16.05.2012 22/1224/608/12
1224/47/12
Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого -судді Москаленко В.В.,
при секретарі -Прудовій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного Акціонерного Товариства «Сведбанк»про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки та зобов,язання вчинити певні дії ,-
встановив:
В обґрунтування позову позивач зазначив , що 21.09.2007 року між нею та відповідачем був укладений кредитний договір № 1203/0907/71-011, згідно якого банк надав їй кредит у сумі 64135 грн.00 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,0 % річних за весь строк фактичного користування кредитом. Грошові кошти, взяті в кредит з цільовим призначенням для укладання договору купівлі- продажу житлової квартири (споживчі цілі). Вважає, що даний договір укладений з численими порушеннями діючого законодавства України.
Так, відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Згідно з п. 2 вищезазначеної статті перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:
1) особу та місцезнаходження кредитодавця;
2) кредитні умови, зокрема:
а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;
б) форми його забезпечення;
в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;
г) тип відсоткової ставки;
ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;
д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);
е) строк, на який кредит може бути одержаний;
є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;
ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;
з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;
и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;
і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Аналогічні вимоги встановлені постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 року за №541/13808, пунктом 2.1 якої передбачено, що банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши таке:
а) найменування та місцезнаходження банку -юридичної особи та його структурного підрозділу;
б) умови кредитування, зокрема:
можливу суму кредиту;
строк, на який кредит може бути одержаний;
мету, для якої кредит може бути використаний;
форми та види його забезпечення;
необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;
наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача;
тип процентної ставки (фіксована, плаваюча тощо);
переваги та недоліки пропонованих схем кредитування;
в) орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням:
- процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб -страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо);
- варіантів погашення кредиту, уключаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги;
- можливості та умов дострокового повернення кредиту;
г) інші умови, передбачені законодавством.
Крім того пунктом 3.1 вказаної постанови Національного банку України визначено, що банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши таке: значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку; перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо; перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору (страхові платежі під час страхування предмета застави, життя та працездатності споживача, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів за користування ним, біржові збори, послуги реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Проте, вказані вимоги нормативних документів відповідачем не були належним чином виконані при укладенні кредитного договору. Так, всупереч вимогам п.п. «д»п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»та п.п. «в»п. 2.1 постанови Правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» їй не було надано інформацію про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб -страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо), а натомість було лише зазначено в п. 1.5 кредитного договору, що такі додаткові витрати несе позичальник. В Додатку №1 до кредитного договору, в якому вартість таких послуг не вказується, а лише зазначається графік погашення кредиту.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Така інформація до укладення спірного договору відповідачем їй не надавалась, примірник кредитного договору разом з додатком № 1 вона отримала лише в день укладення договору та не мала змоги належним чином ознайомитись з його умовами.
Таким чином, відповідачем було допущене істотне порушення її права, як споживача фінансових послуг, через невиконання відповідачем вимог закону щодо надання їй повної, своєчасної та достовірної інформації про послугу, що є предметом договору, у зв'язку з чим вона була позбавлена можливості належним чином оцінити властивості такої послуги та можливість негативних для неї наслідків, що можуть настати внаслідок її отримання.
Отже позивачка вважає, що складений банком кредитний договір порушує вимоги ст. 626 ЦК України, оскільки передбачає тільки наявність прав у банку, не встановлюючи їх для позичальника і навпаки вказаним договором встановлено відповідальність за невиконання умов договору тільки для позичальника, при відсутності відповідальності за порушення умов договору з боку банку.
Також, пунктом 5.1.9 кредитного договору встановлений обов'язок позичальника укласти угоду страхування на користь кредитора в акредитованій кредитором страховій компанії . Вважає дану умову кредитного договору такою, що суперечить п. 10 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки така умова встановлює обов'язкову для споживача умову, яка фактично не пов'язана з послугою, яку йому надає відповідач, і з якою він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору через те, що відповідачем не було надано в Додатку №1 до кредитного договору такої інформації. Крім того, вказаний пункт Договору суперечить нормам ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про страхування»: «добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин»; нормам статті 627 ЦК України, які встановлюють, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; нормам ч. 3 ст. 203 ЦК України, які встановлюють, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; нормам ч. 2 п. 5 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», які встановлюють, що до Договорів про надання кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача.
