ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
23 жовтня 2012 року 10:04 № 2а-13150/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Панкулич В.І. (довіреність від 06.02.2012 р. № 58/02), Волошин О.І. (довіреність від 02.03.2012 р. № 90/03)
від відповідача-1 -Туз О.А. (довіреність від 29.12.2011 р. № 40/1-41/18208)
від відповідача-2 -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»
до Київської регіональної митниці (Відповідач-1)
Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (Відповідач-2)
про визнання нечинними: картки відмови № 100190000/1/02335 від 12.10.2011, рішення про визначення митної вартості товару № 100000006/2011/314254/2 від 12.10.2011, а також стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 100827,56 грн.,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»з позовом до Київської регіональної митниці (далі також «Митниця») та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі також -Казначейство) про визнання нечинними: Картки відмови № 100190000/1/02335 від 12.10.2011, Рішення про визначення митної вартості товару № 100000006/2011/314254/2 від 12.10.2011, а також про стягнення с Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 100 827,56 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 10.10.2011 р. згідно з ВМД пред'явив до митного оформлення товар «Риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) ціла, патрана з головою»виробництва Норвегії в кількості 15354 кг. Митна вартість була задекларована позивачем згідно з декларацією митної вартості (ДМВ) за ціною договору, тобто за 1 методом. Сума податку на додану вартість, що підлягала сплаті за таким методом, як зазначає позивач, становила 106 565,79 грн. (20% від 532 828,94 грн. -митної вартості).
У той же час, як зазначає позивач, не дивлячись на надання позивачем додаткових документів, витребуваних Митницею, 12.10.2011 р. митний орган прийняв картку відмови, підставою для прийняття якої було рішення Митниці про визначення митної вартості товару за резервним методом на рівні 130 048,38 доларів США (по ціні 8,47 доларів США за 1 кг.).
З метою уникнення простою транспорту та враховуючи специфіку товару, який має стислий строк реалізації, позивач був вимушений подати 13.10.2011 нову ВМД, заповнену з урахуванням митної вартості, визначеної згідно з оскаржуваним рішенням митниці, внаслідок чого переплатив до бюджету 100 827,56 грн.
Позивач вважає рішення про визначення митної вартості та картку відмови незаконними, оскільки відмовляючи у митному оформленні товару та визначаючи його митну вартість за резервним методом, яка майже у 2 рази перевищила визначену позивачем за ціною договору, митний орган не навів обставин, які згідно ст. 267 МК України унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, як і не довів неможливості застосування попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару. При цьому позивач зазначає, що ним були надані додатково витребувані митницею документи, але по суті були залишені поза увагою.
Відповідач-1 проти позову заперечує та зазначає, що спірні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законами України, а отже підстав для їх скасування та для задоволення позов - не має. В контексті заперечень Митниці до матеріалів справи залучено роз'яснення від 19.03.2012 р. № 14/4-11/12970 стосовно ситуації, що склалася з визначенням митної вартості товару, адресоване позивачу.
ГУ ДКСУ у м. Києві (Відповідач-2; далі також -Казначейство) в судове засідання не з'явилося, заперечень проти позову не надало. Проте, про день, час і місце розгляду справи було повідомлено належним чином про що свідчить поштове повідомлення про вручення 09.10.2012 р. поштового відправлення (ухвали про відкриття провадження у справі). У зв'язку з цим та на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України розгляд справи не відкладався та справу розглянуто та спір вирішено на підставі наявних доказів. При цьому, судом враховано, що у матеріалах справи містяться викладені на бланку Казначейства «Заперечення»від 20.06.2012 р., які, однак, не підписані жодною особою, а тому не прийняті судом до уваги.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 23.10.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
10.06.2010 р. між позивачем (покупцем) та компанією Marine Harvest Norvay AS (Норвегія) укладено контракт № 10/06-2010 NOR на поставку позивачу замороженої або охолодженої риби, виробництва Норвегії.
