ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
16 жовтня 2012 року 08:00 № 2а-9602/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Литовці Ю.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомГромадської організації «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність»в особі Голови Ради -Картозії Лаліти Шалвівни на захист спільних інтересів членів Спілки: Кругляка Михайла Суреновича (директор МПП «Братерство»), фізичної особи -підприємця ОСОБА_4, Кругляк Тамари Олександрівни (директор МПП «Тамара»), фізичної особи -підприємця ОСОБА_6, ОСОБА_7 (засновник ПП «Борисфен-К»), фізичної особи -підприємця ОСОБА_8, фізичної особи -підприємця ОСОБА_9, Роєнка Володимира Миколайовича (генеральний директор ТОВ «АЙРІС»), Журавля Миколи Олександровича (генеральний директор ТОВ «Фабрика Кулінарія»)
до Київської міської державної адміністрації, Головного управління контролю за благоустроєм виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Прокуратури м. Києва
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
Громадська організація «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність»в особі Голови Ради -Картозії Лаліти Шалвівни (далі по тексту -позивач, ГО «ВСПТП «Трудова співдружність») звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом на захист спільних інтересів членів Спілки: Кругляка Михайла Суреновича (директор МПП «Братерство»), фізичної особи -підприємця ОСОБА_4, Кругляк Тамари Олександрівни (директор МПП «Тамара»), фізичної особи -підприємця ОСОБА_6, ОСОБА_7 (засновник ПП «Борисфен-К»), фізичної особи - підприємця ОСОБА_8, фізичної особи -підприємця ОСОБА_9, Роєнка Володимира Миколайовича (генеральний директор ТОВ «АЙРІС»), Журавля Миколи Олександровича (генеральний директор ТОВ «Фабрика Кулінарія») до Київської міської державної адміністрації (далі по тексту - відповідач 1, КМДА), Головного управління контролю за благоустроєм виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - відповідач 2, ГУ контролю за благоустроєм), Прокуратури м. Києва (далі по тексту - відповідач 3) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2012 року адміністративний позов залишено без розгляду з підстав пропуску позивачем строків звернення до суду.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року задоволено апеляційну скаргу Громадської організації «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність»в особі Голови Ради -Картозії Лаліти Шалвівни. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2012 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2012 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 26 липня 2012 року.
У попереднє судове засідання, призначене на 26 липня 2012 року, з'явились представники позивача та відповідача 3. Від відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з чим та враховуючи приписи статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд справи на 10 вересня 2012 року.
У попередньому судовому засіданні 10 вересня 2012 року судом оголошено перерву до 20 вересня 2012 року.
У судовому засіданні 20 вересня 2012 року судом задоволено клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та відмовлено в задоволенні клопотань представників ГУ контролю за благоустроєм та Прокуратури м. Києва про залишення адміністративного позову без розгляду. У судовому засіданні судом оголошено перерву до 1 жовтня 2012 року за клопотанням представника позивача.
В попередньому судовому засіданні 1 жовтня 2012 року представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог. Представники відповідачів заперечували проти задоволення позову.
Уповноважений представник відповідача 1 у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 жовтня 2012 року закінчено підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
7 квітня 2011 року головою ради Громадської організації «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність»Картозією Л.Ш. надіслано телеграму до відповідачів, у якій Київську міську державну адміністрацію, Головне управління контрою за благоустроєм виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Прокуратуру м. Києва повідомлено про початок безстрокової акції протесту на проспекті Гагаріна, 3 у Дніпровському районі м. Києва, яка спрямована на захист прав та інтересів членів Спілки від незаконних дій Головного управління контрою за благоустроєм виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та прокуратури м. Києва. Повідомлення одержані уповноваженими представниками Київської міської державної адміністрації, Головного управління контрою за благоустроєм виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Прокуратури м. Києва, що підтверджується повідомленнями про вручення вказаної телеграми.
У зв'язку з відсутністю будь-яких дій з боку відповідачів щодо спроби вирішення конфлікту, який став причиною проведення безстрокової акції протесту, що на думку позивача є протиправною бездіяльністю, останнім подано позов з вимогами про визнання бездіяльності Київської міської державної адміністрації та Головного управління контролю за благоустроєм м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо не вчинення жодної спроби вирішити конфлікт, який став причиною для проведення безстрокової акції протесту по проспекту Гагаріна, 3 у Дніпровському районі м. Києва, яка почалася з 8 квітня 2011 року за повідомленням громадської організації «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність», та бездіяльності Прокуратури м. Києва щодо не вчинення жодної спроби розглянути конфлікт, який виник між підприємцями та прокуратурою м. Києва, з точки зору порушення прав і свобод, гарантованих людині та громадянину статтею 57 Конституції України, який став причиною для проведення безстрокової акції протесту на проспекті Гагаріна, 3 у Дніпровському районі м. Києва, яка почалася з 8 квітня 2011 року за повідомленням громадської організації «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність» протиправною, а також зобов'язання Київської міської державної адміністрації та Головного управління контролю за благоустроєм м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) негайно вчинити дії по вирішенню пропозиції Громадської організації «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність», які викладені у вимогах повідомлення від 7 квітня 2011 року про початок проведення акції протесту на проспекті Гагаріна, 3 у Дніпровському районі м. Києва.
