ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
22 жовтня 2012 року № 2а-14104/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Україна"
до третя особа за участюОкружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва Прокуратури міста Києва
проскасування податкових повідомлень - рішень № 0000180700 від 29.04.2011 та № 0000190700 від 29.04.2011
Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Україна" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000180700 від 29.04.2011 та № 0000190700 від 29.04.2011.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2011 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2011 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва.
За заявою № 05/2/2-5703-11 від 10.11.2011 у справу вступила Прокуратура міста Києва.
У судовому засіданні 30.05.2012 замінено неналежного відповідача Спеціалізовану державну податкову інспекцію у місті Києві по роботі з великими платниками податків на належного Окружну державну податкову службу - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби.
У судовому засіданні 27.02.2012 був допитаний свідок ОСОБА_3, який в порядку статті 141 Кодексу адміністративного судочинства України був приведений до присяги, зі змістом статей 384, 385 Кримінального кодексу України був ознайомлений.
У судовому засіданні 27.06.2012 був допитаний свідок ОСОБА_4, яка в порядку статті 141 Кодексу адміністративного судочинства України була приведена до присяги, зі змістом статей 384, 385 Кримінального кодексу України був ознайомлена.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2012 було зупинено провадження у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2012 поновлено провадження у справі.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.
Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства позивача по взаємовідносинам з ТОВ "Шторм" за період з 01.01.2010 по 31.12.2010.
Підставою для нарахування податкових зобов'язань, зокрема, стало визнання податковим органом взаємовідносин позивача з ТОВ "Шторм" такими, що не відповідають вимогам закону, не спричиняють реального настання правових наслідків та являються нікчемними.
Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ТОВ "Шторм", які, за твердженням відповідача, мали реальний характер та за якими позивачем було сплачено, отримано та оприбутковано товар, а саме насіння соняшнику, використаний ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.
Також позивач посилався на те, що договори укладені між ним та ТОВ "Шторм" не були визнані недійсними в судовому порядку та у відповідача були відсутні правові підстави як на обґрунтування нікчемності зазначених договорів посилатись на висновки актів перевірки ТОВ "Шторм", дії податкових органів щодо проведення яких визнані в судовому порядку протиправними.
Водночас позивач посилався на те, що на дату винесення наказу про проведення перевірки він вже не перебував на обліку в Державній податковій інспекції в Печерському районі міста Києва, а отже зазначена податкова інспекція не мала права проводити перевірку, а у позивача були відсутні повноваження на винесення податкових повідомлень рішень на підставі акту перевірки, яка ним не проводилась.
Представники позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримали повністю, надали додаткові усні пояснення та просили задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 26.10.2011 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.
Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовує наступним.
Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали матеріали документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства позивача по взаємовідносинам з ТОВ "Шторм" за період з 01.01.2010 по 31.12.2010:
- згідно з актом ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області № 2609/23/31657105 від 02.12.2011 "Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ "Шторм" (код ЄДРПОУ 31657105) з питань підтвердження отриманих від платника податків (іншої особи) ТОВ «АДМ Україна» (код ЄДРПОУ 33546533) за період з січня по вересень 2010 року" провести перевірку ТОВ "Шторм" немає можливості.
- відповідно до акту про незнаходження платника податків за місцезнаходженням юридичної особи № 236 від 28.07.2010 ДПІ у Комінтернівському районі здійснено вихід за місцезнаходженням юридичної особи -ТОВ «Шторм»за результатами якого встановлено відсутність платника податків та його посадових осіб за місцезнаходженням юридичної особи, про що було складено акт про незнаходження платника податків за місцезнаходженням юридичної особи
- згідно з актом № 1707/23/31657105 від 30.07.2011 податковий орган за результатами перевірки дійшов висновку про те, що господарські операції між ТОВ "Шторм" та контрагентами - постачальниками не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, а отже здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, чим порушено статтю 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже мають ознаки нікчемності, з огляду на що усі операції купівлі-продажу за ТОВ "Шторм" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності по ланцюгу до "вигодонабувача".
- ТОВ "Шторм" не подано податкові декларації з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, серпень 2010 року, а декларація з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 року, півріччя 2010 року, 3 квартали 2010 року та додаток К1\1 до ДПІ у Комінтернівському районі не надано та згідно декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік - основні засоби підприємства відсутні.