10.10.2011 р. позивачем подано до митниці ВМД № 100190000/2011/128767 відповідно до якої у режимі імпорту задекларовано товар «Риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar), ціла, патрана з головою, без харчових добавок не піддана термічній обробці, в пінопластових ящиках серійного виробництва». Дата виробництва 04.10.2011 р. Код товару 03021200. Митна вартість визначена за методом 1 та у грошовому виразі, склала 532 828,94 грн. (66831,68 доларів США, за одиницю -4,35$), у зв'язку з чим ПДВ становив 106 565,79 грн.
З ВМД вбачається, що позивачем подано базовий пакет документів, перелік яких визначений у гр. 44 ВМД.
Крім того, із зазначеного ВМД також вбачається, що позивачем також подано додаткові документи, визначені у Доповненні № 1 до ВМД у доповненні до гр. 44, у т.ч.: CMR № 1353107 від 06.10.2011 р, довідка про транспортні витрати від 10.10.2011 р. № 23/10, договір № 08/07 від 08.07.2011 р. на перевезення вантажів.
При цьому, під час розгляду справи позивачем також надано копію листа постачальника від 03.10.2011 р., який також надавався позивачем Митниці та в якому постачальник повідомляє митні органи про те, що ціна формується на аукціонах у зв'язку з чим ціна може відрізнятися щотижня. При цьому, постачальник наголошує, що протягом літніх та осінніх місяців в Норвегії відбувається масовий забій риби та з цієї причини ціна на рибу є найнижчою через надлишок пропозиції на ринку.
Під час митного оформлення позивачем також подана також декларація митної вартості (ДМВ).
У ДМВ митницею 10.10.2011 р. вчинено запис про необхідність надання додаткових документів згідно ПКМУ № 1766, а саме витребувано: висновок експертної організації щодо вартості товарів; оплата за попередню поставку (бухгалтерська документація); заявка на перевезення.
З копії ДМВ, наданої Митницею під час розгляду справи, вбачається про вчинення на ній напису про надання позивачем висновку експертної організації, бухгалтерських документів, заяви перевізника.
Зокрема, позивачем надано засвідчену копію висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза»від 11.10.2011 р. № 28510, де зазначено, що рівень цін на товар, що імпортується за вищезгаданим контрактом та інвойсом від 06.10.2011 р., відповідає поточній кон'юнктурі ринку.
Окрім того, як вбачається з наданих Митницею документів, позивачем також надано платіжні документи на поточну оплату аналогічного товару, як-то вимагалось Митницею.
В контексті наведеного, слід зазначити, що документація щодо транспортування товару була надана як з базовим (обов'язковим) пакетом документів, так, як вбачається з відміток на ДМВ, - в пакеті додатково витребуваних митницею документів.
Як пояснив під час розгляду справи представник митниці висновок експертної організації був наданий у копії, яка хоча і була засвідчена, але у зв'язку з тим, що була надана у копії, надані відомості викликали у Митниці обґрунтований сумнів.
12.10.2011 р. Митницею прийнято Рішення про визначення митної вартості товарів № 100000006/2011/314254/2 де митна вартість визначена за 6 методом. Сума за одиницю товар визначена у розмірі 8,47 доларів США, вартість -130048,38 доларів США.
Рішення мотивовано неподанням декларантом додаткових документів.
Окрім того, метод 1 не застосований митницею з посиланням на ст. 265 МК України, методи 2, 3 -у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари; методи 4, 5 -через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості. Зазначено про проведення процедури консультацій.
12.10.2011 р. митницею прийнято картку відмови № 100190000/1/02335, прийняття якої мотивовано визначенням митної вартості митним органом згідно наведеного рішення, положеннями ст. 90 МК України (неможливість внесення змін до гр. 12, 44, 45 ВМД).
При цьому, до вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів, віднесено подання до митного оформлення нової ВМД з урахуванням коригування митної вартості.
13.10.2012 р. позивачем подано нову ВМД № 100190000/2011/129349 в якій, з посиланням на Рішення про визначення митної вартості та Картку відмови, позивачем заявлено до митного оформлення той же товар. У новій ВМД позивачем визначено митну вартість -1 036 966,77 грн., ПДВ -207 393,35 грн.
