Справа № 2а-1523/08
Харківський окружний адміністративний суд
22 липня 2008 року, м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: П'янової Я.В.
При секретарі: Нікітіної О.В.
За участю представників сторін:
Позивача: Мухітдінов Р.Д.
Відповідача: Гузенко С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Восточная фруктовая компания» до Куп'янської ОДПІ про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Восточная фруктовая компания» (далі - ТОВ «Восточная фруктовая компания»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Куп'янська ОДПІ), в якій просить суд, з врахуванням наданих уточнень позовних вимог, скасувати податкове повідомлення - рішення № 000122310/0 та податкове повідомлення - рішення № 0001232310/0 від 21.11.2007р.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що твердження відповідача про відсутність у позивача первинних бухгалтерських документів, що підтверджують використання у власній господарській діяльності підприємства паливо мастильних матеріалів є хибними і суперечливими, оскільки відповідач сам зазначив, що у вересні 2006р. згідно акту на списання № СПТ - 000004 від 30.09.2006р. на суму 19131,48 грн. та грудні 2006р. згідно акту на списання № СПТ - 000007 від 31.12.2006р. на суму 12322,40 грн. були списані. Дані акти є первинними документами, таким чином данні суми підтверджені документально, що вони списанні.
Позивач займається вирощуванням зернових культур та вирощуванням фруктових та овочевих соків, а отже у виробничій діяльності позивача необхідна земельна ділянка, у зв'язку з чим у нього була домовленість з пайовиками про те, що позивач за свої кошти повинен виготовити пайовикам державні акти на землю, а вони в свою чергу нададуть позивачу земельну ділянку в оренду для вирощування зернових культур та вирощування фруктових та овочевих соків.
Таким чином, сплачена сума за державні акти є компенсацією за отримання земельної ділянки, що призведе до збільшення економічних вигод, які призводять до зростання власного капіталу. Крім того, протоколом № 2 зборів майбутніх власників земель, що знаходяться на території Грушівської сільської ради Куп'янського району Харківської області було прийнято рішення про те, що повноваження по розпаюванню землі передати ТОВ «Восточная фруктовая компания», а після отримання державних актів на землі, укласти договори оренди землі з ТОВ «Восточная фруктовая компания» строком на 5 років.
Крім того, позивач вважає, що згідно з п.4.1 ст. 4 Закону України від 03.04.97р. № 168/97 - ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, база оподаткування операцій з поставки товарів визначається виходячи з їх договірної вартості, але не нижче за звичайні ціни у разі якщо звичайна ціна на товари перевищує договірну ціну на такі товари більше ніж на 20%, база оподаткування операції з поставки таких товарів визначається за звичайними цінами.
Звичайна ціна на соняшник згідно податкової накладної №84 від 19.11.06р. склала 0,81667 грн., що не перевищує 20% від договірної ціни на соняшник згідно податкової накладної №84/1 від 19.11.06р., що складала 0,72250 грн. Тому податкове зобов'язання визначене виходячи з договірної ціни на соняшник.
Відповідач, Куп'янська об'єднана державна податкова інспекція (далі - Куп'янська ОДПІ), позовні вимоги не визнав, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що за перевірений період, а саме: з 01.01.2006р. по 31.12.2006р., в порушення п.5.1 ст.5, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР із змінами і доповненнями (далі - Закон) підприємство включило до складу валових витрат в III та ІУ кварталах 2006 року витрати по придбанню паливо - мастильних матеріалів (дизельне паливо, бензин, дизельне масло), які були списані у вересні 2006р. згідно акту на списання №СПТ-000004 від 30.09.2006р. на суму 19131,48грн. та грудні 2006р. згідно акту на списання №СПТ-000007 від 31.12.2006р. на суму 12322,40, але на підприємстві відсутні первинні бухгалтерські документи, що підтверджують їх використання у власній господарській діяльності підприємства, а саме: відсутні документи, що свідчать про отримання послуг від сторонніх організацій, які б потребували використання паливно-мастильних матеріалів або документи, що свідчать про роботу орендованої сільськогосподарської техніки у ВАТ "Московський" у 2006р.
За порушення п.5.1 ст.5, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону підприємству донараховано основний платіж в розмірі 7863,00 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 3931,50 грн., всього 11794,50 грн.
Також за перевірений період з 10.05.2005р. по 31.12.2006р. підприємство, до складу витрат на придбання (р.04.1 Декларації) віднесло витрати по виготовленню технічної документації по приватизації земель сільськогосподарського підприємства, паювання земель та виготовлення державних актів на власність земельних ділянок, грошової оцінки земельних ділянок приватної власності, отриманих від Державного підприємства "Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" згідно укладених договорів №1508 від 16.05.2005р., №1842 від 24.10.05р. згідно платіжного доручення №2 від 19.05.2005р. на суму 37135,00грн.
В порушення п.5.1 ст.5 підприємство віднесло до складу валових витрат за період з 10.05.2005р. по 31.12.2005р. витрати в сумі 37135грн., які належать власникам земельних ділянок, тобто його пайовикам.