- відповідно до отриманої інформації від ГВПМ ДПІ у Печерському районі міста Києва № 4522/26-06/51 від 04.04.2010 встановлено факт створення невстановленими особами ТОВ "Е-Восток Україна" та ТОВ "Ельфа Дисплей" з метою прикриття незаконної діяльності фіктивного підприємництва за ознакам злочину, передбаченого ст.205 ч.2 Кримінального кодексу України, при цьому в ході здійснення аналізу розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за 2010 рік згідно автоматизованих баз даних на рівні ДПА України встановлено, що одним з вигодонабувачів даної схеми через транзитний ТОВ "Шторм" є позивач.
- за результатами аналізу інформатизації "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" встановлено, що ТОВ "Шторм" має стан 9 стан - направлено повідомлення за відсутністю за місцезнаходженням та свідоцтво платника ПДВ № 100300585 від 16.09.2010 неактуальне, а по ланцюгу постачання за 2010 рік встановлено розбіжність між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями ТОВ "Шторм".
Також відповідач зазначив про те, що лист № 5915/7/29-043 від 25.03.2011 про включення позивача до Реєстру великих платників податків та про взяття на податковий облік в СДПІ в м. Києві по роботі з ВПП надійшов на адресу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва лише 29.03.2011, тобто після дати початку проведення перевірки.
У судових засіданнях представник відповідача заперечив проти позову, надав додаткові усні пояснення та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Представник прокуратури у судовому засіданні 26.09.2012 підтримав позицію відповідача та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У судове засіданні 26.09.2012 представник третьої особи не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
У відповідності до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представників прокуратури, позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Підчас судового розгляду справи, суд,
В період з 29.03.2011 по 18.04.2011 Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві майора міліції Горожанової В.А. від 03.02.2012 проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Україна" по взаємовідносинам з ТОВ "Шторм" за період з 01.01.2010 по 31.12.2010.
Перевіркою встановлено порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за 2010 рік на суму 5 879 750 грн. та підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.2, 7.7.1 пункту 7.7 статті7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 2 862 843 грн.
До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.
В ході перевірки було встановлено, що між ТОВ "АДМ Україна" та ТОВ "Шторм" було укладено договори купівлі - продажу, предметом яких є здійснення поставки насіння соняшнику.
Згідно акту ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області № 2609/23/31657105 від 02.12.2011 "Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Шторм» (код ЄДРПОУ 31657105) з питань підтвердження отриманих від платника податків (іншої особи) ТОВ "АДМ Україна" (код ЄДРПОУ 33546533) за період з січня по вересень 2010 року" провести перевірку ТОВ "Шторм" немає можливості.
Згідно акту ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області № 1707/23/31657105 від 30.07.2011 за період з квітня по червень 2010 року "Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Шторм»(код ЄДРПОУ 31657105), з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, яким сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит в квітні, травні та червні 2010р." та акту ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області № 2533/23/31657105 від 23.11.2010 за серпень 2010 року "Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Шторм»(код ЄДРПОУ 31657105) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, яким сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит у серпні 2010 року" ДПІ у Комінтернівському районі відповідно до пункту 2 частини шостої статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" здійснено вихід за місцезнаходженням юридичної особи та встановлено відсутність платника податків та його посадових осіб за місцезнаходженням юридичної особи, про що було складено акт про незнаходження платника податків за місцезнаходженням юридичної особи № 236 від 28.07.2010.
Відповідно до акту № 1707/23/31657105 від 30.07.2011 податковий орган за результатами перевірки дійшов висновку про те, що господарські операції між ТОВ «Шторм»та контрагентами - постачальниками не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, а отже здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, чим порушено статтю 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний прядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже мають ознаки нікчемності, з огляду на що усі операції купівлі-продажу за ТОВ «Шторм»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності по ланцюгу до "вигодонабувача".
ТОВ «Шторм»не подано податкові декларації з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, серпень 2010 року, а декларація з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 року, півріччя 2010 року, 3 квартали 2010 року та додаток К1\1 до ДШ у Комінтернівському районі не надано та згідно декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік - основні засоби підприємства відсутні.
