ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
15 жовтня 2012 року 14:02 № 2а-9652/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Литовці Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві
третя особаВідкрите акціонерне товариство Банк «Біг Енергія»
провизнання дій протиправними та актів переоцінки недійсними,
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_2
від відповідача -Владко Р.О.
від третьої особи -не з'явився
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОСОБА_1 (далі по тексту -позивач, ОСОБА_1) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві (далі по тексту -відповідач, ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відкритого акціонерного товариства Банк «Біг Енергія»(далі по тексту -третя особи, ВАТ Банк «Біг Енергія») та просила суд: визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача по нездійсненню переоцінки майна в установленому законодавством порядку та визнати недійсними акти переоцінки від 15 лютого 2011 року та 27 березня 2011 року, наявні у матеріалах виконавчого провадження №21235200.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2012 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24 липня 2012 року.
У судовому засіданні, призначеному на 24 липня 2012 року, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Уповноважений представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 24 липня 2012 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні та повторно витребував від відповідача копії матеріалів виконавчого провадження.
11 вересня 2012 року відповідачем на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2012 року подано завірена копія виконавчого провадження №21235200.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2012 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Відкрите акціонерне товариство Банк «Біг Унергія»та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26 вересня 2012 року.
У судовому засіданні, призначено на 26 вересня 2012 року, за клопотанням представника відповідача судом оголошено перерву до 4 жовтня 2012 року.
1 жовтня 2012 року представником третьою особи через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника Відкритого акціонерного товариства Банк «Біг Енергія».
Судові засідання, призначені на 4 жовтня 2012 року та 10 жовтня 2012 року, не відбулися в зв'язку з перебуванням судді Савченко А.І. на лікарняному.
В судовому засіданні 15 жовтня 2012 року представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог. Представник відповідача виклав зміст заперечень на адміністративний позов.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
25 серпня 2010 року до ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві надійшов на виконання виконавчий напис нотаріуса №1120 від 17 серпня 2010 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_5 від реалізації якої задовольнити вимоги ВАТ Банк «Біг Енергія»у розмірі 1 437 113,94 грн.
Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві від 27.08.2010р. ВП № 21235200 відкрито виконавче провадження з виконання названого виконавчого напису.
16 березня 2011 року державним виконавцем в присутності понятих, представників стягувача та спеціалізованої організації складено акт опису й арешту майна боржника ОСОБА_1
За наслідками проведення експертної оцінки арештованого майна - квартири АДРЕСА_1 висновком про незалежну оцінку майна визначено вартість квартири у розмірі 341 000,00 грн.
У зв'язку з тим, що прилюдні торги по реалізації арештованого майна не відбулися, про що відповідача було повідомлено листом спеціалізованої організації -ТОВ «ТД «Укрспецреалізація», 15 лютого 2012 року проведено переоцінку арештованого майна на 20% від попередньої вартості.
Повторні прилюдні торги також не відбулися, що стало підставою для повторної переоцінки арештованого майна на 36%.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, а акти переоцінки недійсними з підстав їх складання до моменту проведення оцінки арештованого майна суб'єктом експертної діяльності, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку доводам позивача, викладеним в адміністративному позову, суд приходить до наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999р. № 606-XIV (далі по тексту - Закон України від 21.04.1999р. № 606-XIV).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Частиною 1 статті 17 вказаного вище Закону передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Статтею 11 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до положень названої статті державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Частина 1 статті 27 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV закріплює, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
До заходів примусового виконання рішення Законом віднесено:
1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, визначений у статті 52 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV.
Відповідно до названої правової норми, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
Процедура реалізації майна, на яке звернено стягнення, визначена у статті 62 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV.
Так, реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із Законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.
Окрім наведеного, умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку також визначені в Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. № 74/5, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 15.12.1999р. За № 865/4158 (далі по тексту -Інструкція № 74/5), глава п'ята якої врегульовує саме порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника.
Так, відповідно до пункту 5.1. названої Інструкції № 74/5стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.
Реалізація заставленого майна провадиться в порядку, установленому пунктом 5.12 цієї Інструкції № 74/5.
Названим пунктом закріплено, що реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в пункті 5.1.2 цієї Інструкції № 74/5, здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах.
Продаж нерухомого майна здійснюється шляхом проведення торгів спеціалізованими організаціями, які мають право здійснювати операції з нерухомістю в порядку, передбаченому законодавством України, і визначеними на тендерній (конкурсній) основі.