Факт сплати позивачем ПДВ до бюджету у розмірі 207 393,35 грн. підтверджується відміткою митного органу у зазначеній ВМД. При цьому, попередньо кошти за митне оформлення ВМД у загальній сумі 890 000 грн. були зараховані позивачем платіжним дорученням № 887 від 10.10.2011 р. на депозитний рахунок Київської регіональної митниці № 37349210000026 в УДК у м. Києві (код банку 820019).
Вирішуючи в частині оскаржуваних рішень спір по суті, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 259 МК України (від 11 липня 2002 року № 92-IV) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Митна вартість визначається та декларується за правилами, викладеними у статтях 260, 262, 264 - 273 МК України.
Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Згідно з приписами ст. 264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до статті 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів.
Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
На виконання цих положень, Кабінет Міністрів України затвердив Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження постановою N 1766 від 20 грудня 2006 року (далі -Порядок № 1766), а також Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів постановою № 339 від 9 квітня 2008 року.
У взаємозв'язку з наведеним, слід додати, що статтею 266 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Згідно з приписами ст. 273 МК України («Резервний метод») у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.
Згідно з п. 11 Порядку № 1766 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
Згідно з п. 13 Порядку № 1766 декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання.
При цьому, згідно з п. 14 Порядку лише якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Аналіз наведених норм, а також положень зазначених вище Порядків дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.
До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
В даному випадку, враховуючи фактичні обставини, пов'язані з декларуванням позивачем спірної партії товару, визначенням її митної вартості та обставини прийняття спірних рішень, суд, враховуючи наведені вище норми законодавства, приходить до висновку про неправомірність застосування Митницею шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено частиною п'ятою статті 266 МК, та без обґрунтування неможливості їх застосування.
Так, у взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що в даному випадку Митниця не довела: (1) наявності обмежень для застосування 1 методу, встановлених статтею 267 МК України; (2) неповноти чи недостатності наданих з первинною ВМД документів, а також додатково наданих документів, чи того, що для цілей застосування 1 методу подані документи у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації; (3) неможливості послідовного застосування попередніх п'яти методів; (4) обґрунтованості визначення митної вартості, виходячи з ціни за одиницю товару у розмірі 8,47$, що майже вдвічі перевищує визначену позивачем.
При цьому, є такою, що не відповідає дійсності відмітка в Рішенні про визначення митної вартості про неподання позивачем додаткових документів, оскільки такі документи, як вбачається з відмітки на ДМВ, з документів, які надані Митницею під час розгляду справи та які, відповідно, надавалися позивачем Митниці під час митного оформлення, а також з пояснень представника Митниці, - були надані.
В контексті наведеного, як вже зазначалося, Митниця вказує, що позивачем у складі додаткових документів була надана копія висновку експертної організації, однак, під час митного оформлення попередніх партій такого ж товару, як зазначив представник Митниці, надавалися оригінали висновків, що і зумовило виникнення у Митниці обґрунтованих сумнівів щодо достовірності наданих митниці відомостей.
У зв'язку з цим, слід зазначити, що надання документів у копіях передбачено п. 12 Порядку № 1766, яким визначено, що копії документів засвідчуються написом "Копія. Згідно з оригіналом", підписом та печаткою декларанта. В даному випадку копія експертного висновку оформлена саме таким чином, а отже позивач діяв відповідно до вимог законодавства, у зв'язку з чим у Митниці не було підстав для неврахування цього висновку та само по собі надання саме копії висновку не свідчить про обґрунтованість сумнівів Митниці щодо достовірності наданих відомостей.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що за тиждень до подання позивачем первинної ВМД, а саме 04.10.2011 р., Митниця здійснила митне оформлення того ж товару, за тих же комерційних умов за ВМД 100190000/2011/128010 за ціною договору, де ціна за одиницю товару склала 4,7659 $, що, у сукупності з вищенаведеними відомостями експертної організації, відомостями постачальника щодо того, що у цей період року ціна є найнижчою через надлишок пропозиції на ринку, з урахуванням відомостей, наведених у повідомленні ДМСУ від 28.04.2012 р. № 18/15-17-2838 про середньорозрахункову вартість імпорту того ж товару (за тим же кодом) у жовтні 2011 р. на рівні 39 грн./кг, відомостей Держстату України, які згідно листа від 26.04.2012 р. № 15/1-20/466Пі у документальному виразі надані позивачем до справи, свідчить, як про наявність у Митниці цінової інформації щодо такого ж товару, так і про явну необґрунтованість визначеної Митницею митної вартості спірної партії товару, розрахованої виходячи з ціни одиниці товару у розмірі 8,47$ за одиницю товару, яка не ґрунтується на об'єктивних документально підтверджених відомостях та, по суті, визначеною довільно.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що спірні рішення прийняті без врахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, є необґрунтованими та не відповідають наведеним вище вимогам законодавства, що зумовлює висновок суду про задоволення позову в цій частині.
