ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
11 жовтня 2012 року 09:20 № 2а-9739/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., суддів: Кузьменка В.А., Саніна Б.В., при секретарі Литовці Ю.Є., розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу
за позовом Громадської організації «Експертно-дорадчий центр «Правова аналітика»
до Міністерства юстиції України,
Державного агентства екологічних інвестицій України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Громадська організація «Експертно-дорадчий центр «Правова аналітика»(далі по тексту -позивач, ГО «ЕДЦ «Правова аналітика») звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту -відповідач 1, Мін'юст) та Державного агентства екологічних інвестицій України (далі по тексту -відповідач 2, ДАЕІ), у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність ДАЕІ у зв'язку із невжиттям заходів із оприлюднення договорів про продаж одиниць установленої кількості від 18.03.2009р., підписаного між Національним агентством екологічних інвестицій та японською організацією з розробки нових енергетичних технологій (NEDO) (Японія), та від 25.11.2009р., підписаного між Національним агентством екологічних інвестицій та Міністерством довкілля, сільськогосподарських та морських справ Іспанії;
- зобов'язати ДАЕІ подати Міністерству юстиції України на реєстрацію договори про продаж одиниць установленої кількості від 18.03.2009р., підписаний між Національним агентством екологічних інвестицій та японською організацією з розробки нових енергетичних технологій (NEDO) (Японія), та від 25.11.2009р., підписаний між Національним агентством екологічних інвестицій та Міністерством довкілля, сільськогосподарських та морських справ Іспанії;
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України у зв'язку із невжиттям заходів щодо усунення виявлених порушень в частині неоприлюднення міжнародних договорів про продаж одиниць установленої кількості, виявлених в порядку розгляду звернення позивача до Міністерства юстиції України (вих. № 06/12 від 06.04.2012р.);
- зобов'язати Міністерство юстиції України здійснити офіційне опублікування договорів про продаж одиниць установленої кількості від 18.03.2009р., підписаного між Національним агентством екологічних інвестицій та японською організацією з розробки нових технологій (NEDO) (Японія), та від 25.11.2009р., підписаного між Національним агентством екологічних інвестицій та Міністерством довкілля, сільськогосподарських та морських справ Іспанії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні на 28 серпня 2012 року.
У попередньому судовому засіданні 28 серпня 2012 року судом оголошувалась перерва до 10 вересня 2012 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2012 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 26 вересня 2012 року.
В судовому засіданні, призначеному на 26 вересня 2012 року, представник позивача підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити.
Представники відповідачів просили у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях.
На підставі частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
18 березня 2009 року між Україною та Японією підписано договір продажу одиниць (частин) установленої кількості. Аналогічний договір між Україною та Іспанією підписано 25 листопада 2009 року.
Зазначені договори (далі по тексту -угоди про торгівлю ОУК) з боку України підписані Національним агентством екологічних інвестицій України, правонаступником якого є відповідач 2, та Організацією з розробки нових енергетичних та промислових технологій (Японія) -на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.01.2009р. №90-р і Міністерством довкілля, сільськогосподарських та морських справ Іспанії -на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.11.2009р. №1388-р.
З метою встановлення статусу названих угод та вжиття заходів щодо їх оприлюднення, 06.04.2012р. позивачем до Мін'юсту направлено лист за вих. №06/12.
За результатами розгляду вказаного листа, Міністерством юстиції України повідомлено позивача про неможливість складання висновку щодо статусу згаданих угод, оскільки вони для включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та опублікування в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України»не надавались (лист МЮУ від 28.05.2012р. вих. №4928-0-28-12/12.1).