Здійснюючи аналіз обґрунтованості заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи, 8 квітня 2011 року Громадською організацією «ВСПТП «Трудова співдружність»розпочато безстрокову акцію протесту, метою проведення якої є вирішення конфлікту, який виник між сторонами справи.
Реалізація права на мирні зібрання в Україні регулюється актами національного та міжнародного законодавства.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікована Верховною Радою України згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції»(далі по тексту -Конвенція), гарантує кожній особі, серед інших прав і свобод, право на свободу зібрань та об'єднання. Зокрема, частиною 1 статті 11 Конвенції передбачено право кожного на свободу мирних зібрань і свободу об'єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів.
Статтею 21 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованого ще Указом президії Верховної Ради Української РСР від
19 жовтня 1973 року № 2148-VIII, також визнається право на мирні збори. Зазначена стаття визначає, що користування цим правом не підлягає ніяким обмеженням, крім тих, які накладаються відповідно до закону і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної чи суспільної безпеки, громадського порядку, охорони здоров'я і моральності населення або захисту прав та свобод інших осіб.
Мирні зібрання можна розтлумачити як масові заходи громадян, відкриті й доступні кожному, хто бажає взяти у них участь. Мирні заходи проводяться з метою вираження ставлення тих чи інших груп, об'єднань громадян до суспільних явищ та проблем, привернення уваги органів влади до них та є однією із форм безпосередньої демократії. Основною рисою мирних зібрань є мирний характер їх проведення.
За характером, метою, місцем проведення розрізняють різні форми мирних зібрань.
Так, стаття 39 Конституції України, на яку посилається позивач, визначає мирні заходи як збори, мітинги, походи і демонстрації. Проте, цей перелік не є вичерпним. Так, Кодекс адміністративного судочинства України (стаття 182) визначає мирні зібрання як збори, мітинги, походи, демонстрації тощо, тобто передбачає можливість прояву мирних зібрань в інших формах.
Щодо визначення форм та видів мирних зібрань у національному законодавстві, то необхідно зазначити, що залежно від поставленої мети та методів проведення масові заходи громадян розподілено на кілька категорій.
Так, Статутом патрульно-постової служби міліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 1994 року № 404, закріплено визначення деяких категорій масових заходів громадян. Зокрема, відповідно до підпунктів 332-336 пункту 4 розділу XV цього Статуту визначено, що:
- збори -це спільна, спеціально організована невелика присутність громадян у громадському або іншому місці, викликана необхідністю обговорення різних політичних, соціальних, економічних, культурних та інших проблем;
- мітинг -масові збори з питань злободенних, переважно політичних питань, які проводяться, як правило, на вулицях, майданах, стадіонах, парках. Неодмінні атрибути мітингу -масова аудиторія, промовці, лозунги, прапори, заклики (усні, друковані, письмові);
- демонстрація -масове находження громадян з приводу висловлення будь-яких громадсько-політичних настроїв, в тому числі з питань протесту або незгоди будь з чим. (Цей захід може проявлятися також у проступку однієї особи, здійсненні нею вчинку з метою підкреслення свого відношення до будь-якої події чи посадової особи тощо);
- вуличний похід проводиться з тією ж метою, що і демонстрація, мітинг, однак відрізняється меншою динамікою, відсутністю мітингово-демонстраційної атрибутики;
- пікетування -форма демонстрації, під час якої виставляються представники будь-де, наприклад, перед будинками об'єднань, підприємств з метою висловлення протесту проти чого-небудь, для забезпечення охорони на місці проведення страйку або демонстрації.
Також під пікетуванням як формою безпосередньої демократії можна розуміти публічне вираження колективної або індивідуальної думки (демонстрація підтримки, солідарності, протесту проти чого-небудь) шляхом розташування громадян біля певного об'єкта. Під час пікетування можуть використовуватися плакати, транспаранти, інші засоби наочної агітації.
Аналізуючи наведені положення, суд доходить висновку, що масові заходи громадян, проведені на реалізацію статті 39 Конституції України, мають на своїй меті висвітлення певної громадської позиції щодо певного питання.
У той же час, жодними нормативно-правовими актами національного законодавства не встановлено обов'язку органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб на вчинення будь-яких дій або прийняття рішень як прояв реагування на мирні зібрання, а тому суд вважає позицію позивача недоведеною.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи відповідачів, позивач суду не надав.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, та керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя А.І. Савченко