ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
02 жовтня 2012 року 12 год. 30 хв. № 2а-6806/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Маруліної Л.О., членів колегії Арсірія Р.О., Блажівської Н.Є., при секретарі судового засідання Розсошко К.В., вирішив у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення моральної компенсації
за участю:
позивача: ОСОБА_1,
представників позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, довіреність від 10.07.2012 р. №5-835;
представників відповідача: Кошеля М.М., довіреність від 08.11.2011 р. №220/690/д; Повховича В.М., довіреність від 23.07.2012 р. №220/491/д.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2012 р. відкрито провадження у справі №2а-6806/12/2670 за позовом ОСОБА_1 (далі також - Позивач, ОСОБА_1) до Міністерства оборони України (далі також -Відповідач, МО України), в якому Позивач просила (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог 18.07.2012 р.):
- визнати незаконним та скасувати наказ заступника Міністра оборони України -керівника апарату «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»№29 від 18 квітня 2012 року;
- стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 суму моральної компенсації у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02.10.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 08.10.2012 року.
Позивачем, представниками Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримано в повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що під час проведення службового розслідування Відповідачем порушено вимоги п. п. 10, 11 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. №950, ст. 149 Кодексу законів про працю України.
Позивач додатково зазначає, що внаслідок протиправних дій Відповідача, вона зазнала моральних страждань та сильних душевних переживань, результатом яких стало різке погіршення здоров'я. Зазначає, що її постійні митарства по посадовим особам Міноборони України з метою добитися поновлення своїх прав спричинили розлади здоров'я, в зв'язку з чим, Позивач змушена була звертатися по допомогу до спеціалістів, зокрема психотерапевтів та стати на облік до Київського міського психоневрологічного диспансеру № 5. Враховуючи вищевикладене та виходячи із глибини страждань, відшкодування заподіяної моральної шкоди Позивачем визначено у сумі 5 000 (п'яти тисяч) гривень.
Відповідач проти позову заперечує (письмові заперечення від 31.07.2012 р. долучено в судовому засіданні 01.08.2012 р.) з тих підстав, що матеріалами службового розслідування встановлено неналежне виконання Позивачем службових обов'язків, порушення вимог Закону України «Про державну службу», Загальних правил поведінки державного службовця, Положення про порядок стажування у державних органах, Посадової інструкції головного спеціаліста відділу стратегічного планування Департаменту воєнної політики та стратегічного планування Міністерства оборони України.
Крім того, Відповідач зазначає, що у позовній заяві не зазначено, з яких міркувань позивачка виходила, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. У справі відсутні будь-які докази того, що позивачці завдана шкода саме внаслідок діяльності відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Окружним адміністративним судом міста Києва, встановлено, що з 03 листопада 2003 року Позивач перебуває на державній службі в Міністерстві оборони України відповідно до наказу від 03.11.2003 р. №12.
Відповідно до наказу від 29.09.2009 р. №207 Міністра оборони України (по особовому складу державних службовців) ОСОБА_1 займала посаду головного спеціаліста відділу стратегічного планування у Департаменті воєнної політики та стратегічного планування Міністерства оборони України (далі також -ДВП та СП).
Згідно з Директивами Міністра оборони України від 16.06.2011 р. №Д-332/1/04 та від 26.07.2011 р. №Д-322/1/1дск, пов'язаних із змінами до штату Департаменту воєнної політики та стратегічного планування Міністерства оборони України, на засіданні комісії Департаменту воєнної політики та стратегічного планування Міністерства оборони України з питань проведення організаційних заходів від 12.08.2011 р. постановили рекомендувати директору ДВП та СП МО України під час попередження працівників Департаменту, посади яких скорочуються, запропонувати, крім інших, Позивачу посаду головного спеціаліста відділу стратегічного планування (Протоколом №1 від 12.08.2011 р.).
Листом від 12.01.2012 р. №315/6/159 начальником Головного управління військового співробітництва та миротворчих операцій Генерального штабу Збройних сил України повідомлено директора ДВП та СП МО України щодо можливості призначення державного службовця ОСОБА_1 до Центру забезпечення миротворчої діяльності та реалізації міжнародних договорів Збройних Сил України. Позивач від зазначеної посади відмовилась.
Листом від 10.02.2012 р. №235/3/242 директором Департаменту преси та зв'язків із засобами масової інформації МО України повідомлено директора ДВП та СП МО України про направлення ОСОБА_1 на стажування терміном 2 тижні з 15 лютого 2012 р. з метою вирішення питання щодо можливості розміщення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу прогнозування суспільних комунікацій Департаменту преси та зв'язків із засобами масової інформації МО України.