Відповідно до отриманої інформації від ГВПМ ДПІ у Печерському районі міста Києва № 4522/26-06/51 від 04.04.2010 встановлено факт створення невстановленими особами ТОВ "Е-Восток Україна" та ТОВ "Ельфа Дисплей" з метою прикриття незаконної діяльності фіктивного підприємництва за ознакам злочину, передбаченого ст.205 ч.2 Кримінального кодексу України, при цьому в ході здійснення аналізу розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за 2010 рік згідно автоматизованої бази даних на рівні ДПА України встановлено, що одним з вигодонабувачів даної схеми через транзитне ТОВ «Шторм» є підприємство-експортер сільськогосподарської продукції ТОВ «АДМ Україна».
За результатами аналізу інформатизації «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" встановлено, що ТОВ «Шторм»має стан 9 стан - направлено повідомлення за відсутністю за місцезнаходженням та свідоцтво платника ПДВ № 100300585 від 16.09.2010 неактуальне та по ланцюгу постачання за 2010 рік встановлено розбіжність між податковим кредитом ТОВ «АДМ Україна»та податковими зобов'язаннями ТОВ «Шторм»на загальну суму ПДВ 2 862 843 грн.
З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що операції по взаємовідносинах ТОВ «АДМ Україна»із ТОВ «Шторм»не мали реального характеру, а фактично здійснювалось документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, а отже ТОВ "АДМ Україна" порушено статтю 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.
За результатами перевірки було складено акт № 50/07-02/33546533 від 18.04.2011.
22.04.2011 Товариством з обмеженою відповідальністю "АДМ Україна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва були подані заперечення на зазначений акт перевірки, за результатами розгляду яких листом № 16703/10/075211 від 26.04.2011 "Про надання відповіді до заперечення по акту перевірки" повідомлено про те, що висновки акту перевірки залишено без змін.
29.04.2011 Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків винесено податкові повідомлення - рішення № 0000190700 від 29.04.2011, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 7 349 687,00 грн. та № 0000180700 від 29.04.2011, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 2 856 843 грн., зобов'язано сплатити відшкодовану на момент перевірки суму ПДВ у розмірі 18 676,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 4 669,00 грн.
18.05.2011 Товариством з обмеженою відповідальністю "АДМ Україна" було подано до Державної податкової адміністрації у місті Києві скаргу на податкові повідомлення - рішення № 0000190700 від 29.04.2011 та № 0000180700 від 29.04.2011, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги № 7389/10/25-114 від 15.07.2011 залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.
Товариством з обмеженою відповідальністю "АДМ Україна" було подано до Державної податкової адміністрації України скаргу на податкові повідомлення - рішення № 0000190700 від 29.04.2011 та № 0000180700 від 29.04.2011, яка рішенням про результати розгляду скарги № 1993/6/10-2115 від 23.09.2011 залишена без задоволення. а податкові повідомлення - рішення без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Україна" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями № 0000190700 від 29.04.2011 та № 0000180700 від 29.04.2011 вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Щодо правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами проведених перевірок, призначених відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.
Отже, винесення відповідного податкового повідомлення-рішення можливе лише за умови набрання законної сили відповідним рішенням суду, водночас в зазначеній нормі Податкового кодексу України не зазначено коло платників податків, до якого мають застосовуватися вказані правила.
Згідно з частиною сьомою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
В зв'язку із цим, суд зазначає що кримінально-процесуальним законом є Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 року.
Відповідно до статті 1 Кримінально-процесуального кодексу України, його призначенням є визначення порядку провадження у кримінальних справах.
Статтею 98 Кримінально-процесуального кодексу України врегульовано порядок порушення кримінальної справи шляхом винесення відповідної постанови, як єдиної процесуальної форми початку кримінального переслідування та досудового слідства.
Форми закінчення досудового слідства визначені статтею 212 Кримінально-процесуального кодексу України, якими є: складання обвинувального висновку або постанови про закриття кримінальної справи чи постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.
Розділом 3 Кримінально-процесуального кодексу України визначені судові рішення, які можуть бути прийняті судом першої інстанції за наслідками розгляду кримінальної справи, це - або обвинувальний або виправдовувальний вирок.
По кримінальній справі судом також можуть бути прийняті і інші судові рішення, передбачені нормами вказаного кодексу.
