ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
15 жовтня 2012 року 15:48 № 2а-13314/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шулежка В.П.,
при секретарі Воронюк М.М.,
за участю сторін:
представник позивача - Виноградова Н.В.,
представник відповідача - Цюрупа Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕК-ОІЛ»до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002992202 від 08.05.2012р.,-
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕК-ОІЛ» (надалі -ТОВ «ЛЕК-ОІЛ», позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС (надалі -ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002992202 від 08.05.2012р., яким встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 1 100 586,00 грн. та нараховано штраф у розмірі 1,00 грн.
Свої позовні вимоги ТОВ «ЛЕК-ОІЛ» обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства.
Позивач зазначає, що висновки податкового органу про те, що взаємовідносини ТОВ «ЛЕК-ОІЛ»з ТОВ «РА«АДАН»не спричиняли реального настання правових наслідків, про нікчемність Договору №0601/04 купівлі продажу обладнання від 01.06.2011 p., який укладено між ТОВ «ЛЕК-ОІЛ» та ТОВ «РА«АДАН»є хибними та такими що не відповідають дійсності.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ТОВ «ЛЕК-ОІЛ»зареєстроване Печерською районною державною адміністрацією у м. Києві, свідоцтво про державну реєстрацію від 15.02.06 № 10701020000017868, код форми власності -приватна. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 34047083.
ТОВ «ЛЕК-ОІЛ»взято на податковий облік в органах державної податкової служби 16.02.2006р. за № 40393, та перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва.
У періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до Свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість товариство було зареєстровано платником ПДВ.
ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «ЛЕК-ОІЛ», код за ЄДРПОУ 34047083, з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ „РА"Адан" (код ЄДРПОУ 36890685) за період з 01.06.2011 - 30.06.2011р. За результатами перевірки складено акт перевірки №182/22-2/34047083 від 19.04.2012 р.(надалі -Акт перевірки).
Згідно з висновками, викладеними в Акті перевірки, встановлено порушення ТОВ «ЛЕК-ОІЛ» положень ст.185, п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.4, 201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), а також п.3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого товариством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за червень 2011 року на суму 1 100 586 грн.
Висновки Акту перевірки відповідач обґрунтовує тим, що основним постачальником ТОВ „РА"Адан" є ТОВ „ Джі-Ар Електрик" (код ЄДРПОУ 36348571).
ДПІ у Обухівському районі складено акт № 1806/231/36348571 від 13.10.2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ „Джі-Ар Електрик" (код ЄДРПОУ 36348571) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами, відомостей за квітень, травень, червень, липень, серпень 2011 року, в якому зазначено, що ВПМ ДПІ в Обухівському районі на виконання наказу №475/ДСК „Про впровадження комплексної системи запобігання та протидії процесам тінізації економіки" та з метою відпрацювання ризикових суб'єктів господарювання, надано висновок спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області №289 від 05.10.2011року щодо наявності ознак „фіктивності" та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ „Джи ар Електрик" код ЄДРПОУ -36348571.
За результатами висновку ВПМ ДПІ в Обухівському районі встановлено, що опитати ОСОБА_4, який є директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ „Джи ар Електрик" не виявилось за можливе, так як за вказаною адресою він не проживає. Зі слів сусідів, ОСОБА_4 не може бути посадовою особою, оскільки веде аморальний спосіб життя та не має відповідної освіти (пояснення надані в усні формі так, як надавати пояснення письмово категорично відмовились).
За результатами висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області №289 від 05.10.2011р., ОСОБА_5 встановлено, що підписи, які виконані на наступних документах :- податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ „Джи ар Електрик" за квітень, травень, червень, липень, серпень 2011 року; - додатки №5 „Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів" до податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень, серпень 2011 року; - уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень, травень, червень, липень, серпень 2011 року; - лист від 18.05.2011 року від директора ТОВ „Джи ар Електрик" - виконані не громадянином ОСОБА_4, а іншою особою.
Відповідно до комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу, інформація яких використана під час перевірки (АІС „РПП"), стан платника -„9" -направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.
Старшим оперуповноваженим ВПМ ДПІ в Обухівському районі ст. лейтенантом Лисенком В.В. та оперуповноваженим ВПМ ДПІ в Обухівському районі cт. лейтенантом Конончуком Р.В. здійснено виїзд за юридичною адресою ТОВ „Джи ар Електрик" та складено акт обстеження місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності від 05.10.2011р., щодо відсутності суб'єкта господарської діяльності за юридичною адресою.