Наказом від 21.02.2012 року №57 заступника Міністра оборони України -керівника апарату ОСОБА_1 зараховано на стажування на посаді головного спеціаліста відділу прогнозування суспільних комунікацій Департаменту преси та зв'язків із засобами масової інформації Міністерства оборони України з 21.02.2012 р. по 02.03.2012 р.
Наказом від 05.03.2012 року №19 заступника Міністра оборони України -керівника апарату «Про призначення службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов'язків державним службовцем Департаменту воєнної політики та стратегічного планування Міністерства оборони України» на підставі встановлених директором Департаменту воєнної політики та стратегічного планування Міністерства оборони України фактів невиходу на роботу головного спеціаліста відділу стратегічного планування вказаного департаменту ОСОБА_1 призначено комісію для проведення службового розслідування, визначено період проведення службового розслідування з 06 по 29 березня 2012 року тощо.
29 березня 2012 року відповідно до Акту ознайомлення державного службовця Департаменту воєнної політики та стратегічного планування Міністерства оборони України Позивача ознайомлено з Актом проведення службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов'язків державним службовцем Департаменту воєнної політики та стратегічного планування Міністерства оборони України.
29 березня 2012 року ОСОБА_1 висловлено зауваження до акту службового розслідування.
Заступником Міністра оборони України -керівником апарату 30.03.2012 року затверджено Акт проведення службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов'язків державним службовцем Департаменту воєнної політики та стратегічного планування Міністерства оборони України.
Наказом від 18.04.2012 р. №29 заступника Міністра оборони України -керівника апарату «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»державному службовцю ОСОБА_1 оголошено догану.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу» із змінами і доповненнями (далі також -Закон №3723-XII) державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Частиною першою ст. 10 Закону №3723-XII встановлено, що основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.
Дисциплінарні стягнення, відповідно до ст. 14 Закону №3723-XII, застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу:
попередження про неповну службову відповідність;
затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
Частиною першою ст. 147 Кодексу законів про працю України (далі також -КЗпП України) передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника (частина перша ст. 1471 КЗпП України).
Пунктом першим Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. №950 із змінами і доповненнями (далі також -Порядок № 950), передбачено право органу та випадки призначення службового розслідування.
Рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України, Першим віце-прем'єр-міністром України, керівником державного органу (посадовою особою), що призначив на посаду особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює зазначена особа (п. 2 Порядку № 950).
Абзацом першим п. 3 Порядку № 950 передбачено, що рішенням щодо проведення службового розслідування визначається голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, мета і дата початку та закінчення службового розслідування. Термін службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
За результатами службового розслідування, згідно з п. 8 Порядку №950, члени комісії складають акт, у якому зазначаються:
факти і суть звинувачень або підозри, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін служби у органі державної влади і перебування на займаній посаді особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, результати щорічної оцінки виконання особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, покладених на неї завдань та обов'язків, види заохочення та дисциплінарного стягнення, а також ступінь участі у виконанні окремих доручень (завдань);
заяви, клопотання, пояснення та зауваження особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, обґрунтована інформація про їх відхилення чи задоволення;
висновки службового розслідування, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, безпідставні звинувачення або підозру.
обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі необхідності винних осіб до відповідальності згідно із законодавством.
У разі прийняття рішення щодо притягнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством.
Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Пунктом 9 Порядку № 950 визначено, що акт службового розслідування підписується членами комісії та подається на розгляд керівника органу державної влади (посадової особи), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, в одному примірнику.
Перед поданням на розгляд з актом службового розслідування ознайомлюються особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, та керівник органу, в якому вона працює.
Під час ознайомлення з актом службового розслідування зазначені особи можуть висловити свої зауваження, які додаються до акта.
За результатами розгляду керівник органу державної влади (посадова особа), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, приймає в десятиденний термін з дати надходження акта службового розслідування відповідне рішення, з яким ознайомлюється особа, стосовно якої проводилося службове розслідування (абзац другий п. 10 Порядку № 950).
Відповідно до п. 2 Положення про порядок стажування у державних органах, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 01.12.1994 р. №804 (далі також -Положення №804), відбір кандидата на стажування проводиться з ініціативи органу, де має відбуватись стажування. При цьому необхідна письмова заява самого стажиста та згода відповідних керівників за місцями його стажування та основної роботи.
Судом встановлено, не заперечувалось сторонами, що з метою проходження стажування Позивачем подано дві заяви, датовані 15.02.2012 р., без зазначення дати початку та закінчення стажування.