Відповідно до п. 8 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»споживач має право достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних виплат. Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних виплат, встановлених в абзаці першому цієї частини, кредитодавець зобов'язаний здійснити відповідне коригування кредитних зобов'язань споживача у бік їх зменшення. Однак, як вбачається з п. 7.1.2. кредитного договору, банком таке право споживача суттєво обмежене, оскільки встановлює право дострокового погашення по кредиту лише у разі сплати всіх платежів, передбачених цим договором. Таким чином, дану умову слід визнати несправедливою та дискримінаційною, оскільки така умова істотним чином обмежує права споживача встановлені законом.
Також, позивачка вважає дискримінаційними та несправедливими умови кредитного договору, визначені пунктами 3.9 та 3.10 щодо права банку вимагати повернення всієї суми кредиту при будь-якому незначному порушенні умов кредитного чи іпотечного договорів, а саме: «… дострокове повернення кредиту в повному обсязі протягом 30 календарних днів з дати відправлення в письмовому вигляді вимоги позичальнику.»
Аналізуючи зазначені положення кредитного договору в їх співвідношенні з обсягом прав, що наданий кредитним договором позичальнику і які фактично не окреслені в тексті договору, можна зробити висновок, що банком в кредитному договорі передбачені підстави для набуття вимоги щодо повного погашення кредиту до настання кінцевого строку його погашення (фактично - дострокового розірвання кредитного договору в односторонньому порядку), в будь-який час та з будь-яких підстав, навіть якщо порушення умов кредитного договору з боку споживача не є істотним і суттєвими та не впливають на основні права банку і не завдають йому збитків, той час як споживачу договір такого права не надає взагалі, а отже є очевидним дисбаланс сторін договору,а самі умови договору по відношенню до cпоживача є дискримінаційними.
Відповідно до п. 8.1 Договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом Позичальник сплачує пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості. Відповідно до п. 8.2. Договору у випадку невиконання умов , зазначених у п.п. 5.1.2., 5.1.6.-5.1.12, п. 9.2 даного договору, Позичальник сплачує штраф у розмірі 2% суми, зазначеної в п.1.1 даного договору. З наведеного вбачається, що банком в кредитному договорі не зазначено жодної відповідальності в разі невиконання чи неналежного виконання ним умов кредитного договору, однак, на неї, як споживача фінансових послуг, покладено жорсткі умови відповідальності, навіть за незначні порушення, якими є неповідомлення банку про факти, вказані в п. 8.3, 5.1.6., кредитного договору, за що стягується штраф в розмірі 2% від загальної суми кредиту.
Відповідно до положень статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливою є умова встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця. Зважаючи на таке, вказані вище умови кредитного договору слід також визнати несправедливими.
Також, з аналізу умов кредитного договору щодо зміни (підвищення) відсоткової ставки, а також спосіб її зміни та наслідки, які наступають в разі відмови споживача від такого підвищення, встановлені п.п. 6.1.2.- 6.1.2.2 Договору вбачається , що відсоткова ставка може бути змінена фактично в будь-який час та за будь-яких умов, оскільки формулювання умов в зазначених пунктах Договору дають банку право застосувати ці умови на власний розсуд, що не відповідає принципам добросовісності та справедливості, встановленим Цивільним кодексом України та Законом України «Про захист прав споживачів», а також щодо неприпустимості збільшення процентної ставки в односторонньому порядку.
Позивачка також зазначає, що згідно п. 3.6. Постанови Правління Національного банку України №168 від 10.05.2007р. «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту»банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо). Проте, кредитний договір передбачає умову, яка прямо суперечить вимогам вказаного пункту постанови НБУ, оскільки п. 3.11. кредитного договору передбачено, що за перевірку документів, та за проведення розрахунків за кредитною операцією згідно цього договору, Позичальник одноразово сплачує Банку комісію у розмірі 1% від розміру кредиту в день видачі кредиту.