Заниження податку на прибуток за період з 10.05.2005р. по 31.12.2005р. (з урахуванням від'ємного значення в сумі (-)4600грн.) складає 11809грн., за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. складає 12176грн.
За порушення п.5.1 ст.5 Закону підприємству донараховано основний платіж: в розмірі 16122,00 грн., та застосовано штрафну (фінансова санкцію) в розмірі 8061,00 грн. Всього 24183,00 грн.
Акт перевірки підписаний генеральним директором ТОВ "Восточная фруктовая компанія" Стокозом М.І. Керівник підприємства особистим підписом, зокрема, підтвердив, що первинні документи використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі і додаткових (інших) документів, що свідчать про діяльність підприємства за період, що перевіряються, немає.
При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що 16.11.2007р. Куп'янською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області було проведено планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.05.2005р. по 30.06.2007р.
За результатами перевірки 16.11.07 р. складено акт № 1639/23-33180933.
На підставі акту перевірки 21.11.2007р. відповідач виніс податкове повідомлення - рішення № 0001222310/0 про зобов'язання сплатити суму основного платежу з податку на прибуток - 23 985 грн. та суму штрафних санкцій - 11 992,50 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0001232310/0 про зобов'язання позивача сплатити суму основного платежу з податку на додану вартість - 1170,00 грн. та суму штрафних санкцій - 585,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, зважаючи на таке.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 334) - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до абз. 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Судом встановлено, що підприємство включило до складу валових витрат в Ш та ІУ кварталі 2006 року витрати по придбанню паливо-мастильних матеріалів (дизельне паливо, бензин, дизельне масло), які були списані в вересні 2006 р.
Відповідач посилається на відсутність у позивача первинних документів, що підтверджують використання ПММ у власній господарській діяльності позивача, а саме, орган податкової служби посилається на відсутність документів, які свідчать про отримання послуг від сторонніх організацій, які б потребували використання ПММ або документів, що свідчать про роботу орендованої техніки у ВАТ «Московський» у 2006 р.
В спростування твердження відповідача позивач надав до суду документи, які свідчать про отримання послуг від сторонніх організацій, які б потребували використання ПММ та документи, що свідчать про роботу орендованої у ВАТ «Московський» у 2006 р. техніки, а саме: копії договору оренди майна від 01.04.06 р. з ВАТ «Московський», акти прийому-передачі майна до договору оренди, акти прийому-передачі виконаних робіт за червень, вересень, жовтень 2006 року за цим договором на загальну суму 36 000,00 грн., акти прийому-передачі виконаних робіт з СПДФО ОСОБА_1 за квітень, травень, червень 2006 р. на загальну суму 6 264,00 грн., акти виконаних робіт з СПДФО ОСОБА_2 за травень 2006 р. на загальну суму 51 882,00 грн.
На вимогу суду відповідач надав розрахунок штрафних санкцій, застосованих до позивача, відповідно до якого за зазначене порушення позивачу донараховано основний платіж з податку на прибуток в розмірі 7863,00 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 3931,50 грн., а всього - 11794,50 грн.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Також за перевірений період з 10.05.2005р. по 31.12.2006р. підприємство, до складу витрат на придбання віднесло витрати по виготовленню технічної документації по приватизації земель сільськогосподарського підприємства, паювання земель та виготовлення державних актів на власність земельних ділянок, грошової оцінки земельних ділянок приватної власності, отриманих від Державного підприємства "Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" згідно укладених договорів №1508 від 16.05.2005р., №1842 від 24.10.05р. відповідно до платіжного доручення №2 від 19.05.2005р. на суму 37135,00грн.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до статуту позивача видом діяльності є вирощування зернових, технічних та решти культур, вирощування фруктових та овочевих соків. Так як позивач займається вирощуванням зернових культур та вирощуванням фруктових та овочевих соків йому дійсно необхідна земельна ділянка для ведення господарської діяльності.
Позивач посилається на те, що оскільки в нього була домовленість з пайовиками про те, що позивач за свої кошти виготовить пайовикам державні акти на землю, а вони, в свою чергу, нададуть позивачу земельну ділянку в оренду для вирощування зернових культур та вирощування фруктових та овочевих соків, він до складу витрат на придбання відніс витрати по виготовленню технічної документації по приватизації земель сільськогосподарського підприємства, паювання земель та виготовлення державних актів на власність земельних ділянок, грошової оцінки земельних ділянок приватної власності, отриманих від Державного підприємства "Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" згідно укладених договорів №1508 від 16.05.2005р., №1842 від 24.10.05р.
Однак, зазначене твердження не може бути розцінене судом як належний доказ використання понесених витрат у господарській діяльності позивача.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 334) - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Використання у власній господарській діяльності в розумінні зазначеної норми передбачає наявність у суб'єкта можливості в повному обсязі розпоряджатися отриманими товарами (роботами, послугами). Таку можливість суб'єкту господарювання надає лише право власності на товари (роботи, послуги) або постійного користування.
