справа № 2а-465/08
“10» квітня 2008 року м. Харків
Головуючого - судді Зінченко А.В.,
За участю секретарів - Пономарьової Ю.А., Король Д.О.
Представників позивача Дідури А.М., Шкарупета О.В.
Представників відповідача Плужник Н.В., Борозняк О.М., Катречко Р.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Великобурлуцького районного центру зайнятості до контрольно-ревізійного відділу в Великобурлуцькому районі Харківської області про часткове скасування вимоги, -
встановив :
Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Великобурлуцького районного центру зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до контрольно-ревізійного відділу в Великобурлуцькому районі Харківської області, в якому просить суд скасувати вимогу Контрольно-ревізійного відділу в Великобурлуцькому районі в частині вжиття заходів про відшкодування витрат до Фонду загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття по використанню підзвітних коштів в сумі 416 грн. 85 коп. та визнати необґрунтованими висновки Контрольно-ревізійного відділу по даному питанню зазначених в акті ревізії використання коштів Фонду загальнообов'язкового страхування на випадок безробіття в Великобурлуцькому районному центрі зайнятості за № 106-20/09 від 30.05.2007 року. В судовому засіданні позивач доповнив позовні вимоги, та також прохав суд скасувати вимогу Контрольно-ревізійного відділу в Великобурлуцькому районі в частині вжиття заходів та щодо повернення допомоги по безробіттю, яка недоотримана безробітним на загальну суму 3184 грн. 42 коп. в частині суми 522 грн. 14 коп.
В обґрунтовування позовних вимог позивач зазначив, що Контрольно-ревізійним відділом в Великобурлуцькому районі Харківської області було проведено ревізію використання коштів Фонду загальнообов'язкового страхування на випадок безробіття в великобурлуцькому районному центрі зайнятості за період 01.04.2005 по 31.03.2007 року, за результатами якої складено відповідний Акт ревізії за № 106-20/09 від 30.05.2007 року.
На підставі цього Акту відповідачем позивачу пред'явлено ряд вимог, одна з яких стосується вжиття заходів щодо відшкодування незаконних витрат по використанню підзвітних коштів в сумі 416 грн. 85 коп.
Підставою для відшкодування незаконно виплачених коштів контрольно-ревізійний відділ в Великобурлуцькому районі вважає порушення п.6 Постанови КМУ від 23.04.1999 р. №663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», так як працівниками позивача відшкодовано витрати на проїзд без достовірних підтверджуючих документів на проїзд до м.Харкова та у зворотному напрямку, а також по завищеному тарифу.
В В-Бурлуцькому районному центрі зайнятості авансові звіти про відрядження приймаються згідно Наказу Міністерства фінансів №59 від 13.03.1998 року п.1.7 "Витрати на проїзд до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду автомобільним транспортом загального користування з урахуванням усіх витрат, пов'язаних із придбанням проїзних квитків та страхових платежів на транспорті".
Державними службовцями разом із звітом про використання коштів, витрачених на відрядження, представлені документи (в оригіналі), що підтверджують вартість сплачених витрат із зазначенням форми їх оплати (квитки) придбанні в касах автостанцій, а також у водіїв автобусів по маршруту відрядження. Квитки придбані у водіїв - є бланками суворої звітності, які знаходяться у нього в підзвіті, відповідальність за своєчасний продаж квитка, його якість та достовірність несе водій автобуса. Тобто співробітники Великобурлуцького РЦЗ направлені у відрядження проводячи оплату за проїзд пасажирського транспорту на ряду з іншими пасажирами, які направлялися до м. Харкова та в зворотному напрямку, сплачували необхідну суму за проїзд передбачену перевізником. Крім того, квитки придбані у водія мають дату, яка відповідає відповідній даті відрядження та печатку підприємства, які здані для підзвітності.
Пасажир практично не може проконтролювати номери отриманих квитків та дату погашення в бухгалтерії автотранспортного підприємства, підзвітні особи повертають до каси лише залишки коштів наданні авансом на відрядження та не витрачені, у встановленому законодавством порядку. От же працівниками районного центру зайнятості при здачі авансових звітів за відрядження не було порушено жодного пункту наказу.
Також в період ревізії відділу КРУ Великобурлуцького РЦЗ, одним з підприємств було надано довідку з невірно вказаними календарними днями, що вплинуло при розрахунку на суму середньої заробітної плати. Для нарахування в ЕІАС були подані довідки з вірним розрахунком. По безробітному ОСОБА_1 не було враховано, що він повторно був зареєстрований як шукаючий роботу, виплата йому призначалася з урахуванням попередніх виплат. Після нарахування РЦЗ недоотриманої допомоги виникла сума в розмірі 2662,06 грн. Різниця склала 522,14 грн.
Спеціалістами КРУ була безпідставно зафіксовано обставини неправомірного нарахування допомоги по безробіттю на загальну суму 3184,42 яке найшло своє відображення в вимозі про усунення виявлених ревізією використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в Великобурлуцькому РЦЗ за період з 2005 року по 2006 рік та 1 квартал 2007 року.