Податковий орган приходить до висновку, що ТОВ „Джи ар Електрик" порушено вимоги п.45.2 ст.45 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, а саме: „податкова адреса юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що, містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій", а також ст.93 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-ІV (зі змінами та доповненнями) та ст.1 Закону України від 15.05.2003р. №755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», згідно якої - Місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені .
Податковим органом при перевірці ТОВ „РА"Адан" зроблено наступні висновки: основним постачальником ТОВ „РА"Адан" є ТОВ „Джи ар Електрик" (код ЄДРПОУ 36348571), встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням; відсутність у суб'єкта господарювання основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт/послуг); основний постачальник підприємства за перевіряємий період ТОВ „Джи ар Електрик" не має достатніх трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності; отримана інформація, що за результатами висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області №289 від 05.10.11, ОСОБА_5 встановлено, що підписи, які виконані на документах за період за квітень, травень, червень, липень, серпень 2011 року виконані не громадянином ОСОБА_8 директором ТОВ „Джи ар Електрик", а іншою особою; у підприємства відсутні бухгалтерські та податкові документи (договори, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, банківські виписки тощо) та не надані відповідно до пункту 85.2 статті 85 розділу ІІ Податкового кодексу України до перевірки; у діях посадових осіб ТОВ „РА"Адан" вбачається умисел на проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб та ухилення від сплати податків; чисельність працюючих -звіт 1ДФ не подається до ДПІ в Обухівському районі.
В ході аналізу податкової звітності з податку на прибуток встановлено, що останній поданий звіт - декларація з податку на прибуток подано підприємством за І квартал 2011 року. За даними Декларацій валовий дохід, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за І квартал 2011 рік склав 1292 грн., що свідчить про відсутність діяльності. Додаток К1/1 до декларації не подавався, тобто відсутня інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та інші основні фонди.
Декларація з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року ТОВ „РА"Адан" не подано. До декларацій з податку на прибуток за ІІ квартал 2011р. додаток АМ не подано, тобто відсутня інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та інші основні фонди.Подана звітність свідчить про відсутність основних засобів у платника, відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.
На підставі вищезазначених фактів податковий орган робить висновок, що фінансово-господарська діяльність ТОВ „РА"Адан" (код ЄДРПОУ 36890685) здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ „РА"Адан", фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ „РА"Адан" та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України (ЦКУ).
Податковий орган приходить до висновку, що операції з продажу ТОВ „РА"Адан" та придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «ЛЕК ОІЛ», не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту, внаслідок чого ТОВ «ЛЕК-ОІЛ» завищено від'ємне значення податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ „РА"Адан" у розмірі 1 100 586,00 грн.
На підставі висновків, викладених у Акті перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва відносно ТОВ «ЛЕК-ОІЛ»винесено податкове повідомлення-рішення № 0002992202 від 08.05.2012р., яким встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 1 100 586,00 грн. та нараховано штраф у розмірі 1,00 грн.
Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач 18.05.2012 р. подав до Державної податкової служби у м. Києві первинну скаргу.
За результатами розгляду скарги від 18.05.2012 р. на податкове повідомлення-рішення № 0002992202 від 08.05.2012р, ДПС у м. Києві прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги № 4348/10/12-114 від 19.07.2012р., яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга ТОВ «ЛЕК-ОІЛ»від 18.05.2012 р. вих. № 2/18 без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим ДПС у м. Києві рішенням про результати розгляду первинної скарги № 4348/10/12-114 від 19.07.2012 p., позивач подав до ДПС України Скаргу від 30.07.2012 р. (вих.. № 2/30) на податкове повідомлення-рішення № 0002992202 від 08.05.2012 р. (вх. ДПС України № 12370/6 від 01.08.2012 p.).
За результатами розгляду скарги від 30.07.2012 р. на податкове повідомлення-рішення № 0002992202 від 08.05.2012р, ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарги № 643/061-12/10-2115 від 21.08.2012р., яким податкове повідомлення-рішення № 0002992202 від 08.05.2012р., скасовано в частині застосованих штрафних (фінансових) в іншій частині зазначене рішення залишено без змін, а скаргу позивача від 30.07.2011 р. вих. № 2/30 задоволено частково.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному досліджені, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Між ТОВ «ЛЕК-ОІЛ»(Покупець) та ТОВ «РА«АДАН»(Продавець) укладено Договір купівлі продажу обладнання від 01.06.2011 року №0601/04 (надалі Договір).
Відповідно до пп. 1.2 Договору найменування одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає передачі за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються в відповідному додатку (Специфікації), до цього Договору.