Також, кредитний договір містить окремі умови, які за змістом безпосередньо не відносяться до питань виконання договору, проте можуть мати негативні наслідки для неї, як позичальника незалежно від виконання чи невиконання умов договору. Так, пунктом 10.5 кредитного договору встановлено, що Банк має право повністю або частково перевести свої права та зобов'язання по цьому Договору, а також по угодам, пов'язаним із забезпеченням повернення кредиту, третій особі без згоди Позичальника, п. 10.12 кредитного договору встановлено позичальник надає згоду на збір, зберігання та передачу інформації яка складає його кредитну історію, третій особі, для подальшого оброблення та поширення такої інформації. Вважає таке положення дискримінаційним та несправедливим, оскільки розкриття особистих даних позичальника є порушенням його конституційного права на приватне життя та не відповідає вимогам Закону України «Про інформацію». Відповідно до статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливою є умова встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.
Враховуючи вищевикладене, позивачка вважає, що умови, визначені в вищевказаних пунктах кредитного договору № 1203/0907/71-011 від 21 вересня 2007 року є несправедливими, а отже підлягають визнанню недійсними. Враховуючи те, що визнання недійсними зазначених вище умов кредитного договору № 1203/0907/71-011 від 21 вересня 2007 року зумовлює зміну інших положень договору, кредитний договір підлягає визнанню недійсним в цілому.
Відповідачем на виконання кредитного договору фактично видано їй 64135 гривень, вона сплатила банку 29089,53 гривень, що підтверджується квитанціями про оплату. Таким чином, сума, яка підлягає поверненню банку складає різницю між фактично одержаною та сплаченою за договором сумами, а саме 35045,47 гривень.
Виходячи з характеру правовідносин, що склались між сторонами, враховуючи підстави поданого позову, а також істотне погіршення майнового стану позивача, зокрема, через наслідки настання світової фінансово-економічної кризи, що є загальновідомою обставиною, вважає за можливе встановити наступний порядок виконання рішення в цій частині, зобов'язавши відповідача прийняти від неї решту отриманих коштів за кредитним договором у сумі 35045,47 гривень рівними частинами протягом 36 (тридцяти шести) місяців з моменту набрання рішенням законної сили, до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, по 973,49 грн. (дев'ятсот сімдесят три гривні 49 копійок) .
Позивач просить визнати недійсним кредитний договір №1203/0907/71-011 від 21 вересня 2007 року з додатками, укладений між сторонами.
Визнати недійсним Договір іпотеки ВЕХ № 245547 від 21 вересня 2007 року , укладений між сторонами і посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 1074; 70.
В порядку застосування недійсності Договору іпотеки ВЕХ № 245547 від 21 вересня 2007 року , укладеного між сторонами виключити з державного реєстру іпотек запис за реєстраційним номером 5706515 та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за реєстраційним номером 5706685.
Зобов'язати відповідача прийняти від неї решту коштів отриманих за кредитним договором № 1203/0907/71-011 від 21 вересня 2007 року у сумі 35045,47 гривень рівними частинами протягом 36 (тридцяти шести) місяців з моменту набрання рішенням законної сили, до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, по 973,49 грн. (дев'ятсот сімдесят три гривні 49 копійок).
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги, при цьому надав аналогічні пояснення по суті поданого позову.
Представник відповідача у судове засідання не з»явився, подав заперечення в яких зазначив,що назву АКБ «ТАС-Комерцбанк»було змінено на Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк».На виконання Закону України «Про акціонерні товариства»від 17.09.2008р. Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк»змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Сведбанк»,яке виступає правонаступником всіх прав та обов»язків Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк». Банк вважає,що в задоволенні позову необхідно відмовити за безпідставністю оскільки кредитний договір відповідає вимогам законодавства.
Суд, вислухавши представника позивача , дослідивши й оцінивши надані письмові докази по справі в їх сукупності вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 21.09.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 1203/0907/71-011, згідно якого АКБ «ТАС- Комерцбанк»надав позивачці кредит у сумі 64135 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,0 % річних за весь строк фактичного користування кредитом. Грошові кошти, взяті в кредит з цільовим призначенням для укладання договору купівлі- продажу житлової квартири (споживчі цілі) ( а.с.6-8).