В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі та прохали суд їх задовольнити, пославшись на обставини викладені в позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, надали суду свої письмові заперечення на позов, пославшись на те, що висновки вказані у Акті ревізії є законними, а саме вимога ґрунтується на нормах закону.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до Типового положення про Контрольно-ревізійний відділ у районі, місті, районі в місті та міжрайонний контрольно-ревізійний відділ без статусу юридичної особи затвердженого Наказом Головку України 07.02.2001 року №11 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2001 р. за N 157/5348 основним завданням відділу КРУ є здійснення державного
фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю
бухгалтерського обліку і фінансової звітності в місцевих органах виконавчої влади, в органах місцевого самоврядування, в інших бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного
сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно виконанням
місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Контрольно-ревізійним відділом в Великобурлуцькому районі Харківської області було проведено ревізію використання коштів Фонду загальнообов'язкового страхування на випадок безробіття в Великобурлуцькому районному центрі зайнятості за період 01.04.2005 по 31.03.2007 року, за результатами якої складено відповідний Акт ревізії за № 106-20/09 від 30.05.2007 року.
13 червня 2007 року за №106-15/517 В-Бурлуцькому районному центру зайнятості було направлено обов'язкову для виконання вимогу відповідно до якої, серед інших вимог, вимагалося вжити заходів щодо усунення фінансових порушень в сумі грн. згідно з вимогами статей 224, 228 Господарського кодексу України, а саме: забезпечити відшкодування незаконних витрат до Фонду загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття по використанню підзвітних коштів - 416,85 грн. та забезпечити повернення допомоги по безробіттю, яка недоотримана безробітними на загальну суму 3184,42 грн. та підзвітних сум - 3,31 грн.
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного
виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. А згідно ст. 228 ГК України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.
Статтею 4 ГК України прямо встановлено, що не є предметом регулювання цього Кодексу: - майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України;
- земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря;
- трудові відносини;
- фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів;
- адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською
компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Контрольно-ревізійне управління є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» та Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого Постановою КМУ №550 від 20.04.2006 року.
Таким чином вимога КРВ, яка повинна бути реалізована у спосіб, передбачений Господарським кодексом України не може вважатися законною, так як данні правовідносини які склалися між сторонами не є предметом регулювання ГК України, і виконання вимоги саме у такій спосіб прямо суперечить Конституції України, а тому і вимога є незаконною.
Також згідно ч 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено що працівники позивача, щодо яких в акті ревізії КРВ вказано, що вони надали недостовірні документи підтверджуючих оплату проїзду до м.Харкова та з м.Харкова, дійсно перебували в ці дні у відрядженні до м.Харкова. Ними були надані разом із звітом про використання коштів, витрачених на відрядження, документи в оригіналі, що підтверджують вартість сплачених витрат - квитки, придбанні в касах автостанцій, а також у водіїв автобусів по маршруту відрядження. Квитки придбані у водіїв - є бланками суворої звітності, та мають дату, яка відповідає відповідній даті відрядження та печатку підприємства, якій здані для підзвітності.
Згідно п.1.7 Наказу Міністра фінансів №59 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 р. за N 218/2658 витрати на проїзд до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті. А відповідно до п.1.12. цього ж Наказу витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо. Витрати у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються.
Таким чином жодних порушень цього наказу відповідачем в судовому засіданні не доведено.
Також повернення допомоги по безробіттю, яка недоотримана безробітним ОСОБА_1 в сумі 522 грн. 14 коп. відповідачем на обґрунтування законності своїх вимог доказів суду взагалі не було надано, а лише зазначено що ця сума була включена до вимоги через обоюдну помилку позивача та відповідача.
Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог щодо часткового скасування вимоги відповідача.
А щодо висновків Контрольно-ревізійного відділу в Великобурлуцькому районі Харківської області зазначених в акті ревізії використання коштів Фонду загальнообов'язкового страхування на випадок безробіття в Великобурлуцькому районному центрі зайнятості за період з 01.04.2005 року по 31.03.2007 року за № 106-20/09 від 30.05.2007 року, то дані висновки не є рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкту владних повноважень, які можуть бути скасовані судом.
Згідно до ч.1 та ч.2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.
Обов'язковою умовою визнання висновків недійсними є порушення у зв'язку з прийняттям відповідних актів, в яких зазначені данні висновки, прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
На підставі даних висновків відповідачем було винесено вимогу у відношенні позивача, а оскільки самі оскаржені до суду висновки не мають для позивача обов'язкового характеру, то і жодного порушення зі сторони відповідача у відношенні позивача судом не встановлено.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Великобурлуцького районного центру зайнятості до контрольно-ревізійного відділу в Великобурлуцькому районі Харківської області про часткове скасування вимоги задовольнити частково.
Скасувати вимогу Контрольно-ревізійного відділу в Великобурлуцькому районі в частині вжиття заходів про відшкодування витрат до Фонду загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття по використанню підзвітних коштів в сумі 416 грн. 85 коп. та щодо повернення допомоги по безробіттю, яка недоотримана безробітним на загальну суму 3184 грн. 42 коп. в частині суми 522 грн. 14 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова в повному обсязі виготовлена 15 квітня 2008 року.
Суддя А.В. Зінченко