Заяву Позивача на ім'я заступника Міністра оборони України -керівника апарату Омельянчука В.П. зареєстровано 16.02.2012 р. в журналі обліку вихідних документів Департаменту преси та зв'язків із засобами масової інформації Міністерства оборони України під №285, рішення про її реалізацію не прийнято, до Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України не скеровано.
Заяву Позивача на ім'я заступника Міністра оборони України -керівника апарату зареєстровано 17.02.2012 р. в журналі реєстрації вхідних документів Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України під №1447. На заяві вчинено резолюцію працівникам Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України: «Опрацювати, встановити дату і проект наказу».
З матеріалів службового розслідування судом встановлено, що на час подання заяви Позивачем узгодити дату початку стажування з 15 лютого 2012 року було неможливо, оскільки не призначено керівника апарату Міністерства оборони України, який мав розглянути заяву та видати відповідний наказ, про що ОСОБА_1 повідомлено головним спеціалістом відділу управління кар'єрою та комплектування державними службовцями центрального апарату МО України Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України.
В даній заяві дату початку стажування виправлено з 15 лютого 2012 р. на 21 лютого 2012 р. головним спеціалістом відділу управління кар'єрою та комплектування державними службовцями центрального апарату МО України Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України оскільки, заступника Міністра оборони України -керівника апарату Можаровського В.М. призначено на посаду 21.02.2012 р., яким в цей же день видано наказ про стажування Позивача з 21.02.2012 р.
Проте, ОСОБА_1 розпочато проходження стажування з 15.02.2012 р. на підставі листа від 10.02.2012 р. №235/3/242 директора Департаменту преси та зв'язків із засобами масової інформації МО України, що потягло за собою нез'явлення її на робочому місці 15, 16, 17 та 20 лютого 2012 р.
Абзацом першим п. 3 Положення №804 визначено, що зарахування на стажування, терміни та зміни порядку його проходження оформлюються наказом керівника державного органу, де проводиться стажування.
Як зазначалось, наказ про зарахування на стажування Позивача видано 21.02.2012 року №57, яким і визначено період стажування з 21.02.2012 р. по 02.03.2012 р. Про відсутність відповідного наказу з 15 лютого 2012 р. Позивач була обізнана, що підтверджується її поясненнями, наданими в ході службового розслідування та в судовому засіданні.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що до прийняття рішення керівником у формі наказу про стажування Позивача, нею самостійно прийнято рішення про початок стажування з 15.02.2012 р., що унеможливило перебування Позивача на своєму робочому місці та виконання службових обов'язків згідно вимог Посадової інструкції головного спеціаліста відділу стратегічного планування Департаменту воєнної політики та стратегічного планування Міністерства оборони України.
Пунктом 4 Положення №804 визначено, що стажування працівника проводиться з відривом від основної роботи.
Відтак, до 21 лютого 2012 року Позивач мала перебувати за основним місцем роботи та виконувати свої безпосередні обов'язки, а до виконання плану стажування мала приступити з 21 лютого 2012 року.
Матеріалами справи та службового розслідування встановлено, не спростовано Позивачем, що в період до 21 лютого 2012 року Позивачем не виконано завдання щодо підготовки проекту наказу Міністра оборони України «Про внесення змін до наказу Міністра оборони України від 21.03.2011 р. №151»(вх. №311 від 19.01.2012 р.); також не виконано завдання, визначені керівником, а саме, вх. №№160, 162 від 11.01.2012 р. вх. №213 від 13.01.2012 р.; не прийнято участі в доопрацюванні проекту Стратегічного оборонного бюлетеня України, не здійснено координації виконання Плану надання методичної допомоги Центром цивільно-військових відносин Школи післядипломної підготовки ВМС - США Міністерству оборони та Генеральному штабу Збройних Сил України у сфері оборонного планування.
Крім того, колегія суддів зауважує, що, як свідчать матеріали службового розслідування та пояснення Позивача, в період до 21 лютого 2012 року Позивачем фактично здійснювалась підготовка своїх документів для проходження стажування.
Посилання Позивача щодо не дослідження членами комісії дій інших працівників щодо з'ясування причин її відсутності на робочому місці та, як наслідок, не притягнення до відповідальності за недостатню організацію контролю за обліком робочого часу відповідних посадових осіб Департаменту, як на підставу необ'єктивного проведення службового розслідування та упередженого ставлення до неї, що має потягти за собою скасування наказу про притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності, колегія суду зазначає таке.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо прийняття рішення про притягнення до відповідальності та визначення виду дисциплінарного стягнення є виключною компетенцією уповноваженого органу.
Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Щодо порушення Відповідачем вимог п. п. 10, 11 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. №950, ст. 149 Кодексу законів про працю України, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до абзацу другого п. 10 Порядку №950 за результатами розгляду керівник органу державної влади (посадова особа), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, приймає в десятиденний термін з дати надходження акта службового розслідування відповідне рішення, з яким ознайомлюється особа, стосовно якої проводилося службове розслідування.