У той же час, звернення стягнення на предмет іпотеки за виконавчим написом нотаріуса або за рішенням суду врегульований пунктом 5.12 Інструкції № 74/5 та закріплює, що звернення стягнення на предмет іпотеки і його реалізація для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюються відповідно до умов іпотечного договору.
Умови і порядок проведення прилюдних торгів з продажу квартир, будинків, підприємств як цілісного майнового комплексу, інших приміщень, земельних ділянок, що є нерухомим майном, на які звернено стягнення відповідно до чинного законодавства, а також розрахунків за придбане майно на момент виникнення спірних правовідносин були врегульовані Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999р. № 68/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за № 745/4038 (далі по тексту - Тимчасове положення № 68/5).
Зі змісту названого правового акту вбачається, що прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна за заявкою державного виконавця організовує і проводить спеціалізована організація, з якою органом державної виконавчої служби укладено відповідний договір.
Спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги, за експертною оцінкою та інші відомості, передбачені Інструкцією № 74/5 (із змінами і доповненнями).
Відповідно до пункту 3.5 Тимчасового положення № 68/5 спеціалізована організація, яка проводить публічні торги, не пізніше як за 15 днів до дня проведення публічних торгів публікує в порядку, визначеному Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003р. № 43/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.05.2003р. за № 388/7709 (зі змінами), на відповідному веб-сайті інформацію про нерухоме майно, що реалізується. Оголошення про проведення прилюдних торгів має бути розміщене не пізніше семи днів з моменту укладення договору про реалізацію майна, а у випадку проведення повторних торгів - не пізніше семи днів з моменту переоцінки майна.
Також, названа організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.
Проте, як убачається із матеріалів справи, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в порушення вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано доказів дотримання спеціалізованою організацію наведених вище положень правових норм, а саме не підтверджено проведення опублікування інформації про нерухоме майно, що реалізується, розміщення оголошення про проведення прилюдних торгів, а також письмового повідомлення всіх визначених суб'єктів про дату, час та місце проведення прилюдних торгів.
З огляду на викладене, суд не може погодитись з правомірністю рішення відповідача щодо наявності підстав для проведення переоцінки майна, а відповідно і правомірності акту переоцінки майна від 15.02.2012р., переданого на реалізацію відповідачем згідно договору №1-11212 від 31.10.2011р. ТОВ «ТД «Укрспецреалізація».
Аналізуючи правомірність дій відповідача щодо проведення повторної переоцінки майна та складення відповідного акту від 27.03.2012р., суд приходить до наступного.
Відповідно до положень Закону України «Про іпотеку»від 05.06.2003р. №898-ІV (далі по тексту - Закон України від 05.06.2003р. №898-ІV) (з наступними змінами та доповненнями) реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
У той же час, відповідно до статті 49 Закону України від 05.06.2003р. №898-ІV, у редакції Закону України від 15.12.2005р. № 3201-IV, протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону.
Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більше ніж на 25 відсотків.
Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду.
Отже, наведеними положеннями Закону не передбачено можливості проведення третіх прилюдних торгів предмета іпотеки.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що чинна редакція Інструкції № 74/5 не містить положень щодо можливості проведення третіх прилюдних торгів, а Тимчасове положення № 86/5 також містить застереження щодо організації та проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки - здійснюються з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку», суд приходить до висновку про безпідставність проведення відповідачем повторної переоцінки майна, переданого на реалізацію ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві згідно договору №1-11212 від 31.10.2011р. ТОВ «ТД «Укрспецреалізація»та протиправність такого акту від 27.03.2012р., що є підставою для визнання його недійсним.
У той же час посилання позивача як на підставу для визнання недійсними актів переоцінки на те, що вони складені раніше складення висновку про незалежну оцінку майна, суд до уваги не приймає, оскільки наявними у матеріалах справи доказами підтверджується проведення переоцінки майна та складення актів у 2012 році. Зазначення у даті актів 2011 рік є помилковим та не впливає на правомірність їх складення.
Відповідно до положень частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи наведене положення, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову, проте з підстав, викладених у даному рішенні.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1.Позов задовольнити частково.
2.Визнати протиправними дії Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві щодо проведення переоцінки майна, переданого на реалізацію Відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві згідно договору №1-11212 від 31.10.2011р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація».
3.Скасувати акти Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві про переоцінку майна, переданого на реалізацію Відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві згідно договору №1-11212 від 31.10.2011р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація»від 15 лютого 2012 року та від 27 березня 2012 року.
4.У решті позову відмовити.
5.Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 (шістнадцять) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.І. Савченко