Пунктом 3 Договору визначено умови приймання-передачі продукції, за яким передача продукції здійснюється продавцем протягом 5 днів з дати підписання договору з доставкою на склад покупця.
Остаточний строк оплати продукції складає 90 банківських днів з дати підписання видаткової накладної.
Розрахунок за договором здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця в безготівковій формі.
На виконання умов Договору ТОВ «РА«АДАН»(Продавець) передано ТОВ «ЛЕК-ОІЛ»(Покупець) обладнання визначене в Специфікації № 1 від 01.06.2011 р. (додаток №1 до Договір №0601/04 купівлі продажу обладнання), що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000008 від 01.06.11 на суму 2426166,00 грн. в т. ч. ПДВ 404361,00 грн.; № РН-0000009 від 01.06.11 на суму 2066680,00 грн. в т. ч. ПДВ 344446,67 грн.; № РН-0000010 від 01.06.11 на суму 2110668,00 грн. в т. ч. ПДВ 351778,00 грн.
Розрахунки за передане обладнання проведені ТОВ «ЛЕК-ОІЛ»в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.
По результатам виконання Договору з боку «РА«АДАН»на користь ТОВ «Лек-Оіл»було виписано наступні податкові накладні: № 8 від 01.06.11 на суму 2426166,00 грн. в т. ч. ПДВ 404361,00 грн.; № 9 від 01.06.11 на суму 2066680,00 грн. в т. ч. ПДВ 344446,67 грн.; № 10 від 01.06.11 на суму 2110668,00 грн. в т. ч. ПДВ 351778,00 грн. Відповідна сума ПДВ - 1100587,00 грн. сплачена ТОВ «ЛЕК-ОІЛ»в вартості обладнання.
З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Законодавством України на однуіз сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).
Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.
Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини.
Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".
Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.
Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.
Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17.05.1977 року щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі -також "Шоста Директива").
Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес"АД проти Болгарії", а саме: "…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати".
Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Обов'язковість установлення умислу поширюється на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК України).
Суд звертає увагу, що доказом наявності вини сторони у формі умислу може бути лише вирок по кримінальній справі, який набрав законної сили.
Матеріали справи таких відомостей не містять.
Ніяких об'єктивних даних про те, що угоди між ТОВ «ЛЕК-ОІЛ»та ТОВ «РА «Адан»направлені на ухилення від сплати податків Акт перевірки не містить, більш того, недійсним жодного з договорів ТОВ «ЛЕК-ОІЛ» не визнано, кримінальних справ за вчинення злочинів у сфері господарської діяльності не порушено.
З наведеної в Акті перевірки інформації не вбачається, яке вона має відношення до позивача, оскільки зазначено, що ТОВ «ЛЕК-ОІЛ»мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «РА «Адан», яке, в свою чергу мало взаємовідносини з ТОВ «Джи ар Електрик».
Негативні висновки, зроблені податковим органом щодо ТОВ «Джи ар Електрик»ніяким чином не впливають на право позивача відносити до сум податкового кредиту суми ПДВ, отримані по взаємовідносинам із ТОВ «РА «Адан», оскільки, як встановлено судом, позивач не мав фінансово-господарських відносин безпосередньо з ТОВ «Джи ар Електрик».
Також, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що волевиявлення позивача ТОВ „РА"Адан" на укладення вищезазначеного договору було вільним та відповідало їх внутрішній волі, а договір спрямований на реальне настання наслідків.
Окрім того, відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI).
Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, відображеної в Інформаційному листі від 01.11.11 №1936/11/13-11 «Щодо підтвердження даних податкового обліку», документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, контрагентами позивача виписані та надані податкові накладні, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України, а отже є належними доказами формування податкового кредиту.
Окрім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Суд звертає увагу, що станом на дату укладення і виконання умов договору ТОВ „РА"Адан" було зареєстрованою у передбаченому законодавством порядку юридичною особою і платником податку на додану вартість.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що ТОВ «ЛЕК-ОІЛ»правомірно сформована сума податкового кредиту по взаємовідносинам вказаними контрагентами, висновки Актів перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є помилковими.
Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 100 586,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 1,00грн. здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0002992202 від 08.05.2012р.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0002992202 від 08.05.2012р винесене ДПІ у Печерському районі м. Києва без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому позовні вимоги ТОВ «ЛЕК-ОІЛ» є такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕК-ОІЛ» задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002992202 від 08.05.2012р.
Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2 146,00 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕК-ОІЛ» (код ЄДРПОУ 34047083) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС за рахунок бюджетних асигнувань.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текс постанови складено та підписано 22.10.2012р.
Суддя В.П. Шулежко