Саме виявлення зазначених обставин та не вчинення з боку відповідачів дій щодо їх усунення і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до Статуту позивача метою створення і діяльності організації, серед іншого, є задоволення, захист та реалізація законних інтересів членів організації щодо утвердження та захисту прав людини і громадських інтересів та запобігання їх порушенню, сприяння розвитку природоохоронної справи, становленню громадянського суспільства, утвердженню принципів верховенства права та закону (пункт 2.1.). Завданнями організації є, серед іншого, вчинення правозахисних дій в інтересах зацікавленої громадськості в реалізації та захисті їх прав та охоронюваних законом інтересів (підпункт 2.2.2. пункту 2.2.). З метою здійснення статутної діяльності організація має право представляти та захищати свої права та інтереси зацікавленої громадськості в органах державної влади, в тому числі у судах (підпункт 2.4.3. пункту 2.4.).
Відповідно до частини 5 статті 2 Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, ратифікованої Законом України від 06.07.1999р. № 832-ХІУ) (далі - Орхуська конвенція), для цілей цієї Конвенції під зацікавленою громадськістю слід розуміти громадськість, на яку справляє або може справити вплив процес прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища, або яка має зацікавленість в цьому процесі. Для цілей даного визначення недержавні організації, які сприяють охороні навколишнього середовища та відповідають вимогам національного законодавства, вважаються такими, що мають зацікавленість.
Відповідно до статті 1 Орхуської конвенції кожна із сторін гарантує серед іншого право на доступ до інформації і на доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища.
Також, відповідно до частини 2 статті 9 Орхуської конвенції, представники зацікавленої громадськості, які проявляють а) достатню зацікавленість або b) вважають, що мало місце порушення того чи іншого права, мають право на доступ до правосуддя з метою оскарження законності будь-якого рішення, дії або бездіяльності. В цьому контексті для цілей підпункту «а» достатньо зацікавленості будь-якої неурядової організації, для цілей підпункту »- така організація також має право заявляти про порушення своїх прав.
З огляду на викладене, суд погоджується з твердженням позивача про те, що він є тією громадськістю (зацікавленою громадськістю), яка має серед інших прав, право на доступ до інформації та доступ до правосуддя у випадку порушення її прав та законних інтересів.
Аналізуючи посилання позивача щодо допущення відповідачем 2 протиправної бездіяльності, яка полягає у не вчиненні заходів щодо оприлюднення угод про продаж ОУК, укладених у 2009 році, суд приходить до наступного.
Так, 18 березня 2009 року Національним агентством екологічних інвестицій України та Організацією з розробки нових енергетичних та промислових технологій (Японія) укладено договір купівлі - продажу одиниць (частин) установленої кількості. Зазначений договір укладено на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.01.2009р. №90-р «Про укладення договору між Національним агентством екологічних інвестицій України та Організацією з розробки нових енергетичних та промислових технологій (Японія)».
Також, 25 листопада 2009 року Національним агентством екологічних інвестицій України укладено договір купівлі -продажу одиниць (частин) установленої кількості з Міністерством довкілля, сільськогосподарських та морських справ Іспанії. Відповідна угода укладена на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.11.2009р. №1388-р «Про укладення договору купівлі-продажу одиниць (частин) установленої кількості між Нацекоінвестагентством та Міністерством довкілля, сільськогосподарських та морських справ Іспанії».
Основним нормативно-правовим актом, що встановлює порядок укладення, виконання і денонсації міжнародних договорів України з метою належного забезпечення національних інтересів, здійснення цілей, завдань та принципів зовнішньої політики України, закріплених в Конституції України, є Закон України «Про міжнародні договори України»від 22.12.1993р. №3767-ХІІ (далі по тексту -Закон України від 22.12.1993р. №3767-ХІІ).
Відповідно до положень частини 1 статті 2 названого Закону під міжнародним договором України слід розуміти договір, укладений з іноземними державами та міжнародними організаціями від імені України, Уряду і міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади.
Відповідно до Закону України від 22.12.1993р. №3767-ХІІ і на виконання Постанови Верховної Ради України про введення його в дію, 17.06.1994р. Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №422 «Про затвердження Положення про порядок укладення, виконання та денонсації міжнародних договорів України міжвідомчого характеру»(далі по тексту - Положення №422).
