ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
17 жовтня 2012 року 09:12 № 2а-12546/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщук І.О. при секретарі судового засідання Самаренко Х.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара"
до Державної податкової інспекції у Тульчинському районі
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000411503 від 01.08.2012
за участю представників сторін:
від позивача: Михайленко Л.С..(дов.від 02.07.2012 №02/67/Д)
від відповідача: Білаш Р.В. (дов.від 03.10.2012 №б/н), Кубик М.М. (дов.від 04.05.2012 №б/н)
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.10.2012 року в 09 год. 12 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.
Позовні вимоги заявлені про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.08.2012 №0000411503.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилаючись на норми Закону України «Про плату за землю»та «Про орендну плату»зазначив, що законодавством не надано повноважень податковому органу змінювати орендну ставку, яка визначена у договорі оренди, в односторонньому порядку. Представник позивача зазначив, оскільки будь-яких додаткових угод між сторонами якими б змінювався порядок та розмір орендної плати не існує, то і немає законних підстав для стягнення додаткової орендної плати.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов, просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача проти позову заперечували та просили суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що в ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України.
З підстав виявленого порушення прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.08.2012 №0000411503, яке на думку представників відповідача є правомірним.
В судовому засіданні представники відповідача проти позовних вимог заперечували, просили суд відмовити в їх задоволенні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог, з огляду про наступне.
15.06.2012 року ДПІ у Тульчинському районі Вінницької області Державної податкової служби було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю „Сахара" з питань правильності нарахування орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема в частині розміру орендної плати за землю за 2011 рік та січень-квітень 2012 року.
За результатами перевірки складено акт №70/15/33226883 від 15.06.2012, яким встановлено порушення позивачем вимог пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України.
З підстав виявленого порушення відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000351503 від 06.07.2012, яким позивачу було донараховано орендну плату за землю з юридичних осіб в розмірі 161 121,18 грн., а також штрафну санкцію в розмірі 40 280,30 грн. (всього донараховано по рішенню-повідомленню № 0000351503 зобов'язань на суму 201 401,48 грн.).
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями позивачем було подано скаргу від 10.07.2012 № 10/07-са. За результатами розгляду зазначеної скарги податковим органом винесено рішення 30.07.2012 за вих. № 122211/10/10-02-11, яким частково було зменшенні попередні рішення в частині нарахування штрафних санкцій та надіслано нове податкове повідомлення-рішення від 01.08.2012 № 0000411503, яким зменшено суму штрафної санкції з 40 280,30 грн. до 28 248,73 грн., а тому загальний розмір донарахованих зобов'язань по податковому повідомлення-рішенні становить 190849,16 грн.
Не погоджуючись із рішенням Держаної податкової служби у Вінницькій області позивачем було направлено на адресу Державної податкової адміністрації України скаргу, яка за результатами розгляду залишена без задоволення.
З огляду на вищенаведе, враховуючи матеріали справи, суд не погоджується з висновками податкового органу, та зазначає наступне.
Як встановлено матеріалами справи, 12.05.2005 року між позивачем та Богданівською сільською радою Тульчинського району Вінницької області укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення за межами населеного пункту загальною площею 68,7300 га та який 01.07.2005 року за № 040502300391 зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП „Центр ДЗК". Розмір орендної плати за даним договором становить 31 893,0 грн. на рік.
Протягом 2011 року позивачем щомісячно подавались до податкового органу розрахунки по орендній платі за землю, згідно яких річний розмір орендної плати визначено в сумі 32230,80 грн. Протягом січня-квітня 2012 року подавались розрахунки по орендній платі за землю згідно яких розмір орендної плати за землю склав 10743,60 грн.
Відповідно до п.13 вказаних договорів оренди визначено, що розмір орендної плати переглядається один раз на три роки в тому числі у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів,у тому числі в наслідок інфляції, в інших випадках передбачених законодавством.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про плату за землю"використання землі в Україні є платним, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
В силу приписів статті 13 названого Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Згідно зі статтею 19 Закону України "Про плату за землю"розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).
За змістом частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі"орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату належить до істотних умов договору оренди землі.
Відповідно до пункту 13 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 в порядку статті 14 Закону України "Про оренду землі", розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 30 Закону України "Про оренду землі"передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
У розглядуваній справі розмір орендної плати за орендовану позивачем земельну ділянку було встановлено у договорі оренди землі від 12.05.2005, укладеному Богданівською сільською радою (орендодавець) та позивачем (орендар). При цьому у договорі зміна розмірів земельного податку була визначена як підстава для перегляду розміру орендної плати, один раз на три роки.
Таким чином, зміна розміру земельного податку згідно із Законом України від 03.06.2008 № 309-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"є підставою для перегляду установленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, однак не тягне автоматичного підвищення розміру орендної плати, встановленого в договорі оренди.
Відповідно до пп. 14.1.136 ПКУ орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Згідно з п. 288.4 ПКУ розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Пунктом 288.5 ПКУ передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:
- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;
- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.
Отже, положеннями ПКУ передбачено, що питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі оренди, тому саме умови договору (включаючи і умову щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання сторонами і орендодавець (відповідна рада) має право вимагати сплати, а орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом такого договору, у визначеному договором розмірі.
Слід зауважити, що вимоги пп. 288.5.1 ПКУ щодо мінімального розміру орендної плати стосуються узгодження розміру орендної плати при укладенні договору або ж при внесенні змін до нього, але ніяк не можуть вважатися зобов'язанням орендаря, встановленим ПКУ, оскільки у самому ПКУ (п. 288.1) вказано, що підставою для нарахування орендної плати є договір, а не Кодекс.
Що ж стосується органів державної податкової служби України, то вони не наділені правом визначати у договорі оренди розмір орендної плати за земельні ділянки.
Згідно з п. 288.1 ПКУ підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Отже, органи державної податкової служби як контролюючі органи з питань правильності визначення та сплати податків мають право перевіряти правильність визначення та сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності лише на підставі договорів оренди таких земельних ділянок.
Те, що п. 288.5 ПКУ закріплює мінімальне та максимальне значення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності означає лише те, що орендна плата за такі земельні ділянки є регульованою законодавством ціною. Однак ні ПКУ, ні будь-який інший нормативно-правовий акт не містить норм, які б зобов'язували орендаря сплачувати орендну плату у розмірі, що не відповідає розміру, визначеному в договорі оренди, і сплачувати її в більшому розмірі в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати до внесення змін до самого договору оренди.
Таким чином судом вбачаються протиправність дії відповідача щодо винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 01.08.2012 № 0000411503, яким загальний розмір донарахованих зобов'язань по податковому повідомлення-рішенні становить 190849,16 грн.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «САХАРА» до Державної податкової інспекції у Тульчінському районі Вінницької області задовольнити.
Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.08.2012, винесене Державною податковою інспекцією у Тульчінському районі Вінницької області.
Судові витрати в розмірі 1908,50 грн. (одна тисяча дев'ятсот вісім грн. 50 коп.) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САХАРА»за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Тульчінському районі Вінницької області (23600, Вінницька область, м. Тульчин, вул. Леніна, 51)
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Іщук