"16" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/77357/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Харченка В.В.
Бим М.Є.
Чалого С.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 10 травня 2011 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області про зобов'язання вчинити дії, -
Постановою Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 10 травня 2011 року, зміненою постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано дії Управління щодо не нарахування та невиплати доплати у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком незаконними. Зобов'язано Управління перерахувати та виплатити доплату позивачу у встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни»порядку, починаючи з 04 жовтня 2010 року по 22 липня 2011 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На судове рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга ОСОБА_4, в якій ставиться питання про їх скасування та ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни. Зазначений статус надає позивачу право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме, підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Слід зазначити, що відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Разом з тим, на думку судової колегії вказані обставини не можуть бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27 квітня 2010 року № 2154-УІ встановлено у 2010 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня -695 гривень, з 1 квітня -706 гривень, з 1 липня -709 гривень, з 1 жовтня -723 гривень, з 1 грудня -734 гривень.
Статтею 70 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік»Кабінету Міністрів України було надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Однак, вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно їхня дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом про соціальний захист дітей війни залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а не від розміру мінімальної заробітної плати.
Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися в розмірі, встановленому відповідно до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.
Щодо вимог за 2011 рік, то слід зазначити, що пунктом 7 частини першої Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Таким чином, визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
На виконання вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 6 липня 2011 року N 745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23 липня 2011 року, тобто її приписи не поширюються на спірний період.
Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
Оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права, то вони не можуть бути скасованими чи зміненими з підстав, наведених в касаційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ,-
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 10 травня 2011 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.