ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
23 жовтня 2012 року 11:13 № 2а-13141/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Малярчук Ю.Б. (довіреність від 25.07.2012 р. № 2-306д), Собка О.В. (довіреність від 25.07.2012 р. № 2-299д)
від відповідача: Прокопчук О.О. (довіреність від 01.03.2012 р. № 17/10/10-034)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомДочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»
доКарлівської міжрайонної державної податкової інспекції
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.02.2012 р.: № 0000041501, 0000051501, 0000061501, 0000071501, 0000081501, 0000091501,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Дочірня компанія «Укргазвидобування»з позовом до Карлівської МДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі - ППР) від 21.02.2012 р.:
- (1) № 0000041501, відповідно до якого, за затримку на 61 день граничного строку плати грошового зобов'язання з рентної плати за нафту у розмірі 1749202,12 грн., позивачу, за порушення п. 260.7. ПК України та на підставі ст. 126 ПК України, нараховано штраф у розмірі 20%, що у грошовому виразі складає 349840,42 грн.,
- (2) № 0000051501, відповідно до якого за затримку на 28 днів граничного строку сплати грошового зобов'язання з рентної плати за нафту у розмірі 120918,30 грн., позивачу, за порушення п. 260.7. ПК України та на підставі ст. 126 ПК України, нараховано штраф у розмірі 10%, що у грошовому виразі складає 12 091,83 грн.,
- (3) № 0000061501, відповідно до якого, за затримку на 92 дня граничного строку сплати грошового зобов'язання з рентної плати за природний газ у розмірі 17649104,51 грн., позивачу нараховано штраф у розмірі 20%, що у грошовому виразі складає 3278179,17 грн.,
- (4) № 0000071501, відповідно до якого за затримку на 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з рентної плати за природний газ у розмірі 32890089,64 грн., позивачу визначено штраф у розмірі 10%, що у грошовому виразі складає 3250298,65 грн.
- (5) № 0000081501, відповідно до якого, за затримку на 92 дні граничного строку сплати грошового зобов'язання з рентної плати за газовий конденсат у розмірі 9988558,73 грн., позивачу визначено штраф у розмірі 20%, що у грошовому виразі складає 1926930,07 грн.
- (6) № 0000091501, відповідно до якого за затримку на 29 днів граничного строку сплати грошового зобов'язання з рентної плати за газовий конденсат у розмірі 8078204,65 грн., позивачу визначено штраф у розмірі 10%, що у грошовому виразі складає 784464,69 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що нарахування штрафів стосується сплати податкових зобов'язань, які були самостійно визначені позивачем у період як до, так і після набрання чинності ПК України. Штрафи, як зазначає позивач, можуть застосовуватись лише за порушення ПК України. Позивач зазначає, що повністю сплатив визначені у податкових розрахунках самостійно визначені податкові зобов'язання з ресурсних платежів.
З цих підстав позивач просить задовольнити позов.
Податковий орган, з підстав, викладених в акті перевірки, вважає спірні рішення законними та обґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позову, оскільки кожне спірне рішення ґрунтується, на думку МДПІ, на обставинах несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань та положеннях податкового законодавства.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 23.10.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача і відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.
Карлівською міжрайонною державною податковою інспекцією Полтавської області проведено документальну невиїзну перевірку ДК «Укргазвидобування»з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по рентній платі за нафту, природний газ і газовий конденсат за період з жовтня 2009 року по жовтень 2011 року, нарахованих по строках сплати з 30.11.2009 року по 30.11.2011 року.
За результатами перевірки складено Акт від 10.02.2012 р. № 47/1501/30019775 (далі -Акт перевірки).
Як зазначено в Акті перевірки, при її проведенні використано податкові розрахунки з рентної плати за жовтень 2009 -жовтень 2011 року, виписки банку, дані АІС.
В Акті перевірки деталізовано суми самостійно визначених позивачем податкових зобов'язань, які не заперечуються позивачем, граничний термін сплати цих зобов'язань, який також не заперечується позивачем.
Перевіркою встановлено (1) порушення, які стали підставою для прийняття ППР 0000041501 та 0000051501, а саме: п. 260.7 ПК України в частині сплати узгодженого податкового зо бов'язання по рентній платі за нафту, у тому числі: за березень 2011 р. нарахованого по терміну 30.04.2011р. у сумі 576372,00 грн. з затримкою сплати 48 днів; за серпень 2011 р. нарахованого по терміну на 30.09.2011 р. у сумі 642593,26 грн. з затримкою сплати 61 день; за вересень 2011р. нарахованого по терміну 30.10.2011 року у сумі 530236,86 грн. із затримкою 31 день; за жовтень 2011 року нарахованого по терміну 30.11.2011 р. у сумі 120918,30 грн. із затримкою 28 днів.
Висновки Акту перевірки та вищезазначені ППР 0000041501 та 0000051501 мотивовані приписами ст. 100, п. 260.7., п. 260.1., 260.5., а також п. 87.9. ПК України, відповідно до якої у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
В контексті наведеного, МДПІ зазначає, що у зв'язку з наявністю у позивача у 2011 році податкового боргу минулих періодів 2011 року, поточні платежі за наведеними вище поточними грошовими зобов'язаннями відповідно до п. 87.9. ПК України спрямовувались на погашення податкового боргу, який виник раніше у 2011 році і не був погашений на дату поточних платежів за поточні зобов'язання, а поточні зобов'язання у зв'язку з цим не були погашені/сплачені своєчасно, набули статусу податкового боргу та погашалися вже за рахунок наступних платежів.
Крім того, Актом перевірки встановлено порушення (2) п/п. 5.3.1., п/п. 4.1.4., Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі -Закон № 2181), п.8 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат»від 22.03.2011 р. № 256 в частині сплати узгодженого податкового зобов'язання по рентній платі за газовий конденсат, висновки щодо чого покладені в основу прийняття ППР № 0000081501 та № 0000091501, у тому числі:
- за листопад 2009 р. нарахованого по терміну 30.12.2009р. 108532,90 грн. з затримкою сплати 23 дні; за грудень 2009р. нарахованого по терміну 01.02.2010р. 109374 грн. з затримкою сплати 10 днів; за січень 2010 р. нарахованого по терміну 02.03.2010р. 109742,70 грн. з за тримкою сплати 9 днів; за березень 2010р. нарахованого по терміну 30.04.2010р. 110075,60 грн. з затримкою сплати 18 днів; за квітень 2010р. нарахованого по терміну 31.05.2010р. 110594,85 грн. з затримкою сплати 53 дні; за липень 2010р. нарахованого по терміну 30.08.2010р. 112570,10 грн. з затримкою сплати 29 днів; за вересень 2010р. нарахованого по терміну 01.11.2010р. 89581,70 грн. з затримкою сплати 22 дні; за жовтень 2010р. нарахованого по терміну 30.11.2010р. 90083,90 грн. з затримкою сплати 28 днів; за листопад 2010р. нарахованого по терміну 30.12.2010р. 90726,56 грн. з затримкою сплати 11 днів; за грудень 2010р. нарахованого по терміну 30.01.2011р. 114447,08 грн. з затримкою сплати 29 днів.
В цій частині висновки Акту перевірки та спірні ППР 0000081501 та 0000091501 мотивовані тим, що згідно з п/п. 7.7. Закону № 2181 податковий борг, на думку ДПІ, погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами -у рівних пропорціях.
В Акті перевірки МДПІ деталізує нарахування, розрахунки та зазначає, що вищенаведені податкові зобов'язання виникли у 2009 та 2010 роках та сплачені з порушенням граничного строку протягом 2010 року та частково у 2011 році, деталізація чого наведена в Акті перевірки.
Зазначені висновки про порушення граничного строку сплати рентної плати за газовий конденсат та, відповідно спірні рішення, мотивовані тим, що у зв'язку з наявністю у позивача у 2009 -2010 роках податкового боргу, поточні платежі із сплати поточних зобов'язань спрямовувались на погашення податкового боргу, який виник раніше, у зв'язку з чим поточні зобов'язання, які виникли до 01.01.2011 року, погашалися за рахунок платежів 2010 року та, як наслідок, за рахунок платежів наступного 2011 року, а саме - за рахунок платежів із сплати зобов'язань наступних періодів.
В контексті нарахування штрафів за вищезгаданими ППР 0000081501 та 0000091501, слід зазначити, що вони ґрунтуються також на порушенні (3) п. 260.7 ПК України в частині сплати узгодженого податкового зо бов'язання по рентній платі за газовий конденсат, в тому числі:
- за січень 2011р. нарахованого по терміну 02.03.2011р. 115263,57 грн. з за тримкою сплати 21 день; за лютий 2011р. нарахованого по терміну 30.03.2011р. 115850,94 грн. з за тримкою сплати 56 днів; за березень 2011р. нарахованого по терміну 30.04.2011р. 2060226,00 грн. з затримкою сплати 48 днів; за квітень 2011р. нарахованого по терміну 30.05.2011р. 117416,70 грн. з затримкою сплати 31 день; за травень 2011р. нарахованого по терміну 30.06.2011р. 118314,21 грн. з затримкою сплати 25 днів; за червень 2011р. нарахованого по терміну 30.07.2011 р. 120645,72 грн. з затримкою сплати 32 дні; за липень 2011р. нарахованого по терміну 30.08.2011 р. 3732180,23 грн. з затримкою сплати 1 день; за липень 2011р. нарахованого по терміну 30.08.2011 р. 59,48 грн. з затримкою сплати 2 дні; за липень 2011 р. нарахованого по терміну 30.08.2011 р. -120586,24 грн. з затримкою сплати 92 дні; за серпень 2011р. нарахованого по терміну 30.09.2011р. 3676848,16 грн. з затримкою сплати 61 день; за вересень 2011р. нарахованого по терміну 30.10.2011р. 3666390,12 грн. з затримкою сплати 31 день; за жовтень 2011р. нарахованого по терміну 30.11.2011 р. 3177252,52 грн. з затримкою сплати 15 днів.
Висновки Акту перевірки про прострочку сплати грошових зобов'язань за 2011 рік ґрунтуються на попередніх висновках щодо несвоєчасної сплати податкових зобов'язань за 2009 -2010 рік, що потягло за собою, за висновком МДПІ, відповідно, несвоєчасну сплату податкових зобов'язань за 2011 рік за рахунок того, що поточні платежі за поточними зобов'язаннями 2009 -2010 років враховувались в погашення податкового боргу, що виник раніше, у зв'язку з чим зазначені зобов'язання погашалися за рахунок наступних платежів за наступні періоди, у т.ч. за 2011 рік, у зв'язку з чим, у свою чергу, поточні зобов'язання за 2011 рік погашалися МДПІ за рахунок платежів за наступні періоди.
Актом перевірки також встановлено порушення (4) п/п. 5.3.1. Закону № 2181 та п. 8 постанови КМ України «Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат»від 22.03.2001 р. №256 в частині сплати узгодженого податкового зобов'язання по рентній платі за природний газ (стосується ППР 0000061501 та 0000071501) в тому числі:
- за жовтень 2009р. нарахованого по терміну 30.11.2009р. 3757490,90 грн. з затримкою сплати 30 днів; за листопад 2009р. нарахованого по терміну 30.12.2009р. 413857,25 грн. з затримкою сплати 71 день; за лютий 2010р. нарахованого по терміну 30.03.2010р. 413073,70 грн. з затримкою сплати 3 дні; за березень 2010р. нарахованого по терміну 30.04.2010р. 334270,61 грн. з затримкою сплати 26 днів; за травень 2010р. нарахованого по терміну 30.06.2010р. 330668,09 грн. з затримкою сплати 5 днів; за червень 2010р. нарахованого по терміну 30.07.2010р. 331184,50 грн. з затримкою сплати 6 днів; за жовтень 2010р. нарахованого по терміну 30.11.2010р. 323201,07 грн. з затримкою сплати 6 днів; за листопад 2010р. нарахованого по терміну 30.12.2010р. 323695,17 грн. з затримкою сплати 11 днів; за грудень 2010р. нарахованого по терміну 30.01.2011р. 407909,98 грн. з затримкою сплати 29 днів.
У взаємозв'язку з попередніми висновками та в контексті нарахування штрафів за ППР 0000061501 та 0000071501, Актом перевірки також встановлено порушення (5) п. 260.7. ПК України в частині сплати узгодженого податкового зо бов'язання по рентній платі за природний газ, у тому числі:
- за січень 2011р. нарахованого по терміну 02.03.2011р. 410820,11 грн. з затримкою сплати 21 день; за лютий 2011р. нарахованого по терміну 30.03.2011р. 412913,60 грн. з затримкою сплати 56 днів; за березень 2011р. нарахованого по терміну 30.04.2011 р. 2261456,00 грн. з затримкою сплати 48 днів; за квітень 2011р. нарахованого по терміну 30.05.2011 р. 417547,64 грн. з затримкою сплати 31 день; за травень 2011р. нарахованого по терміну 30.06.2011 р. 426313,06 грн. з затримкою сплати 25 днів; за червень 2011р. нарахованого по терміну 30.07.2011р. 427767,44 грн. з затримкою сплати 32 дні; за липень 2011р. нарахованого по терміну 30.08.2011 р. 3976348,43 грн. із затримкою сплати 1 день; за липень 2011 року нарахованого по терміну 30.08.2011 р. 1558495,44 грн. з затримкою сплати 92 дні; за серпень 2011 р. нарахованого по терміну 30.09.2011р. 5919830,77 грн. з затримкою сплати 61 день; за вересень 2011р. нарахованого по терміну 30.10.2011р. 6237236,37 грн. з затримкою сплати 31 день; за жовтень 2011р. нарахованого по терміну 30.11.2011р. 21855114,03 грн. з затримкою сплати 28 днів.
Висновки щодо нарахування штрафів по ППР 0000061501 та 0000071501 (щодо сплати рентної плати за природний газ) мотивовані аналогічними обставинами, що і відносно вищезгаданих ППР 0000081501 та 0000091501 (щодо сплати рентної плати за газовий конденсат), а саме тим, що поточні платежі за поточні зобов'язання спрямовувались на погашення податкового боргу минулих періодів у зв'язку з чим поточні зобов'язання, у т.ч. за 2009-2010 роки, погашалися відповідно за рахунок наступних платежів у 2009, 2010, 2011 роках із сплати зобов'язань наступних періодів, які у свою чергу, у т.ч. за 2011 р., також погашалися за рахунок наступних платежів.
На підставі Акту перевірки прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.
Як вбачається з акту перевірки та пояснень представників сторін, спір виник у зв'язку з тим, що як до 01.01.2011 року, тобто до набрання чинності ПК України, так і після набрання 01.01.2011 р. ним чинності, у зв'язку з наявністю у позивача податкового боргу, податковий орган зараховував поточні платежі при сплаті поточних сум податкових зобов'язань з рентної плати в погашення наявного у позивача податкового боргу минулих періодів, наявність якого на дати поточних платежів позивачем не спростовується. При цьому, поточні зобов'язання, як вже зазначалося вище, надалі погашалися за рахунок наступних платежів щодо сплати податкових зобов'язань наступних періодів, які, у свою чергу, погашалися МДПІ в обліку також за рахунок наступних платежів, що і призвело у всіх вищенаведених випадках, за висновком МДПІ, до сплати самостійно визначених позивачем податкових зобов'язань із прострочкою.
В даному випадку між сторонами не має спору щодо своєчасності подання податкових розрахунків, розміру самостійно визначених позивачем податкових зобов'язань, статусу цих зобов'язань, як узгоджених, правильності їх розрахунку та граничних термінів сплати податкових зобов'язань, визначених у наведених податкових розрахунках. Під час розгляду справи позивачем також не спростовувалась та не заперечувалась наявність на дати сплати поточних платежів за поточними зобов'язаннями податкового боргу минулих періодів.
В даному випадку представником МДПІ також визнається, що якби не здійснювався перерозподіл коштів в рахунок погашення податкового боргу, то, виходячи із задекларованих до сплати сум та наявних платежів, вважалось би, що поточні задекларовані суми зобов'язань із рентної плати сплачені своєчасно та у повному обсязі.
Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним спір по суті, суд зазначає наступне.
Так, за результатами оскарження спірних рішень у досудовому порядку рішенням ДПС у Полтавській області від 20.03.2012 р. № 676/10/10-215 скасовано ППР від 21.02.2012 р. № 0000071501 в частині застосування штрафної санкції у розмірі 40 790 грн., а в іншій частині (3 164 508,64 грн.) залишено без змін.
Окрім того, скасовано ППР від 21.02.2012 р. № 0000091501 в частині застосування штрафної санкції в розмірі 11443,72 грн., а в частині 773 020,97 грн. залишено без змін.
Під час розгляду справи встановлено, що на підставі зазначеного рішення відповідачем замість ППР №№ 0000071501 та 0000091501 прийнято нові ППР від 23.03.2012 р.: № 0000231501 на суму 3 164 508,64 грн. та № 0000241501 на суму штрафних санкцій у розмірі 773 020,97 грн., отримання яких визнається позивачем та які окремо оскаржені у судовому порядку, щодо чого у провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебуває інша справа № 2а-7810/12/2670 (копія ухвали про відкриття провадження у справі залучена до матеріалів даної справи).
У той же час, вищезгаданим рішенням ДПС у Полтавській області залишено без змін ППР №№ 0000051501, 0000041501, 0000061501, 0000081501 та нових рішень замість зазначених -не приймалося.
У взаємозв'язку з наведеним, суд зазначає, що відповідно до п/п. 60.1.3. ПК України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. Згідно з п. 60.4. ПК України у випадках, визначених, зокрема, п/п. 60.1.3 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.
Оскільки в даному випадку внаслідок часткового скасування первинних податкових повідомлень-рішень №№ 0000071501 та 0000091501 суму грошового зобов'язання позивача було зменшено та замість цих первинних рішень були прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 23.03.2012 р. № 0000231501 та № 0000241501, які були отримані позивачем та оскаржені окремо у судовому порядку, то в силу положень п/п. 60.1.3. та п. 60.4. ПК України, вищезгадані первинні податкові повідомлення-рішення є відкликаними, що визнається МДПІ, та, відповідно, ці рішення не створюють для позивача обов'язків із сплати податків, не породжують для позивача інших негативних наслідків, а відтак і не порушують прав позивача, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що позов у цій частині, а саме щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000071501 та 0000091501, не підлягає задоволенню.
Щодо інших оскаржуваних рішень та стосовно порядку нарахування та сплати рентної плати у період до 01.01.2011 року, слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" рентні платежі відносяться до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).
Частиною третьою статті 1 цього Закону зокрема передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Для цілей застосування актів законодавства про оподаткування, під системою цієї галузі законодавства слід розуміти структурно впорядковану сукупність нормативно-правових актів, що побудована за ієрархією відповідно до їхньої юридичної сили і предметом регулювання якої є податкові правовідносини. Такими актами законодавства встановлюються ставки, механізми справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), пільги з оподаткування, тощо.
У взаємозв'язку з цим суд зазначає, що 3 червня 2008 року Верховною Радою України прийнято Закон № 309-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(далі -Закон № 309), який за своєю суттю та предметом регулювання є спеціальним законом з питань оподаткування.
Пунктом 4 розділу II «Прикінцеві положення»цього Закону, який діяв в період до 01.01.2011 року, було визначено обов'язок таких суб'єктів господарювання, як позивач, щодо внесення (сплати) рентної плати, а також податковий (звітний) період щодо нарахування і строки сплати цих платежів.
Зокрема, цією нормою було встановлено, що у кожному податковому (звітному) періоді, що дорівнює календарному місяцю, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток газового конденсату на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами, вносять у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, до Державного бюджету України рентну плату у розмірах, встановлених пунктом.
У взаємозв'язку з цим, суд зазначає, що порядок обчислення та внесення рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 256 (далі - Порядок).
У пункті 1 Порядку, який діяв до 01.01.2011 року, зазначено, що він визначає механізм обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат у розмірах, установлених законом.
Відповідно до п/п. «а»п/п. 4.1.4., п/п. 5.3.1. Закону № 2181 у взаємозв'язку з положеннями пунктів 7 і 8 Порядку, податковий розрахунок за звітний місяць подається до 20 числа місяця, наступного за звітним, а сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковому розрахунку за звітний (податковий) період, сплачується платником до Державного бюджету України протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такого податкового розрахунку з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.
Оскільки суми рентних платежів за період до 2011 року були самостійно визначені позивачем у податкових розрахунках, ці податкові зобов'язання вважаються узгодженими в силу положень п.5.1. Закону № 2181 та підлягали сплаті до бюджету в строк, визначений п/п. 5.3.1. Закону № 2181 та вищезгаданим Порядком.
У взаємозв'язку з наведеним та щодо здійсненого МДПІ перерозподілу коштів, які сплачувались позивачем за податковими зобов'язаннями 2009 -2010 років у 2009, 2010 роках, слід зазначити наступне.
Відповідно до положень п. 7.1 статті 7 Закону № 2181, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.
Згідно з п. 3.1.1 ст. 3 Закону України № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
При цьому, згідно до п. 20.1 ст. 20, п. 21.1 ст. 21 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціатором переказу може бути платник, ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.
Аналізуючи в сукупності наведені вище норми, які діяли на час здійснення платежів у 2009-2010 роках, позивач мав право на власний розсуд визначати цільове призначення своїх грошових коштів (платежів).
У період дії Закону № 2181 у податкового органу були відсутні повноваження самостійно змінювати цільове призначення платежу, визначеного платником податків при сплаті податкових зобов'язань, та примусово здійснювати розподіл перерахованих позивачем коштів без волевиявлення власника грошових коштів, а отже кожен здійснений позивачем платіж у період 2009 -2010 років підлягав врахуванню відповідачем так, як було зазначено у призначенні платежу позивачем. При цьому, суд зазначає, що положення п/п. 7.7. Закону № 2181 не встановлювали право чи обов'язок саме контролюючого органу змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Норми Закону № 2181 не встановлювали відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для будь-яких інших цілей.
Зазначена правова позиція з питань застосування п. 7.7. Закону № 2181 викладена у постановах Верховного Суду України "Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення" № 21-1162во09 від 08.12.2009, від 27.10.2009 р. № 09/186, від 27.10.2009 р. № 09/188, а також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.07.2010 р. № К-18630/07, яка полягає в тому, що п. 7.7 Закону № 2181-III не дає податковому органу право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті.
Відтак, щодо здійснених позивачем у період 2009 -2010 років платежів в оплату поточних податкових зобов'язань зазначених періодів, суд приходить до висновку, що відповідач не мав правових підстав зараховувати платежі (змінювати призначення платежу/здійснювати перерозподіл коштів) за цими платіжними дорученнями в рахунок погашення податкового боргу минулих періодів, що, однак, було здійснено відповідачем та, відповідно, призвело до необґрунтованих та протиправних висновків про порушення позивачем у 2009 -2010 роках граничних строків сплати податкових зобов'язань за 2009 -2010 роки та безпідставного нарахування штрафів відносно сплати податкових зобов'язань за 2009 -2010 роки.
Виходячи з цього, податкові повідомлення-рішення від 21.02.2012 р. № 0000061501 (щодо нарахування штрафів стосовно сплати рентної плати за природний газ), а також ППР № 0000081501 (щодо нарахування штрафів стосовно сплати рентної плати за газовий конденсат), які ґрунтуються на наведених висновках податкового органу, з урахуванням того, що акт перевірки не містить інших підстав нарахування штрафів та МДПІ визнається, що у разі, якби перерозподіл не здійснювався вважалось би, що наведені зобов'язання сплачені своєчасно, суд приходить до висновку, що наведені вище ППР не ґрунтуються на положенням наведених вище норм законодавства та підлягають скасуванню у частині, що ґрунтується на зазначених обставинах та висновках, викладених в акті перевірки за наведеними епізодами.
Виходячи з наведеного, не можуть також вважатися обґрунтованими і висновки акту перевірки, покладені в основу зазначених вище ППР щодо нарахування штрафів за період здійснення позивачем платежів з рентної плати за природний газ та газовий конденсат у 2011 році, оскільки ці висновки та розрахунки штрафів за 2011 рік невід'ємно пов'язані та ґрунтуються на попередніх обставинах перерозподілу коштів, висновках та розрахунках штрафних санкцій щодо попередніх епізодів сплати податкових зобов'язань у 2009 -2010 роках та, відповідно, неправомірний перерозподіл коштів у ці періоди, врахування у цих періодах платежів 2011 року, впливає та змінює фактичні обставини, покладені МДПІ в основу висновків щодо несвоєчасності сплати позивачем зазначених податкових зобов'язань з рентної плати за газ та газовий конденсат у 2011 році, вказує на невірність алгоритму (послідовності виконання дій, арифметичних розрахунків), який застосовувався МДПІ при формуванні висновків про порушення строків сплати рентної плати за газ та газовий конденсат у 2011 році та нарахування штрафів за період 2011 року.
Отже, враховуючи, що нарахування, перерахунок, прийняття рішень щодо визначення податкових зобов'язань та накладання штрафів в даному випадку належать до дискреційних повноважень податкових органів, а завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень, що виключає втручання суду у дискреційні повноваження податкових органів та здійснення зазначених функцій замість податкового органу (щодо визначення, перерахунку штрафних санкцій), вищенаведені спірні рішення, які ґрунтуються на послідовності взаємопов'язаних обставин та висновків щодо несвоєчасної сплати рентної плати за природний газ та газовий конденсат, підлягають скасуванню в цілому, тобто за всіма епізодами нарахування штрафних санкцій, які покладені в основу зазначених вище спірних ППР, що, у свою чергу, зумовлює здійснення податковим органом своїх функціональних повноважень щодо врахування (при перевірках, в обліку) фактичних обставин сплати позивачем податкових зобов'язань за 2011 рік у 2011 році з урахуванням висновків суду щодо безпідставності нарахування штрафів за епізодами сплати позивачем рентної плати у 2009 -2010 роках.
У той же час, відносно спірних ППР № 0000041501 та № 0000051501, щодо нарахування штрафів за епізодами декларування позивачем у 2011 році податкових зобов'язань з рентної плати за нафту та їх сплати у 2011 році, суд, враховуючи зміни, які сталися у податковому законодавстві з 01.01.2011 р., приходить до висновку про законність та обґрунтованість зазначених рішень, виходячи з наступного.
Згідно з п. 6.1. ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Згідно із п. 8.2. ПК України до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 9.1.8. ПК України до категорії загальнодержавних податків і зборів належить рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні.
Відповідно до п/п. 16.1.4. ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
В контексті наведеного пунктом 36.1. ПК України також визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (п. 36.3. ПК України).
Відповідно до п. 54.1. ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
При цьому, згідно з п/п. 14.1.39. ПК України під грошовим зобов'язанням платника податків розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з п. 31.1. ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.
Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Згідно з п. 38.1. ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п. 9.3. ПК України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Згідно із ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
У взаємозв'язку з наведеним та щодо нарахування та сплати рентної плати слід зазначити, що відповідно до п. 33.3. ПК України базовий податковий (звітний) період, це період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.
Відповідно до п. 260.1. ПК України базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному місяцю.
Згідно з п. 260.3. ПК України платник самостійно складає розрахунок податкових зобов'язань з рентної плати, у якому визначає та/або уточнює суму податкового зобов'язання з рентної плати, за формою, затвердженою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.
Згідно з п 260.5. ПК України платник протягом 20 календарних днів після закінчення податкового (звітного) періоду подає податковий розрахунок органу державної податкової служби: за місцезнаходженням ділянки надр, межі якої визначені в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, у разі розміщення такої ділянки в межах території України.
Відповідно до п. 260.7. ПК України сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковому розрахунку за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такого податкового розрахунку з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.
Відповідно до п. 261.1. ПК України платник несе відповідальність за правильність обчислення рентної плати, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання органам державної податкової служби відповідних розрахунків згідно з нормами цього Кодексу та інших законів України.
Згідно з 126.1. ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
В даному випадку, за висновком МДПІ:
- самостійно визначене позивачем податкове зобов'язання з рентної плати за нафту за серпень 2011 р. у сумі 642593,26 грн. з терміном сплати 30.09.2011 р., сплачене із затримкою на 61 день, а саме сплачено платіжним дорученням від 30.11.2011 р. № 263;
- самостійно визначене позивачем податкове зобов'язання з рентної плати за нафту за вересень 2011р. у розмірі 530236,86 грн. із строком сплати 30.10.2011 року,сплачене із затримкою на 31 день, а саме -сплачено платіжним дорученням від 30.11.2011 р. № 260;
- самостійно визначене позивачем податкове зобов'язання з рентної плати за нафту за жовтень 2011 року у сумі 120918,30 грн. із строком сплати 30.11.2011 р., сплачене із затримкою 28 днів, а саме сплачене платіжним дорученням від 28.12.2011 р. № 3564.
В даному випадку позивачем не спростовано розрахунків МДПІ та висновків Акту перевірки.
З матеріалів справи вбачається, що на дату сплати позивачем у 2011 році поточних, самостійно визначених позивачем грошових зобов'язань, внаслідок наявності у позивача податкового боргу з рентної плати за нафту за минулі періоди 2011 року, наявність якого на дати платежів не заперечувалась та не спростовувалась позивачем, поточні платежі зараховувались МДПІ в погашення податкового боргу минулих періодів 2011 року в черговості його виникнення, що відповідає умовам застосування п. 87.9. ПК України, який набрав чинності з 01.01.2011 р.
Так, згідно з п. 87.9. ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таким чином, незалежно від визначеного платником податку призначення платежу, у разі наявності податкового боргу, сума такого платежу у розмірі податкового боргу враховується у погашення цього податкового боргу в порядку черговості його виникнення.
Відтак, внаслідок змін у законодавстві, які набули чинності з 2011 року, дії МДПІ щодо зарахування у 2011 році поточних платежів в погашення податкового боргу минулих періодів 2011 року є правомірними.
Внаслідок цього, однак, вищезгадані поточні зобов'язання не були погашені своєчасно у зв'язку з чим набули статусу податкового боргу та були фактично сплачені/погашені з прострочкою за рахунок наступних платежів з рентної плати за нафту, що також відповідає умовам застосування п. 87.9. ПК України, що зумовило правомірне застосування МДПІ до позивача штрафу відповідно до 126.1. ПК України (відповідно до кількості днів прострочки).
При цьому, в контексті своєчасності сплати грошових зобов'язань з рентної плати за нафту за березень 2011 року, під розгляду справи встановлено, що рішенням ДПА у Полтавській області від 12.10.2011 р. № 36/с скасовано рішення ДПА у Полтавській області від 29.04.2011 р. № 36 про розстрочення грошового зобов'язання по рентній платі за нафту, на підставі якого (рішення про розстрочення, у свою чергу, було укладено договір про розстрочення № 05.05.2011 р. № 5.
Договором про розстрочення, крім іншого передбачалося наступне. Розділом 2 передбачено, що ДПІ має право розстрочені суми грошових зобов'язань та суми нарахованих процентів, що залишилися не сплаченими на день прийняття рішення про скасування розстрочення, стягувати у порядку, встановленому законодавством для стягнення податкового боргу. Пунктом 4.2. договору передбачено, що ДПІ зобов'язується достроково розірвати договір на підставі рішення про скасування розстрочення та пред'явити до сплати невнесену суму грошового зобов'язання, а також процентів, якщо: з'ясовано, що інформація, подана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, перекручено або неповною; платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов'язань, які виникли після укладення зазначених договорів; платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу. Згідно з п. 4.3. договору від дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені суми грошового зобов'язання, що залишилися не сплаченими, ДПІ зобов'язується нараховувати пеню та штраф у розмірах, передбачених ПК України. При цьому, згідно з п. 5.1. договору платник зобов'язується забезпечувати своєчасну сплату розстроченої суми грошового зобов'язання. Згідно з п. 5.3. цього договору, від дня дострокового розірвання договору платник податків зобов'язаний сплатити невнесену суму розстроченого грошового зобов'язання та суму процентів. Згідно з п. 6.3. договору, строк дії цього договору встановлюється з дати його укладання та закінчується останньою датою дії розстрочення грошового зобов'язання, за винятком випадків дострокового розірвання такого договору.
У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що під час розгляду справи позивачем не надано доказів оскарження рішення про скасування розстрочення або ж його скасування.
В контексті наведеного, МДПІ зазначає, що зазначені зобов'язання, розстрочення сплати яких було скасовано, були сплачені платіжним дорученням від 30.11.2011 р. № 263, № 260, 254, тобто із затримкою сплати на 48 днів.
У взаємозв'язку з наведеним, суд зазначає, що відповідно до п/п. 17.1.5. ПК України платник податків має право одержувати, зокрема, розстрочення сплати податків або податковий кредит в порядку і на умовах, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п/п. 20.1.32. ПК України органи державної податкової служби мають право надавати, зокрема, розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу в порядку, передбаченому законом.
Згідно з п. 32.1. ПК України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.
Згідно з п. 32.2. ПК України зміна строку сплати податку здійснюється, зокрема, у формі розстрочки.
Відповідно до п. 32.3. ПК України зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.
У взаємозв'язку з наведеним пунктом 100.1. ПК України також визначено, що розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.
Окремі питання розстрочення сум грошових зобов'язань визначені у Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженому наказом ДПА України № 1036 від 24.12.2010 р. зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за № 1431/18726, який прийнятий на виконання п. 100.13. ПК України (далі -Порядок № 1036).
Пунктом 1.9. Порядку № 1036 передбачено, що строк дії розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання починається з дати, визначеної законом для сплати податку, збору, які передбачено розстрочити (відстрочити), та закінчується датою, зазначеною у договорі, укладання якого в даному випадку не заперечується сторонами, за винятком випадків дострокового погашення такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 3.9. Порядку № 1036 на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу).
Згідно з п. 4.5. зазначеного Порядку рішення про скасування раніше прийнятого рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) є підставою для дострокового розірвання договору.
Відповідно до п. 4.6. Порядку № 1036 з дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились не сплаченими, нараховуються пеня та штраф у розмірах, передбачених Кодексом.
Пунктом 4.7. Порядку № 1036 визначено, що з дня дострокового розірвання договору платник податків зобов'язаний сплатити невнесену суму розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань (податкового боргу) та суму процентів, нарахованих за фактичний строк дії розстрочення (відстрочення).
Згідно з п. 4.9. Порядку № 1036 рішення про скасування розстрочення (відстрочення) та дострокове розірвання договору за ініціативою органу державної податкової служби може бути оскаржене у порядку, встановленому Кодексом для оскарження рішень органу державної податкової служби щодо нарахованої суми грошових зобов'язань.
Відтак, виходячи з положень наведених вище правових актів, умов договору про розстрочення, у разі скасування рішення про розстрочення, договір про розстрочення є розірваним з дати прийняття такого рішення та з дня дострокового розірвання договору платник повинен сплатити невнесені суми розстрочених зобов'язань, а з дня наступного за днем розірвання договору, на розстрочені суми, що залишились несплаченими, нараховуються пеня та штрафи у розмірах, передбачених ПК України.
При цьому, судом враховується, що в даному випадку йдеться про виникнення та виконання податкових зобов'язань, а не про виконання договірних (у звичайному розумінні) зобов'язань у сфері цивільно-правових відносин, відносини щодо чого (щодо податкових зобов'язань) є предметом регулювання ПК України, у т.ч. в частині встановлення відповідальності за несвоєчасну сплату податків/зборів на підставі п. 126.1. ПК України, що також відповідає положенням вищезгаданого договору про розстрочення, а також приписам Положення № 1036, а отже, з урахуванням положень ч. 2 ст. 1 ЦК України, до відносин із сплати розстрочених за договором податкових зобов'язань не застосовуються норми цивільного законодавства та застосовуються положення ПК України.
У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід зазначити, що податкове законодавство не передбачає окремого узгодження податковим органом з платником податків розірвання договору про розстрочення, направлення йому пропозицій про розірвання договору та укладання окремих угод про розірвання таких договорів. В даному випадку розстрочення припиняється в силу закону у зв'язку з прийняттям відповідного рішення про скасування розстрочення та, у разі незгоди платника податків з рішенням про скасування розстрочення, платник має право оскаржити це рішення, що є гарантією для платника податків від безпідставного скасування розстрочення.
В даному випадку, як зазначено вище та встановлено під час розгляду справи, позивачем не оскаржувались рішення про скасування розстрочення.
Відтак, за даним епізодом (щодо сплати розстрочених податкових зобов'язань з рентної плати за нафту), як вбачається з матеріалів справи, зокрема, картки особового рахунку, розстрочені податкові зобов'язання після скасування розстрочення, враховуючи дату скасування розстрочення та дату фактичної сплати, а також враховуючи положення п. 87.9. ПК України, були сплачені з прострочкою, що відповідає умовам застосування штрафних санкцій відповідно до п. 126.1. ПК України, положення якої правомірно застосовано податковим органом при визначенні позивачу штрафних санкцій за даним епізодом, розрахунок яких (штрафних санкцій) не спростований позивачем.
Враховуючи наведене та беручи до уваги те, що висновки та розрахунки, наведені МДПІ в Акті перевірки в обґрунтування спірних ППР № 0000041501 та № 0000051501 не спростовані позивачем та відповідають умовам застосування штрафних санкцій відповідно до п. 126.1. ПК України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень № 0000041501 та № 0000051501.
Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи не спростовують наведені вище висновки суду щодо зазначених ППР та не доводять зворотного.
В контексті наведеного суд наголошує, що податковий обов'язок, як вже зазначалося вище, є безумовним, відсутність коштів у платника податків не визначена ПК України як підстава для звільнення від відповідальності у випадку несвоєчасної сплати податкових зобов'язань, оскільки норми щодо умов застосування відповідальності є імперативними та не допускають альтернативи.
Під час розгляду справи позивачем не наведено та судом не встановлено обставин порушення банківськими установами строків зарахування рентних платежів, які б на підставі положень п. 129.6. ПК України зумовлювали звільнення позивача від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі зазначених платежів.
Підсумовуючи вищенаведене в сукупності, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи сторони зазначили, що надали всі необхідні пояснення та докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень і додаткових доказів не мають.
В даному випадку, враховуючи наведене та виходячи з встановлених судом обставин та положень податкового законодавства, суд приходить до висновку, що позов у частині вимог про визнання протиправними та скасування ППР 0000071501 та 0000091501, які є відкликаними, як зазначено -не підлягає задоволенню, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Окрім того, висновки акту перевірки щодо дотримання позивачем строків сплати рентної плати за нафту, розрахунки штрафних санкцій за цими епізодами та, відповідно, оскаржувані рішення від 21.02.2012 р. № 0000041501 та № 0000051501, ґрунтуються на правильно встановлених податковим органом обставинах та положеннях ПК України, а отже підстав для задоволення позову у цій частині - не має. У той же час, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості податкових повідомлень-рішень від 21.02.2012 р. № 0000061501 (щодо нарахування штрафів за прострочку сплати рентної плати за природний газ), а також ППР № 0000081501 (щодо нарахування штрафів стосовно сплати рентної плати за газовий конденсат), з огляду на що суд приходить до висновку, як зазначено вище, про задоволення позову в цій частині шляхом визнання протиправними та скасування зазначених спірних рішень.
Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Адміністративний позов Дочірньої компанії «Укргазвидобування»задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області від 21.02.2012 р. № 0000061501 та № 0000081501.
У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.А. Кармазін
Повний текст постанови суду складено та підписано 26.10.2012 р.