Таким чином, судове рішення в рамках кримінального процесу може бути прийняте лише за умови порушення кримінальної справи.
Отже, враховуючи те, що кримінальну справу в силу частини першої статті 98 Кримінально - процесуального кодексу України, може бути порушено за фактом вчинення злочину (наприклад, за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення або придбання визначених суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності), то судове рішення в рамках кримінального процесу може бути прийнято щодо фізичних осіб, винних у вчиненні злочину, злочинна діяльність яких стосувалась визначених в постанові про порушення кримінальної справи юридичних осіб.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що заборона приймати податкове повідомлення-рішення стосується лише тих юридичних осіб, за фактом фіктивного підприємництва або ухилення від сплати податків яких порушено кримінальну справу.
Приймаючи до уваги те, що під час розгляду адміністративної справи факту порушення кримінальної справи на час проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень щодо позивача не встановлено, тому відповідач діяв у спосіб, передбачений законом.
Стосовно посилань позивача на неправомірність проведення перевірки третьою особою та відсутність у відповідача повноважень на винесення податкового повідомлення - рішення на підставі акту перевірки іншого податкового органу суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до пункту 64.7 статті 64 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, визначає порядок обліку платників податків в органах державної податкової служби та порядок формування Реєстру великих платників податків на відповідний рік з урахуванням критеріїв, визначених цим Кодексом для великих платників податків. Після включення платника податків до Реєстру великих платників податків та отримання повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про таке включення платник податків зобов'язаний стати на облік у спеціалізованому органі державної податкової служби, що здійснює податкове супроводження великих платників податків, з початку податкового періоду (календарного року), на який сформовано Реєстр. У разі прийняття рішення про переведення великого платника податків на облік у спеціалізовану державну податкову інспекцію чи інший орган державної податкової служби відповідні органи державної податкової служби зобов'язані протягом 20 календарних днів після прийняття такого рішення здійснити взяття на облік/зняття з обліку такого платника податків.
Згідно з пунктом 10.2 розділу Х Порядку обліку платників податків і зборів та визнання такими, що втратили чинність, наказів Державної податкової адміністрації України, затвердженого наказом державної податкової адміністрації № 979 від 22.12.2010 та зареєстрованого Міністерстві юстиції України 30.12.2012 за № 1439/18734 якщо відповідно до критеріїв, визначених пунктом 14.1.24 статті 14, та згідно з пунктом 64.7 статті 64 Податкового кодексу України центральним органом державної податкової служби в установленому порядку платника податків включено/не включено до Реєстру великих платників податків на наступний рік, внаслідок чого змінюється основне місце обліку платника податків, органи державної податкової служби здійснюють переведення такого платника податків до/з спеціалізованого органу державної податкової служби чи іншого органу державної податкової служби, що здійснює податкове супроводження великих платників податків, у порядку, встановленому пунктом 10.1 цього розділу, з урахуванням таких особливостей.
Відповідно до підпункту 10.1.4 пункту 10.1 розділу Х зазначеного Порядку органі державної податкової служби за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання) термін перебування платника податків на обліку повинен бути продовжений, зокрема, до закінчення документальної перевірки та узгодження сум грошових зобов'язань за її результатами, якщо перевірка була розпочата або призначена та орган державної податкової служби вже повідомив платника податків про її проведення
Згідно зі підпунктом 10.2.2 пункту 10.2 розділу Х Порядку обліку платників податків і зборів та визнання такими, що втратили чинність, наказів Державної податкової адміністрації України, затвердженого наказом державної податкової адміністрації № 979 від 22.12.2010 та зареєстрованого Міністерстві юстиції України 30.12.2012 за № 1439/18734 після отримання копії рішення про зміну основного місця обліку платника податків орган державної податкової служби за попереднім місцем обліку здійснює передачу облікової справи платника податків у 10-денний строк після прийняття такого рішення, а орган державної податкової служби за новим місцем обліку - взяття на облік протягом 20 календарних днів після прийняття такого рішення незалежно від того, отримана чи ні облікова справа такого платника податків від органу державної податкової служби за його попереднім місцем обліку.
Позивачем заява щодо взяття його на податковий облік відповідачем разом з формою № 1-ОПП була подана 23.03.2011.