Як свідчать надані суду документи, позивач виготовлював державні акти на право власності на ім'я третіх осіб. Тобто, витрати, понесені згідно укладених договорів №1508 від 16.05.2005р., №1842 від 24.10.05р. згідно платіжного доручення №2 від 19.05.2005р. на суму 37135,00грн. - це витрати, понесені за виготовлення документів, які у власній господарській діяльності позивача не використовуються, оскільки не засвідчують право позивача на землю. В даному випадку позивачем використовується у господарській діяльності лише право (вільне волевиявлення) третіх осіб на розпорядження (в т.ч. передання в оренду) земельною ділянкою, яка належить їм на праві власності.
Таким чином, підстав у позивача для включення зазначених витрат до складу валових не було, а отже, відповідачем правомірно донараховано позивачу основний платіж з податку на прибуток в розмірі 16122,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 8061,00 грн., всього - 24183,00 грн.
Відповідачем під час перевірки підприємства позивача було встановлено, що ТОВ «Восточная фруктовая компания» 19.11.2006 р. реалізовано соняшник згідно податкової накладної № 84 ТОВ АПК «Надія» у кількості 5963 кг за ціною 0,81667 на суму 4870,50 грн. (без ПДВ). В той же день було реалізовано соняшник згідно податкової накладної № 84/1 від 19.11.2006 р. ТОВ «Прагнум» у кількості 41990 кг за ціною 0,72250 грн. на суму 30337,78 грн. (без ПДВ); 21.11.06 р. позивач реалізував соняшник згідно податкової накладної № 86 ТОВ АПК «Надія» у кількості 77340 кг за ціною 0,81667 на суму 63161 грн. (без ПДВ). В той же день було реалізовано соняшник згідно податкової накладної № 85/1 від 21.11.2006 р. ТОВ «Прагнум» у кількості 20160 кг на суму 14565,60 грн. (без ПДВ).
На підставі зазначеного, відповідач відповідно до п. 2 висновку Акту перевірки від 16.11.2007р. вважає встановленим порушення позивачем п.4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: заниження суми податкового зобов'язання за листопад 2006р. на суму 1170 грн.
На підставі висновків акту 21.11.2007р. відповідач виніс податкове повідомлення - рішення № 0001232310/0 про зобов'язання позивача сплатити суму основного платежу з ПДВ - 1170,00 грн. та суму штрафних санкцій - 585,00 грн.
Суд вважає за необхідне зауважити на таке.
Згідно з п.4.1 ст. 4 Закону України від 03.04.97р. № 168/97 - ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, база оподаткування операцій з поставки товарів визначається виходячи з їх договірної вартості, але не нижче за звичайні ціни у разі якщо звичайна ціна на товари перевищує договірну ціну на такі товари більше ніж на 20%, база оподаткування операції з поставки таких товарів визначається за звичайними цінами.
Згідно з п.7.3.1 ст.7 вищеназваного Закону терміном виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається термін, який приходиться на податковий період, на протязі якого здійснюється та з подій, яка трапилася раніше:
- або дата зачислення коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податків як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документу, який підтверджує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Поставка товару, в розумінні п.1.4 вищеназваного Закону - будь-які операції, які здійснюються за договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від термінів її надання.
Відповідно до п.1.20.1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна, встановлена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.
Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.
Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.
Відповідно до п.1.20.2 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.
Відповідно до п. 1.20.51 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.
Крім того, звичайна ціна на соняшник згідно податкової накладної №84 від 19.11.06р. склала 0,81667 грн., що не перевищує 20% від договірної ціни на соняшник згідно податкової накладної №84/1 від 19.11.06р., що складала 0,72250 грн., тому суд вважає, що податкове зобов'язання правомірно визначене позивачем, виходячи з договірної ціни на соняшник.
Також суд звертає увагу на суперечливість позиції податкового органу щодо наявності порушення позивачем п.4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", зазначених у висновку акту перевірки та в його мотивувальній частині. Так, на стор.16 зазначеного акту (5 абз.) перевіряючими зафіксовано: «Реалізація суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам здійснювалася виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.».
Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує поти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду жодних документів в підтвердження правомірності визначення звичайної ціни при продажу соняшника, а тому посилання відповідача на порушення позивачем п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» не обґрунтоване та судом до уваги не приймається.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про те, що під час проведення перевірки підприємства перевіряючі з письмовим запитом щодо застосування звичайної ціни не зверталися.
При зазначених обставинах, вимоги позивача в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0001232310/0 від 21.11.07 р. про зобов'язання позивача сплатити суму основного платежу з ПДВ - 1170,00 грн. та суму штрафних санкцій - 585,00 грн. правомірні та обґрунтовані і підлягають задоволенню.
З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,
Позов ТОВ «Восточная фруктовая компания» до Куп'янської ОДПІ про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення задовольнити частково.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Куп'янської ОДПІ № 0001232310/0 від 21.11.2007 р.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Куп'янської ОДПІ № 0001222310/0 від 21.11.2007 р. в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 11794,50 грн., в тому числі 7863,00 грн. за основним платежем, 3931,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
В іншій частині позову відмовити.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова в повному обсязі виготовлена 28.07.08 р.
Суддя Я.В.П'янова