21.09.2007 року між сторонами було укладено також договір іпотеки(а.с.12-14) ,яким забезпечено належне виконання вимог,що випливають із вищезазначеного кредитного договору. На забезпечення виконання основного договору позивач (іпотекодавець) передала відповідачу (іпотекодержателю) належне їй на праві власності майно:квартиру № 61 ,що знаходиться в будинку № 43-а по вул.Мєндєлєєва в м.Рубіжне Луганської області.
Дані обставини не заперечувались сторонами.
Відповідно до п.1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»(а.с.34) рішенням Позачергових Загальних зборів акціонерів від 15.10.2007 р.Акціонерний комерційний банк «ТАС-Комерцбанк»змінив своє найменування на Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк»,який виступає правонаступником по всіх правах та зобов»язаннях АКБ»Тас-Комерцбанк».
Рішенням Позачергових Загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк»у зв»язку з приведенням Статуту у відповідність до норм Закону України «Про акціонерне товариство»змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Сведбанк»,яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов»язаннях ВАТ»Свебданк».
Пунктом 1.1. кредитного договору,укладеного між сторонами , передбачений обов»язок позичальника повернути кредит ,сплатити проценти за користування кредитом та виконати зобов»язання у повному обсязі у строки,передбачені кредитним договором.
Банк виконав свої зобов»язання по кредитному договору в частині сплати позивачем кредитних коштів в сумі 64315 грн.,що сторонами не оспорюється.
В п.10.1 кредитного договору позичальник засвідчив,що до підписання цього договору ознайомився з усіма умовами ,на яких банк здійснює кредитування фізичних осіб на цілі не пов»язані з підприємницькою діяльністю та загальною сукупною вартістю всіх витрат ,пов»язаних з отриманням кредиту в банку та свідомо обрав умови кредитування ,викладені в кредитному договорі.
Крім того в п.10.1. кредитного договору зазначено,що укладаючи цей договір ,позичальник усвідомлює та підтверджує ,що умови договору для нього зрозумілі,відповідають його інтересам,є розумними та справедливими.
Таким чином позичальник не знаходився під впливом омани,обману ,насильства,погрози,зловмисної угоди або збігу важких обставин.
П.5.1.9.кредитного договору передбачено,що страхування позичальника здійснюється позичальником в страховій компанії обраній ним самостійно зі страхових компаній ,які співпрацюють з банком,з переліком та розміром тарифів яких позичальник ознайомлений до укладення кредитного договору.
Таким чином ,суд вважає,що право обрати страхову компанію не порушено і належить позичальнику.
П.6.1.2.кредитного договору передбачено,що у випадку зміни економічних умов та вартості ресурсів на ринку позикового капіталу сторони досягли згоди вважати настання таких обставин істотною зміною обставин ,якими сторони керувались при визначенні процентної ставки (п.1.3.) при укладенні цього договору .
Відповідно до п.3.5.постанови Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 „Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту” від 10.05.2007 р., Банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події ,не залежної від волі сторін договору ,яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку.
Отже п.6.1.2. кредитного договору не суперечить чинному законодавству оскільки саме ця підстава зміну розміру процентної ставки зазначена в ньому ,а саме у випадку зміни економічних умов та вартості ресурсів на ринку позичкового капіталу.
Відповідно до п.3.1 кредитного договору за перевірку документів та за проведення розрахунків за кредитною операцією згідно цього договору ,позичальник одноразово сплачує банку комісію у розмірі 1% від розміру кредиту (без ПДВ) в день видачі кредиту.
Відповідно до п.1.5 кредитного договору до складу сукупної (загальної)вартості кредиту для позичальника (його витрат) у зв”язку з отриманням кредиту на умовах цього договору включаються суми ,необхідні для погашення кредиту,суми передбачених цим договором процентів,комісій,можливих неустойок ,а також вартість витрат пов”язаних з укладенням іпотечних договорів ,передбачених п.2.1. цього договору ,у тому числі будь-яких змін і доповнень до них,вартість внесення запису про іпотеку в Державний реєстр іпотек та вартість страхування відповідно до пунктів 5.1.8 та 5.1.9 цього договору.Витрати пов”язані з укладенням,зміною іпотечних договорів ,договорів страхування сплачуються позичальником самостійно безпосердньо особам,що надають відповідні нотаріальні послуги/послуги страхування.