Відповідно до службової записки № 1377/07-02 від 30.12.2011 Державна податкова інспекція в місті Києві була повідомлена про надходження листа СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Києві за № 5915/7/29-043 від 25.03.2011 про включення позивача до реєстру великих платників податків та взяття на облік СДПІ по роботі з ВПП, лише 30.03.2011.
Наказ № 107 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" та направлення на її проведення датовані 29.03.2012 та відповідно до акту перевірки № 50/07-02/33546533 від 18.04.2011 перевірку позивача було розпочато 29.03.2011.
Отже, повідомлення про включення позивача до реєстру великих платників податків та взяття на облік СДПІ по роботі з ВПП було отримано Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Киває не тільки після винесення наказу щодо проведення перевірки та повідомлення платника про її проведення, а й вже після початку проведення перевірки, з огляду на що Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва було правомірно продовжено термін перебування позивача в нього на обліку та закінчено проведення перевірки.
Супровідним листом № 4968/7/07-210 від 07.04.2011 "Про передачу облікової справи великого платника податків " облікову справу позивача було передано до СПДІ ВПП.
Таким чином, одразу після закінчення перевірки позивача матеріали перевірки та складний за її результатами акт були передані відповідачу.
Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
З огляду на викладене, враховуючи те, що актом перевірки № 50/07-02/33546533 від 18.04.2011 було встановлено порушення вимог податкового законодавства, а також те, що на момент винесення податкових повідомлень - рішень № 0000180700 від 29.04.2011 та № 0000190700 від 29.04.2011 позивач перебував на податковому обліку у відповідача, то в останнього були наявні всі правові підстави для винесення зазначених податкових повідомлень - рішень.
Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.
Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України однією з загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною другою статті 215 вказаного Кодексу встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Статтею 228 цього Кодексу визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.8 цієї статті. До таких обмежень, згідно з підпунктом 5.3.1 вказаного Закону, віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та відповідно до підпункту 5.3.9 -витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.
Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України в №1112/11/13-10 від 20.07.2010 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:
1.Встановлення факту здійснення господарської операції.
2.Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.
3.Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.
4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Таким чином юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту та об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму здійснення витрат), є реальність господарської операції, а тому, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та на формування валових витрат, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому та правомірності формування валових вира, якщо буде встановлено факт того, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.
Позивачем на підтвердження реальності та товарності правовідносин з ТОВ "Шторм" за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 було надано суду копії договорів купівлі - продажу та укладених до них додаткових угод, товарно - транспортних накладних, складських квитанцій, якісних посвідчень, актів внутрішнього пересування олійного насіння, актів приймання - передачі складених позивачем та ЗАТ "Іллічівський маслоекстрактний завод", актів внутрішнього пересування олійного насіння складених ЗАТ "Іллічівський маслоекстракний завод", податкових накладних, видаткових накладних та складських квитанцій на зерно.
З наданих позивачем договорів купівлі - продажу укладених з ТОВ "Шторм" вбачається, що зазначені договори є аналогічними за свої змістом та містять однакові положення щодо умов здійснення поставки товару.
Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 зазначених договорів кожен автомобіль повинен супроводжуватись товарно - транспортною накладною, яка заповнюється у відповідності до вимог діючого законодавства та повинна містити наступні реквізити: "Вантажоодержувача - ТОВ "АДМ Україна", "Пункт розвантаження - ЗАТ "ІМЕЗ", м. Іллічівськ, вул. Транспортна 7-А, Одеська обл., на переробку".
Таким чином, одним з первинних документів, який підтверджує факт здійснення поставки товару по правовідносинам позивача з ТОВ "Шторм" є товарно - транспортна накладна, одним з обов'язкових реквізитів якої поряд з реквізитами встановленими законодавством визначено: "Пункт розвантаження - ЗАТ "ІМЕЗ", м. Іллічівськ, вул. Транспортна 7-А, Одеска обл., на переробку".
В жодній з копій наданих позивачем товарно - транспортних накладних в графі "пункт розвантаження" не зазначено визначених договорами між позивачем та ТОВ "Шторм" реквізитів "ЗАТ "ІМЕЗ", м. Іллічівськ, вул. Транспортна 7-А, Одеська обл., на переробку", а замість цього зазначено "ИМЕЗ", "ЗАО ИМЕЗ Іллічівськ", "г. Ильичевск, АДМ, "г. Ильичевск" і т. д.
Таким чином надані позивачем суду товарно - транспортні накладні оформлені не у відповідності до вимог договорів укладених позивачем з ТОВ "Шторм".
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В наданих позивачем видаткових накладних в графі "Відвантажив(ла)" міститься підпис та печатка ТОВ "Шторм", водночас не зазначено посаду та дані особи, яка вчинила підпис, а в графі "Отримав(ла)" міститься лише підпис не засвідчений печаткою та не зазначено посаду та дані особи, яка його вчинила, а в товарно - транспортних накладних, в графі де має бути зазначено особу яка отримала вантаж, документ на підставі якого вона діє та міститися підпис відповідної особи міститься лише відбиток печатки ЗАТ "ІМЕЗ" та підписи, водночас не вказано особу, яка зазначений підпис вчинила та документ на підставі якого вона діяла, при цьому в деяких з товарно - транспортних накладних міститься лише відбиток печатки без будь - яких підписів.
Таким чином, з видаткових накладних є неможливим встановити, хто саме їх підписав, а отже встановити осіб, які відвантажили та прийняли товар, а з товарно - транспортних накладних - хто саме прийняв товар та на підставі яких документів діяла зазначена особа.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що видаткові накладні та товарно - транспортні накладні, копії яких надані позивачем на підтвердження здійснення поставки та транспортування товару не можуть бути прийняті судом у якості первинних документів, а отже підтверджувати факт здійснення ТОВ "Шторм" поставки позивачу товару.
Підпунктом 5.1 пункту 5 договорів купівлі - продажу укладених між позивачем та ТОВ "Шторм", встановлено, що покупець здійснює оплату 100% вартості товару, що було поставлено на ЗАТ "ІМЕЗ" за договором, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок покупця у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку продавця та договорі, протягом 3-х (трьох) банківських днів від дати отримання чітких копій наступних документів, оформлених відповідно до вимог договору та діючого законодавства України: рахунку - фактури на 100 % вартості товару, що було поставлено, із зазначенням кількості товару, ціни з ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати; видаткової та податкової накладних виписаних на 100% товару.
Отже, документом на підставі якого відповідно до мов договорів укладених позивачем з ТОВ "Шторм" мала здійснюватись оплата товару є рахунок - фактура, в якому має бути зазначено кількості товару, ціну з ПДВ, загальну суму без ПДВ та суму ПДВ.
Відповідно до довідки № 11-1456/04-01-1 від 20.07.2011 виданої позивачу ПАТ "Сітібанк" на підтвердження того, що позивачем було здійснено на користь ТОВ "Шторм" перерахування коштів, при здійсненні перерахування коштів позивач при визначенні призначення платежу зазначав "за сонячник по рач. ..." чи " за соняшник по сч. ...".
З зазначено вбачається, що позивачем перерахування коштів на користь ТОВ "Шторм" здійснювалось відповідно до певних рахунків.
Позивачем на підтвердження реальності та товарності взаємовідносин з ТОВ "Шторм" не було надано суду рахунків та рахунків - фактур виписаних ТОВ "Шторм" та не було зазначено про причини неможливості ненадання зазначених документів чи про причини їх відсутності.
Згідно з пунктом 2.4 пункту 2, підпунктами 3.5 та 3.8 пункту 3 договорів купівлі - продажу укладених між позивачем та ТОВ "Шторм" дата приймання товару, кінцева якість товару на кожну транспортну одиницю та поняття залікової ваги, яке використовується для розрахунку одиниці товару зазначають у реєстрах про приймання товару.
Отже при здійсненні ТОВ "Шторм" поставки товару позивачу мали складатися реєстри про приймання товару.
Позивачем надано суду роздруківки з програми "Зелений лев", в яких міститься інформація, яка відповідно до умов договорів купівлі - пролажу з ТОВ "Шторм" має бути зазначена в реєстрах про приймання товару, водночас зазначені роздруківки не містять будь - яких підписів чи відбитків печаток, з огляду на що вони не можуть бути прийняті судом у якості реєстрів про приймання товару.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що інших реєстрів приймання товару позивачем суду не надано, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду на підтвердження товарності та реальності правовідносин з ТОВ "Шторм" реєстрів про приймання товару, які мали складатися відповідно до умов укладених договорів.
Податкові накладні, копії яких наявні матеріалах справи, виписані від імені ТОВ "Шторм" Климовою С.Н., водночас не зазначено посаду зазначеної особи та в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження її повноважень.
Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Таким чином, податкова накладна має складатися з урахуванням положень Закону України "Про бухгалтерський облік", зокрема, статті 9, якою передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема. як посаду осіб, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.
Отже, надані позивачем накладні підписані особою на підтвердження повноважень якої у суду відсутні документи та при цьому зазначені накладні складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік", а саме, в них не зазначено посаду особи, яка їх підписала від імені ТОВ "ШТОРМ".
Частиною четвертою статті 12 Закону України "Про карантин росли" встановлено, що особи, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням, торгівлею рослинами і рослинними продуктами, зобов'язані: виконувати фітосанітарні правила та здійснювати фітосанітарні заходи; виконувати розпорядження органів Державної служби з карантину рослин України щодо проведення відповідних карантинних заходів; зареєструватися у відповідній інспекції з карантину рослин, якщо це вимагається згідно із статтею 27 цього Закону.
Наказом Міністерства аграрної політики України № 414 від 23.08.2005 "Про затвердження Фітосанітарних правил ввезення з-за кордону, перевезення в межах, країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації під карантинних матеріалів" зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29.09.2005 за № 1121/11401 визначається порядок перевезення підкарантинних матеріалів в межах країни.
Відповідно до пункту 5.1 зазначених Правил - перевезення під карантинних матеріалів в межах України здійснюється у супроводі карантинного сертифіката, що видається органами Державної служби з карантину рослин України, який засвідчує карантинний стан рослин і рослинних продуктів, визначає маршрут, умови перевезення і використання їх, тари та упаковки цих матеріалів.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 705 від 12.05.2007 року «Про деякі питання реалізації Закону України «Про карантин рослин»насіння соняшнику, подрібнене або не подрібнене (що і було предметом договорів купівлі-продажу товару) - включено до переліку підкарантинних матеріалів і об'єктів - код згідно з УКТЗЕД - 1206 00.
Таким чином, перевезення насіння соняшнику, подрібненого або не подрібненого в межах України здійснюється виключно у супроводі карантинного сертифіката, що видається органами Державної служби з карантину рослин України, та який засвідчує карантинний стан рослин і рослинних продуктів, визначає маршрут, умови перевезення і використання їх, тари та їх упаковку.
Отже, у випадку здійснення ТОВ "Шторм" поставки позивачу насіння соняшникового відповідно до укладених з позивачем договорів на кожну партію поставленого насіння у позивача мав би бути в наявності карантинний сертифікат, однак зазначених сертифікатів позивачем суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання.
Надані позивачем на підтвердження реальності та товарності правовідносин з ТОВ "ШТОРМ" складські квитанції, акти приймання - передачі, акти внутрішнього пересування олійного насіння, акти приймання складом готової продукції, якісні посвідчення складні ЗАТ "Іллічівський маслоекстрактний завод" та між позивачем та зазнаним підприємством не приймаються судом до уваги з огляду на те, що зазначені документи не містять посилань на правовідносини позивача з ТОВ "Шторм" та на підставі їх неможливо встановити, що насіння соняшникове, переробку якого здійснено ЗАТ "Іллічівський маслоекстрактний завод", було поставлено позивачу саме ТОВ "Шторм".
З огляду на викладене, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем не надано достатніх первинних документів, зокрема карантинних сертифікатів, рахунків - фактур, рахунків, реєстрів про приймання товару, які відповідно до умов договорів укладених позивачем з ТОВ "Шторм" та вимог чинного законодавств мали складатися підчас здійснення поставки товару, а саме, насіння соняшнику, а також те, що надані позивачем первинні документи складні з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік", суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності договорів укладених з ТОВ "Шторм", а отже не доведено факт здійснення поставки товару.
З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем не доведено товарності та реальності господарських правовідносин з контрагентом ТОВ "Шторм", суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Україна" до Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, третя особа Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва, за участю Прокуратури міста Києва, про скасування податкових повідомлень - рішень №0000180700 від 29.04.2011 та №0000190700 від 29.04.2011 - відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Огурцов