Матеріалами справи підтверджується, що Акт проведення службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов'язків державним службовцем Департаменту воєнної політики та стратегічного планування Міністерства оборони України заступником Міністра оборони України -керівником апарату затверджено 30.03.2012 року.
30.03.2012 р. за результатами вивчення Акту проведення службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов'язків державним службовцем Департаменту воєнної політики та стратегічного планування заступником Міністра оборони України -керівником апарату прийнято рішення шляхом вчинення резолюції «До наказу», яку зареєстровано Адміністративним департаментом МО України за №3968/з 30.03.2012 р. та передано на виконання.
Таким чином, рішення щодо притягнення до відповідальності Позивача за результатами службового розслідування прийнято заступником Міністра оборони України -керівником апарату в межах вимог Порядку №950.
Рішення за результатами службового розслідування може бути оскаржено особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, згідно із законодавством (п. 11 Порядку №950).
Відповідно до матеріалів справи на виконання рішення заступника Міністра оборони України -керівника апарату видано наказ від 18.04.2012 р. №29 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким оголошено догану Позивачу.
Як вбачається з відбитку реєстраційного штемпелю даний наказ надійшов до Департаменту воєнної політики та стратегічного планування Міністерства оборони України 18.04.2012 року та зареєстровано за №2187. Цією ж датою вчинено резолюцію директором Департаменту щодо доведення до особового складу ДВП та СП змісту наказу. Матеріалами справи підтверджується, що доведення до відома особового складу змісту наказу від 18.04.2012 р. №29 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» розпочато з 18.04.2012 р. та з урахуванням травневих свят фактично завершено 11.05.2012 р.
Листом від 13.04.2012 р. №530 (вх. №2031 від 13.04.2012 р.) ТВО начальника Центру забезпечення миротворчої діяльності та реалізації міжнародних договорів Збройних Сил України повідомлено директора ДВП та СП МО України щодо можливості призначення ОСОБА_1 на посаду спеціаліста 1 категорії відділу забезпечення миротворчої діяльності та реалізації міжнародних договорів Збройних Сил України в разі прийняття позитивного рішення.
Відповідно до копії листка тимчасової непрацездатності Серія АВЗ №954460, яку долучено до матеріалів справи, ОСОБА_1 перебувала в стані тимчасової непрацездатності з 17.04.2012 р. по 26.04.2012 р. включно (до роботи стати 27.04.2012 р.).
27.04.2012 р. Позивачем подано заяву про звільнення відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України 11 травня 2012 р. за переведенням до Центру забезпечення миротворчої діяльності та реалізації міжнародних договорів Збройних Сил України.
Наказом від 04.05.2012 р. №116 заступника Міністра оборони України -керівника апарату ОСОБА_1 звільнено з роботи 11.05.2012 р. відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України за переведенням до Центру забезпечення миротворчої діяльності та реалізації міжнародних договорів Збройних Сил України.
Частиною четвертою ст. 149 КЗпП України встановлено, що стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Не доведення до відома ОСОБА_1 змісту наказу, яким застосовано стягнення у вигляді догани, не є достатньою підставою для його скасування, оскільки не потягло за собою порушення права Позивача на захист своїх прав та інтересів з урахуванням звернення до суду та розгляд судом адміністративного позову.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що Відповідачем дотримано вимоги діючого законодавства щодо призначення, проведення службового розслідування та прийняття рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Таким чином, сукупність зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів дають суду підстави вважати, що оскаржуваний наказ Відповідача про притягнення до дисциплінарної відповідальності прийнято суб'єктом владних повноважень на підставі та у спосіб, що визначений чинним законодавством України, обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Щодо стягнення моральної шкоди, суд виходив з наступного. Частиною першою ст. 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Відсутність такої складової обставини, необхідної для вирішення питання відшкодування державою шкоди, як протиправність діяння державних органів є підставою для відмови у задоволені позову в частині відшкодування шкоди за рахунок держави.
При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Оскільки судом не встановлено протиправність діяння Відповідачів по відношенню до Позивача, вимоги щодо покладання на останніх обов'язку компенсувати Позивачу моральну шкоду відсутні.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання незаконним та скасування наказу заступника Міністра оборони України -керівника апарату «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»№29 від 18 квітня 2012 року, стягнення з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 суму моральної компенсації у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень відмовити повністю.
Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України
Головуючий суддя Маруліна Л.О.
Судді Арсірій Р.О.
Блажівська Н.Є.