Справа № 2а/2570/2953/2012
25 жовтня 2012 р.Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Непочатих В.О.,
при секретарі Галенко Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом Семенівського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення вартості наданих соціальних послуг, -
Семенівський районний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача вартість наданих соціальних послуг в розмірі 1240,61 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач перебував на обліку у позивача та отримував соціальні послуги з 26.03.2012 року по 24.05.2012 року. В зв'язку з тим, що відповідач не відвідував центр зайнятості протягом 30 календарних днів без поважних причин він був знятий з обліку як безробітний. Тому, позивач просить суд стягнути з відповідача витрачені кошти на соціальні послуги в розмірі 1240,61 грн., які в добровільному порядку відповідачем не повернуті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що кошти в сумі 745,86 грн. він отримав, як заробітну плату, за фактично виконані громадські роботи відповідно до строкового трудового договору укладеного з Машівською сільською радою, а не соціальну послугу, передбачену Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» як стверджує позивач, тому просить відмовити в задоволенні позову.
Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі заяви відповідача про поновлення статусу безробітного від 26.03.2012 року позивачем прийнято наказ від 26.03.2012 року № НТ120326, яким відповідача поновлено в статусі безробітного та відмовлено у виплаті допомоги по безробіттю.
За сприянням позивача у працевлаштуванні безробітного, 26.03.2012 року між відповідачем та Машівською сільською радою було укладено строковий трудовий договір на участь в оплачуваних громадських роботах, терміном дії з 02.04.2012 року по 15.06.2012 року з виплатою заробітної плати у мінімальному розмірі.
В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що умови вказаного договору відповідачем виконано в повному обсязі та без порушень, за що було отримано заробітну плату в розмірі 745,86 грн.
Позивач вважає, що відповідач повинен повернути кошти, отримані за участь в оплачуваних громадських роботах в розмірі 1240,61 грн., оскільки він не відвідував центр зайнятості протягом 30 календарних днів, в зв'язку з чим суд звертає увагу на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Відповідно до пункту 2 Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2008 року № 839 (далі - Положення) оплачувані громадські роботи - загальнодоступні види некваліфікованих робіт, а також кваліфіковані роботи, які організовуються з метою надання додаткової соціальної підтримки та забезпечення тимчасової зайнятості осіб, які шукають роботу.
Як вбачається з пунктів 10, 16, 18 Положення, направлення державною службою зайнятості громадян на оплачувані громадські роботи здійснюється на підставі укладених договорів. З особами, зайнятими на оплачуваних громадських роботах, роботодавці відповідно до законодавства про працю укладають у письмовій формі строкові трудові договори.
Оплата праці осіб, зайнятих на громадських роботах, здійснюється за фактично виконану роботу за розцінками, тарифними ставками та посадовими окладами відповідно до законодавства і не може бути меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом.
На осіб, зайнятих на оплачуваних громадських роботах, поширюються державні соціальні гарантії, передбачені законодавством про працю, про зайнятість населення та про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, іншими нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 21 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що фізичні особи, які зайняті на оплачуваних громадських роботах, отримують за виконану норму праці (обсяг робіт), заробітну плату, визначену строковим трудовим договором.
Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Суд вважає, що положення статті 36 вказаного Закону не можуть бути застосовані у даних спірних правовідносинах, оскільки відповідач отримав заробітну плату за виконану ним роботу відповідно до умов договору, яка не відноситься до видів забезпечення та соціальних послуг, що надаються позивачем.
Крім того, суд звертає увагу на відсутність причинно-наслідкового зв'язку між порушенням відповідачем порядку відвідування центру зайнятості (не відвідування протягом 30 календарних днів без поважних причин) та виконанням трудових обов'язків за строковим трудовим договором від 26.03.2012 року, укладеного між Машівською сільською радою та відповідачем, за які він отримав кошти.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Семенівського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення вартості наданих соціальних послуг - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Непочатих В.О.