"18" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/94176/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Калашнікової О.В.
Леонтович К.Г.
Сіроша М.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці і соціального захисту населення в Староміському районі м. Вінниці на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 27 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 30 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці і соціального захисту населення в Староміському районі м. Вінниці про стягнення недоотриманої суми допомоги,-
У березні 2010 року ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до Управління праці і соціального захисту населення в Староміському районі м. Вінниці, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2008-2009 роки згідно ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та виплачувати в подальшому.
Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 27 квітня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Зобов'язано Управління праці і соціального захисту населення в Староміському районі м. Вінниці провести перерахунок та виплату ОСОБА_4 щорічної допомоги на оздоровлення за 2008-2009 роки в сумі 4 856 грн. у відповідності із ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В решті позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 30 червня 2010 року апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення в Староміському районі м. Вінниці відхилено, рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 27 квітня 2010 року залишено без змін.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями Управління праці і соціального захисту населення в Староміському районі м. Вінниці звернулось з касаційною скаргою, у якій просить оскаржувані рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач має статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи і користується правами та пільгами, передбаченими ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",
В порушення наведеної норми відповідач виплачував щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р., тобто у меншому розмірі ніж це передбачено ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ст. 19 Конституції України суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі та в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та іншими Законами України.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими зупинена дія ч. 3 та ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині визначення розміру виплат щорічної допомоги на оздоровлення.
Відповідно до розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни, зокрема, до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та статтю 48 викладена в такій редакції: "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими були внесені зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Тому, ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" діє в редакції, яка була чинна до внесення змін Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", та передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі кратному мінімальній заробітній платі.
Із матеріалів справи вбачається, що зазначена допомога позивачу у 2008 році була виплачена 20.02.2008 року.
Тобто, в даному випадку на момент одержання позивачем щорічної допомоги на оздоровлення існувала колізія нормативно-правових актів, які мали однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір зазначеної допомоги. За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України. Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше. Зазначених обставин на норм матеріального права не врахували суди попередніх інстанцій під час вирішення спору в частині даних позовних вимог, чим порушили правила застосування норм матеріального права, помилково надавши перевагу положенням частини четвертої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" якими було зупинено дію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визнані Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, та від 22.05.2008 року.
Отже з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України, а саме у 2007 році з 09.07.2007р., у 2008 році з 22.05.2008 року відповідач мав керуватися положенням ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Судова колегія вважає правомірними дії відповідача, що полягали у виплаті позивачеві щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік 20.02.2008 року. виходячи з розмірів, установлених Постановою Кабінету Міністрів України.
У 2009 році відповідач повинен був діяти у відповідності до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і у 2009 році сплатити позивачу належну до виплати щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік у відповідності до ст. 48 зазначеного Закону.
Вирішуючи даний спір, судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому їх рішення є незаконними та необґрунтованими і підлягають скасуванню з ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення в Староміському районі м. Вінниці задовольнити частково.
Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 27 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 30 червня 2010 року - скасувати.
Постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 до Управління праці і соціального захисту населення в Староміському районі м. Вінниці про визнання неправомірними дії відповідача та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2008-2009 роки згідно ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці і соціального захисту населення в Староміському районі м. Вінниці щодо відмови ОСОБА_4 в проведені перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік у відповідності із ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
Зобов'язати Управління праці і соціального захисту населення в Староміському районі м. Вінниці провести перерахунок та виплату ОСОБА_4 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік у відповідності із ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В задоволені решти позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України
Судді: