ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
16 жовтня 2012 року 11:40 № 2а-11520/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О. , суддів Амельохіна В.В. Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України
провизнання нечинним пункт 2 підпункту 4 постанови №499 від 28.05.08р. та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України в якому просив визнати нечинним пункт 2 підпункту 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 25.08.2008 року в частині визначення грошового забезпечення, оскільки цей Порядок не відповідає правовому акту вищої юридичної сили в окремій його частині, що визначено ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" стосовно отримання одноразової грошової допомоги зі всього складу грошового забезпечення за останньою посадою; зобов'язати відповідача вирішити питання і поплатити одноразову грошову допомогу відповідно до Закону.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваний підпункт 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року (надалі -також "Порядок") є незаконним, оскільки суперечить положенням Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Так, як зазначив Позивач в судовому засіданні, аналіз оскаржуваного підпункту Порядку дає підстави дійти висновку, що складові грошового забезпечення, визначені Відповідачем в Порядку, не відповідають таким складовим, які визначені в Законі України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Представник відповідача проти позову заперечував, мотивуючи тим, що відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та статті 29 Закону України "Про Службу безпеки України" одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, виплачується в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Крім того, частиною четвертою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що розмір грошового забезпечення встановлює Кабінет Міністрів України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно ч. 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України оскаржити нормативно-правовий акт мають право особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
В обґрунтування того, що Позивач є суб'єктом правовідносин, в яких застосовується оскаржуваний абзац пункту нормативно-правового акту, ОСОБА_1 надано Суду Витяг з Наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 28 серпня 2007 року № 824 (про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас за пунктом 67, п.п. «б»(за станом здоров'я) з правом носіння військової форми одягу та копію Довідки до Акта огляду МСЕК серія КВ-1 № 003545 від 16 листопада 2007 року (про встановлення третьої групи інвалідності з 16 листопада 2007 року, травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби).
Позивач є суб'єктом правовідносин, в яких застосовується підпункт 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року, в оскаржуваній частині.
Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Статтею 53 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 21 грудня 2006 року N 514-V встановлено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції та законів України видає постанови і розпорядження, обов'язкові для виконання (частина перша). Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України (частина друга).
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України спрямовує свою діяльність на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.
Відповідно до статті 22 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" до повноважень Кабінету Міністрів України належить, зокрема, забезпечення проведення державної соціальної політики.
Частиною другою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок і розміри грошового забезпечення встановлюються Кабінетом Міністрів України.
На виконання положень Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від від 28 травня 2008 року № 499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб", якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.
Підпунктом 4 пункту 2 Порядку (у редакції чинній на момент звернення позивача до суду) визначено, що одноразова грошова допомога виплачується: військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності -у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається:
для військовослужбовців строкової служби - за максимальним посадовим окладом за першим тарифним розрядом, передбаченим для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення;
для військовозобов'язаних чи резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, проходять службу у військовому резерві, - за посадою виходячи з окладу за військовим званням у запасі та максимального окладу за посадою, до якої вони були приписані в запасі, на день втрати працездатності;
для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності чи у разі інвалідності, що сталися включно до 31 грудня 2007 р., - виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячної надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення відповідно до Указів Президента України від 10 квітня 1996 р. N 925 та від 23 лютого 2002 р. N 173 і постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 р. N 829.
У разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється в порядку черговості відповідно до дати подання документів.
Таким чином, визначення розміру грошового забезпечення, що є безпосереднім предметом спору, відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.
Прийняття оскаржуваного Порядку є реалізацією Кабінетом Міністрів України виключних повноважень, наданих останньому Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
За таких обставин, підпункт 4 пункту 2 Порядку відповідає ч.2 ст. 9, ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та обставини справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги Позивача є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, повністю виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У позові ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий Суддя Р.О. Арсірій
Судді В.В. Амельохін
О.П. Огурцов