Відповідно до п.3.5.постанови Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 „Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту” від 10.05.2007 р.банки зобов”язані в кредитному договорі або в додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши
таке:
значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку;
перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо.
Отже комісія в розмірі 1,0 % від розміру кредиту ,передбачена кредитним договором у відповідності з п.1.5. кредитного договору ,за погодженням сторін кредитного договору,входить до складу сукупної загальної вартості кредиту позичальника.
Відповідно до п.10.5. кредитного договору банк має право повністю або частково перевести свої права та зобов”язання по цьому договору ,а також по угодам,пов”язаним із забезпеченням повернення кредиту,третій особі без згоди позичальника.
Положення даного пункту кредитного договору не суперечать ст.512 ЦК України ,якою встановлені підстави заміни кредитора у зобов”язанні.
Відповідно до п.10.12. кредитного договору позичальник надає згоду на те,що банк має право контролювати ризики,пов”язані з наданням послуг позичальнику і з цією метою позичальник надає банку право на збір,зберігання,використання та поширення інформації ,яка складає кредитну історію,через будь-яке бюро кредитних історій.Позичальник підтверджує,що зазначена в цьому договорі згода надається ним з використанням термінів та понять ,які передбачені Законом України „Про організацію формування та обігу кредитних історій” та з усвідомленням змісту вказаних термінів та понять.
Відповідно до Закону України „Про організацію формування та обігу кредитних історій” інформація для формування кредитної історії надається Користувачем до Бюро лише в разі наявності письмової згоди юридичної або фізичної особи, яка уклала кредитний правочин з Користувачем. Користувач у разі укладення кредитного правочину та отримання письмової згоди суб'єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації щодо нього надає до Бюро інформацію:1) про себе, що ідентифікує його як Користувача;2) про суб'єкта кредитної історії, яка визначена пунктами 1 і 2 частини першої статті 7 цього Закону.
Таким чином п.10.12. кредитного договору не суперечить діючому законодавству.
У відповідності до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України договори є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або односто-роння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодав-ства, а за відсутність таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або ін-ших вимог, що звичайно ставляться.
В статті 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сто-ронами.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова уста-нова (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у ро-змірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кре-дит та сплатити проценти.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Враховуючи наведене, чинне законодавство України, що регулює договірні, зокрема кредитні правовідносини, вказує на те, що умови надання грошових коштів встановлюються договором, дані умови визначаються сторонами на власний розсуд, і відповідно, позичальник зобов”язаний повернути кредит (грошові кошти в яких видано кредит) та сплатити проценти за їх використання.
Суд вважає,що кредитний договір,укладений між сторонами , відображає повне розуміння сторонами предмету цього договору та інших питань, зазначених в ньому.
Виконання договору не порушує співвідношення майнових інтересів сторін і не позбавляє позивача того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Позивач отримала ті вигоди, на які розраховувала при укладенні договору -їй були надані кредитні кошти ,які витрачені нею на власний розсуд,а саме на купівлю квартири. Як встановлено судом, позивач була ознайомлена з умовами кредитного договору, які на момент його укладення влаштовували позивача.
З наведеного суд не вбачає порушення принципу справедливості чи добросовісності оскільки умови кредитного договору не суперечать чинному законодавству України. При укладенні спірного договору ОСОБА_1 були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили її прийняти їх на вкрай невигідних для себе умовах. А тому укладення даного кредитного договору жодним чином не порушуло принципів та засад цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України та згідно п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”правочин може бути визнаний недійсним лише на підставах, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, а саме : зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності ; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним
Серед вказаних підстав для визнання правочину недійсним відсутня така підстава, як невідповідність принципам справедливості та добросовісності, дисбаланс договірних прав та обов”язків.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо по-дання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значен-ня для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином ,позивачем не надано суду доказів ,на підставі яких можливо визнати вищезазначені кредитний договір та договір іпотеки недійсними.
За таких обставин позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203,215,512,525.526, 626,627,629,638 , 1054 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” ,ст.ст..10, 11, 60, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного Акціонерного Товариства «Сведбанк»про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки та зобов,язання вчинити певні дії залишити без задоволення за їх необгрунтованістю.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів. Апеляційна скарга подається апеляційному суду Луганської області через Рубіжанський міський суд.
Суддя Москаленко В.В.