Пунктом 1 вказаного Положення закріплено, що міжнародні договори України міжвідомчого характеру укладаються від імені міністерств та інших центральних органів виконавчої влади з відповідними державними органами іноземних держав і міжнародними організаціями, в компетенцію яких входять питання, що регулюються договорами.
Відповідно до вимог пункту 9 Положення №422 міжнародні договори України міжвідомчого характеру, що набули чинності для України, публікуються у Зібранні діючих міжнародних договорів України та в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України», а також реєструються у Мін'юсті шляхом включення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів.
Приписами пункту 10 Положення №422 закріплено, що оригінали текстів міжнародних договорів міжвідомчого характеру зберігаються МЗС.
У той же час, центральні органи виконавчої влади, які укладають міжнародні договори України міжвідомчого характеру, передають до Мін'юсту тексти таких договорів на паперових та електронних носіях у місячний термін після набрання ними чинності для включення до Єдиного державного реєстру нормативних актів.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про закріплення на законодавчому рівні обов'язку центральних органів виконавчої влади, які укладають міжнародні договори України міжвідомчого характеру протягом місяця після набрання ними чинності надати їх текст до Мін'юсту для включення до Єдиного державного реєстру нормативних актів.
Проте, відповідачем 2 дій щодо виконання приведених положень законодавства України після підписання угод про продаж одиниць установленої кількості від 18.03.2009р. та від 25.11.2009р. вчинено не було.
Посилання суб'єкта владних повноважень на відсутність у нього названого обов'язку з посиланням на пункти угоди, згідно яких він, як сторона за договором зобов'язаний зберігати конфіденційність щодо будь-якої інформації про іншу Сторону, включаючи умови та положення цього договору (у тому числі але без обмеження, ціну одиниці та суму договору / загальну суму договору за договірні ОУК), яка (а) віднесена будь-якою Стороною до конфіденційної; або (b) очевидно конфіденційна, що випливає з листування від зацікавленої Сторони (надалі -«Конфіденційна Інформація») та не розкривають її будь-якій третій стороні без письмової згоди на це іншої Сторони, суд до уваги не приймає, оскільки зі змісту наведених положень угод вбачається віднесення до конфіденційної лише певної інформації, а не самих угод в цілому.
Окрім того, відповідно до підпункту », частини 3 статті 2 Орхуської конвенції, екологічна інформація означає будь-яку інформацію у письмовій, аудіовізуальній, електронній чи будь-якій іншій матеріальній формі про угоди в галузі навколишнього середовища.
Також, частиною 1 статті 13 Закону України «Про інформацію»встановлено, що угоди в галузі навколишнього природного середовища відносяться до екологічної інформації (інформації про стан довкілля). Така інформація не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом (за винятком інформації про місце розташування військових об'єктів) (частина 3 статті 13 Закону «Про інформацію»).
Отже, договори про торгівлю одиницями установленої кількості (ОУК), підписані відповідачем 2, є екологічною інформацією у розумінні наведених правових норм.
Оскільки, відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про інформацію»кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, це право, відповідно до частини 1 статті 6 названого Закону, забезпечується обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення та здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»кожний громадянин, серед іншого має право на вільний доступ до екологічної інформації, оскарження у судовому порядку рішень, дій та бездіяльності органів державної влади щодо порушення екологічних прав громадян.
З огляду на викладене, відповідачем 2 допущено протиправну бездіяльність щодо не вчинення дій по наданню до Міністерства юстиції України протягом місяця після набрання чинності угодами від 18.03.2009р. та від 25.11.2009р. їх тексту на паперових та електронних носіях для включення до Єдиного державного реєстру нормативних актів та проведення їх опублікування у обсязі, що не порушує положення цих договорів щодо конфіденційності певних їх положень.
Аналізуючи позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 у зв'язку з невжиттям заходів щодо усунення виявлених порушень в частині не оприлюднення міжнародних договорів про продаж одиниць установленої кількості, виявлених у порядку розгляду звернення позивача та зобов'язання здійснити їх офіційне опублікування, суд приходить до наступного.