Щодо позовної вимоги щодо стягнення надміру сплаченого позивачем податку на додану вартість, слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 15 Митного кодексу України (2002 р., в редакції, що діяла на час оформлення ВМД та сплати податку) митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України.
Відповідно до п/п. 41.1.2. ПК України митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.
Під митними платежами розуміються податки, що відповідно до ПК України або митного законодавства справляються під час переміщення або у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено на митні органи (п/п. 14.1.113. ПК України).
Частиною 1 статті 261 МК України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Відтак, зміна митної вартості, у т.ч. за ініціативою та за рішенням митного органу, призводить до відповідної зміни розміру митних платежів та до змін у структурі податкових зобов'язань декларанта, які підлягають сплаті у зв'язку з митним оформленням товарів.
В даному випадку, внаслідок прийняття вищезгаданих протиправних рішень та протиправного визначення відповідачем митної вартості, яка застосована для нарахування податків, позивачем надміру сплачено до бюджету ПДВ у сумі 100827,56 грн., що складається з різниці суми ПДВ, сплаченої позивачем під час подання нової ВМД у розмірі 207 393,35 грн. та суми ПДВ у розмірі 106 565,79 грн., яка підлягала сплаті при первинному зверненні до митниці.
Відповідно до статті 264 Митного кодексу України (2002 р.), положення якої діяли на час подання нової ВМД та зарахування ПДВ до бюджету, було передбачено, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту.
Статтею 43 Бюджетного кодексу України визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.
Статтею 25 цього Кодексу визначено, що Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, (1) Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр); (2) здійснює реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; (3) здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Відповідно до пункту 7 цього ж Положення, Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).
При цьому, суд враховує, що відповідно до п. 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМ України від 03.08.2011 р. № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, зокрема, для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.
Враховуючи наведене в сукупності, а також положення ч. 2 ст. 124 Конституції України, суд приходить до висновку, що внаслідок прийняття Митницею вищенаведених протиправних рішень, позивачем надміру сплачено до бюджету суму ПДВ у розмірі 100827,56 грн., які підлягають поверненню позивачу шляхом стягнення за рішенням суду цих сум з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, через яке ці кошти були зараховані до Державного бюджету України.
Під час розгляду справи судом не встановлено та відповідачами не доведено наявності законодавчих перешкод для повернення позивачу надміру зарахованих до бюджету коштів, які зараховані до бюджету внаслідок неправомірного визначення митним органом митної вартості товарів.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі, зокрема, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України та характеру спірних відносин -шляхом визнання протиправними та скасування спірних рішень, а також, як зазначено вище, шляхом стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у м. Києві надміру сплаченого позивачем до бюджету ПДВ у розмірі та 100827,56 грн. На поверненні судового збору позивач не наполягав.
Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»(код з ЄДР 30579869, адреса: 02660, м. Київ, М. Раскової, 11, офіс 600) задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати Рішення Київської регіональної митниці (код з ЄДР 00137331, м. Київ, бул-р І. Лепсе, 8-а) про визначення митної вартості товарів від 12.10.2011 р. № 100000006/2011/314254/2 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 12.10.2011 р. № 100190000/1/02335.
Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (код з ЄДР 37993783; адреса: 01601, м. Київ, Шевченківський район, вул. Терещенківська, 11-А) 100 827,56 грн. (сто тисяч вісімсот двадцять сім гривень 56 копійок), що складає суму надміру сплаченого до бюджету податку на додану вартість.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя О.А. Кармазін
Повний текст постанови суду складено та підписано 26.10.2012 р.