшкодовується.
Відповідно вимог ч. 1 ст. 1232 ЦК України спадкоємці зобов»язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.
Відповідно вимог ч. 1 ст. 1241 ЦК України повнолітні непрацездатні діти спадкодавця спадкують незалежно від змісту заповіту половину частки, яка б належала кожному з них у разі спадкування за законом (обов»язкова частка).
Суд враховує те, що відповідачка була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, але від неї не надійшло повідомлення про причини неявки, заяви про розгляд справи за його відсутності чи про відкладення її розгляду і що позивач не заперечує проти ухвалення рішення у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.
Суд приймає до уваги те, що згідно вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень та вважає, що в судовому засіданні було доведено те, що внаслідок незаконних дій відповідачки престаріла ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження, які викликали необхідність її лікування та спричинили моральні переживання позивачці.
Також суд враховує, що відповідачка є спадкоємцем померлої, має право на обов»язкову частку у спадковому майні і отримує пенсію від держави, що надає їй можливість нести витрати на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.
Разом з тим, суд не може взяти до уваги доводи позивачки в тій частині, що
відповідачка зобов»язана повернути 1100 грн., витрачені на оплату вартості послуг
адвоката, поскільки в судовому засіданні було встановлено, що відповідачка не зверталась до позивачки з проханням дати кошти на оплату послуг захисника, не отримувала від ОСОБА_1 зазначених грошей і не зобов»язувалася їх повертати, а з показів свідка ОСОБА_4 також вбачається, що вказані кошти не були передані ОСОБА_2 а витрачені свідком на цілі, визначені самою позивачкою.
Крім того, суд не може взяти до уваги доводів позивачки про стягнення коштів на відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої 07.01.2012 року незаконними діями ОСОБА_2, так як в судовому засіданні було встановлено що вказана шкода була спричинена не позивачці ОСОБА_1 а померлій 16.04.2011 року ОСОБА_8, яка сама з позовом про стягнення майнової шкоди до ОСОБА_2 не зверталася, довіреності ОСОБА_1 не надавала, іншим чином стягнути спричинені їй збитки нікого не уповноважувала і в позовній заяві ОСОБА_1 питання про стягнення коштів на користь ОСОБА_8 не ставиться.
Крім того, суд не може взяти до уваги доводів позивачки про стягнення коштів на відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої 07.01.2012 року незаконними діями ОСОБА_2 і тому, що в судовому засіданні було встановлено що цього дня остання спричинила тілесні ушкодження, перебуваючи в стані неосудності, що стверджується постановою Лебединського районного суду від 20.05.2011 року, тобто не усвідомлювала значення своїх дій і не могла керувати ними а тому не може нести відповідальності за вказані дії.
Також суд не може взяти до уваги доводів позивачки про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди, так як в судовому засіданні позивачкою не було доведено належним чином, що вартість пережитих нею моральних переживань становить 50 000 грн., проте було встановлено, що відповідачкою було вчинено злочин в стані неосудності, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій і не могла керувати ними а згідно ст. 1186 ЦК України шкода, завдана фізичною особою, яка на момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій або не могла може керувати ними, не відшкодовується.
В той же час суд враховує, що ОСОБА_8 має трьох спадкоємців -ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 і що згідно вимог ч. 1 ст. 1232 ЦК України всі вони зобов»язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.
Тому суд дійшов до висновку, що позовні вимоги повинні бути задоволеними частково, на користь позивачки необхідно стягнути з відповідачки 1/3 частину коштів витрачених на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця, а саме 3 000 грн. 97 коп., виходячи з розрахунку 3 363, 90 + 3 000 + 1040 + 1 599 = 9 002,90 : 3 = 3000,97 а в задоволенні іншої частині позовних вимог необхідно відмовити.
Судові витрати суд вважає необхідним стягнути з відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог в порядку, передбаченому ст. 88 ЦПК України.
На підставі вище наведеного, керуючись ст. ст. 10, 15, 30, 60, 88, 209, 213 -215, 218, 224 ЦПК України, ст. ст. 1166, 1167, 1186, 1232, 1241 ЦК України;
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області про відшкодування майнової та немайнової (моральної) шкоди, завданої злочином, задовільнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 на відшкодування вартості лікування та поховання ОСОБА_8 3 000 грн. 97 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 на відшкодування вартості судових витрат 100 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачкою в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Лебединський районний суд шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачкою в загальному порядку.
Суддя Стеценко В. А.