Відповідно до пункту 1 Положення №422 міжнародні договори України міжвідомчого характеру укладаються від імені міністерств та інших центральних органів виконавчої влади з відповідними державними органами іноземних держав і міжнародними організаціями, в компетенцію яких входять питання, що регулюються договорами.
Пропозиції щодо укладення міжнародних договорів України міжвідомчого характеру подаються до Кабінету Міністрів України міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади за погодженням з МЗС. У разі потреби вони попередньо погоджуються з іншими заінтересованими міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади.
Як зазначено вище, пунктом 9 Положення №422 закріплено, що міжнародні договори України міжвідомчого характеру, що набули чинності для України, публікуються у Зібранні діючих міжнародних договорів України та в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України», реєструються у Мін'юсті шляхом включення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 13.12.1996р. №1207/96 «Про опублікування актів законодавства України в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України»інформаційний бюлетень «Офіційний вісник України», який засновується і видається Міністерством юстиції України, є щотижневим офіційним виданням, у якому, зокрема, публікуються державною мовою міжнародні договори України, що набрали чинності.
Згідно з пунктом 10 Положення №422 центральні органи виконавчої влади, які укладають міжнародні договори України міжвідомчого характеру, передають до Мін'юсту тексти таких договорів на паперових та електронних носіях у місячний термін після набрання ними чинності для включення до Єдиного державного реєстру нормативних актів.
Отже, наведеними правовими нормами закріплено обов'язок відповідача 1 проводити публікацію міжнародних договорів в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України»та проводити їх включення до Єдиного державного реєстру нормативних актів тільки після їх надходження від центрального органу виконавчої влади, в даному випадку - Державного агентства екологічних інвестицій України.
За таких підстав, суд приходить до висновку про відсутність порушень з боку Міністерства юстиції України, оскільки судом встановлено протиправну бездіяльність відповідача 2 в частині невиконання ним обов'язку щодо передачі протягом місяця після набрання чинності міжвідомчими договорами їх текстів до Мін'юсту для включення до Єдиного державного реєстру нормативних актів, а тому у відповідача 1 була відсутня можливість виконання покладених на нього обов'язків. Таким чином, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач 2 суду не надав.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що Державним агентством екологічних інвестицій України не доведено правомірність оскаржуваної позивачем бездіяльності, а тому позовні вимоги ГО «ЕДЦ «Правова аналітика»щодо зобов'язання відповідача 2 вчинити певні дії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1.Позов Громадської організації «Експертно-дорадчий центр «Правова аналітика»задовольнити частково.
2.Визнати бездіяльність Державного агентства екологічних інвестицій України щодо ненадання для оприлюднення договорів про продаж одиниць установленої кількості від 18.03.2009р., підписаного між Національним агентством екологічних інвестицій та Організацією з розробки нових енергетичних та промислових технологій (Японія) (NEDO) (Японія), та від 25.11.2009р., підписаного між Національним агентством екологічних інвестицій та Міністерством довкілля, сільськогосподарських та морських справ Іспанії протиправною.
3.Зобов'язати Державне агентство екологічних інвестицій України у порядку, визначеному чинним законодавством, надати Міністерству юстиції України тексти договорів про продаж одиниць установленої кількості від 18.03.2009р., підписаного між Національним агентством екологічних інвестицій та Організацією з розробки нових енергетичних та промислових технологій (Японія) (NEDO) (Японія), та від 25.11.2009р., підписаного між Національним агентством екологічних інвестицій та Міністерством довкілля, сільськогосподарських та морських справ Іспанії, для включення до Єдиного державного реєстру нормативних актів та проведення їх опублікування в обсязі, що не порушує положення цих договорів щодо їх конфіденційності.
4. У решті позову відмовити.
5.Стягнути з Державного бюджету України на користь Громадської організації «Експертно-дорадчий центр «Правова аналітика»понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 (шістнадцять) грн. 53 коп.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя - А.І. Савченко
Судді: В.А. Кузьменко
Б.В. Санін